Джерело: Прес-центр «Форум».

Таким чином, суд апеляційної інстанції погодився з доводами прокурора про те, що передача указаних земельних ділянок відбулася з порушенням земельного та природоохоронного законодавства.

РБК-Украина, 04.07.2011, Київ

http://www.rbc.ua/ukr/newsline/show/kievskiy-apellyatsionnyy-sud-priznal-nedeystvitelnoy-peredachu-04072011145600

Так, знову мова йде про будівництво сумнозвісної під’їзної дороги до аеропорту Київ у рамках програми підготовки до Євро 2012.
Як відомо, перші вирубки лісу відбулись по вул. Колосковій ще 21 лютого 2011 року, проте, наштовхнувшись на неочікуваний опір громадськості, у тому числі мешканців Совок та активістів, КМДА була вимушена взяти тайм-аут, який повноцінно використала на «заштопування» дірок на юридичному та технічному рівні, аби придати будівництву законний статус.
Тому, на відміну від подій тримісячної давнини, будівельники почуваються дуже впевнено, з радістю дають можливість ознайомитись з усіма документами щодо будівництва, чим і скористались місцеві активісти Їх фотознімки можна подивитись на сайті в розділі "Документи"

Тож, почнемо з головного: проекту дороги

Як бачимо, дорога починається відгалужуючись від вулиці Кайсарова, далі йде паралельно існуючій вулиці Колосковій, потім балкою вздовж Совського цвинтаря і, долаючи складний рельєф, виходить до існуючої вулиці Медової в районі музею авіації. Друга черга будівництва включає роботи по прокладанню ділянки дороги, яка пройде вулицею Медової до нового терміналу аеропорту.
Сумарна вартість будівництва 231 мільйони гривень, з яких 209 млн. планується освоїти в першу чергу будівництва та 22 млн. – у другу чергу.

Разом з цим, неодноразово повідомлялось про наявність альтернативного варіанту дороги,запропонованого спеціалістами, активістами та місцевими мешканцями.
Альтернативний варіант дороги пропонується розпочати як поворот з вулиці Трутенка (перед тролейбусним депо), прокласти її на місці існуючої ґрунтової дороги по захаращеній сміттям пустці до аеропорту, а далі - за існуючим проектом по вулиці Медовій. Також альтернативний проект допускає облаштування повороту на вулицю Кайсарова (або по існуючий вулиці Каменярів, або продовживши безпосередньо саму вулицю Кайсарова).

Такий варіант будівництва, окрім очевидних переваг екологічного характеру, не вимагає перекладання теплотраси на Совках (офіційний проект на її перекладання «з’їсть» 18 мільйонів гривень), також відпадає потреба виділяти 13 мільйонів гривень у якості компенсації за видалення зелених насаджень, на порядок зменшуються суми на прокладання водопроводу та каналізації (на це заплановано ще 15 мільйонів гривень за офіційним проектом). Окрім всього, звісно ж відпадає необхідність виділяти 21 мільйон гривень на будівництво підпірних стінок через кардинальну відмінність рельєфу дороги за альтернативним проектом. І це тільки те, що можна встановити неозброєним оком, не заглиблюючись у специфіку земляних робіт та власне будівництва.

Також необхідно мати на увазі ще один важливий момент. Звісно, дорога у варіанті КМДА – найкоротший шлях від аеропорту «Київ» до Олімпійського стадіону. Ніхто не сумнівається, що перекривши автомобільний рух в центрі міста , міська влада зможе дуже швидко організувати доставку автотранспортом гостей міста безпосередньо до стадіону під час проведення чемпіонату . Але ж об’єкти інфраструктури будуються на майбутнє, на чому постійно наголошує міністр інфраструктури Б.Колесников та інші представники влади. В існуючому ж проекті дорога виходить на вулицю Кайстрова в районі перехрестя з Червонозоряним проспектом. Як відомо всім київським водіям, регулярні автотранспортні затори – звична картина для цієї ділянки Червонозоряного пр.-ту. Проект не передбачає будівництва дворівневої розв’язки, а це означає, що додатковий потік автотранспорту з аеропорту (який має запрацювати на повну потужність) перетворить це перехрестя на одну суцільну пробку. Таким чином, проблема швидкого проїзду з аеропорту в центр міста не вирішується абсолютно навіть для автомобілів, вже не кажучи про громадян без автотранспорту. Вищезазначене дає змогу з впевненістю стверджувати, що така дорога після закінчення ЄВРО-2012 взагалі перестане бути потрібною Києву та киянам.
Натомість, альтернативний варіант допускає, завдяки існуючий тролейбусній гілці по вулиці Трутенка, з мінімальними витратами організувати тролейбусний маршрут «Аеропорт «Київ» - «ст.м. Васильківська», завдяки якому і кияни, і гості міста отримають змогу швидко доїхати від аеропорту до метро екологічним видом транспорту , оминаючи численні затори – саме так, як це відбувається у європейських країнах. Більше того, час проїзду від аеропорту «Київ» до ст. м. «Республіканський стадіон» за умови нормальної роботи громадського транспорту не перевищуватиме 40 хвилин, що є цілком пристойним показником для гостей столиці під час ЄВРО-2012!

