RSS

українською
Хустайська декларація про степи Євразії

Зупинити деградацію степів і вівдповісти на виклики зміни клімату

Євразійські степи формують оперезок природних трав’яних екосистем помірної зони, котрий тягнеться від рівнин Півнично-Східного Китаю до угорської пушти. Саме у степах з’явилось і еволюціонувало багато видів найважливіших домашніх тварин, таких, як коні, вівці і верблюди. Такі звичні у культурі квіти, як тюльпани, іриси і анемони, також походять зі степів. Протягом ХХ ст. степові ландшафти були дуже сильно змінені людською діяльністю, спрямованою зростанням населення і риночною економікою. На величезних просторах степи були обернені на оранки, щезло багато степових видів тварин і рослин. В Європі як такій непорушені степи стали дуже рідкими, вони потребують захисту і відновлення. Більш крупні степові масиви збереглися лише в Азії: у Казахстані, Монголії, у деяких частинах Росії і Китаю. У наші дні додатковий сильний тиск на степові екосистеми здійснює зміна клімату, що вже призвело до серйозних наслідках і для степового біорізноманіття, і для людей, які залежать від продукції і послуг, що надаються степовими екосистемами.

Показано, що заходи з охорони і відновлення степів дали позитивні результати у багатьох окремих місць у межах степового оперезку – від Словакії до Внутрішньої Монголії у Китаї. Першочергове завдання тепер: пов’язати ці разрознені дії в єдине узгоджене ціле, щоб переломити тенденцію до деградації степів і впоратися з впливом кліматичених змін.

Звернення до світової спільноти

Міжнародна конференція, що пройшла у національному парку «Хустай» у Монголії 2010 р., оголошеного ООН Міжнародним роком біорізноманіття, зібрала тих, хто досліджує і використовує степові екосистеми, для обговорення сучасного стану степів. Конференція прийшла висновку, що, вочевидь, за двадцять років, що пройшли після Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку у Ріо-де-Жанейро, збереження степів так і не отримало тої уваги, котрої заслуговують ці екосистеми. Охоронювальні природні території у степовому оперезку охоплюють переважно такі специфічні біотопи як озера чи гори. Степи як такі представлені зовсім недостатньо.

Тому учасники конференції закликають уряди держав степового оперезку і у цілому міжнародна спільнота поставить збереження степів на перші місця у політичній повістці дня, а конкретніше:

— розробити і реалізувати національні стратегічні програми зі збереження степових екосистем, їх охороні і раціональному використанню, включаючи всі сектори суспільства: від охорони природи до видобутку корисних копалин, від сільського господарства до освіти і охорони здоров’я тощо. Ці стратегічні програми мають гарантувати, що деградація степів, що продовжується, буде зупинена і що майбутні програми розвитку будуть поважати цілісність степів;

— встановити національні і міжнародні мережі моніторингу степових екосистем з тим, щоб уважно стежити за їх розвитком і екологічними функціями, адаптивно змінюючи характер використання (управління) ними у випадках, коли спостерігаються негативні тенденції;

— сприяти науковій співпраці посередством посилення наукових досліджень

, що існують, і стосуються менеджменту степових екосистем і їх відновлення, шляхом створення нових дослідницьких інститутів там, де їх нема, і організації систематичних міжнародних обмінів науковою інформацією між вченими і менеджерами степових екосистем;

— підвисити інформованість і поліпшити знання про важливість степів і їх раціонального використання серед громадськості у цілому, і зокрема серед (майбутніх) менеджерів природокористування і планувальників, включивши питання управління і збереження степів до шкільних і університетських навчальних планів;

— укріпити управління степовими екосистемами, засноване на зацікавленнях і відповідальності місцевих спільнот, і сприяти такому управлінню, гарантуючи контролюємий доступ місцевих мешканців до природних ресурсів степів, створюючи можливості для взаємопосилюючого з’єднання наукового і традиціного знання;

— розробляти іноваційні стратегії і законодавство, котрі б узгоджували виклики сучасності з екологічними перевагами традиційного стилю життя степняків, здатного впоратися з ризиками непостійного клімату Центральної Азії, що змінюється;

— організувати екологічну мережу охоронювальних територій, що вкривають не менше 10 % загальної площі степів, і з’єднуються екологічними коридорами. Ця екологічна інфраструктура буде слугувати екологічною основою збереження степів. Вона посилює спротив степових екосистем і надійність засобів до існування місцевих спільнот, котрі живуть у степах і залежать від продукції і екосистемних послуг, що надаються ними. Цей «зелений оперезок» має вкрити всі євразійські степи – від передгірь Альп на заході до басейну Амуру на сході.

