Казати, що є проект землеустрою Кінбурнської коси, – це авантюра

Важливі проблеми розвитку національних природних парків Миколаївської області були розглянуті 21 квітня на засіданні круглого столу, на якому були присутні представники виконавчої влади та громадських організацій, науковці, представники проектних організацій, жителі територій в межах Національних природних парків та багато інших.

Цей круглий стіл став альтернативним прес-конференції, яка була проведена 14 квітня маловідомою громадською організацією «Захист людей праці» за участю професора Е.Дегодюка.

Нагадаємо, що Е.Дегодюк тоді розповідав про проект будови на Кінбурнській косі «саманих будиночків», які будуть нести задоволення любителям природи.

Свій погляд на пропозиції (чи проекти?) Е.Дегодюка висловив учасник круглого столу, який відбувся тиждень по тому у Міському центрі екологічної інформації, доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри економіки підприємства ЧДУ ім. Петра Могили, автор багатьох монографій, присвячених проблемам розвитку заповідних територій і рекреацій Валерій Горлачук. У нього є свій погляд на те, що пропонується відомими в регіоні «захисниками природи».

Про це та інше – в бесіді з професором.

Валерій Васильович, на ваш погляд, хіба не достатньо для визнання об’єктів управління Указів Президента України про створення національних природних парків “Білобережжя Св’ятослава” і “Бузький Гард”?

Для визнання парків юридичними особами, крім його дирекції, необхідно принаймні дві умови – розробити проект землеустрою і вирішити питання його підпорядкування .

Здається, в газеті “Рідне Прибужжя” від 16.04.2011 було повідомлено, що проект вже готовий і визначено питання його підпорядкованості. Власне, керівник профільної комісії обласної Ради С. Рижков, начальник управління охорони навколишнього природного середовища С. Литвак та інші наполягають, щоб національний природний парк “Білобережжя Св’ятослава” був підпорядкований обласному управлінню лісового і мисливського господарства.

Це швидше всього авантюра. Ніякого проекту немає і не може бути у такій постановці, в якій це зараз прозвучало. Для розроблення проекту землеустрою, насамперед, оголошується тендер, в якому беруть участь спеціалізовані проектні установи, що мають відповідне технічне і кадрове забезпечення, відповідні ліцензії на виконання землевпорядних робіт, мають потужний науковий супровід і т.д. Але такого тендеру не було оголошено, команди, яка б могла дати відповідь на це питання, не сформовано. Тому ми не можемо закривати очі і не бачити того, що йде звичайне відмивання грошей, виконується воля можновладців щодо захоплення Кінбурна, але чужими руками. І мені по-справжньому шкода Едуарда Дегодюка, відомого вченого, якого вплутали у цей корупційний процес.

Щодо підпорядкування Національного природного парку Державному комітету лісового господарства і Асоціації лісового господарства області, то не було б нічого страшного, якби цей комітет знаходився у складі Міністерства екології природних ресурсів, оскільки владу над цим комітетом мало б власне Міністерство. Але сьогодні цей комітет реорганізовано в Агенцію лісових ресурсів з підпорядкуванням Міністерству АПК. Це означає, що в одній особі не можна поєднати користувача лісу і інспектора за використанням лісових ресурсів, оскільки верх візьмуть безконтрольні маргінальні інтереси. Допустити цього не можна! Тільки підпорядкування Міністереству екології природних ресурсів буде збережено Кінбурн від знищення.

Що являє собою проект землеустрою, який його зміст?

Насамперед, проект землеустрою – це складна робота, яка включає систему заходів, спрямованих на здійснення положень земельного законодавства, в першу чергу, надання юридичного статусу національному природному парку. Землеустрій передбачає техніко-економічне обгрунтування, проект відведення земель, проект організації території, робочі проекти на організації території, облаштування і будівництво окремих елементів і об’єктів парку. Звернемо увагу, що лише проект відведення – це цілий пакет технічної землевпорядної документації, який передбачає встановлення зовнішніх і внутрішніх меж національного природного парку, меж функціональних зон, їх погодження, обгрунтування антропогенного навантаження і ін.