Також варто вкотре сказати кілька слів про екологію. Совські ставки – це унікальна природна екосистема посеред Києва, тут живуть сотні птахів, десятки ссавців. Болотні угіддя такого типу охороняються міжнародними конвенціями, тут можна зустріти червонокнижних комах та рептилій!

У зв’язку з будівництвом (згідно висновку комісії) видаленню підлягає 2456 дерев та 307 кущів. При чому , видаляти насадження збираються на території яка відноситься до парку відпочинку Совська балка та до парку відпочинку між вул. Сигнальною та вул. Колосковою. На відповідні рішення Київради щодо створення цих зон відпочинку є посилання в самому ордері на вирубку! Таким чином, зелені зони, яких з кожним роком все менше, будуть знищені лише через те, що кільком причетним до проекту особам було лінь подивитись на карту Києва та прийти до раціонального висновку!

Ну і, звісно ж, треба зауважити, що не проводилось жодних громадських слухань, ніхто не цікавився думкою мешканців Совок чи екологів. Принаймні, інформація про подібні слухання відсутня, як і відсутніми на таких слуханнях були самі мешканці Совок та спеціалісти з містобудування. На всі запити активістів надсилаються відписки, або такі запити взагалі ігноруються. В численних телефонних дзвінках представники влади намагаються переконати місцевих мешканців припинити будь-які дії, направлені за зупинення будівництва.

Допущені порушення та зловживання не потрібно шукати під мікроскопом – всі вони на долоні. Вирубка почалась в лютому, проте ордер на видалення насаджень був підписаний лише в квітні. Рішення та проект начебто пройшли всі інстанції, проте про виділення землі заступник КМДА А.Голубченко каже лише в останніх числах березня. Багатьох необхідних документів, як наприклад шумових карт, документів про відведення землі, висновків екологів немає. То на яких же підставах рубались дерева в лютому? І чи достатньо підстав рубати їх зараз?

Всі ці факти наводять на думку, що «нагорі» є люди, надзвичайно зацікавлені в прокладанні дороги саме за таким варіантом, прикриваючись цільової програмою підготовки до чемпіонату Європи, бажаючи вирубувати дерева для будівництва в принципі безглуздої транспортної артерії... Хто вони? Яка їх мета? «Освоїти» побільше бюджетних коштів, закопавши десятки мільйонів гривень в земляні та інші роботи? Побудувати на ділянках в зеленій елітні котеджі та організувати зручний під’їзд транспорту до них? Відповідей на ці питання немає, через що такі питання набувають ще більшої ваги та актуальності.

Нажаль, незважаючи на те, що проект дороги був затверджений ще рік тому, громадськість почала «ворушитись» лише після початку вирубки. Втрачено багато, проте далеко не все! Якщо ми буде діяти злагоджено,системно та активно - ми зможемо отримати відповідь на всі ці питання і досягти свого. Це проблема не лише Совок, це проблема масштабу всього Києва.

Робота ведеться в таких напрямках

Призупинити будівництво дороги за проектом КМДА, і чим раніше – тим краще.
Примусити відповідні владні установи розглянути альтернативні проекти дороги, вибрати серед них найкращий. Часу побудувати нову дорогу,аби встигнути до Євро ще достатньо.
Надати природоохоронний статус території Совських ставків, як мінімум тій частині яка не зачеплена будівництвом дороги. Це дійсно унікальний природний об’єкт Києва, і втратити його не можна категорично!
Провести громадські слухання, продемонструвавши, що гроші киян, наявні у міському бюджеті, мають витрачатись на потреби киян, а не для задоволення амбіцій можновладців.

Для цього треба готувати адміністративні позови на незаконні дії влади, проводити роботу з міністерством інфраструктури щодо альтернативного проекту, вимагати від районних та міських органів влади, профільних міністерств та відомств дій по створенню парку. Треба працювати на випередження і завчасно дізнатись про всі плани забудови території Совських ставків. Звісно ж не слід цуратись і традиційних форм інформування - розклеювати листівки, розповсюджувати інформацію в ЗМІ, проводити акції прямої дії

Невеликій групі активістів самотужки виконувати всі ці завдання буде дуже важко, а ще важче буде досягти певних результатів. Саме тому нам потрібна ваша допомога!
Потрібна допомога юристів, допомога екологів, допомога архітекторів, допомога ЗМІ. Нам потрібна допомога кожного киянина!

В суботу 21 травня, о 11.00 ми проведемо акцію на вулиці Колосковій, метою якої є консолідація захисників Совських ставків. Ми роздамо бланки запитів, листівки для розклейки, правозахисники поділяться своїм досвідом боротьби з владою. Виробимо програму дій, в якій для кожного знайдеться що робити! Також, незважаючи на все, продовжимо акцію з благоустрою Совських ставків «Парк своїми руками» - встановимо смітники, висадимо нові дерева, приберемо сміття, встановимо нові інформаційні стенди!

