Лютий 2008

Будь-яка екологічна або природоохоронна кампанія починається з отримання інформації. Звісно, ніхто не в стані боротись зі Змієм, не знаючи, образно кажучи «Що воно таке за Змій». Чинне законодавство України про доступ до інформації та звернення громадян дає громадським організаціям і фізичним особам практично необмежений доступ до інформації. Фактично, чиновник мусить надавати у відповідь на інформаційний запит будь-яку наявну в нього екологічну інформацію, крім тієї, що є державною таємницею, або засекречена по іншим причинам. Після ратифікації Україною Оргуської конвенції, будь-яка екологічна інформація в Україні стала несекретною. Іншими словами, її не можна засекретити, якщо вона екологічна (Детальніше ми вже писали тут). Розуміючи це, чиновники всіляко шукають причини не розголосити ті чи інші відомості, адже дуже часто громадяни запитують саме ту інформацію, розголошення якої стане причиною звинувачень самого чиновника у порушеннях законодавства чи коррупції. Грубо кажучи, якщо чиновник хоче щось приховати – у нього є на це особисті причини. Виходить така собі «Гра в екологічну інформацію», в якій одна сторона шукає можливості довідатись інформацію, а інша шукає можливості її приховати. Не раз активісти різних громадських природоохоронних організацій помічали, що служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища України дуже часто ігнорують відповіді на запити громадськості. Громадські організації звертаються до чиновників з інформаційними запитами і отримують відповіді на кшталт «невідомо», «не знаємо» і таке інше. «Не скажемо» ніхто не відповідає, адже є Оргуська конвенція, що регулює доступ громадськості до екологічної інформації. Проте, як виявилось, звітуючи про стан впровадження Оргуської конвенції, Мінприроди лише змінює формулювання у листах до громадськості, вживаючи «не відомо» замість «не скажемо». Днями, в продовження «Відкритого звернення групи природоохоронних та правозахисних громадських організацій з приводу незадовільного виконання в Україні положень Оргуської конвенції», що було опубліковане на Майдані, серед екологічної громадськості України було розповсюджене звернення Національного екологічного центру України. З цього звернення та розмови із предстаником НЕЦУ можемо повідати таке. Розповідає виконавчий директор Національного екологічного центру України Віктор Мельничук: «У п’ятницю, 25 січня 2008 р. відбувалося чергове засідання Громадської ради при Мінприроди (ГР). Основним питанням порядку денного було саме питання виконання оргуських зобов’язань. У пакеті роздаткового матеріалу, члени ГР отримали копію Наказу Міністра охорони довкілля No470 від 25.11.2004 р. (додано в кінці тексту), з якого видно, що майже вся екологічна інформація, яка нас цікавить була віднесена екс-Міністром ОНПС С.Поляковим до такої, що має гриф «ДСК». Підкреслюю - цей документ був оприлюднений НЕ з ініціативи Мінприроди, а лише тому, що його десь знайшли і надали в ГР колеги еко-правники зі Львова. І цей документ досі, жодним із наступників С.Полякова не відмінено, а навпаки, - наступний екс-Міністр ОНПС П. Ігнатенко поновив його дію, включивши до Додатку нові позиції. Про існування такого наказу я особисто дізнався лише 23.01.2008. З нього видно, чому чиновники Мінприроди тривалий час не надавали нам під тим, чи іншим соусом, інформацію по запитах про екологічну експертизу певних об’єктів, стан виконання певних робіт тощо... Стан речей з Оргуською конвенцією виглядає так - з одного боку, зважаючи на перебування України в «чорному» списку злісних НЕвиконавців конвенції, Мінприроди «імітує» звіти до Секретаріату Конвенції про заходи щодо покращення ситуації. З іншого, міністри крадькома готують подібні накази, які порушують не лише положення Оргуської конвенції, а і внутрішнє законодавство. На запитання, чому Мінприроди не повідомляло раніше членів ГР про