Липень 2012

(Цю статтю я написав на прохання редактора газети "Обрії Ізюмщини", проте схоже світу вона так і не побачила) Експерти деяких європейських країн вважають видобуток сланцевого газу екологічним лихом і забороняють його на рівні державних мораторіїв. В той же час в Україні це називають світлим майбутнім і закликають нас радіти цій новій сторінці нашої історії. Але щоб мати свою власну думку, кожен повинен сам розібратись чи хоче він таке майбутнє. З кожним днем тема шкідливості видобутку сланцевого газу все частіше виникає в газетах, на телебаченні і в розмовах. Проте до останнього часу такі розмови торкались лише далекого зарубіжжя і цікавили нас передусім тому, що довкілля у нас одне на всіх. Але в останні місяці загроза видобутку сланцевого газу торкнулась України впритул. Після останнього керівництва Міністерства екології та природних ресурсів, міністерське крісло дісталось Едуарду Ставицькому, який раніше очолював Державну службу геології та надр. Саме Е. Ставицький до цього часу найчастіше фігурував як людина, що добивалась початку видобування сланцевого газу в Україні. І ось, побоювання екологів підтвердились - «справа» зрушила вже в перші дні роботи нового Міністра, в квітні 2012 року. Тепер розмови про сланцевий газ стали дуже предметними і нині обговорюються вже конкретні місця, де він видобуватиметься. Мова про це зайшла і на Ізюмщині. Сланцевий газ – це природний газ, що залягає переважно у м’яких сланцевих породах із розгалуженою мережею тріщин. Технологічна складність видобутку такого газу дуже висока, а рентабельність відносно низька. Проте останнім часом технології видобутку просунулись вперед. В Україні один з найбільших басейнів, де планується видобуток такого газу, так звана «Юзівська платформа» - умовна ділянка, що охоплює ділянку значну частину сходу Харківщини і півночі Донеччини. Головне завдання газовидобувних компаній – «витрясти» бульбашки газу зі щільної породи на глибині кількох кілометрів. Для цього використовують технології горизонтального буріння та гідророзриву пластів — на глибину залягання порід, яка зазвичай складає від 700 до 3000 м пробурюється свердловина, що розгалужується в породі на кілька рукавів. В цю свердловину закачують розчин води, піску та хімічних сполук, які створюють великий тиск і руйнують породу. Газ вивільняється і його можна видобути. Проте відкачати з такою ж легкістю розчин води і реактивів не вдається і зазвичай щонайменше половина цієї високотоксичної рідини залишається у свердловині. Саме в цьому бачать одну з головних загроз видобутку сланцевого газу всі, хто називає його екологічним лихом. Поки свердловина дістанеться до газоносної породи, розміщеної на великій глибині, вона може перетнути не один водоносний горизонт. Жодної гарантії, що токсичний розчин не потрапить у ґрунтові води, нема. А це значитиме, що ґрунтові води на всю площу кожного забрудненого водоносного горизонту стануть токсичними і вже ніколи не зможуть бути використаними в побуті. Раніше вважалось, що саме артезіанська вода, видобута з великої глибини, є найчистішою і придатною для пиття, проте тепер вона може стати смертельною небезпекою. В 2010 році американський журналіст Джош Фокс зняв документальний фільм «Gasland» - «Газова країна», в якому показано чим може закінчитись видобування сланцевого газу для місцевих жителів. Герої фільму – прості американці, яким не пощастило оселитись там, де газові компанії почали видобувати сланцевий газ. Від забрудненої води частішають випадки онкозахворювання, гинуть домашні і дикі тварини. Після потрапляння отруєної води з-під землі у річки поверхневі води, річки стають мертвими. По великому рахунку, загроза стосується всього водозабору річки, в якому почали розробку газового родовища. Тобто не обов’язково жити безпосередньо поряд зі свердловиною, щоб отримати жахливе життя. Звісно, фільм сильно критикують самі газовидобувні компанії, рясно публікуючи зауваження та неточності, виявлені їхніми експертами при перегляді стрічки. Втім, як не критикуй розслідування американських журналістів, нікуди не подіти людей, чиє життя стало нестерпним, коли за їх вікном побудували першу бурову вишку. Також нікуди не приховати, що видобування сланцевого газу займає надзвичайно велику площу, оскільки вимагає спорудження величезної кількості свердловин та інших споруд, необхідних для роботи таких «гірників». Для Ізюмщини розмови про видобуток сланцевого газу особливо тривожні, адже Ізюмщина – край над Сіверським Донцем, найбільшою річкою Східної України. Годі й уявити, що буде якщо Сіверський Донець стане токсичним і небезпечним для життя! Герої фільму «Gasland» живуть у малонаселених частинах США, де на 1 жителя припадає по два-чотири квадратні кілометри території, а то й більше. В Україні немає таких малозаселених територій і всюди де планують видобувати сланцевий газ, ця загроза стосуватиметься значно більшої кількості людей, ніж в США. Особливо хочеться зупинитись на тому, що тут, на Ізюмщині, розміщений один з найцікавіших слобожанських заповідних об’єктів. Це регіональний ландшафтний парк «Ізюмська лука», створений на значно меншій ніж планувалось площі. І навіть при цьому загроза торкнулась і цієї невеличкої заповідної перлини. Видобуток сланцевого газу планують тут – у заповідній «Ізюмській Луці». Але загроза не лише для дикої природи. Обидва водозабори м.Ізюм знаходяться під загрозою отруєння видобутком сланцевого газу. І це стосується як водозабору з Сіверського Дінця, так і другого – підземного. Це варто знати і всім, хто живе вниз по течії річки. Зовсім неподалік – головний курорт Слобожанщини – Святі гори. Що буде, якщо Святі гори стануть зоною екологічного лиха? Минулого року Болгарія і Франція видали державні мораторії на видобуток сланцевого газу, назавжди заборонивши його як велику небезпеку для жителів цих країн. Чи хочемо жити з такою небезпекою ми – може вирішувати кожен сам. Хоча жодного референдуму або громадського обговорення до цього часу не проводилось. Розміщення таких небезпечних видів діяльності неминуче стосується безпеки життя місцевих жителів. Україна ратифікувала міжнародну Орхуську конвенцію, згідно з якою всі рішення які стосуються довкілля повинні обговорюватись з місцевим населенням. Зараз екологічні організації добиваються того щоб добування сланцевого газу теж обговорювалось з кожним, для кого таке виробництво може обернутись загрозою добробуту і здоров’ю. Проте важливо, щоб цього добивались і самі жителі Ізюмщини, до чого активно закликаємо кожного читача нашої газети. ПРИМІТКА. Знайти в мережі Інтернет фільм про загрози видобутку сланцевого газу можна за пошуком «Gasland українською».

На Волині селяни погрожують бунтами – через загрозу екологічної катастрофи

Ви вже чули, що живете в газовій країні?