З наявною в нас інформацією щодо стану будівництва дороги через Совки та щодо благоустрою ставків ви можете ознайомитись за посиланням www.sovky.kiev.ua

Наші групи у соціальних мережах
www.vkontakte.ru/sovky
www.facebook.com/zahysty

За інформацією порталу, після минулорічного візиту до Казахстану Президент України Віктор Янукович надав доручення голові київської мерії визначити можливі майданчики для будівництва ділового центру міста. Території, які обрали столичні архітектори – а саме, Дніпровська набережна, район біля проспекту Бажана та Харківського шоссе, Княжий затон (11-й мікрорайон Позняки-Західні), Експоцентр України, Льодовий стадіон та Іподром – це озеленені території загального користування, які виконують важливі екологічні та містобудівні функції. Тому їхня забудова є грубим порушенням законодавства, впевнені екологи.

«Лобіювання забудови цих територій триває вже не перший рік. Зараз ми бачимо чергову спробу збудувати щось на зелених територія міста, прикриваючись ініціативою Президента», - каже Олексій Василюк, заступник голови Національного екологічного центру України.

Екологи здивовані тим, що керівництво Києва, з одного боку, позиціонує себе як силa, що намагається побороти проблему незаконних землевідведень, а з іншого, планує нові забудови у зелених зонах. Адже майже всі ділянки, що представлені для реалізації цих масштабних будівельних проектів, входять до числа проблемних, і мають бути повернуті найближчим часом у статус зелених зон.

Природоохоронці звертаються до міського очільника та Президента України з проханням не допустити знищення зелених зон Києва.

В суботу, 13 березня  о 16.30 на Хрещатику відбудеться театралізоване дійство на знак протесту проти знищення зелених зон Києва, хаотичної забудови центральної частини міста, відсутності будь-якого плану багаторічного розвитку міста, бездіяльності влади по вирішенню транспортних проблем, впорядкуванню зелених зон - проти фактичного доведення міста до екологічної катастрофи.

Зібрання  відбудеться у формі театралізованої  ходи в протигазах і кисневих масках до міської адміністрації, де буде роздане "свіже повітря".

Організатор: громадська ініціатива «Збережи Старий Київ!».

Збір 13 березня 0 16.30 біля центрального входу  на станцію м.Хрещатик.

Будуть  озвучені наступні вимоги до влади Києва:
1. Вести політику перебудування старих промзон і винесення промислового виробництва за межі міста.
2. Зупинити і згорнути будівництва,  що плануються нині в межах  парків та зелених зон.
3. Очистити та покращити інфраструктуру  відпочинку наявних столичних скверів та парків.
4. Сприяти та організувати більше  озеленення наявних в Києві  пустирів та прибудинкових територій.

Головне ж і найважливіше для нашого зібрання - покращення зв'язку жителів столиці між собою для захисту нашого майбутнього.

Саме  з подібних веселих дрібниць розпочинається громадянське суспільство.
Владу породжують люди.
Доки  громадяни мовчать - з Києвом окупанти та хапуги будуть робити все що захочуть.
Вийди на вулицю - збережи своє місто.
Жодних політиків, партій, піару.
Самі  для себе.

Детальніше тут: http://community.livejournal.com/saveoldkyiv/531773.htm

Закликаємо  журналістів прийти на прес-конференцію, щоб почути позицію забудовника  щодо їх мотивації будівництва собору на території зеленої зони.

Представники  громадянської ініціативи "Збережи  старий Київ" готові надати альтернативну  точку зору щодо даного будівництва та контакти місцевої громади, котра протестує проти зведення собору.

Громадянська  ініціатива "Збережи старий Київ" закликає усіх небайдужих журналістів  звернути увагу на цю проблему та допомогти  відстояти Либідський парк.

Будівництво церкви не повинно відбуватись всупереч волі місцевої громади та інтересам міста загалом.

Контактні номери телефону ініціативної групи проти забудови Либідського парку:

067-467-62-53 (Ігор)

066-048-66-03(Євген)

093-242-25-77(Марія)

Вступ

Унікальність Києва полягає перш за все в неповторності його природних ландшафтів. Є серед них добре відомі не тільки киянам, але й гостям міста: Володимирська гірка, Труханів острів і багато інших. Втім є і такі, про які мало хто здогадується, бо знаходяться вони на околицях та вміють добре приховувати свої таємниці. Саме до таких належить прилеглий до Лисої гори комплекс заплавного лісу в урочищі Покал, що в районі Галерної затоки виходить до Дніпра ділянками збереженої прибережної смуги та акваторії, а також стародавнє гирло р. Либідь. Мало хто знає, що ці урочища унікальні для Середнього Придніпров’я, адже внаслідок будівництва гідроелектростанцій на Середньому Дніпрі лишилося лише дві ділянки, в яких річка тече в природних берегах: на південь від Києва та в районі Канева. Комплекс Лисогірського узвишшя та правобережної заплави у поєднанні із збереженим неспотвореним водосховищем руслом Дніпра, є унікальним острівцем природи Правобережжя і України в цілому. Адже в єдиному подібному до нього правобережному комплексі Канівського природного заповідника заплавний ліс відсутній, а прибережно-водна рослинність сильно порушена. В той самий час заплавні комплекси Лисогір'я розташовані в межах міста і характеризуються високим флористично-фауністичним розмаїттям. Нажаль, створений у 1994 р. Регіональний ландшафтний парк «Лиса гора» та у 2009 р. Національний природний парк “Голосіївський” включили лише угрупування схилів та вершин лесових пагорбів власне Лисої гори.