існування та зміст цього наказу, і хто відповість за незаконне приховування екологічної інформації, відповідь була така: «А ви про цей наказ нічого не запитували, і взагалі, ми за нього не відповідаємо, бо то нас зобов’язав Кабмін Постановою No1893 від 1998 р...». Було б смішно, якби не було так сумно. Адже, розпорядження виконати постанову No1893 отримали ВСІ міністерства і відомства України.» Так, в Наказі №470 говоріться, що в дію вводиться певний Перелік конфіденційної інформації і затверджуються списки осіб, яким дозволено присвоювати гриф “ДСК” та працювати з документами з названим грифомом, у складі начальників департаментів Мінприроди та їх заступників. Крім того, територіальним органам дозволяється ваідпрацьовувати та вводити власні переліки конфіденційної інформації. Отож, до конфіденційної інформації, на виконання Наказу, віднесено (наводимо вибірково найцікавіші моменти): - матеріали щодо боротьби з контрабандою зразків дикої флори та фауни (порушення Конвенції СІТЕС- прим авт.); - матеріали щодо регулювання екологічних питань на транскордонних річках України (басейн Дунаю, Західного Бугу, Сіверського Донця), в тому числі з країнами Європейського Союзу (варто згадати конфлікт навколо Дунайського біосферного заповідника – прим. авт.); - матеріали щодо регулювання питань, що стосуються біологічно активних (отруйних, інфекційних) речових, генетично змінених організмів, які можуть використовуватись, як біологічна зброя; - окремі висновки Державної екологічної експертизи (на власний розсуд працівників Мінприроди – прим. авт). На думку Національного екоцентру України, ВЕГО «МАМА-86», УЕА «Зелений Світ» та інших організацій - членів ГР, цей наказ є грубим порушенням Конституції України та Законів України «Про інформацію», «Про екологічну експертизу», положень ДБН тощо. Втім, нам відомі і деякі інші факти щодо доступу громадян до інформації Мінприроди України. Виявляється, дехто вже навіть проводив власне розслідування. Розповідає командир Дружини охорони природи м.Києва (ДОП) Михайло Богомаз: «Після кількох випадків, коли територіальні управління Міністерства відмовились надати нам копії виданих ними екологічних експертиз, ми змушені були звернутись до Мінприроди за роз’ясненнями. В листі від 12 липня 2007 року Перший заступник Міністра Куруленко С. повідомив, що висновки держекоекспертизи не відносяться до переліку конфіденційної інформації. Тим більше, в листі було сказано, що органи Мінприроди забезпечують формування бази висновків держекоекспертиз і забезпечують вільний доступ до них через мережу Інтернет. А вже 28 грудня того ж року той самий Куруленко написав нам, що після введення в дію наказу Мінприроди №470, Міністерством не підготовлено жодного висновку держекоекспертизи із грифом «ДСК» або «секретно». Втім, перевірити це важко. Якщо такі висновки і є, то вониж «ДСК». В жовтні 2007 року Мінприроди офіційно надало М.Богомазу копію 470-го наказу, наче б то і не цураючись його протизаконності. Існує інформація і про те, що аналогічні накази про засекречення тих чи інших категорій інформації є і в окремих територіальних управліннях Мінприроди. Наприклад Держуаправління охорони навколишнього природного середовища у м.Києві має свій внутрішній наказ №114 від 21.12.2007. Так що Оргуською конвенцією і не пахне. На останок, додамо ще одну слушну репліку пана Віктора щодо Наказу: «Сам я особисто збираюся копію наказу завжди носити з собою у кишені, з тим, щоб на всіх зустрічах показувати його держслужбовцям, депутатам, іноземцям тощо. І совість мене не мучитиме за те, що псую імідж України.»

Пикник на обочине

Экологи бьют тревогу: Евро-2012 изуродует Киев

Олесь Довгий: «Жуків острів стане не захаращеною територією, а парком»

Міфи Держкомлісгоспу

Кампанія “Зупинимо джипінг!”

Московський капітал у Києві або провал року

Країна парканів.

«Гра в екологічну інформацію».