шипування – Природа України

Захисники природи закликають киян брати до рук молотки і забивати у дерева цвяхи. В жовтні 2008 року вперше в Україні радикальні засоби охорони природи перестали бути таємницею «вкритою мороком ночі». На світло її винесли активісти громадської ініціативи «Збережи старий Київ», що проводили акцію протесту проти забудови скверу в історичній частині Києва на вул.Гончара. Вперше в Україні товсті цвяхи в дерева вбивали відкрито, ні від кого не ховаючись. httpv://www.youtube.com/watch?vuuxRVZjPrR0 Після цієї акції про цвяхи в деревах почали говорити відкрито. Спробуємо і ми розібратись що це за явище. Після того, як в стовбурі дерева опиняється кілька цвяхів, його вже майже неможливо спиляти «по-доброму». Звичайні ланцюгові бензопилки, які використовують для знесення дерев в комунальних службах та лісгоспах, легко рвуться, наштовхнувшись на метал у стовбурі. «Достатньо зламати пилку одним цвяхом в першому ж дереві, щоб вберегти сотні інших дерев» - переконані рішучі активісти. Це називається «шипуванням». Шипування – радикальний природоохоронний захід, який у різних варіаціях застосовується для саботування антиекологічної діяльності людини. Ш. дерев застосовується для саботування їх спилювання. В ділянку стовбура дерева від 5 до 60 см над рівнем грунту під кутом 60-75 градусів вбиваються 3-5 цвяхів завдовжки біля 10 см. Шапки цвяхів маскуються серед кори або обкусуються кусачками так, щоб їх неможливо було ні помітити ні витягти. Таким чином, цвяхи, розташовуючись майже вертикально, перекривають собою всю ділянку стовбуру, по якій найбільш імовірно пройде площина спилювання. Цвяхи розміщують так, щоб той, хто пилятиме дерево, наштовхнувся принаймні на один з них. Товщина цвяха 10-сантиметрової довжини достатня, щоб розірвати ланцюг пилки, коли та торкнеться його. Ш. приміняють і для саботування лісопилок. «Зіпсована» цвяхами деревина стає непридатною для продажу і пиляти дерева вже немає сенсу. Першими, хто надали шипуванню всесвітньої відомості, були активісти радикальної організації «Earth First!» (США, Канада). В наш час ця методика перевірена часом і використовується деякими екологічними організаціями в усьому світі вже понад 40 років. В той же час, Національна служба лісу США щороку оприлюднює офіційну статистику шкоди, нанесеної лісовому господарству Сполучених Штатів шипуванням. В Україні шипування широко відоме лише в дуже вузьких колах. Жодна з українських організацій офіційно шипуванням не займається. Хоча активісти-природоохронці Києва стверджують, що десяток-другий парків Києва вже давно зашиповано. Ретельні вишукування в інтернеті дають нам також згадки про акції шипування на київських вулицях (бульв. Л.Українки) та на острові Гідропарк на початкцу 2000-х. З іншого боку, жодного офіційного випадку поломки бензопил досі не оприлюднювалось. Втім, на вітчизняних інтернет-просторах цілком можна відшукати серйлозні методичні рекомендації та поради як правильно шипувати дерева. http://www.ecoethics.ru/b39/, http://derybanu.net/library/scho-robiti/shipovanie-derevev-dlya-zaschityi-ih-ot-spilivaniya/. Аналогічні інтернет-ресурси виявлені і в Росії: http://www.sopkgu.narod.ru/ecotage_trees.htm, http://www.ecominfo.spb.ru/for_press/index.php?id170. Тож радикальна «закордонна» думка прийшла до нас і в галузь охорони природи. Якщо дослідити спеціальну літературу, стає зрозуміло, що закордонна практика екологічного саботажу, або як його називають «екотажу» має дуже широкий асортимент — руйнування геодезичної розмітки, перекривання доріг, знищення ліній електропередач, знарядь лову тварин, огорож в лісах і степах, навіть руйнування гребель на річках. Утім, в Україні про інші напрямки «екотажу» поки наче не чути. В приватній розмові один з українських екологів, побажавши залишитись не названим, висловився на користь шипування: «Це практично не шкодить дереву і водночас майже гарантовано нищить пилку. Виходить така собі ін’єкція: один раз тобі трохи боляче, але потім ти точно житимеш. На місці дерева я хотів би щоб мене зашипували. Думаю, так ввжає ще багато хто». З методичних посібників