ЗВЕРНЕННЯ
Щодо врахування поширення тварин, занесених до Червоної книги України, при проведенні лісовпорядкування на новоприйнятих землях.

Відповідно до Плану організації виконання Указу Президента №995/2008 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень», затвердженого 10.11.2008 р. (ст.1., п.5) доручається «розробити та затвердити у тримісячний строк план заходів щодо (...) створення нових лісів на землях запасу» та (ст.2. п.1) «забезпечити додаткове виділення в установленому порядку земель із земель запасу для заліснення».

На виконання даного Указу, протягом 2009 відбувалось виділення земель запасу для потреб захисного лісорозведення, принаймі Планом передбачено комплекс заходів щодо цього та строки їх виконання.

Загальнодержавною програмою формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки (розділ II, п.5.7) та обласними програмами охорони земель від вітрової та водної ерозії передбачене фінансування робіт з консервації деградованих та забруднених земель шляхом залуження або заліснення, що має велике екологічне значення для покращення виснажених орних а також забруднених та техногенно пошкоджених земель. Проте Указом декларується також необхідність додаткового виділення для заліснення земель запасу. Значна частина цих земель зайнята природними пасовищами, розміщеними на схилах і в балках, які в степовій зоні представляють собою фрагменти степових біотопів. Це практично всі наявні в Україні залишки степу (біля 80%). На превеликий жаль, саме вони відводяться під лісорозведення в першу чергу. Вже зараз відомі випадки заліснення територій де мешкають зникаючі види тварин та навітъ території природно-заповідного фонду, створених для охорони таких видів.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України забезпечує в межах своїх повноважень збереження біологічного різноманіття. До таких повноважень відноситься і погодження матеріалів лісовпорядкування, що мають включати інформацію про рідкісні та зникаючі види флори та фауни, що можуть бути поширені на ділянках, де планується лісорозведення. В свою чергу територіальні підрозділи Мінприроди України надають погодження щодо відведення земельних ділянок (у т.ч. під лісорозведення). При наданні таких погоджень враховується наявність рідкісних та зникаючих видів флори та фауни.

На території степових ділянок, що представлені съогодні переважно балочними комплексами, схилами і крейдяними та іншими виходами, зустрічається 159 видів рідкісних, ендемічних, та зникаючих видів тварин занесених до Червоної книги України, 33 види відомі науці за унікальними знахідками на окремих степових ділянках. Ще 44 види степових тварин включені до Додатків міжнародної конвенції «Про охорону диких видів флори та фауни та середовища існування у природі». Вони можуть існувати лише в степу.

Причиною зменшення чисельності більшості з них є розорювання та заліснення цілинних ділянок і степових схилів, забруднення та зловживання пестицидами. На превеликий жаль, інвентаризаіяя місць поширення зникаючих видів фауни до цього часу не проводилась в жодній з областей України. В таких умовах проведения робіт з лісорозведення на будь-яких вкритих трав'янистою рослинністю ділянках земель запасу степової зони без з'ясування факту наявності і відсутності охоронюваних видів є загрозливим та недоцільним.

Прошу Вас доручити територіальним підрозділам Міністерства залучати фахівців-зоологів для обстеження кожної з ділянок, що пропонуються для передачі лісогосподарським підприємствам з метою лісорозведення та враховувати наявні дані про поширення рідкісних видів. Також прошу доручити територіальним підрозділам Міністерства враховувати якість обстежень поширення рідкісних видів на землях, щодо яких готуються матеріали лісовпорядкування при надходженні таких матеріалів на погодження.

з повагою, директор Інституту зоології, член-кореспондент НАН України,
заступник голови Національної комісії з Червоної книги України
І.А. Акімов

Steppe zone takes 40% of the territory of Ukraine (southern, eastern and central regions). At the same time it is the most ploughed up part of Ukraine. The level of ploughing up of some administrative regions reaches 85 to 90% of their total area. The main adverse effect thereof is exceptionally low level of conservation of steppe biotypes typical of the region covered with steppe vegetation and which are the habitats for steppe species population (among them those included in the Red Book of Ukraine and Appendices to the Bern Convention).

The reason for our appeal is a distressing situation which occurred in southern, eastern and central regions of Ukraine in connection with the initiative of the President of Ukraine to expand the area of forest lands in Ukraine. In pursuance of the paragraph 2 of the Decree No.995/2008 On some measures aimed at creating and reestablishing forests and green planting issued by the President of Ukraine as of 04.11.08, the Council of Ministers of the Autonomous Republic of Crimea and local public administrations have been instructed to localize degraded, inefficient and technogenic contaminated lands, which it is reasonable to use for new forest planting; also they have been instructed to ensure allotment of additional territories and reserve lands in accordance with the established procedure for this purpose. Generally, the percentage of forest land in Ukraine must reach 20%. Current percentage of forest land is about 15%, so 5% of the territory of Ukraine must be forested (condition is that as for now this territory must not be covered with forest).

In compliance with the Order, issued by the State Forestry Committee of Ukraine No.371 On approval of indexes of regional standards for optimal amount of forested lands in the territory of Ukraine as of 29.12.08, which is a direct response to the said President Decree, there is an optimal index of forest lands determined for each region (oblast). Basing on the indexes, approved by the Order, it follows that the area of forested territories must increase, first of all, in ‘steppe’ regions (the south, center and east of Ukraine).
Overwhelming majority of reserve lands in steppe zone, planned to be afforested, consist of hollows and slopes along rivers which are the fragments of steppe biotypes. These are the sites which have to become a network of perspective natural reserved sites and a basis for econetwork of the region. Instead, namely these territories now become the sites for afforestation, which directly causes extermination of numerous endangered animal and plant steppe species and contributes to irrevocable destruction of steppe in the territory of Ukraine. This also violates the requirements of the Law of Ukraine On the Red Book of Ukraine and Convention on the Conservation of European Wildlife and Natural Habitats (Bern Convention), which expressly forbids to destruct certain habitats, and first of all those associated with their status (Convention Appendices). Unfortunately, when the lands are handed over for afforestation, only the fact of lands suitability or unsuitability for agricultural purposes is considered, while the aspect of their environmental value and need for rare species preservation is absolutely neglected. Since all the arable lands (including degraded ones that require to be forested) are currently divided into land parcels and granted to use or are in the use of tenants and no one wish to give them back for the creation of new forests, afforestation will be carried out mainly at the expense of reserve land that is steppes. It is evidenced by the official letters of the State Forestry Committee of Ukraine and the business subdivisions, in which forest industry representatives certify their intent to reforest exactly the steppes.