В попередніх нарисах ми детально оповіли про історичний шлях Лисої гори. Сусідні ж території – заплавний ліс Покал, Галерний острів та стародавнє гирло річки Либідь опинилися поза охороною. В цій статті наша розповідь саме про них.

Народжені річковим плином

Заплавна територія від підніжжя Лисої гори до Китаївських гір утворилася в післяльодовикові часи, в місці спільної дії повноводніших пра-Дніпра та Либеді, що відкладали тут свої наноси. Внаслідок природної аномалії, біля Києва Дніпро неухильно відступає від правого берега, розмиваючи лівий. Відповідно і його головне річище, яке колись знаходилося безпосередньо під кручами Лисої гори (Рис. 2.), вбирало в себе швидкоплинну Либідь (1) та несло свої води в напрямку сучасного житлового масиву Корчувате. Вже у ХІХ ст. воно перетворилося на відмираючий Лисогірський рукав, північна частина якого, відрізана дамбою Дарницького залізничного мосту, перетворилася на озеро Видубицьке (2), а від поступово відмерлої південної частини залишилися лише болотисті низини урочища Покал (3) та затока Миколайчик (4), яка приймаючи води Китаївського струмка, переходить у наразі глибоководну Галерну затоку (5). Цікаво, що і Либідь колись протікала ближче до Лисої гори, з того часу тут збереглася її стариця, що наповнюється водою під час весняної повені чи після тривалого періоду дощів.

Сама назва Покал, імовірно походить від прикметника “покалений”, в сенсі замулений, непридатний до судноплавства. Наявність на Дніпрі нижче Києва острова з такою ж назвою наводить підтверджує думку про те, що назва ця походить від гідроніму. Що ж до топоніму Галерний острів, то станом на кінець ХІХ ст. цією назвою називали декілька островів, поміж протоками Дніпра (Рис. 2-6). Північна частина цього масиву наразі забудована комплексом ТЕЦ, а південна наразі складається з заплавного лісу Покал (залишок найбільш західного із згадуваних у ХІХ ст. Галерних островів) та сучасного Галерного острова (злиті воєдино західний та східний Галерні острови) з півостровом Гострий (що колись являв собою самостійний невеликий трикутний острів, Рис. 2-7).

Сучасних абрисів описувана територія набула після побудови Київської ГЕС у 1964 році, будівництва ТЕЦ та днопоглиблювальних робіт на акваторії Галерного острова, з метою створення тут стоянки вантажних суден типу ріка – море (т.з. Волгобалт). Пам’яткою днопоглиблювальним робот на Галерній затоці є досі великі глибини її фарватеру та розташована неподалік від входу в затоку масивна залізобетонна тумба для швартування вантажних суден.

Тоді ж Либідь була продовжена спеціальним штучним руслом. Наразі вона впадає на південний схід від стародавнього русла. Цей захід спричинив остаточне відмирання Лисогірського рукава.

Найдавніші сліди людської присутності фокусуються в районі стародавнього гирла р. Либідь, і за відомостями музею історії Києва сягають кам’яного віку. З розташованим поруч з гирлом Либіді урочищем Видубичі пов’язаний і переказ про давньоруського верховного бога Перуна. Повалений Володимиром та кинутий у Дніпро, він начебто тут виплив. Можливо дубова постать Перуна збереглася під муловими наносами «покаленого» Лисогірського рукава. Часто Либідь ставала місцем боїв з кочівниками, що намагалися пограбувати Київ, свідчення чого залишилися у літописах. З давніх-давен Либідь (яку ще називали Лебедівкою) використовувалася з господарською метою. Так за планом Києва Ф. Ушакова 1695 р.на ній було розташовано 7 водяних млинів. Будівництво млинів викликало необхідність будівництва гребель. За мапами 1872-1873 та 1904 рр. на ділянці Либіді навпроти Саперної слобідки існувала гребля, яка штучно створювала став, що підвищував оборонну здатність Лисогірського форту.

Про цей став, як місце купання згадують старожили Саперної Слобідки. На лівому березі Либіді на місці сучасного гаражного кооперативу «Либідь» стояла лаврська парова мукомельня.

Ще в давні часи нижня течія Лисогірського рукава використовувалося як гавань. Саме про це свідчить топонім Галерна затока. Виявляється Катерина ІІ під час поїздки Україною виявила бажання з Києва далі плисти Дніпром. З цією метою у Смоленську було збудовано 80 галер. З весни 1786 року більше року чекали вони у затоці. Звідки відпливли 22 квітня 1787 року. Втім, місце розташування галер було обрано не випадково. А у відповідності до місцезнаходження давнішої річкової стоянки. Ще у 70-х роках ХІХ ст. Лисогірський рукав залишався судноплавним, а південніше гирла у підніжжя Лисої верхівки та на узбережжі Галерної затоки знаходилися пароплавні пристані.

