Глуханя – Природа України

Національний природний парк "Синевир" — справжня резервація для природи. Це — чи не єдине місце в Україні, де й нині можна побачити незаймані гірські схили, вкриті пишними смереками, та "червонокнижних" рослин і тварин. Аби дізнатися про таємниці цієї родзинки України, відправляємося в село Синевир, що на Міжгірщині, до директора природного парку, соціаліста Івана ДЕРБАКА. Власне село Синевир розкинулося кілометрів за 15-17 від райцентру Міжгір'я. Дорогою до місцевої адмінбудівлі природного парку не можна намилуватися навколишніми пейзажами. Особливо вражає панорама на синевирському перевалі. Хоч бери й картини пиши... На час нашого візиту до Івана Дербака в його кабінеті проходить невеличка нарада. — У нас чималий колектив, отож часто доводиться цілий день проводити у таких консультаціях із керівним складом і не тільки, — пояснює Іван Степанович. — А працівників тут і справді чимало. Наразі у нас нараховується 259 чоловік, із яких штатними є 182. Що ж до самого національного природного парку, то Іван Дербак розповідає, що він був створений у січні 1989 року на основній частині Міжгірського лісокомбінату та землях Синевирської Поляни, Синевира, Колочави, Негрівця і землях запасу Міжгірської районної ради. — Тоді новостворену природно-заповідну установу очолив Михайло Русняк, — пригадує Іван Степанович. — Ще за 5 років до цієї події він мав зустріч із відомими науковцями Василем Комендарем і Степаном Фодором, котрі вели мову про збереження унікального заказника "Глуханя", адже у ті часи на виконання партійних директив повсюдно проходила меліорація, під яку підпадало і це болото, а з ним і 48 видів рослин та 25 видів тварин, занесених до Червоної книги України. Аби затвердити Положення про Державний природний парк "Синевир", тоді довелося зібрати купу документів. Погоджувались вони у шести міністерствах, а також Академії наук. Всюди, окрім останньої, потрібні були вагомі аргументи про необхідність створення такого парку. Аргументи знайшлися, тож національний природний парк "Синевир" запрацював. Одразу після створення установу спіткало лихо у вигляді нищівного вітровалу, ліквідація якого тривала роками. Тоді парк радше нагадував лісокомбінат, аніж природоохоронну структуру, але люди витримали випробування стихією. Зараз про НПП "Синевир" знає уся Україна, бо за 20 років парк зумів зарекомендувати себе як провідна природо-заповідна установа. Іван Дербак, котрий став тут до керма у 2003 році, розповідає, що його дітище за підсумками останньої всеукраїнської природоохоронної конференції, що пройшла на Міжгірщині наприкінці минулого року, ставлять в Україні на перше-друге місця. У визначенні кращих науковці беруть до уваги такі показники, як рівень охорони лісу, рекреаційна робота та збереження флори і фауни у межах установи. Досягнення НПП "Синевир" неодноразово відзначались на рівні Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Наразі загальна площа НПП "Синевир" складає 40696 гектарів. Тут проживає 16,8 тисяч чоловік. Вся територія парку перебуває під охороною 112-ти єгерів із'власної служби охорони. До слова, НПП "Синевир" — унікальний ще й тим, що має власну газету — регіональний часопис "Синій Вир", у якому щодва тижні друкуються еколого-освітня інформація та матеріали із життя парку. Крім того, у цій резервації для природи випущено навчально-методичний щоденник охоронця природних екосистем, а також наукові посібники для державної служби охорони. Між тим, національний парк співпрацює з такими міжнародними фондами, як ISAR "Єднання", "Відродження", "Розвиток Карпатського регіону", з Програмою розвитку ООН в галузі Глобальної екологічної фундації. До того, ж НПП "Синевир" товаришує із закордонними заповідними об'єктами: парком Бюккі (Угорщина), Бещадським природним парком (Польща), Татранським національним парком (Словаччина). Іван Степанович розповідає, що з року в рік на відсотків 20-30 зростає кількість відвідувачів природного парку з інших областей України та із-за кордону. Крім того, тут, біля озера Синевир щорічно проводиться всеукраїнський фестиваль "На Синевир трембіти кличуть". Між іншим, це озеро у 2008 році напередодні 20-ої річниці природного парку увійшло до переліку семи чудес України. — Морське Око (так називає озеро директор парку) заслужило це визнання, — каже Іван Дербак. — Я переконаний, що тепер сюди потягнеться ще більше туристів. Після перемоги в акції "7 природних чудес України" національний парк має цілий ряд планів інформаційного характеру. Ми прагнемо, аби про Синевирське озеро довідалося якомога більше людей з усього світу. Прикро, що наш край торкнулося таке негативне явище як рейдерство (йдеться про спроби окремих закарпатських політиків приватизувати озеро і прилеглу до нього територію), але, впевнений: справедливість переможе, і, нам вдасться відстояти це диво... Окрім природоохоронної роботи, колектив національного парку встигає показувати непогані результати і в спорті. Так на останніх змаганнях із міні-футболу, сімейних стартів, перетягування канату, шахів, гирьового спорту, волейболу й бігу представники команди НПП "Синевир" здобули перше загальнокомандне місце та кубок обласної спартакіади профспілки лісових галузей, Іван Степанович вважає, що все, чого вдалося досягти за роки його головування у природному парку, — заслуга сумлінного і відповідального колективу, у котрому кожен добре знає і добре виконує свою роботу. — Я лише спрямовую здібності і наполегливість моїх працівників у потрібне русло, — зізнається директор. — А оскільки у нас у колективі панує взаємопорозумін-ня і взаємоповага, то є й результати такої співпраці. Автор: Павло Білецький, Міжгір'я—Ужгород Джерело: www.zakarpattya.net.ua

Закарпаття: На Міжгірщині діє один із кращих в Україні природних парків