Scientists and public organizations voiced fierce criticism over such unprecedented violation of international environmental laws. In fact, this situation is an evidence not only of that Ukraine exhibits gross negligence of the Convention requirements but also has no mechanism which would ensure practical implementation thereof. The Ministry of Environmental Protection of Ukraine, body responsible for compliance with the Convention requirements in Ukraine, supported out initiative in respect of inadmissibility of steppe habitats afforestation, but it lacks sufficient influence on the chief executives in forestry industry of Ukraine.
Executives of the State Forestry Committee of Ukraine treat the position of public environmental groups with contempt. Radio and print press speak of optimistic appeals about advisability of steppe afforestation; hundreds of hectares of steppe territory (including those yet unexplored by scientists) are handed over to the enterprises of forestry industry for forestation. Furthermore, it is apparent that under current climatic conditions creation of unnatural forest planting in steppe zone of Ukraine is next to impossible, for newly created forests by almost 80% are destructed by steppe fires already during the first 2 years, or they just dry out under conditions of moisture deficit and soil salinity. Forests planted in steppe have to be replanted every year. However, it is hardly possible to revive lost steppe biological diversity even if repeated forestation is ceased. What is more, creation of new forests isn’t really planned in Polissia and western regions of the country, historically forest zones.

The territory of steppe biotopes is the habitat for specific species which can live only in these biotopes. There are no other conditions for conservation of steppe biodiversity gene pool. All the more, even now the portion of steppe biotopes is considerably smaller than it is necessary for their sustainable functioning as biodiversity reservation. Conserved fragments of natural landscapes are significantly scattered over the territory, are insignificant by the area and heavily exposed to man-caused negative effects. In case of afforestation of these territories the last unique habitats of steppe species in Ukraine will be lost for good.

The species included in the Appendices to Bern Convention, which are endangered include the following:

Plants:  Colchicum fominii Bordz., Allium regeliatum A.Becker ex Ilin, Сarex secalina Willd. Ex Wahlenb., Stipa syreistschikowii P.Smirn, Paeonia tenuifolia L, Silene cretacea Fisch. Ex Spreng, Lepidium turczaninowii Lipsky, Astragalus tanaiticus K.Koch, Genista tetragona Besser, Ferula orientalis s.l. (incl.F.euxima M.Pimen), Lindernia procumbens (Krock.) Borbas (L. pyxidaria auct.non L.), Jurinea cyanoides (L.) Rchb., Lagoseris purpurea (Willd.) Boiss.,  Serratula tanaitica P.Smirn., Tulipa gesneriana L.
Animals: Lacerta agilis, Lacerta viridis, Podarcis taurica, Ophisaurus apodus, Coluber caspius, Elaphe situla, Elaphe quadrolineata, Vipera ursini, Myotis mystacinus, Plecotus austriacus, Nyctalus noctula, Eptesicus seronitus, Nyctalus leisleri, Nyctalus lasiopterus, Pipistrellus kuhlii,,Vormela peregusna, Mustella eversmannii, Spermophilus suslicus, Cricetus cricetus, Sicista subtilis, Buteo buteo, Falco  subbuteo, Falco columbarius, Falco vespertinus, Falco  tinnunculus, Coracias garrulus, Merops apiaster, Calandrella cinerea, Calandrella rufenses, Мelanocorypha calandra, Melanocorypha leucoptera, Melanocorypha yeltoniensis, Eremophila alpestris, Anthus campestris, Motacilla flava, Lanius collurio, Lanius minor,  Saxicola torquata, Oenanthe oenanthe, Oenanthe isabeleina, Carduelis carduelis, Acanthis (Carduelis) cannabina.
Also the animals, solely steppe endemic, advised to be included in the Appendices to Bern Convention include: Hemiechnus auritus, Cricetulus migratorius, Ellobius talpinus, Lagurus lagurus, Allactaga major, Stylodipus telum, Spalax arenarius, Vulpes corsac.

Many valuable natural areas were already forested in 2009. There is no state monitoring system for endangered animal and plant species in Ukraine. It is not yet possible to organize such a system using only public own resources. Therefore, we have only little information about the sites of steppe areas afforestation, where rare species of flora and fauna are widespread. Some of them are listed in the monograph Tulipa gesneriana L. (Liliacea) in Ukraine: M. M. Perehrym, I. I. Moyseenko, Yu.S. Perehrym, V.A. Melnyk, K.: Kyiv University Publishing and Printing Center, 2009. - 135 pages; some of them were stated in communications by employees of nature reserve fund agencies and in mass media publications. as may be inferred from the list, some sites that have been already forested are not only the place of endangered species habitat  but also are included into the existing or prospective natural reserve territories. Hereinbelow is the list of these sites :

1. Mykolaiv Oblast, Berezansky district, outskirts of the villages Andrievo-Zoryne and Sukhodol, partial reserve was projected. It was forested in 2006. However, afforestation was failed and in 2009, the area was ploughed up and forested again;

2. Mykolaiv Oblast, Ochakivsky district, outskirts of the villages Paruytne, the territory of Historical and Archaeological Reserve Olvia, NAS of Ukraine. Also, this area is a projected Regional Landscape Park Olviyska Khora;

3. Coastal area of Dnieper estuary in the outskirts of the village Solonchaky, Ochakivsky district, Mykolaiv Oblast. They damaged an ancient burial ground and habitat of a number of steppe species, which are under state protection, Tulipa hypanica Klokov et Zoz, Colchicum ancyrense B.L.Burtt, Morchella steppicola Zerova. 3 hectares of virgin land were ploughed up.

4. Steppe hollow near Balanove village, Ochakivsky district, Mykolaiv Oblast, Partial Reserve Berezanski Tulips was projected. It was forested in 2009, one of the last in Mykolayiv region site where the Schrenk’s tulips grow. The population was over 1 thousand individuals. 5 hectars of virgin land was ploughed up.

5. The top of the Atamanka hollow near the village Krasnopillya, Berezansky district, Mykolayiv Oblast, is part of the existing Regional Landscape Park (RLP) Tylihulskyy Estuary. Aggregates of mat-grass Ukrainian and habitat of Tulipa schrenkii Regel. The population of the latter exceeded 800 individuals. 1 hectare of virgin land was ploughed up.

6. Mykhayilivsky Steppe near the village of Mykhayilivka, Novoodesky district, Mykolayiv Oblast. One of the last habitats of Crambe tataria Sebeók, Adonis vernalis L. in the Northwest Black Sea Region (Red Book of Ukraine, the third edition). Territory was forested and ploughed up, reserved by the Decree of President of Ukraine No.1129/2008 as of 01.12.2008 for expansion of natural reserve Yelanetskyy Steppe. 10 hectares of virgin land was damaged.

7. Coastal area of Berezansky estuary nearby the village of Matiyasove, Berezansky district, Mykolaiv Oblast (Sosytsky Cape). Here about 3 hectares of virgin land was ploughed up (Stipa capillata L. group) and the Ancient Settlement, which was registered with the State Register of Immovable Monuments of Ukraine as the site of cultural heritage of national importance.

8. Right bank of the Hnyly Yelanets River near Malozhenivka village, Yelanetsky district, Mykolaiv Oblast. Habitat of Tulipa hypanica Klokov et Zoz & Pulsatilla pratensis (L.) Mill. s.l. About 15 hectares of virgin land was ploughed up.

9. Steppe hollow near Kuybyshivka village, Yelanetsky district, Mykolaiv Oblast. Groups of Stipa lessingiana Trin. et Rupr. About 30 hectares of virgin land was ploughed up.