Київська Амазонія

Терени описаних урочищ, являють собою надзвичайно дикі закутки київської природи. Відповідно до природних умов тут сформувалися екосистеми заплавних лісів, ландшафту, що по всій Європі перебуває під загрозою. Такі ліси формуються самосівом на вологих піщаних ґрунтах, в умовах значного підтоплення.

Деревостани сформовано здебільшого вербою білою та осокором, рідше зустрічаються біла тополя, осика, а в прибережній смузі – верби сіра та тритичинкова. Напрочуд старі (більше 50-ти років) екземпляри верби білої збереглися зокрема вздовж стародавнього гирла р. Либідь. В деревних насадження Покалу виявлено екзотичний каркас західний, батьківщина якого - Північна Америка. Чагарниковий ярус сформований переважно свидиною криваво-червоною та аморфою кущовою. Трав’янистий покрив знижень представлений вологолюбною болотистою флорою. Тут трапляються і надзвичайно цінні види, такі як давня папороть вужачка, що охороняється на території м. Києва чи червонокнижна орхідея – коручка чемерникова. Обидва види представлені великими та надзвичайно життєздатними популяціями.

У травостої вздовж гирла Либіді збереглася декоративна асоціація пшінки весняної.

На території східного узбережжя півострова Гострий, заплавні ліси виходять безпосередньо до Дніпра, гілки верб тут звисають безпосередньо над водою, мимоволі викликаючи згадку про тропічні мангри.

На невеличкій площі півострова Гострого збереглися також фрагменти сухих ксерофітних дніпровських лук, сформованих переважно пісколюбними злаками: кострицею Беккера, куничником наземним та келерією сизою. Флористичне ядро утворюють гвоздика Борбаша, енотера дворічна, щавлі горобинний та кислий, миколайчики пласкі, очитки звичайний та їдкий. У складі таких угрупувань зростають козельці українські, занесені до Європейського Червоного списку, а також очиток шестирядний, що знаходиться тут на східній межі ареалу.

На мулистих наносах Либіді формуються природні піонерні асоціації за участі рогозу вузьколистого, вероніки джерельної, гірчака водяного а також подорожника великого. В її водах існують нитчасті зелені водорості, що спростовує уявлення про Либідь як мертву річку. Саме для Либіді, порівняно з іншими київськими водоймами, характерне найвище видове різноманіття діатомових водоростей – 71 (76) видів – 97% від загального числа видів та внутрішньовидових таксонів). Мертвою Либідь стає лише після скидів забруднених стоків підприємствами Києва.

На берегах Дніпра, затоки Миколайчик та Галерної затоки панує прибережно-водна та суто-водна рослинність. Прибережно-водна рослинність представлена заростями сусаку зонтичного, рогозом вузьколистим, чихавкою звичайною, веронікою джерельною та б.і. Головну участь у формуванні водної рослинності приймають глечики жовті, угрупування яких охороняються Зеленою книгою України, а також водяний горіх плаваючий та сальвінія плаваюча – реліктові водні рослини, занесені до Червоної книги України, а їх угруповання до Зеленої книги.

Крім того, звичайними видами є рдесник гребінчастий, різуха морська, водопериця колосиста та жабурник звичайний. Дуже рідко трапляється латаття біле, що охороняється на території м. Києва постановою Київради 219/940, а його угрупування - Зеленою книгою України.Загалом флора описаних урочищ представлена більш ніж 250-ма видами вищих рослин.

Надзвичайно різноманітним є тваринний світ зазначених урочищ. Старезні екземпляри верби білої у гирлі Либіді та на Покалі підтримують існування популяцій рідкісних червонокнижних комах: стрічкарки блакитної та вусача мускусного. Також можна зустріти бабок - справжніх повітряних винищувачів: дозірця-імператора та кордулегастера кільчастого. На величезних заростях хвилівника о-ва Галерний існує одна з найбільших в Україні популяцій червонокнижного метелика поліксени. Усі ці комахи включені до Червоної книги України.

На прилеглій акваторії Дніпра зустрічаються такі малочисельні види риб, як щипавка, чеський йорж, синець, чехоня, білизна, сом, що охороняються згідно положень Бернської конвенції.

На заплаві постійно зустрічаються також плазуни: болотяна черепаха і вуж звичайний, амфібії: часничниця та зелена ропуха. А поширену тут таємничу деревну жабу навіть занесено до міжнародної Червоної книги.

