Дубова роща

Цюрупинськ у сферу інтересів херсонських товстосумів і бандитствуючої публіки потрапив давно. Дивуватись нічому: містечко під боком Херсона – від мерії до мерії 15 — максимум 20 хвилин на автомобілі, плюс річка, плавні, сосновий ліс... До певного часу «свої питання» ця публіка вирішити не мала можливості: статус Степового ім. Виноградова філіалу Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації імені Г. М. Висоцького (Харків) не дозволяв. Саме ця установа в Цюрупинську опікувалась навколишньою територією: лісами, пісками, а з деякого часу – і плавнями. Втім, нічого не буває вічного. І чи так співпало, чи тому були інші причини, але з приходом на посаду директора Степового філіалу «варяга» Віктора Шевчука «крига скресла». А «скресла» вона слідом за чолобитною колишнього губернатора Бориса Сіленкова, який попросив Шевчука виділити для облаштування ОСГ (особистих селянських господарств) 0,999 га території філіалу. Що це фіктивні ОСГ – ні в кого не викликало сумніву: ні у руки, що брала, ні у руки, що давала. Розміщуватись ОСГ повинні були, звичайно, не десь у глибині лісу, наприклад, на горільниках 2007-го року, а безпосередньо в самісінькому Цюрупинську: права сторона вулиці Лісної – це власне місто, а ліва просто відсутня, на її місці — лісорозсадник того самого Степового філіалу. Віктор Васильович від такої губернаторської пропозиції відмовитись не зміг, у результаті «Дубова роща» (так називається ця заповідна територія) з іпостасі науково-дослідницької перетекла в іпостась суто практичну – за документами, які «сраму не имут», у сільськогосподарську. Те, що ділянка від ОСГ – це не ділянка під забудову, нікого з новоселів «Дубової рощі» не хвилювало. Афера ж замислювалась на вищому рівні. Тобто і тодішній голова обласної держадміністрації, як і тодішній голова держадміністрації районної, без погодження з ким ОСГ освячені не були б, так само, як і директор Степового філіалу, так само, як і новоявлені «селяни», — знали, що затіваючи, по суті, аферу, одержать на виході «відмиті» земельні ділянки під забудову. Але пройдімось по справі хронологічно. Землі «Дубової рощі» в сферу приватних інтересів обласних чиновників, які оформили їх на підставних осіб (10 чоловік), потрапили ще три роки тому. Тодішній голова облдержадміністрації Борис Сіленков своїм розпорядженням від 11.04. 2007 р. №347 припинив право землекористування Степового філіалу начебто на прохання його директора Віктора Шевчука та перевів площу 0,999 гектара до складу земель запасу Цюрупинської міської ради. Однак ділянка до складу міських земель так і не потрапила. Щось дало збій у задуманій афері. Скоріш за все те, що тодішній міський голова Цюрупинська Ганна Грибовська заявила, що жодного сумнівного з точки зору закону рішення не підпише. Тоді спрацювала інша схема — через райдержадміністрацію, яка безпосередньо підпорядкована голові ОДА. На підставі розпорядження тодішнього голови Цюрупинської райдержадміністрації Володимира Лєня земельна ділянка була надана у власність громадянам, у яких несподівано прокинулась селянська сверблячка, на тій підставі, що «віднині це землі запасу району». Так виникла взагалі абсурдна ситуація, коли землі, які фізично знаходяться в межах міста, стали поза його межами. Цим же розпорядженням начальнику районного відділу земельних ресурсів Владиславу Перерві було «рекомендовано» оформити ділянки під ведення ОСГ. Як «рекомендовано» — про це Владислав Григорович воліє навіть зараз, через три роки, не згадувати. — Вибору мені не дали, — неохоче говорить, — сказали або ОСГ, або посада... Втім, за словами В.Перерви, всі документи були оформлені без зауважень, а тому підстав для вмотивованої відмови у нього не було. Хоча й добре розумів, з якою метою затівається вся ця катавасія з «Дубовою рощею». І Перерва дає згоду на створення ОСГ та визначає кожному «оесгешнику» по 10 соток елітних земель поруч з тими, хто ще раніше «прописався» на краєчку «Дубової рощі». У відповідному запиті міські депутати закономірно поцікавились: а як же звернення керівництва міськради до В.Шевчука, у якому вони просили передати ці землі місту? Однак директор Степового філіалу УкрНДІЛГА відповів категоричною відмовою, зіславшись на «інтереси колективу», серед якого, мовляв, і буде розподілено цей гектар. Як Віктор Васильович «дбає» про інтереси колективу, можна судити з того факту, що вся ділянка взагалі відійшла обласним чиновникам. Втім, про людське око виділив кілька соток й одному члену колективу — наближеному до... нього. Після усіх погоджень відділ земельних ресурсів дозволив створення ОСГ з врахуванням заборони на зміну цільового призначення ділянки. Та хіба це проблема? Хоча В.