10. Branching off of Orlova Hollow in the outskirts of Vodiano-Loryne village, Yelanetsky district, Mykolaiv Oblast, which is a continuation of the main land of natural reserve Yelanetsky Steppe and potential areas for its expansion. Here Stipa lessingiana Trin. et Rupr. & Stipa capillata L. are widespread, and 11 species listed in the Red Book of Ukraine grow in this area. 25 hectares of virgin land was ploughed up.

11. Kherson Oblast, Novtroyitsky district, Churyuk village;

12. Kherson Oblast, Henichevsky district between the
railway stations Salkovo and Syvash;

13. Zaporizhzhia Oblast, Melitopol district, outskirts of Troitske village, Partial reserve Balka Troyitska was projected;

14. Particularly resonant was the case associated with afforestation of the area of Zaplava Richky Chyngul (The Chyngul River Floodplain) Steppe Reserve in Zaporizhzhia Oblast with the richest rare fauna and flora and other virgin steppe areas in Tokmatsky district, where more than 50 species of protected animals and plants have been revealed;

15. Luhansk Oblast, Antratsytivsky distircrt, outskirts of Ivanivka village;

16. Luhansk Oblast, Stanychno-Luhansky district, outskirts of Verkhnia Vilkhova village;

17. In the territory of the branch of the Luhansk Nature Reserve Trokhizbensky Steppe in Novoaydarsky district of Luhansk Oblast about 50 hectares of sand steppe was forested.

Given the scope of afforestation operations in southern and south-eastern regions of Ukraine and limited information due to the quite rapid development of events, this list is not exhaustive of the facts of complete destruction of the natural steppe biotopes which are the habitats of species protected by the Berne Convention. We can not provide a complete list of lokalities which have been already lost for the past few years, or those endangered, due to the  folloiwng reasons:

1) Threat of afforestation is urgent for all steppe habitats and there is no cartographic material for even those areas that will forested in the first place.

2) Taking an inventory of species expansion listed in the Berne Convention Appendices is not practiced in Ukraine and no examination of each specific habitats before afforestation was carried out by zoologists and botanists.
Photos evidencing the facts of afforestation mentioned in list are presented in Appendix. Information on flora and fauna of these areas is available upon request. Also it is possible to demonstrate them afield to the experts of the Convention.

Afforestation of steppe habitats leads to the following negative effects:

1) ploughing of the land area, preceding afforestation, completely destroys the existing plant communities and fauna habitat.

2) creation of man-made forests in the steppe natural complex prevents its restoration and further existence of typical species in this territory.

Ukraine does not belong to the countries in which NATURA 2000 system is being developed but steppe areas, which include species belonging to resolution 6of Bern Convencion, could potentially enter the Emerald Network.

None of the steppe regions has adopted the Regional schemes of ecological network. However, all steppe lands, being the last remnants of the typical zoned landscape (including the only habitats for endemic species) are especially valuable areas.

We know about only one regional scheme of ecological network, which is the only in the steppe region, that is in Odessa Oblast. However, the main measure of the regional program of ecological network development is the creation of new forests, and in the Ecological Network Scheme itself, most steppe hollows are marked as ‘degraded land’ and accordingly they are planned to be forested under the guise of ecological network development.

As for the other biodiversity conservation lists, the steppe habitats consist of the species included into the European Red List and Red Data Book of the IUCN

Wildlife: 159 out of 543 species included in the Red Book of Ukraine (third edition, 2009) are dependent on conservation of steppe habitats (29%); 54 of which were included in the RB of Ukraine in 2009 (Ministry of Environmental Protection of Ukraine, 17.06.2009, #313). In terms of conservation categories, the listed of which has also been updated in a new edition of the RB of Ukraine, we have the following distribution of steppe species: 33 endangered, 46 vulnerable, 67 rare, 7 unrated, 5 insufficiently known, 1 extinct in the wild.

It will be remembered that the second edition of Red Book of Ukraine (1994) included 91 steppe species of the total 382 (24%), i.e., even with the exclusion of a number of species, we could say that Red Book of Ukraine increases the proportion of steppe species.

Flora. 276 out of 826 species (33.4%) are dependent on the conservation of steppe habitat, 87 of them were included into the Red Book of Ukraine in 2009 (the Order #312 of the Ministry of Environmental Protection of Ukraine as of 17.06.2009). Among the steppe rarities: 53 are endangered, 99 vulnerable, 55 rare, 42 unrated, 22 insufficiently known, 4 extinct in the wild.

We have no information about any procedure or decisions in respect of the issue at the international level.

What concerns the national level, the issue we raised was considered in the Ministry of Environmental Protection of Ukraine. The Ministry supports our position. However, the operations of afforestation are carried out by the bodies of the State Forestry Committee of Ukraine and the land for this purpose is allotted by the district administrations. These bodies are not subordinate to the Ministry of Environmental Protection of Ukraine and therefore it cannot always influence them to stop afforestation. There is no response to our appeals from the President of Ukraine, Cabinet of Ministers of Ukraine and the Verkhovna Rada of Ukraine.
The following primarily treeless areas are planned to be forested (thousand ha): Autonomous Republic of Crimea - 217; Dnipropetrovsk Oblast - 91.2; Donetsk Oblast - 128.5; Zaporizhzhya Oblast - 26.6; Kirovohrad Oblast - 107.6; Luhansk Oblast - 119.4 , Mykolaiv Oblast - 78.2, Odessa Oblast - 100.6; Poltava Oblast - 179.6; Kharkiv Oblast - 91.7; Kherson Oblast - 94.5. This is up to 100,600 hectares of steppe territories!

Projects of land allotment for afforestation and the very forest plantation projects do not undergo state ecological expert review and no EIA are developed for them.

Шановний Анатолію Івановичу!

Причиною нашого звернення є тривожна ситуація, що склалась у південному, центральному і східному регіонах України у зв’язку із ініційованим Президентом України зібльшенням частки лісистості України. Відповідно до п. 2. Указу Президента України від 04.11.09 № 995/2008 „Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень”, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям дане доручення визначити деградовані, малопродуктивні та техногенні забруднені землі, які доцільно заліснити, а також забезпечити додаткове виділення в установленому порядку земель із земель запасу для заліснення.

Згідно із наказом Державного комітету лісового господарства від 29.12.08 № 371 „Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України", що є прямою реакцією на зазначений Указ Президента, для кожної з областей визначений оптимальний показник лісистості. Із показників, затверджених цим наказом, особливо частка заліснених територій має зрости для «степових» областей (південь, центр та схід України). Очевидно, що в сучасних умовах, виділення земель для створення нових лісових насаджень, може відбуватись практично винятково за рахунок земель запасу.

Переважну більшість земель запасу (особливо це стосується степового регіону), складають балки, кургани, та схили вздовж річок та ставків, що представляють собою фрагменти степових біотопів. Степовий регіон, будучи найбільш розораною частиною України, має дуже невелику частку територій, які ще зберігають залишки степових природних комплексів і є останніми місцями збереження генофонду всього степового біологічного різноманіття. І ця мізерна частка території України є останнім притулком для десятків видів рідкісних та зникаючих, ендемічних та реліктових видів тварин і рослин, що охороняються не тільки вітчизняним природоохоронним законодавством, але й міжнародним. Саме ці об’єкти повинні стати мережею перспективних природно-заповідних об’єктів та основою екологічної мережі регіону. Натомість саме ці території стають полігоном для заліснення, що є прямим знищенням всіх зникаючих степових видів тварин і рослин та призведене до остаточного знищення степів на території України. Це порушує вимоги Закону України “Про Червону книгу України”. Багато видів охороняються також Конвенцію «Про охорону диких видів флори та фауни та середовища існування у Європі» (Бернська конвенція), яка прямо забороняє нищення їхніх місць існування. Щойно в Україні видане нове видання Червоної книги України, яке чи не вдвічі збільшило перелік охоронюваних видів. Більшість видів, що були включені у нове видання Червоної книги є степовими видами.