по радикальній природоохороні читаємо про безпеку шипування. Якщо вірити посібникам, методика є цілком безпечною як для дерев, так і для тих, хто їх пилятиме. Небезпека і безсумнівний трагічний фінал чекатиме лише інструмент, яким спробують знищити дерево – бензопилу. Шипування, це щось на зразок щеплення для дерев: дерево має один раз пережити це, загоїти маленьку ранку, щоб потім не загинути від великої. Так само як і щеплення для людей (чи тварин), шипування запобігає тільки одній хворобі – пилкам. Іншим загрозам шипування не стане на заваді. Проте імовірність того, що дереву з часом загрожуватиме саме пилка, дуже велика. Багато хто каже, що шипувати не можна, оскільки вбитий у дерево цвях може занести до дерева хвороботворні бактерії та спори грибів. Проте всі забувають, що птахами та іншими тваринами нерідко травмуються дерева, навіть вітром інколи ламаються гілки. І дерева не гинуть… Травми, отримані деревом від цього не можна порівняти із тими, що спричиняє цвях. У садах щовесни проводиться обрізка гілок, інколи навіть проводять омолодження дерев. Під „омолодженням” розуміють обрізання усіх пагонів крім одного, після чого він розвивається у „нове”, молоде дерево. І навіть такі заходи не призводять до загибелі дерева. Що вже казати про шипування… Пошкодження від цвяха мізерне. Крім того, деякі садівники використовують цвяхи для підвищення врожайності дерев. Вони переконані, що десяток цвяхів в стовбурі – найкращий спосіб збільшити розміри і кількість плодів на дерев (З спеціальної літератури). Судячи з усього, небезпека не загрожує навіть тому, хто дерева шипує, адже жодним законом в Україні шипування не заборонене. «З одного боку, поява радикальної природоохорони свідчить про те, що люди хоча і з затримкою, та все ж руйнують в собі «совкові» табу, адже будь-який саботаж для нас досі табу. І зважитись переступити через нього дуже важко.. З іншого боку, це дуже непогана встряска для суспільства: ті, хто природу захищають - знаходять шлях реалізувати свої добрі наміри, коли вже всі засоби вичерпані, а ті хто природу нищить, розуміють, що на їхню правову безкарність тепер знайшлась гідна відповідь. - пояснює мій анонімний співрозмовник, відкриваючи в інтернеті чергову інтернет-сторінку про канадських «екотажників». - Поява саботажу в суспільстві – вірний шлях до життя по-совісті». Втім, доля небезпеки від шипування таки лишається, особливо для тих, хто пилятиме дерева. Тож, як і будь-яка радикальна методика, шипування лишається сумнівним заходом, що будь-як лишиться на совісті того, хто береться за нього. І хоча тепер в Україні «шипування» стало зовсім явним і його навіть можна побачити на відео в інтернеті, всі, хто пише будь-які посібники з радикальної охорони природи, радять лишати його в темряві. Як це витримувала 40-річна традиція. Література: 1. Зеленые зоны в Санкт-Петербурге. Эком. Санкт-Петербург, 2003. – 46 с. 2. Материалы Первой Международной конференции по дикой природе «Трибуна-10». 2004, 132 с. 3. Дейв Формен. Иcповедь эковоина. КЕКЦ. Серия: Охрана дикой природы. Вып.28. 2002, 156 с. 4. Дейв Формен, Билл Хейвуд. Экотаж. Руководство по радикальной природоохране. Серия:Охрана дикой природы. Вып30, 2002, 168 с. 5. Охорона природи у місті. Теорія, практичні поради, методичні рекомендації, менеджмент. Матеріали Школи Молодого Природоохоронця. (серпень, 2007, НПП «Гомільшанські ліси»). 6. Рик Скарс. Эковоины. Радикальное движение в защиту природы. Серия: Охрана дикой природы. Вып.26, 2002, 144 с. 7. Степан Жабка. Афини у старому місті. – 2006 – 160 с. 8. Эдвард Эбби. Банда гаечного ключа. КЕКЦ, Серия: Охрана дикой природы. Вып.32, 2003, 240 с. 9. Ecodefense: a field guide to monkeywrenching, second edition. Edited by Dave Foreman and Bill Haywood. Forward! by Edward Abbey. A Ned Ludd Book, Tucson, Arizona, 1990, 311 p. 10. O’Hara C. The philosophy of punk: More than noise. London; San Francisco; Edinburgh: AK Press, 1999. Всі графічні малюнки взяті з оригінального видання «Ecodefense: a field guide to monkeywrenching». Степан Жабка

Захисники дерев взяли до рук зброю. Всім вийти з темряви!