Тутешні деревостани дають можливість для гніздування великій масі горобиних птахів. Тут також зберігається велика популяція соловейка західного. З рідкісних птахів з Бернської конвенції в урочищах відмічені болотяна, сіра та вухата сови, хатній сич, великий яструб, голубий рибалочка та сіра куріпка. На численних озерах острова Галерний зустрічаються чорний та річковий крячки, бугайчик, а також дуже рідкісні денні хижі птахи, зокрема найбільший орел Європи – орлан-білохвіст з розмахом крил до 2.5 м. Цей вид, як і невеличкий білощокий крячок занесений до Червоної книги України.

Влітку та під час прольоту у прибережній рослинності та на плесі Либіді, а також на Галерній затоці, та дніпровському узбережжі півострова Гострий тримаються численні коловодні птахи, зокрема, маса крижнів, пірникози велика та чорнощока, попелюх, чернь чубата та крех великий, крех середній, гоголь (з Червоної книги України) сірі та білі чаплі.

Напрочуд цінні тутешні урочища і для ссавців. Тут зокрема ще мешкає червонокнижний горностай. Прибережні ландшафти є володіннями видри – напівводяного хижака, що, крім Червоної книги, охороняється Європейським Червоним списком та Бернською конвенцією. Захаращені ж зарості є оселею кам’яної куниці – хижака, що включена до Бернської конвенції.В дуплах великих дерев ховаються такі кажани, як вечірниця дозірна та кажан пізній, що охороняються Червоною книгою України.
«Дбайливі господарники»

Починаючи з 1896 р., коли почали будувати вздовж Либіді залізничну гілку, долину річки (найбільшої малої річки в межах сучасного Києва, довжиною 14 км і площею басейну 68 км2) необернено трансформували. Єдиний збережений до нашого часу відрізок Либіді, де вона протікає в природних берегах, був за ініціативою Історико-архітектурної пам’ятки музею «Київська фортеця» та Київського еколого-культурного центру, оголошений рішенням Київради від 28.12.2004 за № 1061/2471 комплексною пам’яткою природи місцевого значення «Стародавнє гирло р. Либідь».

Наслідками дамбування Либіді, а згодом взяття її у бетонний колектор, стало ускладнення повеневої ситуації. Так з приводу негативних наслідків зарегулювання Либіді писав у ХІХ ст. генерал та кавалер барона фон Люверс: «Рассудить за наипристойныя, понеже как река ли быть имеет течение на горе за Печерскою крепостию в расстоянии трех верст, на которой по рапорту полковника Дебоскета тринадцать плотин, ис которых восемь против самой Печерской крепости имеется, от которого задержания реки оная не может иметь надлежащего течения, чего ради принуждена давить с берега. А как натурально, что земля слоями, а те всегда имеют склонения к озерам и большим рекам, отчего весьма вероятно, что оныя от помянутой реки Лыбеть, под землею пробравшись умножают ключи, от коих пещеры более подвержены опасности, чему очевидным доказательством служить может нынешнее отпадение горы, кое случилось сего года марта 13 числа в такое время, когда в Либете вода была большая, следственно берега оной речки в течении умножилось…Объявленные плотины, сняв с мельницы перенесть в другое удобное место, чтоб река паки взяла натуральной ход свой и через то нужды неймела, разделяясь в подземные течения. Да для отвращения такового ж пробирания вод надлежит, так называемое, Святое озеро, через лощины, которые к тому изрядным способом служить могут, спустить в реку, в Днепр». В даному випадку мається на увазі озеро у підніжжя Лисої гори. Окрім того для покращення ситуації він же рекомендує: «По 3-му пункту: на земельных уступах или террасах деревья садить и пырей сеять весьма полезно, а сверх того можно сеять еще и труху. Также садить терновые и другие деревья, кои корень большой делает…и чтоб деревья были сажены в надлежащем от стены растоянии, дабы впредь как корень усилится не мог и стене вреда сделать».

Незважаючи на ці та подібні застереження у 2008 році було проведено роботи з прокладки у долині Либіді на ділянці стародавнього гирла нових комунікацій, що призвело не тільки до руйнування природного середовища по лівому берегу річки, але й до додаткового стиснення її долини та зростання імовірності повені.

Триває і розпочата в минулому господарська експансія на Урочища Покал та Галерний острів. Втім цікавість тут викликає вже не колишнє тепловодне рибне господарство (на базі ТЕЦ) або можливість розвантаження суден. Нарізі всі “вільні” території Києва цікавлять тільки з точки зору забудови. На описані цінні природно-історичні території, які громадськість намагається перетворити на об’єкти природно-заповідного фонду натомість об’явлені інвестиційні конкурси. Окрім того зовсім нещодавно в урочищі Покал почалися рубки лісу під забудову. Новина ця черговий раз збурила хвилю громадського супротиву. Зважаючи на історичну і ландшафтну єдність урочищ Стародавнє гирло річки Либідь, Покал та Галерний острів з власне Лисою горою у складі єдиного комплексу київського Лисогір`я ми пропонуємо передати ці території під захист історико-архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця».

Молодший науковий співробітник історико-архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця», к.б.н.
Парнікоза І. Ю.

Література
Лисенко В. Китаїв з околицями. Збірка краєзнавчих матеріалів. Київ. 2006.
Ситкарева О.В. Киевская крепость XVIII-XIX вв. - К: Печерский историко-культурный з-к, 1997.