Особливу небезпеку викликає те, що саме місцевим державним адміністраціям дано доручення визначити землі, придатні для заліснення. Проте вирішення питань відведення ділянок без проведення фахової оцінки їхньої природної цінності та наявності на них видів, що знаходяться під охороною суперечить заонодавству про Червону книгу та Бернській конвенції.

Водночас, чинним є Указ Президента України від 23.05.2005 №838/2005 «Про заходи щодо дальшого розвитку заповідної справи в Україні», згідно з яким, розширення мережі природно-заповідного фонду є одним з найважливіших пріоритетів довгострокової державної політики. Можливість розширення мережі природно-заповідних територій степового регіону України, де відсутні великі за площею природні масиви, можлива лише за рахунок залишків степових біотопів. Втім, розширення мережі ПЗФ є невідкладною і актуальною задачею, адже нинішні показники заповідності України (4,9% від загальної площі країни) дуже віддалені від європейських показників (10-15%).

Таким чином, маємо конфлікт двох указів Президента України у галузі охорони навколишнього природного середовища. Йдеться про вкрай важливу проблему, дотичну до питань охорони навколишнього природного середовища та питань прийняття екологічно-шкідливих рішень, яким виявляється Указ Президента України 04.11.09 № 995/2008, оскільки в південних регіонів України заліснення проводиться виключно за рахунок нерозораних степових ділянок, які є єдиним резервом для розширення мережі природно-заповідного фонду в цих регіонах.

Варто додати і те, що заліснення нових територій і особливо – деградованих, забруднених та інших, малопродуктивних земель степового регіону, є складною, напрочуд працемісткою та фінансово неефективною справою. Саме на цих територіях заліснення вимагатиме найбільших фінансових та людських ресурсів, при цьому даючи найменший вихід ділової деревної сировини. В час економічної та фінансової кризи в Україні, така діяльність є неприпустимим та економічно необгрунтованим кроком.

Проте, новозатверджена державна програма «Ліси України» на 2010-2015 роки передбачає заліснення 430 000 га нових площ. Ділянки під заліснення визначені у два зимові місяці 2009 року і багато де триває оформлення передачі їх підприємствам лісової галузі та починається заліснення.

На нашу думку, ситуація вимагає негайної реакції з боку вищого керівництва держави. Єдинний державний орган, який свідомо підтримує боротьбу із залісненням степу – Мінприроди України. Проте у Мінприроди відсутні достатні важелі впливу на Державний комітет лісовогогосподарства України. Тому до сьогодні, за рік існування цієї негативної тенденції, заліснення степів зупинити не вдається.
На даному етапі, скарга на дії України в питанні створення нових лісових насаджень в степовій зоні, прийнята Секретаріатом Міжнародної конвенції «Про дикі види флори та фаут\ни та середовище існування у Європі» (Бернська конвенція).

Як нам відомо, Всеукраїнська громадська організація «Нацоінальний екологічний центр України» зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи з проханням розглянути дане питання на засідання Комітету. Проте з відповіді народного депутата Шершуна, стало зрозуміло, на його думку не має потреби у розгляді такого питання.

У зв’язку з цим, просимо Вас, як Голову профільного комітету Верховної Ради України вжити низку першочергових заходів з даної проблеми:
- ініціювати розгляд питання про залісння степів на засідання вашого Комітету (НЕЦУ готовий озвучити дане питання та прийняти участь у підготовці його до розгляду на засіданні Комітету);
- ініціювати скасування Наказу Держкомлісгоспу України від 29.12.08 № 371 „Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України" в частині попередження заліснення степових територій, що знаходяться в природному стані;
- інціювати доручення Раді Міністрів АР Крим, місцевим адміністраціям заборонити надавати під заліснення землі запасу, зайняті степовою рослинністю, натомість розглядати такі ділянки як перспективну мережу об’єктів природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення.

Відповідь просимо надати, згідно чинного законодавства, в місячний термін.

Наміри масового створення нових лісових насаджень в степовій зоні активно пропагуються Державним комітетом лісового господарства України з початку цього року. При цьому, нові ліси, які формально називають «портиерозійними», створюють не на місці полів, на яких дійсно відбувається ерозія, а на останніх природних ділянках степу.

«Для заліснення вибирають саме степи тому, що вони нічийні. Поля належать фермерам і власникам паїв, які не віддадуть їх під заліснення. А степові балки і схили лишаються землями запасу, які легко отримати через районні ради. – говорить заступник голови НЕЦУ Василюк Олексій. Друга причина полягає в тому, що ліс тут рости не буде, оскільки відбуваються зміни клімату і постійні степові пожежі. Тому, посадивши нові ліси у степу, Держкомлісгносп зможе щороку черпати з бюджету гроші на його відновлення».

Степи, фактично, є зникаючим типом ландшафту. Від цілинних степів лишилось не більш як 3%. Це сталось тому, що в минулому степ виявився одним з найбільш зручних ландшафтів для сільськогосподарського освоєння. Враховуючи масштаби його знищення, можна стверджувати, що степ – найбільш зникаючий ландшафт. Степи також є єдиним місцем поширення практично третини всіх видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України.

Також, відомі випадки незаокнного заліснення навіть існуючих об'єктів природно-заповідного фонду (наприклад, заказники «Заплава р.Чингул» та «Балка Троїцька» в Запорізькій обл. та теритотрія, зарезервована для розширення заповідника «Єланецький степ» на Миколаївщині). Так, лише на Луганщині, де зустрічається найбільша кількість зникаючих степових видів, планують заліснити понад 100 тис. гектарів степів.

У своєму листі до Європейської ландшафтної конвенції, НЕЦУ просить Секретаріат конвенції, звернутись до Президента України з проханням заборонити виділяти під заліснення ділянки, вкриті степовою рослинністю а також вжити невідкладних заходів із розширення природно-заповідних територій у Степовому регіоні країни

З метою зупинити заліснення останніх залишків степу та перепрофілювати збільшення лісистості України на сприятливі для лісу регіони (Карпати, Полісся), створена громадська кампанія «Збережемо українські степи!». Звернення до Європейської ландшафтної конвенції є частиною роботи кампанії. Детальніше про кампанію – www.pryroda.in.ua/step .

Повний текст звернення до Європейської ландшафтної конвенції:

http://pryroda.in.ua/step/letterelk/

Для контактів:
Ігор Сіренко, голова НЕЦУ, i.sirenko@gmail.com
Олексій Василюк, vasyliuk@gmail.com
www.necu.org.ua
www.pryroda.in.ua/step

Віктору Андрійовичу Ющенку

про проблеми охорони та збереження українського степу

Шановний  Вікторе Андрійовичу!