Але проблема встановлення зовнішніх меж НПП не є актуальною, оскільки його межу визначає розміщення водного дзеркала моря, затоки, лиману. Тому, напевне, достатньо на плані провести олівцем лінію по стику суші та акваторії і вважати, що цим і будуть встановлені межі?

Ні, недостатньо. Тільки за матеріалами геодезичної зйомки всієї території спочатку розробляється проект встановлення меж, після чого вони переносяться в натуру. По-іншому просто не буває.

Виходить, що сидячи в теплому кабінеті проект землеустрою неможливо розробити.

Заява п. Дегодюка, що проект створення парку готовий, – це у вищій мірі свідчить про його некомпетентність. Як можна розробити проект, проїхавшись за одну годину по Кінбурну? Абсурд! Виконання лише польових робіт, які вимагають залучення цілої експедиції фахівців, у загальному обсязі робіт складає 70 %. А це не один місяць роботи.

Але це вже, я пам’ятаю, не перша спроба професора Е. Дегодюка утвердитись в бізнесі на Миколаївщині. Що, в області бракує кадрів?

Так, у нього були спроби. Кажуть, він хотів зайнятися переробкою сміття в Коренисі, навіть звертався до міського голови В.Чайки за “мільярдом”, в якому йому було відмовлено. Що стосується кадрового потенціалу, який би міг бути залучений до розробки проектів землеустрою НПП, то ним є ДП “Миколаївський науково-дослідний і проектний Інститут землеустрою”, в якому працюють талановиті кадри, за результатами досліджень нашими вченими написано декілька наукових монографій з піднятої проблеми, захищено цілу низку дисертацій, які розкривають особливості управління заповідними територіями, практично розроблено багато проектів створення заповідних територій.

Може, просто окремі зацікавлені особи підставляють п. Дегодюка, використовуючи його авторитет?

Я абсолютно з Вами згідний. Але громади міста і області хочуть знати, за що з державної казни йдуть гроші, де залишаються податок з прибутку – у Миколаєві чи Києві.

Багато розмов сьогодні точиться навколо питання зонування території НПП “Білобережжя Св’ятослава”. В чому тут справа?

Вони точаться, бо комусь вигідно мати на території Кінбурнської коси зону стаціонарної рекреації з метою продажу нинішнім багатіям земельних ділянок під будівництво пансіонатів, котеджів тощо. Але унікальна Кінбурнська коса є вразливою екосистемою і не витримає того навантаження, яке буде створено наявністю зони стаціонарної рекреації. Буде втрачено раз і назавжди екосистему, яка приваблює туристів.

Як Ви бачите розв’язання цієї проблеми?

Зону стаціонарної рекреації потрібно розмістити у м. Очакові, або ж у м. Миколаєві, звідки плавзасобами, подолавши 45 км, туристи можуть відвідувати косу, повертаючись на вечір до готелів відповідних міст. Переконаний, що цьому альтернативи немає.

А якщо хтось із відпочивальників схоче залишитись на ніч на косі, як тут бути?

Для цього можна використати існуючі туристичні бази та помешкання місцевих жителів, які привітно зустрічають відпочивальників. Ресурс таких місць нині є більшим, ніж приїжджає туристів.

– Як розв’язуються проблеми з іншим національним природним парком – “Бузький Гард”?

– Ситуація НПП “Бузький Гард” не влаштовує нас. Тут потрібно докласти багато зусиль, щоб легітимізувати розроблення проектів землеустрою парку. Вже використано понад мільйон гривень, але результату не видно. Все робиться в режимі “секретно”. Що робиться, як робиться, знає тільки директор парку.

– Як бачите розв’язання цієї проблеми?

– Необхідно зробити детальний аналіз виконаних робіт, суму використаних коштів, домогтися оприлюднення можливих варіантів проекту землеустрою з метою прозорості проектних рішень щодо формування функціональних зон, облаштування парку.

***

Здається, усе розкладено по полицях, усі крапки над «і» проставлені. І якщо той чи інший чиновник позиціонує себе як захисник Кінбурна, то він повинен і чинити правильно. Але наразі ми маємо зовсім іншу «картину», результат якої буде залежати від нас – тих, хто дійсно хоче врятувати Кінбурнську косу, залишити її для нащадків.

Источник: mukola.net, 28.04.2011

Leave a Reply