Данилівський держлісгосп

Незадовго до Нового року (23 грудня) відбулося засідання Апеляційного господарського суду Харківської області, який розглядав долю унікальної ділянки лісу площею в 70 гектарів. Ліс належить (сподіваємося, що усе ще!) Данилівському дослідному державному лісгоспу. Державному, а отже – народному, нашому з вами. І це наше добро спритні ділки збираються роздерибанити, забрати його у держави, у нас. Чи продовжиться естафета? За іронією долі саме 23 грудня 1929 року, тобто рівно за 80 років до згаданого судового засідання, у Харкові було створено Науково-дослідний інститут лісового господарства й агролісомеліорації, який 1965 року одержав ім'я свого засновника – академіка Георгія Миколайовича Висоцького – видатного ґрунтознавця, геоботаніка й лісівника. Інститут цей має подвійне підпорядкування: Державному комітету лісового господарства України й Національній Академії наук України. Ця наукова установа добре відома не тільки в Україні, а й у СНД. Мережа дослідних станцій і філій інституту охоплює всю Україну від Карпат до Криму, від Києва до Маріуполя. Одним з таких дослідних майданчиків і став Данилівський дослідний держлісгосп (ДДД). Усі ці 80 років у лісах ДДД розкриваються таємниці такого природного феномена, як Слобожанська діброва, саме тут вивчають причини зміни чисельності лісових комах і загибелі дерев, виникнення хвороб лісу й причин його деградації. Тут писали свої роботи, що стали вже хрестоматійними, професори Молотков й Ізюмський, кандидат сільгоспнаук Нейко, доктор біологічних наук Мєшкова, академік Погребняк і багато інших учених. Покоління вчених змінювали одне одного, а дослідження тривали. Тривають вони й тепер. А ось чи є у тутешньої науки майбутнє? Адже ліс може піти «з молотка» попри те, що Данилівський дослідний держлісгосп увійшов до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням. «Дачники» проти науки Сьогодні співробітники Данилівського держлісгоспу, крім лісоводства, екології та біології, прискореними темпами опановують юриспруденцію. Почалося це "навчання" для них улітку 2008 року. Тоді якийсь щойно виниклий з небуття житлово-будівельний кооператив "Вікторія" раптом узяв та й звернувся до Дергачівської райдержадміністрації з проханням дати йому 70 гектарів лісу. Того самого, про який йшлося вище. "Для будівництва дачних будиночків", – лаконічно пояснили заявники. Адміністрація відмовила, констатувавши, що землі такої ваги має право виділяти тільки Кабмін. Тоді кооператори звернулися до Харківського обласного господарського суду, щоб оскаржити цю відмову. Суд залишив їх ні із чим, відмовивши 24 вересня в позові. Ах так, сказали «дачники». І вже торік 17 жовтня вони привезли в Дергачівський район рішення... Печерського райсуду міста Києва. Столичний суд вирішив, що ліс кооператорам потрібніший, ніж науковцям. Лісники про це рішення довідалися тільки наприкінці листопада... 10 грудня держлісгосп підготував апеляційну скаргу. Та вона чомусь загубилася разом зі справою в Київському апеляційному суді. Поки її шукали, поки розбиралися – спливло чимало часу. Коли ж таки розібралися – здивувалися: ніякого рішення Печерський районний суд не виносив ніколи. Так, суд справді розглядав проблему кооператорів, але зовсім іншу. Та ще й рішення прийняв не на їхню користь. З огляду на це прокуратура порушила аж три кримінальні справи, одна з них – за фактом шахрайства. Але лісу це не дуже допомогло. Абсурд, втілений у життя За підробленим рішенням суду кооператори встигли одержали державний акт на землю. І – швиденько продали землю за 5 мільйонів гривень іншому підприємству - якомусь ТОВ "Харківська Швейцарія Люкс". Ті теж не дрімали. І коли про продаж лісу стало відомо правоохоронцям і лісівникам, виявилося, що землю вже "розбито" на 550 ділянок. І ділянки ці, незважаючи на заборону суду, на заборону приватизації й інші заборони, було виставлено на продаж в мережі Інтернет. Продається земля й сьогодні. Ціна – 5 тисяч у.о. за сотку. За інформацією неурядової екоорганізації «Печеніги», уже продано понад 300 ділянок. Скільки при цьому одержали продавці – рахуйте самі. Сума вражає кількістю "нулів". КРУ, наприклад, нарахувало 6,6 мільйона доларів. Після звернень лісівників до різних правоохоронних органів відбувся суд, який наклав арешт на всю незаконно захоплену землю. Але «підприємці» мали нахабство подати апеляцію. Перше засідання Апеляційного суду очікувалося 18 грудня. Тоді на засідання не допустили нікого із працівників ЗМІ. Однак представникам громадськості вдалося зустрітися з головою Апеляційного господарського суду Харківської області Василем Івановичем Кухарем і переконати його у користі гласності для сучасного українського суспільства. 