Сьогоденна  ситуація, яка складається відносно стану залишків колись безмежних українських степів, примусила нас, науковців-біологів з різних куточків України і патріотів своєї країни звернутися до Вас! Ми сподіваємося, що Ви зможете завдяки своїм повноваженням і відповідними рішеннями припинити винищення останніх ділянок українського степу, який є нашою величезною цінністю і гордістю, який спонукав формуванню української духовності і самобутності, який у різні часи підштовхував українців на подвиги заради рідної Батьківщини!

Розпочнемо  з найактуальнішого і найтривожнішого. В останні кілька років розпочалася активна реалізація Державної програми „Ліси України” на 2002–2015 роки, яка була затверджена постановою Кабінетом Міністрів України №581 від 29 квітня 2002 року. Реалізація цієї програми є вкрай необхідною для країни, оскільки дозволить збільшити площу лісових насаджень до 19–20% від площі країни і, окрім того, призведе до реформування лісового господарства до європейських цивілізованих норм. Така на перший погляд надзвичайно корисна і необхідна реформа поступово перетворюється у „хижацького монстра”, основна мета якого, насправді, — формальне досягнення зазначених у плані програми відсотків, тисяч і мільйонів гектарів тощо. Але якби це була виключна формальність, за результатами якої певні люди, інстанції, міністерства заробили б собі гроші та отримали нагороди, то великої трагедії у цьому б не було. Однак, виконання зазначеної програми наразі перетворилося у цілеспрямоване винищення степових ландшафтів, яких на сьогодні залишилося менше 1% від площі країни, а колись було 49%. Чому це відбувається? Як Вам відомо, більшість земель сільськогосподарського використання розпайовано, і, отже, ніхто не дозволить на цих землях висаджувати ліс, або це буде зробити надзвичайно складно. Проте виконавці програми пішли іншим шляхом, вони вирішили вирощувати ліс на так званих „неугіддях”, тобто на схилах ярів, балок, а це фактично єдині місця, де ще залишилася степова рослинність і степова фауна в Україні. Весною 2008 і 2009 років було розорено під посадки лісу чимало степових ділянок, знищено популяції рослин в десятки тисяч особин, що занесені до Червоної книги України (кілька видів ковили, тюльпан Шренка, тюльпан бузький, тюльпан змієлистий, шафран сітчастий, гімносперміум одеський, сон чорніючий, калофака волзька тощо) та низки регіональних «червоних» списків. Ми можемо стверджувати про системність цих дій з винищення залишків природи, і далі наводимо деякі конкретні унікальні степові території, які були розорані в ході виконання вище згаданої програми (фотоматеріали додаються, наведені площі ділянок є приблизними і точно не вираховувалися):

1. Миколаївська область, Очаківський  район, околиці с. Баланове (46,85463° пів. широти; 31,59761° схід. довготи), площа розораного степу засадженого лісом > 20 га

2. Миколаївська область, Березанський  район, між с. Андріїво-Зорине  та с. Суходол (46,82032° пів. ш.; 31,58444° сх. д.), площа розораного степу засадженого лісом > 10 га

3. Миколаївська область, Березанський  район, на захід від с. Краснопілля,  вершина балки Атаманка, територія  регіонального ландшафтного парку  „Тілігульський лиман”!!! (46,87403° пів. ш.; 31,16438° сх. д.), площа розораного степу засадженого лісом > 2 га

4. Херсонська область,

5. Запорізька область, Мелітопольський  район, околиці с. Троїцьке, Троїцька  балка, (47,07032° пів. ш.; 35,41075° сх. д.), площа розораного степу, засадженого лісом, складає понад 5 га

6. Луганська область, Антрацитівський  район, окол. с. Іванівка (48,24401° пів. ш., 38,96713° сх. д.), площа розораного степу понад 20 га.

6. Луганська область, Станично-Луганський  район, околиці с. Верхня Вільхова (48,72738° пів. ш., 39,54112° сх. д.), площа розораних степових ділянок в зоні піщаних дюн не менше 20 га.

(Про  те, як лісники засадили близько  500 га степових ділянок, відведених  минулого року під новостворене  за Вашим Указом відділення «Трьохізбенка» Луганського природного заповідника, здається, знає вже вся країна).

Окремо  слід відзначити, що було би півбіди (з точки зору пересічного громадянина, але ж не природоохоронця, для якого це біла в кожному разі), якщо б на місці розораних і знищених степів виросли продуктивні ліси, багаті на рослинне і тваринне різноманіття. Проте, нам переважно пропонують посадки сосни кримської і сосни звичайної, природний ареал яких знаходиться за сотні кілометрів від місць посадки, і, до речі, продуктивність вирощування яких у степовій зоні України не перевищує 3%. До того ж, монокультура сосни на степових ділянках після досягнення віку 20–30 років добре горить навіть без паліїв, що дозволяє непродуктивно вкладати нові і нові кошти на підтримання відвойованих у природи площ під ліси. Виходить, що це зовсім непоганий метод заробляння грошей виконавцями програми, оскільки такі посадки на одному і тому ж місці можна проводити по кілька разів, отримуючи щоразу чималі бюджетні гроші для нових і нових посадок.

Підсумовуючи  все вище сказане, ми просимо Вас навести лад у виконанні Державної програми „Ліси України” на 2002–2015 роки, припинити розорювання степів для посадок лісу, а також видати наказ про знищення вже зроблених, у рамках цієї Програми, лісових насаджень у степовій зоні. Якщо Ви зможете зробити це у найближчій час, то українські степи матимуть шанс існувати у майбутньому! У іншому разі український степ скоро остаточно буде знищено з посиланням на підписану Вами програму. Природним елементом для степу є лише байрачні ліси, ніяк не плакорні, не рівнинні, а тим паче на пісках. Те, що посаджено на пісках — обов’язково згорить, і природа переможе такі недальновидні методи виконання будь-якої програми з руйнування зональних природних комплексів. Ми і наші колеги, зі свого боку, як висвітлювали так і будемо висвітлювати цю проблему у відчиняннях і закордонних ЗМІ! Приклади таких публікацій додаються.