Національний парк «Хустай»,
Монголія, 11 вересня 2010 р.

на русском
Остановить деградацию степей и ответить на вызовы изменения климата

Евразийские степи формируют пояс естественных травяных экосистем умеренной зоны, который тянется от равнин Северо-Восточного Китая до венгерской пушты. Именно в степях появились и эволюционировали многие виды важнейших домашних животных, таких как лошади, овцы и верблюды. Такие привычные в культуре цветы, как тюльпаны, ирисы и анемоны, также происходят из степей. В течение ХХ в. степные ландшафты были очень сильно изменены человеческой деятельностью, направляемой ростом населения и рыночной экономики. На огромных пространствах степи были обращены в пашни, исчезло множество степных видов животных и растений. В Европе как таковой ненарушенные степи стали очень редки, они нуждаются в защите и восстановлении. Более крупные степные массивы сохранились лишь в Азии: в Казахстане, Монголии, в некоторых частях России и Китая. В наши дни дополнительное сильное давление на степные экосистемы оказывает изменение климата, что уже привело к серьезным последствиям и для степного биоразнообразия, и для людей, зависящих от продукции и услуг, предоставляемых степными экосистемами.

Показано, что меры по охране и восстановлению степей дали положительные результаты во множестве отдельных мест в пределах степного пояса – от Словакии до Внутренней Монголии в Китае. Первоочередная задача теперь: связать эти разрозненные действия в единое согласованное целое, чтобы переломить тенденцию к деградации степей и справиться с воздействием климатических изменений.

Обращение к мировому сообществу

Международная конференция, прошедшая в национальном парке «Хустай» в Монголии в 2010 г., объявленном ООН Международным годом биоразнообразия, собрала тех, кто изучает и использует степные экосистемы, для обсуждения современного состояния степей. Конференция пришла к заключению, что, с очевидностью, за двадцать лет, прошедших после Конференции ООН по окружающей среде и развитию в Рио-де-Жанейро, сохранение степей так и не получило того внимания, которого заслуживают эти экосистемы. Охраняемые природные территории в степном поясе охватывают преимущественно такие специфические биотопы как озера или горы. Степи как таковые представлены совершенно недостаточно.

Поэтому участники конференции призывают правительства государств степного пояса и в целом международное сообщество поставить сохранение степей на первые места в политической повестке дня, а конкретнее:

разработать и реализовать национальные стратегические программы по сохранению степных экосистем, их охране и рациональному использованию, включая все сектора общества: от охраны природы до добычи полезных ископаемых, от сельского хозяйства до образования и здравоохранения и т.п. Эти стратегические программы должны гарантировать, что продолжающаяся деградация степей будет остановлена и что будущие программы развития будут уважать целостность степей;

учредить национальные и международные сети мониторинга степных экосистем с тем, чтобы внимательно следить за их развитием и экологическими функциями, адаптивно изменяя характер использования (управления) ими в случаях, когда наблюдаются отрицательные тенденции;

содействовать научному сотрудничеству посредством усиления существующих научных исследований, касающихся менеджмента степных экосистем и их восстановления, путем создания новых исследовательских институтов там, где их нет, и организации систематических международных обменов научной информацией между учеными и менеджерами степных экосистем;

повысить осведомленность и улучшить знания о важности степей и их рациональном использовании среди общественности в целом, и в частности среди (будущих) менеджеров природопользования и планировщиков, включив вопросы управления и сохранения степей в школьные и университетские учебные планы;
укрепить управление степными экосистемами, основанное на интересах и ответственности местных сообществ, и содействовать такому управлению, гарантируя контролируемый доступ местных жителей к природным ресурсам степей, создавая возможности для взаимоусиливающего соединения научного и традиционного знания;

разработать инновационные стратегии и законодательство, которые бы согласовывали вызовы современности с экологическими преимуществами традиционного образа жизни степняков, способного справляться с рисками непостоянного и изменяющегося климата Центральной Азии;

организовать экологическую сеть охраняемых территорий, покрывающих не менее 10 % общей площади степей, и соединяющихся экологическими коридорами. Эта экологическая инфраструктура будет служить экологической основой сохранения степей. Она усилит сопротивляемость степных экосистем и надежность средств к существованию местных сообществ, которые живут в степях и зависят от предоставляемых ими продукции и экосистемных услуг. Этот «зеленый пояс» должен покрыть все евразийские степи – от предгорий Альп на западе до бассейна Амура на востоке.

Национальный парк «Хустай»,
Монголия, 11 сентября 2010 г.