Вперше опубліковано, “Країна Знань”, 2010 – №5

Однак, чи лише возведення парку до європейського рівня прагне міська влада?

З листа Головного управління Державного комітету земельних ресурсів в Донецькій області від 27 січня 2010 року №01-60-307/136-06нза підпислм першого заступника начальника головного управління В.М. Бухало Національному екологічному центру України стало відомо, що рішенням Донецької міської ради від 23 вересня 2009 року № 37/36 передано в оренду строком на 49 років ТОВ "Мегаелітбуд" земельну ділянку пощею 0,56 га (кадастровий номер 1410136300:00:013:1002) для будівництва і експлуатації готелю з гостьовою автостоянкою із земель раніше наданих комунальному підприємству культури "Парк культури і відпочинку ім. О.С. Щербакова м. Донецька". Договір оренди земельної ділянки від 13 жовтня 2009 року.

Готель і гостьова автостоянка - споруди, що ніяк не вписуються у зелену рекреаційну зону міста. Адже їх спорудження буде супроводжуватись знесенням зелених насаджень. Та і відпочивати в тіні від готелю замість тіні дерев теж якось не вийде. Крім іншого, така забудова стане порушенням державних будівельних норм та законодавства України про  планування і забкдову територій.

Звісно, може здатись - що там тих 0,56 га, порівняно з загальною площею парку в 96 га. Однак, слід нагадати, що до початку ХХІ ст. площа парку складала 200 га. Спорудження за рахунок зеленої зони готелю дасть бізнесу прецедент і надалі дерибанити громадську землю під виглядом реконструкції. Так по 0,56 га може щезнути весь парк - острівець того, що за Союзу називалось містом троянд.

Складна екологічна ситуація

На даний момент в місті Києві склалася складна екологічна ситуація. Якщо раніше Київ по праву вважався «Зеленою столицею» Європи, то зараз ситуація кардинально помінялася. Поява нових житлових масивів в так званому «зимньому варіанті», а саме без прилеглих територій, перетворила частину столиці в кам’яні джунглі мало пристосовані до повноцінного життя.  .

Окрім цього, різке збільшення автомобілів, постійні пробки, низькі екологічні стандарти двигунів, неякісне паливо призвели до того, що 83% шкідливих викидів міста Києва приходиться на автомобілі.

Тільки київські автомобілі, без урахування транзитного транспорту, утворюють щорічно 200 тис. тонн шкідливих викидів. Це приблизно 550 тонн щоденно або 50 кг на кожного мешканця столиці, і ця цифра з кожним роком збільшується.

Згідно останніх даних,  за рік середньостатистичний автомобіль спалює стільки ж кисню скільки здорова людина за все життя, а для  згорання 1 л. бензину необхідно приблизно 3 200 л. кисню – це п’ятиденна норма здорової людини. При згоранні бензину виділяються більш ніж 200 токсичних продуктів. Найбільш шкідливі з них – окиси вуглеводу та азоту, органічні поєднання (формальдегід, бензпирен, фенол) та тяжкі метали (свинець, ртуть).

15 років тому назад думка про те, що ми будемо купувати питну воду викликала посмішку, а зараз це жорстока реальність. Якщо ми нічого не змінимо, через 15 років нам прийдеться купувати чисте повітря.

Довідки

067-538 84 92   mushak@i.ua    www.yazatebe.org.ua

Олексій Мушак, Координатор екологічних програм Благодійного фонду «Україно! Я за тебе!»

(Посадка дерев, встановлення сміттєвих урн, створення належних умов для проживання птахів)

Міжнародний медіа-рух «ЧИСТІ КАНАЛИ» закликає ЗМІ підтримати цю ініціативу

В ночь с 7 на 8 февраля, с субботы на воскресенье, жители одной из центральных улиц Харькова были разбужены шумом пил и падающих деревьев. На улице рубились деревья. Все.

А все воскресенье и понедельник уничтоженные деревья вывозились. Теперь Рымарскую не узнать.

Общественные слушания, консультации с общественностью, - не для нынешней харьковской власти. На общественность она плевала уже через неделю после своего избрания, плевала хорошо и смачно. Но, все-таки, своими протестами жители "доставали" градоначальников, вот те и решили решать проблему кардинально: быстро и по-своему, когда все спят.

И не скажешь, что такая зачистка - ноу-хау: в 30-е годы НКВД тоже старалось брать "врагов народа" ночью и в выходные, - чтобы никто не видел:

Подробнее об этом см. в обращении местной жительницы, Инги Микулинской.

С. Шапаренко
*

МОЙ ГОРОД!!!
(http://gasmina.livejournal.com/64815.html#cutid1)

Улица Рымарская - одна из центральных и самых старых улиц нашего города. В XVII веке здесь жили ремесленники лымари, или рымари, занимавшиеся выделкой кож и изготовлением шорных изделий. Отсюда получила название улица. В начале XVIII века она начала быстро застраиваться. В настоящее время это одна из немногих улиц, где маленькие деревянные домики гармонично соседствуют с архитектурой 19 века. По обе стороны дороги растет ряд зеленых насаждений, которые отделяю пешеходную зону от проезжей части, а так же дают тень в летнюю жару. А точнее росли... и давали тень...

