Школа Молодого Природоохоронця

Протягом 8-22 серпня 2008 року на території Національного природного парку (НПП) «Гомільшанські ліси» (Харківська обл, Зміївський район) проходила Міжнародна Школа Молодого Природоохоронця (ШМП-2008). Такі «школи» організовують Дружини Охорони Природи (ДОП) вже кілька десятиліть поспіль. Для незалежної України це було вже вшосте. Перша така школа відбулась у 2003 році у НПП «Святі гори» на Донеччині. На школу молодих дружинників можна потрапити лише якщо тебе особисто туди запросять. В іншому ж випадку ви просто не знатимете про те, що такий захід відбуватиметься і хто його організовує. А якщо випадково вийдете в лісі на наметовий табір дружинників і спитаєте, що тут відбувається, вам скажуть, що відпочивають на природі. Цього року мені поталанило побувати на ШМП і, більше того – прочитати учням «школи» лекцію про доступні громадськості медіатехнології. Рух ДОП був самоврядно заснований на базі природничих факультетів радянських університетів починаючи з 1961 року. Класичними напрямками роботи ДОП стали боротьба з браконьєрством, торгівлею первоцвітами, допомога природно-заповідних територіям, наукові дослідження зникаючих видів тварин та рослин, створення заказників, екологічна освіта та боротьба з забрудненням природних територій. В часи розквіту кількість ДОПів в СРСР сягала 145. Рух ДОП пам’ятає героїв, загиблих від браконьєрської кулі. Але за все своє існування, Рух ДОП, будучи екоцентричним і радикальним по відношенню до усталених норм світогляду та державної політики, не був знищений, політизований, корумпований і не увійшов до складу жодної іншої організації чи державної структури. Достатньо почитати Маніфест Руху, щоб зрозуміти, по шо йдеться. Після розпаду СРСР Рух частково занепав. В Україні ДОПи припинили істування аж до 2000 року. Тепер триває доба відродження цього найпринциповішого і, між усім – найпотужнішого природоохоронного руху колишнього СРСР. Якщо вам здається дивним, що ви досі не чули про ДОПи, будемо вважати це заслугою цензури, адже єдине, що вона змогла зробити проти ДОПів – не дати їм стати всенародним масовим рухом. Детальніше про історію Руху ДОП можна почитати в інтернеті . «Випускники» перших ДОПів тепер очолюють заповідні об’єкти і наукові установи, громадські організації і екологічні сторінки в ЗМІ. Серед відомих українців, членом ДОП в 1986-1988 був письменник Тарас Прохасько, за що навіть пережив незначне переслідування влади. Цього разу, «школа» зібрала молодих природоохоронців з Харкова, Києва, Дніпропетровська, Житомира, Свердловська, Кам’янця-Подільського, Приазовська і Чебоксар (Чуваська республіка, РФ). Школа проходила на в спеціальному наметовому таборі на березі р.Сіверський Донець. Протягом 2 тижнів, поки тривала «школа», молоді природоохоронці прослухали багато різнноматіних бліц-курсів, які допоможуть їм знайти правильний шлях вирішення природоохоронних проблем в їхніх регіонах. Серед лекційних курсів цьогорічної «школи» - історія та ідеологія Руху ДОП, питання колективу та набір нових кадрів, екологічна освіта та робота зі школярами, орієнтування та комунікації на місцевості, виживання в природних умовах, поведінка в натовпі, організація просвітницьких акцій та акцій протесту, листування з державними органами, збори підписів, громадські медіатехнології, екологічна журналістика та спілкування з журналістами, проведення прес-конференцій, соціологічні дослідження, фандрайзинг, діловодство в організації, робота з міліцією, рейдова робота, боротьба з браконьєрством, охорона хижих птахів, охорона кажанів. Програма – більш ніж насичена. Викладачами таких шкіл, класично виступають «ветерани» Руху ДОП, випускники потужних дружин, відомі екологічні інспектори, керівники заповідників і національних парків, науковці. Зі сторони табір відрізняється від звичайних відпочиваючих лише суворим сухим законом, дисципліною і великою кількістю різноманітних паперів і книг. Хоча у вільний час в розпорядженні учасників школи була річка, човни, гітара і флейта, більшість часу поза зайняттями все ж витратили на планування міждружинних заходів та акцій. Не завадив навіть мовний бар’єр, що міг би стати поперек шляху співпраці дружинників з Чебоксарів та Кам’янця-Подільського, перші з яких зовсім не володіють українською, а другі, відповідно - російською. В принципі, проблем з самого початку і не очікувалось, оскільки члени ДОП – люди специфічні і на перше місце ставлять дику природу. В таких умовах ніякий мовний бар’єр завадити не зможе. Тим більше, дружинники разом живуть протягом 2 тижнів в природних умовах, допомагають одне одному і вирішують всі проблеми гуртом. Протягом «школи» до табору не раз навідувались сови, ласки, козулі і дикі кабани. Довгий час в Русі ДОП існував міждружинний загін «Заповідники». Група студентів з різних дружин, що представляють сектори роботи по боротьбі з браконьєрством і допомозі заповідним територіям виїжджала до певного заповідника і спільними зусиллями вирішувала тамтешні проблеми. Хоча цього і не планувалось наперед, та значною мірою ШМП переформатували з сухого формату «школи» в реальний режим. Після лекцій учні, в більшості випадків, не розігрували уявні сцени, як би вони робили в реальному житті те чи інше. Взявши за приклад колишній міждружинний загін «Заповідники», учасники «школи» взялись за вирішення реальних проблем національного парку. З багатьох проблем НПП «Гомільшанські ліси» обрали для невідкладного реагування три. Перша – моторні човни та катери , що носяться по вузькому Сіверському Донцю, розлякуючи тварин, розмиваючи потужною хвилею береги і викидаючи на берег зникаючі рослини. Друга – фейєрверки , використання яких на території НПП заборонено. І третє, звісно – самозахоплення території національного парку . В якості практичних зайнять, учні «школи» зняли відеролик про шкоду моторних човнів для р.Сіверський Донець, провели соціологічне дослідження думки місцевих жителів та відпочиваючих щодо моторних човнів на річці та фейерверків на території національного парку, провели ековиховні зайняття в тутешніх дитячих таборах. Врешті, самотужки підготували і провели справжню прес-конференцію у Харкові. Підготовка прес-конференції (прес-релізи , презентації , відеоматеріал, тези виступів) тривала всього одну ніч напередодні самого заходу. На думку викладачів «школи» за прес-конференцію сміливо можна ставити оцінку «5». Читачі також можуть оцінити якість прес-конференції, переглянувши її запис в інтернеті. Що ж стосується самозахоплень і незаконних забудов, то по підсумках школи підготовлено цілий пакет звернень і скарг, написані і опубліковані статті . Крім того, учасники школи змогли залучитись до реальних досліджень зникаючих кажанів «Гомільшанських лісів» та взяти участь в справжніх рейдах по території НПП. Результати рейдів, хай далеко не наймасштабніші в історії Руху ДОП, та все ж дають відчути романтику боротьби з браконьєрами. Крім, звісно надання теоретичних знань та практичних навичок, школи для молодих дружинників організовують, щоб заразити їх міфічним «дружинним духом», завдяки якому ДОПи існують вже ледь не півстоліття. Для дружинних «шкіл» характерні нічні посиділки біля вогнища, байки «ветеранів руху», спогади про найкарколомніші пригоди: переслідування браконьєрів, напади зловмисників, найбільші досягнення, подвиги. Це дуже нагадує атмосферу партизанського вогнища. Та й дійсно, ДОПівці – справжній аналог партизанського руху на ниві охорони природи. Адже вони завжди самі по собі, завжди на стороні природи і ніколи не поступаються своїм принципам. Щоб виховати такими і молодих кадрів, без «партизанського» вогнища не обійтись. Завдання молодих дружинників – вберегти природу на своєму відрізку історії. А відрізочок, самі розумієте, їм дістався не легкий. Коли як не зараз українська природа переживає найбільший наступ забудовників і найганебнішу бездіяльність державних контролюючих органів. Тож діло за партизанами! Дружинний дух - Міфічне явище, визначення якому не може дати ніхто. За різними версіями це а)відчайдушний безстраашний порив природоохоронця до останнього боронити дику природу або б)незрозуміле явище, коли прийшовши в ДОП, людей проймає потужна відповідаьність одне за одного і глибокі дружні почуття. Якщо ти з ДОП – тебе можна кликати на допомогу. Для того, хто пропахся наскрізь дружинним духом годиться братись за всі непідсильні задачі, бо, як кажуть дружинники «має ж це хтось робити»! Дружинний дух з’явився дуже давно і всі вже забули звідки це почалось і що він значить. Аналогічно, звитяжна дружинна історія загубила відомості і про те, що означає емблема ДОПів: розділене горизонтальною смугою синьо-зелене коло з червоним кружечком біля правого краю розділової лінії. Чим далі, тим більше легенд виникає про первинний зміст цього дивного лого. За підсумками «школи» учасники спланували декілька спільних поїздок в проблемні точки України, де не обійтись без втручання природоохоронців; перехресні візити по обміну досвідом одне до одного і календар спільних заходів на наступне піврічча. Перші з запланованих поїздок відбудуться вже через кілька тижнів. На черзі ж – перший і водночас найвідповідальніший захід – набір нових кадрів. Адже за кілька днів розпочнеться навчання в університетах і автоматично – прийом молодого поповнення в ДОПи. З часом хтось вирішить, що це справа не для нього, а хтось інший лишиться в Дружині назавжди, знайшовши в ній свою долю, шлях і щастя. Скільки їх прийде в лави ДОПів цього року? Фінальний акорд ШМП – дружній обмін власноруч розмальованими футболками та урочисте вогнище. Поки все. Наступна ШМП відбудеться через рік. Де це станеться і хто її організовуватиме поки лишатиметься таємницею. Проте, це неминуче відбудеться, так само як 1 вересня студенти і школярі неминуче підуть на навчаня. Так само цікаво, чи поталанить мені самому потрапити туди. Буде дуже добре, якщо наступного літа я підніму слухавку і почую питання «Доброго дня. Ви – Степан? Як ви ставитесь до того, щоб прочитати лекцію на Школі молодого дружинника?..»

Школа Молодого Природоохоронця

Школа молодого природоохоронця – 2011

Школа молодого природоохранника – 2010

«Партизани» природоохоронного руху