Вважаємо  за потрібне розповісти Вам й про інші степові проблеми, які наразі менш тривожні, але не менш актуальні. Надмірний випас худоби, щорічне випалювання і браконьєрство – це три основні найстрашніші біди українського степу, які поступово приводять до збіднення і зникнення його біорізноманіття. Ми не будемо зупинятися на деталях тому, що це відомі нам, як і всім науковцям, факти, які постійно оприлюднюються на телебаченні і у пресі. На жаль, цю тему постійно «заговорюють», і всі — як науковці, так і пересічні громадяни — звикли до того, що наша українська модель демократії, це дозвіл робити все, і тім числі нищити природу, і не бути за це відповідальним. Ці явища продовжують процвітати, оскільки люди, які беруть участь у подібних «заходах» з нищення природи, вкрай рідко коли несуть відповідальність. Однак, і з цими проблемами навряд чи вдасться навести потрібний порядок, використовуючи показові судові процеси, хоча посадовці повинні розуміти, що їхні рішення мають прийматися з огляду на природоохоронне законодавство. Практика наказування бабусь за продаж жменьки квіточок і роздача нагород за зниження цілих екосистем — така повсякденна практика нашого життя має бути змінена. Наша держава має бути сильною, а без стабільних екосистем і раціонального природокористування цього не досягти, і ми все життя будемо боротися з тим, що самі породили, — і супершкідниками, і пожежами, і повенями. На нашу думку, необхідні реформи в екологічному контролі використання природних ресурсів. Доречно було б при кожній сільраді ввести обов’язкову посаду еколога, який би для місцевої громади визначав норми і терміни випасу худоби, видавав ліцензії на полювання і рибну ловлю, проводив обстеження територій на наявність рідкісних видів тварин і рослин при відведені землі для будівництва або інших потреб, проводив моніторингові спостереження біорізноманіття у свої місцевості. Фінансувалася б така посада за надходження, які отримані за послуги надані екологом місцевій громаді. Ця реформа дозволить позбавитися багатьох бюрократичних організацій, ефективність роботи яких дуже низька, але рівень корупції в державі значно піднімає. Крім того, ця реформа б дозволила створити значну кількість реально потрібних країні робочих місць для випускників ВУЗів з біологічних факультетів, більшість з яких сьогодні не мають роботи за фахом і вже з третього-четвертого курсу навчання, слухаючи наші курси зі Сталого розвитку, Заповідної справи, Охорони тварин і рослин тощо, справедливо насміхаються із задач цих курсів, знаючи з власного досвіду практику природокористування, та не вірять у продуктивність ідей природоохорони. Віримо і знаємо, що такі кроки дозволили би і змінити ставлення громад до природи і хоча б зупинити процеси деградації екосистем, насамперед, степових як найбільш вразливих з наявних в Україні!

Кожен з нас має свої ідеї стосовно цього процесу, і ми би хотіли бути залученими до законотворчого процесу та круглих столів з розгляду таких питань. Було би важливо, щоб такі питання вирішувалися за участю Президента або його представників. Наразі з природоохоронних законів діють лише ті, які дозволяють збирати кошти за саме природокористування, проте не охороняти природу. Ми витрачаємо надзвичайні зусилля і свій науковий потенціал для обґрунтування створення того чи іншого хай невеликого заповідного об’єкту, як правило у вільний від основної роботи час і за власний кошт, а насправді цим мала би хоч якоюсь мірою перейматися держава, і правильно було би обґрунтовувати не створення нової заповідної одиниці, а, навпаки, вилучення з Екомережі тієї чи іншої ділянки. На жаль, в нашій країни все робиться навпаки. Наразі всі заповідні ділянки являють собою крихітні ізольовані одна від одної ділянки, на яких продовжуються процеси деградації популяцій та угруповань.

І, нарешті, останнє: ми маємо ще два жахливих факти, які стосуються як проблем степу, так і збереження національних ресурсів і багатств в цілому, і потребують негайного реагування Міністерства внутрішніх справ України.

1. В Миколаївській області, Очаківському  районі, на захід від с. Парутіне, у якому знаходиться Національний  історико-археологічний заповідник  „Ольвія” НАН України, до с.  Дніпровське і далі, по берегу  Дніпровсько-Бузького лиману проводяться широкомасштабні розкопки „чорними археологами”. За результатами таких розкопок фактично знищено всю степову рослинність кліфу лиману, а, крім того, незаконно викопуються і продаються безцінні рештки культури і побуту давньої грецької колонії.

2. В Луганській області, на межі  Лутугінського і Антрацитівського  районів, неподалік від с. Мало-Миколаївка, на степовій ділянці, що знаходиться  між трасою Луганськ – Красний  Луч і правим берегом Єлізаветівського  водосховища, проводиться широкомасштабне кустарне видобування вугілля,  ймовірно незаконне (вже не тільки лопатами і кайлами, але екскаваторами). В результаті, унікальна степова ділянка зазнала значної трансформації, хоча наукове обґрунтування на створення на цій території ботанічного заказника загальнодержавного значення „Єлізаветівський степ” було передано в Міністерство охорони навколишнього природного середовища України більше 5 років тому, а далі „загубилося” у Луганському обласному управлінні цього Міністерства.

Завершуючи лист, підкреслюємо, що ми сподіваємося на Ваше розуміння описаних проблем і чекаємо на швидке реагування Вас і Вашого Секретаріату!

З повагою,

Наук. співробітник Ботанічного саду імені акад. О.В. Фоміна
Київського  національного університету
імені Тараса Шевченка, канд. біол. наук
М.М. Перегрим
Адреса: 01032, Київ, вул. Комінтерну, 1; e-mail: peregrym@ua.fm

Завідувач лабораторії заповідної справи
Херсонського  державного університету
канд. біол. наук, доцент
І.І. Мойсієнко
Адреса: 01032, Київ, вул. Комінтерну, 1; e-mail: peregrym@ua.fm

Доцент  кафедри ботаніки
Мелітопольського  державного педагогічного університету
імені Богдана  Хмельницького, канд. біол. наук,
доцент
В.П. Коломійчук
Адреса: 01032, Київ, вул. Комінтерну, 1; e-mail: peregrym@ua.fm

Доцент кафедри  садово-паркового господарства та екології
керівник Лабораторії екології тварин та біогеографії
Луганського національного  університету імені Тараса Шевченка,
канд. біол. наук, ст. наук. сп., доцент
І. В. Загороднюк
Адреса: 91011, Луганськ-11, вул. Оборонна 2; e-mail: zoozag@ukr.net

Шановні українські лісоводи!

До вас звертаються громадські організації та науковці, що приєднались до громадської кампанії на захист українських степів. Більшість учасників Кампанії за освітою є ботаніками, зоологами, фахівцями із заповідної справи, журналістами тощо. Значна частина їх працює в галузі охорони біологічного різноманіття. Звертаємось ми саме до лісоводів, оскільки найбільша загроза українським степам в наші дні походить, на жаль, саме від лісової галузі.

Як фахівці природоохоронної галузі, ми хочемо донести своє бачення проблеми до Вас – працівників лісової галузі, знайти розуміння і підтримку у справі, що загрожує фаховій гідності всіх нас, і від якої може постраждати імідж України, як Європейської держави