Вчера вечером, возвращаясь домой, я была крайне удивлена тем, как видоизменилась моя улица. Все деревья по обе стороны тротуара были уничтожены. Казалось, что гигантский бульдозер, пройдя по улице, подмял под себя, все, что стояло на его пути.

Вышла в Яндекс и сделала запрос "Рымарская, реконструкция". Ответ был неутешителен...

Оказывается уже достаточно долгое время в мэрии решался вопрос о реконструкции города, т.е. сделать город более удобным для автотранспорта. И решился... А вот о том, что зеленые насаждения позволяли жителям Рымарской не задохнутся в летнюю жару, никто не подумал... Кроме того, расширив Рымарскую на полтора-два метра, проблемы автопробок не решишь, так как в основном пробка образуется из-за поворота на Бурсацкий, по которому проходит основная дорога, и выезжающие с Рымарской, должны пропустить основной поток машин. А урезание тротуаров приведет к тому, что люди будут вынуждены ходить по проезжей части.

Однако у городских властей свой взгляд на данную проблему: "Рымарскую нужно расширить, чтобы увеличить пропускную способность, - цитирует "Сегодня" директора института "Харьковпроект" Татьяну Поливанову. - Здесь транспорт, двигаясь в сторону площади Конституции, всегда простаивает. Тротуар придется уменьшить, но зато это разгрузит движение. Дорога, как и сейчас, будет односторонней". Вместе с тротуаром "пострадают" и деревья - все старые насаждения снесут, а взамен высадят новые, пятилетние. Также появятся фонари и лавочки. Интересно, как госпожа Поливанова это представляет? после "урезания" тротуара пешеходам остается незначительный кусочек где-то 1м - 1,5м. Да и то не везде, так как во многих участках улицы ступени магазинов и офисов уже сейчас  выходят практически на проезжую часть. Единственный шанс посадить снова деревья и поставить запланированные лавочки с фонариками - это разместить все великолепие на балконах и крышах, дабы "счастливые местные жители могли по вече рам с наслаждением вдыхать бензиновый смог.

"Тесно не будет, - считает Татьяна Поливанова, - К тому же, Рымарская никогда не была особо важной для пешеходов". А уважаемая госпожа Поливанова когда-нибудь ходила по Рымарской? Очень сомневаюсь!!! На этой "незначительной" для пешеходов улочке, находится онкодиспансер, эндокринологический диспансер, областной овир, школа и множество мелких магазинов. Не говоря уже о том, что там большое количество жилых домов, жители которых, вынуждены будут теперь лавировать между машин. Харьковчане, которые каждый день ходят по Рымарской, против расширения части для автолюбителей за счет тротуаров. Кроме того машины здесь паркуются вдоль дороги и прямо на тротуарах. То же самое будет и после расширения. На каждом кусочке будут парковаться - вообще будет не пройти. Тем более, что госпожа архитектор считает, что расширение дороги позволит парковать автомобили, как и сейчас, с обеих сторон.

И напоследок: даже маленьким детсадовцам известно, что зеленые насаждения - это легкие городов, гигантская кладовая чистого воздуха!!! Один гектар леса в течение года очищает восемнадцать тысяч кубических метров воздуха. Парки, сады, скверы в городах - это, как правило, зоны отдыха, здоровья, благотворно влияющие на организм человека.

Лишить город зеленых насаждений - это все равно, что удалить легкие у человека. В развивающихся промышленных городах мира проблема сохранения воздушной среды стала одной из самых животрепещущих. А у нас самая животрепещущая проблема - это как можно быстрее превратить весь город в проезжую часть.

Во время Великой Отечественной войны фашистские оккупанты разрушили Ботанический сад в Харькове, уничтожив огромное количество зеленых насаждений. Наши власти прекрасно продолжают это начинание. И плевать им насколько увеличится среди харьковчан процент онкологических и бронхолегочных заболеваний. Они ведь не живут в центре города и не дышат выхлопными газами... А на народ насрать!!!

РЕБЯТА, Я ПРОШУ ТЕХ, КОМУ НЕ БЕЗРАЗЛИЧНА СУДЬБА ХАРЬКОВА И ЕГО УЛИЦ, ПЕРЕПОСТИТЕ ЭТО У СЕБЯ.ТАК КАК РЫМАРСКАЯ - ЭТО ТОЛЬКО НАЧАЛО БЕСПРЕДЕЛА. ТАКАЯ ЖЕ СУДЬБА ЖДЕТ ПУШКИНСКУЮ И МНОГИЕ ДРУГИЕ СТАРЫЕ УЛОЧКИ ГОРОДА. Может быть удастся привлечь внимание к этому беспределу!!!

Фото И. Микулинской (фото бОльшего формата см. на http://gasmina.livejournal.com/64815.html#cutid1)