Княжпільський

Головний природознавець національного природного парку «Подільські Товтри», що на Хмельниччині, Володимир Волощук свого часу був залучений до перевірки господарської діяльності Косівського держлісгоспу на території НПП «Гуцульщина» Івано-Франківської області. І ось його враження: — Коли у лісгоспі нам представили список підприємців, котрі отримали право заготовляти деревину на території нацпарку, то вималювалася приблизно така картина: «Катя» купила 40 гектарів лісу, «Надя» – 30, Вася – 20... Коли ж ми побачили ділянки тих користувачів, то жахнулися. Найкращу частину стовбурів вивезли, а обрубки покинули, тож усе довкола почало заростати ожиною. Про нові насадження і мови ніхто не вів. Виклали ми це в актах, однак старший над нами контролер, поспілкувавшися з керівництвом держлісгоспу, розпорядився «пом’якшити» висновки. Мовляв, становище виправлять. Хто? «Катям» і «Васям» на те вже начхати: вони своє забрали, дорвавшися до лісосіки в національному природному парку. А от якби йому при створенні передали також землі лісового фонду, то не гуляла б привільно там сокира під прикриттям «господарської доцільності»... Власне, такий намір був, коли в середині 90-х задумувався найбільший за площею в Україні національний природний парк «Подільські Товтри» з адмінцентром у Кам’янці-Подільському. Указом тодішнього президента Л. Кучми передбачалося, що до НПП увійде 261315 га, однак у постійне користування передали йому лише 3081 га. В основному — протиерозійні лісосмуги, сформовані зі штучно посадженої на крутосхилах Дністра сосни кримської. Хоча президентський указ декларував «збереження, відтворення та раціональне використання природних ландшафтів Поділля з унікальними історико-культурними комплексами, що мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення», проте не згадувався жоден (!) конкретний об’єкт. Згодом той указ науковці охрестили «зразком нашого минулого», маючи надію, що зміни на владному Олімпі держави відкриють кращі перспективи пам’яток природи. Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України як науковий куратор НПП «Подільські Товтри» у 2004 році порушив питання про вилучення у постійне користування парку низки об’єктів, що «мають високий нозологічний (природоохоронний) статус і унікальне фіто- та флорорізноманіття, а їх раритетна компонента включає види рослин, що є об’єктами міжнародної охорони». Серед них – ландшафтні заказники загальнодержавного значення «Совиний яр» (про цей дивовижний витвір природи розповідали «Сільські вісті» 1 липня ц. р.), «Княжпільський», «Кармалюкова гора», ботанічний заказник «На валу». Вони є об’єктами наукових досліджень, тому, доводили вчені, лише приєднання їх до нацпарку дасть можливість зберегти цю неповторну красу для наступних поколінь. Констатували при цьому, однак: «у зв’язку з тим, що вказані природоохоронні об’єкти не входять до складу НПП, дослідження їхнього фіторізноманіття за останні роки показали явні ознаки збіднення видового складу, деградації популяцій раритетних видів та посилення процесів біологічного забруднення інвазійними видами». Отож чіткий висновок: «необхідна сувора та абсолютна їх заповідність». Такої ж думки були і в Інституті екології Карпат. «Реалізація перспективного плану вилучення земель для включення їх у перелік територій, що належать до постійного користування парку, є основою його природоохоронного ядра. Це – першочергове завдання для оптимізації екомережі регіону». Щоби створити на базі НПП єдину систему цінних об’єктів і забезпечити виконання державної програми з формування екомережі України, зокрема, треба було вилучити землі Ярмолинецького (2792 га) та Кам’янець-Подільського (6616 га) держлісгоспів, розташованих на території парку. Це лягло в основу проекту Програми збереження біологічного та ландшафтного різноманіття НПП на період до 2015 року. Проект відведення земельних ділянок природно-заповідного фонду НПП «Подільські Товтри» на території Городоцького, Кам’янець-Подільського та Чемеровецького районів загальною площею 1438 га схвалила сесія Хмельницької обласної ради. МИНУЛО 5 років, що зроблено? А майже нічого. Так звана господарська зона досі займає 94 % території парку. Держлісгоспи не поспішають передавати зі свого користування землі природно-заповідних зон для формування екомережі, не поступаються також територіями, котрі взагалі слід було вилучити з господарської діяльності та закріпити за парком. А тим часом... За словами заступника директора НПП з наукової роботи Олександри Кучинської, з території, визначеної для резервування та наступного заповідання, вже можна викреслити 240-гектарну площу – схили Дністра від села Гораївка до