Після виходу Указу Президента України від 04.11.09 №995/2008 „Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень”, він видався нам, як охоронцям природи, дуже позитивною ініціативою. Адже дійсно, частка лісів в Україні, як і їх якість, – недостатня ні з огляду на біотичні показники, ні з огляду на ємність їхніх ресурсів. Проте, цим Указом, місцевим держадміністраціям доручається визначити деградовані, малопродуктивні та техногенні забруднені землі, які доцільно засадити лісами, а також забезпечити додаткове виділення в установленому порядку площ із земель запасу для заліснення. На превеликий жаль, такий підхід є не фаховим і, прямо кажучи, загрозливим для природи степового регіону. Вже зараз ми бачимо на практиці, що вибір ділянок для їх подальшого заліснення в багатьох регіонах здійснюється за критерієм найменшого спротиву, а не з огляду на фахову оцінку і навіть законодавчі обмеження. Згідно із наказом Державного комітету лісового господарства від 29.12.08 №371 „Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України", що є прямою реакцією на зазначений Указ Президента, для кожної з областей визначений оптимальний показник лісистості. Але заявлені «науково обґрунтовані показники лісистості» не враховують природну зональність України, зокрема існування степової зони, а також наявність дійсно придатних для лісорозведення і ще не заліснених земель. Із показників, затверджених Наказом, частка заліснених територій має зрости особливо для «степових» областей, де за нинішніх кліматичних умов у природному стані можливе існування лише байрачних лісів. Також ми вважаємо, що техногенно забруднені, деградовані і інші неблагополучні землі не є оптимальними для лісорозведення, а ініціативи заліснення краще спрямувати на відновлення лісових насаджень у лісовій та лісостеповій зонах, а також відновлення знищених лісосмуг. Все це, разом із вказівкою виділяти під заліснення також і землі запасу, заявлена ще в Указі Президента, дає зрозуміти, що підхід до заліснення свідомо зводиться до суто формального – «якомога швидше знайти в області названу кількість земель для заліснення». Здавалось би природоохоронний, Указ виявляється безвідповідальною «галочкою» для звітів про показники лісистості.

Переважну більшість земель запасу (особливо це стосується степового регіону), складають балки, кургани, та схили вздовж річок та ставків, що являють собою фрагменти степових біотопів. Степовий регіон - найбільш розорана частина України, має дуже невелику частку територій, які зберігають залишки степових природних комплексів і є останніми місцями збереження генофонду всього степового біологічного різноманіття. Ця мізерна частка території України є останнім притулком для десятків видів рідкісних, ендемічних та реліктових видів тварин і рослин, які охороняються не тільки вітчизняним природоохоронним законодавством, але й міжнародним. Саме ці об’єкти повинні стати основою екологічної мережі регіону. Натомість саме ці території стають полігоном для заліснення, що веде до прямого нищення всіх зникаючих степових видів. Це порушує вимоги Закону Україну (ЗУ) “Про Червону книгу України” (ст. 11). Багато видів охороняються також Конвенцією «Про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі» (Бернська конвенція), яка прямо забороняє нищення їхніх місць існування (ст. 4). Крім того національний стандарт з лісової сертифікації передбачає зупинку робіт з лісорозведення та лісозаготівлі при виявлені на ділянці видів, що особливо охороняються національним чи міжнародним законодавством.

Відповідно до норм Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та вимог Закону України «Про Червону книгу України», наявність принаймні одного «червонокнижного» виду на ділянці достатня для оголошення її об’єктом природно-заповідного фонду (далі - ПЗФ). Аналогічно, основним, законодавчо врегульованим методом охорони зникаючих видів є заповідання територій, на яких вони зустрічаються. Зазначимо, що вирішення питань відведення ділянок без проведення фахової оцінки їхньої природної цінності та наявності на них видів, що знаходяться під охороною, не є достатнім і адекватним. На жаль, при передачі ділянок під заліснення розглядається лише придатність чи непридатність їх як орних земель, проте ці ділянки зовсім не розглядаються з точки зору потреб збереження рідкісних видів.

Наразі чинним є Указ Президента України від 23.05.2005 №838/2005 «Про заходи щодо дальшого розвитку заповідної справи в Україні», згідно з яким, розширення мережі ПЗФ є одним з найважливіших пріоритетів довгострокової державної політики. Розширення мережі ПЗФ є невідкладною і актуальною задачею, адже нинішні показники заповідності України (4,9 % від загальної площі країни) дуже віддалені від європейських показників (10-15 %). Розширення мережі природно-заповідних територій степового регіону України, де відсутні великі за площею природні масиви, можлива лише за рахунок залишків степових біотопів.

Проблема степового лісорозведення давно є дискусійною темою як серед лісників, так і серед біологів і охоронців природи. Всі залишки природних ландшафтів степової зони України є або степами (на схилах, крейдяних та гранітних відслоненнях, в балках), плавнями, або байрачними лісами. В більшості випадків, створення нових лісових насаджень в степовій зоні виправдовують необхідністю боротьби з ерозією. Проте ми дуже сумніваємось у обґрунтованості цього. Адже найбільш активно від ерозії (як водної, так і вітрової) страждають деградовані виснажені орні землі та території, де землеробство ведеться з порушенням агропромислових технологій. Для відновлення деградованих сільськогосподарських земель ст. 171-172 Земельного Кодексу України передбачена процедура консервації деградованих земель. Відповідно до Порядку консервації земель, що затверджений Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 175 від 17.10.2002 р. (п. 2), однією з форм консервації деградованих земель є їх заліснення. Надання земельних ділянок за інших обставин класифікується як нецільове використання земель сільськогосподарського призначення.

Степові ділянки за цільовим призначенням, як правило, є пасовищами і сінокосами. І, як правило, вони не є деградованими, чудово виконують свої функції. Ст. 37 Закону України «Про охорону земель» забороняє розорювання сіножатей і пасовищ. Проте нерідко відбувається підміна понять і, з причини того, що на крутосхилах неможливе орне землеробство, ці пасовища називають деградованими агрономічними угіддями. В той самий час, степові схили і балки, як правило, не переживають жодної ерозії, бо ще кількадесят років тому в усіх них були проведені протиерозійні заходи (у формі створення захисних лісосмуг та обваловки), які відмінно працюють і дотепер.

Разом з тим, не таємниця, що південно-східній частині України наразі загрожує опустелювання, що тягне за собою деградацію значних площ сільськогосподарських угідь та втрату їх для економіки України. На превеликий жаль, причиною опустелювання є не лише зміна кліматичних умов, а і несвідома діяльність людини. Внаслідок неправильної агротехнічної практики на багатьох полях після збирання зернових хлібороби випалюють стерню. Спалювання стерні на полях нерідко стає причиною вигоряння прилеглих до агрономічних угідь лісосмуг. Зникнення лісосмуг, які на даному етапі вже значною мірою втрачені, призводить до вітрової ерозії, вивітрювання, пилових буранів та опустелювання родючих земель. Більше того, починаючи з 2008 року в Україні з'явилась тенденція до самовільного спалювання лісосмуг. Люди свідомо підпалюють захисні лісосмуги, лісопосадки та навіть ділянки лісу, після чого пошкоджені вогнем насадження вирубують на дрова або продаж. Подекуди на трасах навіть виникли пункти стихійного продажу горілої деревини. На даному етапі таким чином знищено десятки тисяч кілометрів вітрозахисних лісосмуг. Цей процес має бути зупинений. Зробити це можна лише шляхом запровадження невідкладних заходів з відновлення мережі лісосмуг, що, на відміну від заліснення степів буде дійсно необхідним і екологічно-сприятливим заходом.

Варто підмітити і те, що заліснення планується на землях, які найбільш легко отримати шляхом застосування адміністративного ресурсу – забруднені землі, спрацьовані кар’єри, деградовані угіддя і землі запасу – тобто ті, які не мають активних користувачів. І якщо передача під створення лісових насаджень спрацьованих кар’єрів не зашкодить нікому, то аналогічні дії із природними степовими ділянками (нині – землями запасу) призведуть до нищення унікальної природи залишків українського степу. Також ці дії будуть прямо порушувати українське і міжнародне законодавство. І, як наслідок, від них страждає не тільки імідж лісової галузі, а й міжнародний імідж України.