Перерва й обіцяв «оесгешникам» нездоланні труднощі, якщо надумають використати землю не за призначенням. Ще й зараз Владислав Григорович продовжує вважати, що особливості продажу земель ОСГ, які фактично взяті під забудову, інколи вимагають легкого ошукування наївного покупця: «Усі проблеми почнуться, як спробує узаконити домоволодіння». Та годі! Як змогли взяти землю, так зможуть узаконити і домоволодіння. Тим більше, що сам же Владислав Григорович стверджує, що продаж земельних ділянок не суперечить чинному законодавству, оскільки це не паї. Щоправда, для кого це говорилось, сказати важко, оскільки пай не можна продати, а «сотку» ОСГ — будь ласка. Третій рік ми, місцеві журналісти, спостерігаємо за розвитком особистих селянських господарств у «Дубовій рощі», і наші спостереження нас самих дивують. Новоявлені «фермери» не сіють і не жнуть, тут ні вівця не мекне, ні корова не мукне. За поясненням ми знову звернулися до начальника відділу земельних ресурсів В.Перерви, виклали свою версію подій. Владислав Григорович заявив, зокрема, «що до раніше сказаного навіть зараз, через два роки, нічого додати не може», і відіслав нас до інспектора з контролю за використанням земель, якого... більше року в районі нема. Крім цього, ніяких порушень земельного законодавства в «дубоворощенській» угоді він не вбачає. Хоча об’єктивно розуміє свою участь такого собі відбувайла, якого – не будемо кривити душею – тодішнє обласне і районне начальство «підставило». Категорично відмовився Владислав Григорович відповісти на те, де зареєстровані підставні (цього він навіть не приховує) особи і ким працюють. Зауважив лише, що всі вони жителі обласного центру і що за ними стоять високопосадовці. Владислав Перерва всякий раз підкреслює, що йому ця розмова неприємна. Бо його роль у цій грі номінальна: він тільки папери підписував. В принципі, так воно і є. Про це може засвідчити і факт легалізації одного із ОСГ підлеглої Перерви, у якої батько — начальник відділу земельних ресурсів у сусідньому районі. Ми поцікавились у дівчини, як вона потрапила в компанію херсонських «оесгешників»? – «Як усі, по закону!» — була коротка відповідь. – «А як ви, будучи на державній службі, встигаєте ще й обробляти своє ОСГ, хай і шість соток?» Відповіді наша співрозмовниця не дала. Усім зрозуміло: навіть з огляду на порушення земельного законодавства ніхто вже ділянки у власність громади не поверне. Чи потрібна тоді участь міськради? Шкода, що нема навіть наміру вилучити ці землі, можливо й через суд, а тут говорять лише про намір «інтегрувати» фальшиві ОСГ в міську територію забудови через новий Генплан. В усякому разі, такий варіант може бути запропонований його виконавцями. Та чи пристануть на це депутати? Ми підрахували, що внаслідок приватизації земельних ділянок за такою схемою бюджет міста втратив приблизно 3 мільйони 200 тисяч гривень. Тим не менш, ці землі, стверджує В.Перерва, і зараз поза межами населеного пункту. Особисті селянські господарства «створюються з метою сільськогосподарського використання для вирощування сільгоспкультур». Що ж у такому разі вирощують на землях ОСГ у «Дубовій рощі»? Можемо (з посиланням на об’яву в Інтернеті) припуститись думки, що тут «вирощують» у.о. (умовні одиниці). З урахуванням того, що це фактично центральна частина міста (та й до лісу — рукою подати), ці землі мають свою цінову спрямованість. Тільки на це й розраховували новітні «оесгешники». Уже давно повинно бути кілька томів актів перевірок дотримання земельного законодавства, та хто це робитиме? Ні в районі, ні в області в цьому відомчому хаосі нема інспектора з контролю за використанням земель. Хоча якби він і був, то хто б йому дав можливість проявити свою принциповість? Як влучно висловився один із досвідчених у таких справах чоловік, «якщо сьогодні шукаєш справедливість, то завтра шукатимеш роботу». Можливо, й тому начальник відділу земельних ресурсів у Цюрупинському районі В.Перерва не має наміру втручатися в цю угоду і перешкоджати продажу земель. — Вони пройшли всі погодження. Документи не застарілі, вони правочинні, і зараз ми не можемо їм заборонити, — говорить Владислав Григорович. — До мене повторно ніхто не звертався і краще, аби ніколи більше не звертався — так мені спокійніше. Я не хочу розглядати жодної їх пропозиції, а з вами більше не хочу говорити на цю тему. Ось так, місто втратило гектар елітних земель і більше 3 мільйонів гривень у бюджеті, а про це ніхто говорити не хоче. Притому, що є підлог: за обласними чиновниками стоять інші фізичні особи — підставні (їх прізвища нам відомі). А таке враження, що всі намагаються якомога скоріше забути про це... Крім тих, хто «вирощує» на землях «Дубової рощі» долари. Саме ця грошова одиниця фігурує в оголошеннях, розміщених в Інтернеті. Автори: Анатолій Полуфакін, Борис Прищепа. Фото Анатолія Жупини. Джерело: Сільські вісті, П’ятниця, 23 квітня 2010 року № 47 (18484)

Ні дубів, ні селян…