Бакотського монастиря, що в Кам’янець-Подільському районі. Вона, по суті, втратила свою ботанічну цінність, бо там, де вкоренилися були рідкісні степові угрупування рослин, тепер хазяйнують... дачники. А Чемеровецька райдержадміністрація не передала нацпаркові гідрологічний заказник – озеро Солонча та не менш цінні Кугаєвецькі ставки, бо визнала за доцільніше довірити їх приватним підприємцям-орендарям. Так само розпорядилася і з каскадом ставків у Почапинцях. — Наші кількарічні намагання включити до реєстру заповідання «Берків став» (село Кугаївці) та озеро Солонча (села Шилівці та Вікторівка) не мали успіху через дивну нерішучість районних чиновників, — розповідає науковий працівник НПП «Подільські Товтри», заслужений природоохоронець України Степан Ковальчук. – А тепер орендарі відганяють від голубих плес не лише дорослих, а й дітей. У рідному селі людина позбавлена права відпочити біля води, бо ставок «закували» в оренду. Викликає тривогу в науковців і ситуація, що складається довкола Бакотської затоки — унікального гідрогеоморфологічного утворення, подібного якому, стверджують, немає в Європі. У тій місцині Інститут екології Карпат постійно проводить комплексні дослідження флори і фауни Середнього Придністров’я. Цей регіон займає особливе місце у структурі національної екологічної мережі, зокрема в контексті її інтеграції в загальноєвропейську екомережу. Однак гарантії збереження його ландшафтної та біотичної різноманітності немає. ОТ І СТАЛОСЯ, що територія навколо Бакотської затоки перебуває у постійному користуванні НПП «Подільські Товтри», а розташований посередині скельний монастир (загальна площа 6 га) облуправління культури передало... громадській організації. Тому вчених хвилює доля рідкісних рослин, котрі ростуть на довколишніх скелях. «Вони належать до типів, що підлягають охороні в Європі. Це — наскельні степи з домінуванням сеслерії Гейфлера, ковили волосистої, ковили найкрасивішої, осоки низької... Поширені реліктові, ендемічні та рідкісні види включені до Міжнародного Червоного списку, Бернської конвенції і Червоної книги України, — інформував рік тому голову облради І. Гладуняка і чільника Кам’янець-Подільської райдержадміністрації Р. Ярему почесний директор Інституту екології Карпат НАН України, академік М. Голубець. – Оскільки територія монастиря нині належить іншим землекористувачам, національний парк не може здійснювати належний догляд за природними цінностями. Ми стурбовані тим, що відбувається на цій території: випалювання травостою, надмірне рекреаційне навантаження (останніми роками помітно збільшився потік туристів. – Авт.) ...Просимо розглянути питання про передання території Бакотського скельного монастиря у постійне користування НПП «Подільські Товтри» без зміни статусу його діяльності». Такої ж точки зору дотримується Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України. Директор НПП «Подільські Товтри» О. Янковський, звертаючись до керівництва області з проханням передати територію монастиря, наголошував, що йдеться про сукупність природоохоронних і культурних об’єктів, які в комплексі являють наукову, еколого-освітню, естетичну і культурну цінність. Але в управління культури,туризму і курортів Хмельницької ОДА свої резони: немає підстав передавати пам’ятку археології національного значення «Залишки скельного монастиря літописного міста Бакота» у підпорядкування НПП, бо громадська організація «Бакота» дотримується охоронного договору і належним чином опікується технічним станом пам'ятки. Дбає, мовляв, і про сервіс: зокрема, «пробили ще одну туристську стежку на скелі», відповіли науковцям. Оте «пробили ще одну туристську стежку» — як сіль на рани для ботаніків: «Та витопчуть геть усе довкола, сліду не залишиться!» Непокоїть, що унікальний феномен природи – Подільські Товтри — стали полігоном гірничодобувної промисловості. За словами наукового працівника НПП Степана Ковальчука, в районі Товтрової гряди експлуатується понад 50 родовищ. Найбільшого руйнування їй завдають Нігинське та Закупнянське кар’єроуправління асоціації «Укрцукрокамінь», ВАТ «Подільський цемент», різні шляхові, будівельні організації. Бо ліцензія на видобуток копалин – нині не проблема, аби гроші були... ЯК СПІВІСНУВАТИ на території природного національного парку, яких в Україні за останні роки значно побільшало, двом різним інтересам — науки і бізнесу? Вітчизняні законодавці над цим ще серйозно не замислювались. А пора, бо надто вже активізувалися торговці спадщиною, яка належить усьому народові, а не окремим чиновникам. Зенон МИХЛИК, Сільські вісті, П’ятниця, 17 липня 2009 року № 80 (18366) (з Блогу Степана Жабки)

Національний парк без… парку