Червонознам’янка

Ось уже четвертий рік рідкісні види птахів не знають спокою навіть у межах Чорноморського біосферного заповідника на Херсонщині. Теоретично вони знаходяться тут під захистом, але практично єгері кожен мисливський сезон затримують на території резервату стрільців по гусаках і качках. Формально вони навіть не є браконьєрами, так як з подачі місцевих чиновників частина заповідника дивним чином отримала «законний» статус ... мисливських угідь. Державні органи буквально днями заступилися за червонокнижних фауну, і тепер з запізненням, але все-таки намагаються переграти попередні чиновницькі нісенітниці. Ще в 2007 році обласна рада для використання в якості цих угідь передав товариству мисливців і рибалок «Голопристанська чайка» 10,4 тисячі гектара землі біля села Червонознам'янки. На підставі рішення органу місцевого самоврядування № 413 управління лісового господарства Херсонщини уклало з «Голопристанської чайкою» договір про умови ведення полювання на цих землях. Адміністрація заповідника ще тоді зазначала, що частина земель має статус охоронної зони, однак звернення директора Чорноморського біосферного Дмитра Чернякова і скандальні публікації в пресі від Херсона до Києва залишилися гласом волаючого в пустелі - їх просто ігнорували. Єгері заповідника затримували людей з рушницями в охоронній зоні, а ті їх «далеко-далеко» посилали, пред'являючи мисливські картки - це, мовляв, наші володіння, а заповідник побоку! Правовий казус не надто хвилювало і Херсонську природоохоронну прокуратуру, доки не змінилося її керівництво. І тільки після цього захисники навколишнього середовища «раптом» занепокоїлися, 2 березня 2011 пред'явивши управлінню лісового та мисливського господарства позов про визнання договору з «Голопристанської чайкою» недійсним. Причому жодних нових доказів прокуратура не пред'являє, посилаючись на те, що 2467,8 га землі, які визнали мисливських угіддях, були закріплені за Чорноморським біосферним заповідником задовго до реєстрації «Голопристанської чайки», а саме рішенням Голопристанському-го райради від 21 травня 1985 року. Безперечно: головним арбітром у цьому конфлікті залишається не прокуратура, а Господарський суд Херсонської області, куди був пред'явлений позов. Але чому прокуратура не подала його в 2007 році, кілька років поспіль спокійно дозволяючи безкарно знищувати пернатих на заповідних територіях? І хто за це буде відповідати перед законом? Сергій Яновський, "Новий день" (№ 12 від 17 березня 2011 р.., С. 14)

Пізно пити «Боржомі», коли нирки відвалилися