І нарешті – неефективність лісорозведення на пісках, крейдяних виходах і сухих степових схилах вам самим відома у значно більшій мірі, ніж нам. Існує безліч прикладів того, наскільки неефективним є заліснення степових ділянок та пісків. До XV ст. до н.е. південь і схід України дійсно був зайнятий широколистяними лісами. Та тепер кліматичні умови зовсім інші і ця зона зайнята сухими степами. Деякі землі, виділені для створення лісових насаджень ще десятки років тому, досі не вдається засадити лісами через непридатні для цього кліматичні умови. Кошти на заліснення знову і знову марно виділяються щороку. В час економічної та фінансової кризи в Україні, така діяльність є неприпустимим та економічно необґрунтованим кроком.

Проте, в жодній з названих вище проблем ми не знаходимо розуміння з боку керівництва Державного комітету лісового господарства України і навіть окремих лісогосподарських підприємств. Це стосується і недоцільності та протизаконності заліснення природних степових ділянок і питань розвитку мережі природно-заповідного фонду. Відмітимо також, що Державний комітет лісового господарства та його територіальні підрозділи вкрай неохоче, а в деяких випадках (наприклад у випадку Національного природного парку «Кінбурнська коса» /робоча назва «Білобережжя Святослава»/), взагалі відмовляються погоджувати створення нових заповідних об’єктів. Кількома роками раніше керівництво Державного комітету лісового господарства навіть офіційно назвало серед негативних тенденцій розвитку лісового господарства країни і «високий відсоток заповідності лісів», що є небаченою раніше некваліфікованістю, дезорієнтацією в державних пріоритетах і ганьбою галузі.

Також особливо резонансною стала справа щодо заліснення території степового заказника «Заплава річки Чингул» та інших цілинних степових ділянок у Токмацькому районі Запорізької області. Після трирічного протистояння, відведення 1000 га земель Приморському лісовому господарству скасоване. На черзі – покарання порушників, що навіть без оформлення права користування земельними ділянками, з очевидним порушенням ст. 252 Кримінального Кодексу України розорали унікальні місця зростання занесених до Червоної книги України рослин. У телефонній розмові, керівництво підприємства погрожувало одному з авторів цього листа судом; пояснювало, що розорювання заповідного степового схилу це - охорона природи (!!!);про місцевих активістів природоохоронного руху висловлювалось в грубих висловах. Проте, як нам добре відомо, в перший рік після розорювання частини заказника, Токмацьке лісництво висадило на ній не ліс, а кавуни! У нашому розпорядженні є і фотографія вагончика «Державна лісова охорона», що охороняє посаджений баштан. Цей випадок є унікальним у своєму роді.

Ми вважаємо, що ініціатива Державного комітету лісового господарства України щодо створення нових лісопосадок на півдні і сході України (це не відновлення втрачених лісосмуг!) навряд чи є фаховою. Ми хотіли б почути думку самих лісоводів щодо цієї проблеми.

Ми переконані, що більшість лісоводів є свідомими громадянами України, професіоналами своєї справи, з якими варто шукати діалогу і від яких варто очікувати розуміння.

Закликаємо Вас до співпраці, готові вислухати пропозиції і головне – сподіваємось на розуміння. Просимо Вас висловити Ваше бачення цієї проблеми. Ваші відповіді ми готові оприлюднити на сайті Кампанії або навпаки – не оприлюднювати, якщо це для Вас важливо.

Відповіді просимо надсилати на адресу Кампанії: save.ukr.step@gmail.com

Сайт Кампанії: www.pryroda.in.ua/step

Для контаків: Василюк Олексій, Національний екологічний центр України, 8097-1000-473, vasyliuk@gmail.com.

опубліковано на сайті "Український лісовод"

http://lesovod.org.ua/node/4003

Учасники кампанії «Збережемо українські степи!» звернулись до Міністерства юстиції України з проханням перевірити законність Наказу Державного комітету лісового господарства України від 29.12.08 р. № 371 "Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України" та у разі виявлення незаконності Наказу вжити заходів щодо відміни заходів, спрямованих на його реалізацію.

Так, у зверненні говориться «Керуючись конституційним правом на «безпечне для життя і здоров'я довкілля» та конституційним обов’язком – «всемірно охороняти землю, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, сприяти їх відновленню як першооснови свого життя і життя суспільства», звертаємось з проханням перевірити законність Наказу Державного комітету лісового господарства України від 29.12.08 р. № 371 "Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України".

З початку 2009 року в Україні на виконання цього Наказу здійснюється зміна цільового призначення сотень тисяч гектарів земель – сільськогосподарських, земель запасу і т. і. – та передача їх до лісового фонду у всіх регіонах України.

Указом Президента України від 10.09.08 № 826 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 серпня 2008 року "Про реалізацію органами виконавчої влади заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації природного характеру в зонах надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях Вінницької, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей"» (п. 3.7) та Указом Президента України від 04.11.2008 № 995/2008 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень» запровадження регіональних нормативів оптимальної лісистості територій України доручено Кабінету Міністрів України.

Досі рішень КМУ з цього приводу не має. Хоча законодавством передбачена державна реєстрація нормативно-правових актів, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, згаданий Наказ Державного комітету лісового господарства України, не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України.

Згаданим Наказом передбачається майже на 5% збільшити частку залісення території України – тому наслідки виконання цього рішення будуть значними та зачеплять права й законні інтереси мільйонів громадян у багатьох регіонах України, умови проживання та ведення господарської діяльності населення, призведуть до зміни правовідносин у земельній сфері між багатьма відомствами та галузями господарства України.

Додатковим ризиком вкладання величезних додаткових державних коштів у виконання цього Наказу є те, що аудитом Рахункової палати України оприлюдненим 10.03.2009 р., встановлено, що «ведення державного лісового кадастру та обліку лісів не виконується» а «економічний, екологічний та соціальний зміст Програми "Ліси України" втрачається».

Разом з тим, нормативи залісення, затверджені Наказом Державного комітету лісового господарства України від 29.12.08 р. № 371 "Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України" у значній мірі передбачають збільшення частки лісистості України за рахунок областей степового регіону України. Залісення степових ділянок є грубим порушенням законодавства України про Червону Книгу України та низки міжнародних природоохоронних угод, таких як Бернська Конвенція «Про охорону диких  видів флори та фауни та середовища існування у Європі» (ст.4), адже залишки природних степових ділянок є останнім місцем збереження всіх  зникаючих  видів степової флори та фауни. Крім того, заліснення нових територій і особливо – деградованих, забруднених та інших, малопродуктивних земель степового регіону, є складною, напрочуд працемісткою та фінансово неефективною справою. Саме на цих територіях заліснення вимагатиме найбільших фінансових та людських ресурсів, при цьому даючи найменший вихід ділової деревної сировини. В час економічної та фінансової кризи в Україні, така діяльність є неприпустимим та економічно необгрунтованим кроком».