23 грудня журналісти на засідання таки потрапили. Я був би радий сказати, що суд остаточно повернув ліс державі, але кінця-краю цій історії ще не видно, остаточне рішення відкладено до завершення кримінальних справ за фактом шахрайства та інших маніпуляцій із рішеннями Печерського суду. Єдиним позитивом можна вважати залучення до справи виданих на роздерибанені 550 ділянок актів на землю. Бо казуїстика полягає у тому, що попередні рішення судів стосувалися старих документів, тим часом власники нових могли робити, що заманеться. Отакі у нас закони. Як дишло і ще гірше… «Існуюче законодавство не дозволяє надійно зупиняти зловживання при виділенні ділянок під житлову забудову на землях лісового фонду, заготівлю деревини в обхід загального порядку рубок головного користування тощо». Ні, це не моя оцінка викладеної вище ситуації. Це один із висновків фахового юридичного дослідження, яке проводилось у ході виконання міжнародної екологічної програми FLEG (повна українська назва – «Удосконалення систем правозастосування та управління в лісовому секторі у країнах-учасницях Європейської політики добросусідства та Росії»). Фахівці Центру політико-правових реформ на чолі з Олександром Банчуком проаналізували корупційні ризики у галузі лісового господарства України. Головним об’єктом вивчення стали лісове законодавство та структура й повноваження відповідних органів управління – Держкомлісгоспу, Мінприроди, Мінагрополітики, органів місцевого самоврядування тощо. Ризиків цих самих назбиралося добра дюжина. Аналіз законодавства, проведений експертами FLEG, показав, що недосконалість системи управління лісами та законодавчого її регулювання заважає не тільки охороняти, зберігати ліси. Це заважає й ефективно у них господарювати, а також не дає змоги порядним громадянам безперешкодно користуватися своїм правом на користування лісовими благами. Є серед висновків юристів і пункт, який також чітко пояснює, чому став можливим дерибан цілого лісгоспу. В Україні до надання адміністративних послуг (наприклад, надання лісу в тимчасове користування, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок, переведення земельних лісових ділянок до нелісових тощо – тобто саме тих, які було здійснено у випадку із харківським лісом) залучено надто велику кількість державних органів. Є суттєві відмінності у регламентації різними нормативними актами процедурних дій. Інакше кажучи, де багато няньок, там дитина каліка. Та ще й «виховує» кожна по-своєму. А коли до всього ще й ліва рука не знає, що робить права – маємо таку халепу. Тут сотка, там - гектар… На жаль, випадок з Данилівським держлісгоспом – не єдиний. Повідомленнями про подібні дерибани просто рясніють українські ЗМІ. Усе та ж програма FLEG проаналізувала понад 200 «лісових» публікацій за минулий рік і визначила, які «лісові» проблеми найчастіше потрапляють на сторінки інтернет-видань. Це незаконні рубки, порушення природоохоронного законодавства у лісопідприємствах, контрабанда лісу, участь працівників лісового господарства у незаконних оборудках, незахищеність лісівників, позбавлення місцевих жителів вигід від використання лісу та махінації із землями лісового фонду, які ми нині, власне і розглядаємо. Рвуть на шматки ліс неподалік селища Лісники Київської області, під Львовом, під Вінницею, під Житомиром… У тій же Харківській області «підприємці» корчують сосни для вивільнення місця під піщані кар’єри. На зустрічі керівництва Держкомлісгоспу України та громадських організацій, яку програма FLEG організувала для обговорення цих проблем, заступник голови ДКЛГУ Віктор Червоний розповів, що він особисто двічі готував листи до прокуратури з проханням зупинити нищення харківського лісу кар’єрами, але це так і не дало результатів. Ситуація змінилася на краще лише тоді, коли на захист свого лісу виступили місцеві жителі за підтримки екологічної організації «Печеніги». Завдяки активному висвітленню проблеми через ЗМІ й міліція почала справно виконувати свої обов’язки, й прокуратура заворушилася. Активіст «Печенігів» Олег Вяткін зауважив, що якби лісівники теж більше уваги приділяли співпраці із пресою, не боялися «виносити сміття з хати», активніше йшли на співпрацю з громадськістю, то і з «кар’єристами», і з іншими ласими до земель держлісфонду було б воювати набагато легше. А ще на думку юристів, для зменшення проявів корупції потрібні системний перегляд і зміни лісового законодавства (зокрема, нова редакція або зміни до Лісового кодексу) та удосконалення системи управління лісовим сектором. Тоді й на землі під лісом менше зазіхатимуть. І той же Данилівський держлісгосп (хоча й чинне законодавство ясно вимагає залишити його землі у власності держави) не став би предметом судових розбирань. Джерело: Блог Олега Листопада

Хто захистить народний ліс?