- ландшафтний заказник «Чернинський», площею 3134,3 га, Вишгородський район, в адміністративних межах Сувидської сільської ради;

ландшафтний заказник «Шевченківський ліс», площею 53,5 га, Вишгородський район, в адміністративних межах Абрамівської сільської ради;

- ландшафтний заказник «Щербанівський» (степовий), площею 67,2 га, Обухівський район, в адміністративних межах Трипільської сільської ради;

- загальнозоологічний заказник «Стайківські обрії», площею 212,0 га, Кагарлицький район, в адміністративних межах Стайківської сільської ради;

- гідрологічний заказник «Криничка», площею 2,0 га, в межах м. Ірпінь, по вулиці Ново-Оскольській;

- ландшафтний заказник «Нечаївщина» (степовий), площею 17,6 га, Бориспільський район, в адміністративних межах села Іванків;

- ботанічна пам’ятка природи «Медвин дуб», площею 0,02 га, Богуславський район, в межах села Медвин.

Заповідні території різних категорій на сьогодні займають лише 5,9% від загальної площі України. Їх створюють не лише для охорони рідкісних видів флори і фауни, а і для збереження загальної екологічної рівноваги, чистоти води, яку ми п’ємо і чистоти повітря, яким ми дихаємо. Тобто від кількості заповідних територій напряму залежить стан нашого здоров’я. Саме тому визнана у Європі норма заповідності становить 10-15%, деякі країни зберігають понад 30% території в заповідному стані.

Україні поки ще є над чим працювати у даному напрямку. На жаль, на одному із останніх місць по рівню заповідності в Україні посідає Київська область, де на сьогодні заповідний статус мають лише близько 3% території. Майже сотня цінних природних об’єктів нашої області чекає на заслугований заповідний статус, але процес заповідання в наш час зустрічає багато перепон: приватні інтереси, земельні питання, чиєсь бажання рубати ліс або видобувати пісок. Тому нові заказники з’являються не так часто. Серед шести нових природно-заповідних об’єктів, які були створені рішенням Київської обласної ради в червні, у Васильківському районі створено два ландшафтних заказника місцевого значення – «Ковалівський яр» та «Невідомщина».

Заказник «Невідомщина» був створений за ініціативи голови Великосолтанівської сільської ради, щоб вберегти ділянку лісу з природними джерелами площею 16,5 га від приватизації і забудови. Він знаходиться біля Одеської траси, тут розташоване освячене джерело чистої питної води, яке популярне як серед місцевих жителів, так і серед туристів.

Заказник „Ковалівський яр” (площа - 15 га) знаходиться на північно-західній околиці м. Василькова, за межею міста, на землях запасу Крушинської сільської ради. Урочище займає схили яру, днищем якого збігає невеличка річечка, що є притокою першого порядку р. Стугни. Схили яру вкриті степовою трав’янистою рослинністю, а на певних ділянках і деревостоями з тополі чорної, в’язу гладкого, верби білої.

Головна цінність урочища - степова рослинність, що збереглася у верхній та середній частині схилів. На західних схилах урочища зберігся типовий типчаково-ковиловий степ, якого тепер на Київщині практично неможливо знайти. Саме тут знаходиться найбільша у Васильківському районі популяція ковили волосистої, яку занесено до Червоної книги України. В одному з відгалужень, на зволоженій природним джерелом ділянці схилу виявлено популяцію зникаючого виду орхідей, занесеного до Червоної книги України – пальчастокорінника травневого.

Збереженість степових природних комплексів Ковалівського яру стала вирішальною для існування цілого ряду рідкісних та малочисельних видів комах. Так, в яру виявлено 11 видів комах, занесених до Червоної книги України. Навколоводна рослинність слугує місцем гніздування цілого ряду птахів водно-болотних угідь, зокрема кількох видів очеретянок, лиски, крижня. В урочищі стабільно гніздує припутень – найбільший голуб у фауні України; в стінах урвищ розміщені колонії міської ластівки та бджолоїдки. Усі ці види охороняються згідно міжнародної конвенції «Про дикі види флори та фауни і середовище існування у Європі». Також, Ковалівський яр є місцем гніздування куріпки сірої та перепілки, що сприяє загальному зростанню чисельності цих цінних мисливських видів. Завдяки великій кількості дрібних птахів, урочище стає місцем живлення низки видів хижих птахів, серед яких яструби малий та великий, канюк, що також знаходяться під охороною. З ссавців, на території Ковалівського яру постійно можна зустріти зайця сірого, лисицю звичайну та велике різноманіття гризунів, притаманних степовим балкам Наддніпрянщини.

Дослідженням комах Ковалівського яру вже майже 10 років переймаються на біологічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дані про фауну урочища включені до Державного кадастру тваринного світу України та до Червоної книги України, нове видання якої побачило світ у 2009 році. Також, створеному тепер заказнику присвячено окремий розділ книги «Степи Київської області», яку нещодавно видав Національний екологічний центр України.

Проте не обходиться і без проблем. Урочище постійно страждає від самовільного захоплення земель під городи, несанкціонованого скидання сміття та постійного випалювання сухої рослинності, від якого в першу чергу гинуть зникаючі комахи.

Сподіваємось, що надання території Ковалівського яру довгоочікуваного статусу заказника допоможе привернути увагу до його охорони як владу Васильківщини та самого міста Василькова, так і місцевих жителів, на чиїй совісті лишається постійне випалювання рослинності і самовільне скидання сміття. Незабаром планується встановлення в Ковалівському яру охоронних знаків та інші природоохоронні заходи, до участі в яких будуть залучені жителі Василькова.

Василюк Олексій,
Заступник голови Національного екологічного центру України

Міністерство охорони навколишнього
природного середовища України

ЗВЕРНЕННЯ
Про доповнення переліку перспективних національних природних парків

Шановний Вікторе Андрійовичу!
Шановний Георгіє Георгієвичу!

Керівництво Всеукраїнської громадської організації „Національний екологічний центр України” (НЕЦУ, реєстраційне свідоцтво №125, видане Міністерством юстиції України 30 серпня 1991 р.) звертається до Вас, згідно з положеннями ст. 34 Конституції України, статей 9, 33, 35, 47 Закону України „Про інформацію”, ст. 9 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Міжнародною конвенцією „Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя по питаннях, що стосуються навколишнього природного середовища” (Оргуська конвенція).
На виконання п.п.1.5.3. та  4.1. Указу Президента України № 611/2009 від 14.08.2009 р. надаємо пропозиції щодо можливого створення природно-заповідних  територій загальнодержавного значення на базі цінних природних територій, що  перебувають наразі у віданні Міністерства оборони України:

1.    Болградський полігон (Одеська область) – цінна степова територія (площа до 4 тис. га),
2.    Полігон Дівички (Київська область) – цінна степова територія, найбільше угруповання ковили дніпровської на Київщині (площа потребує уточнення);
3.    Полігон у с. Велико-Половецьке - один за найбільших степових ареалів у Київській області (площа потребує уточнення);
4.    Широколанський полігон (діючий, 28 тис. га) (Миколаївська область);
5.    Києво-Олександрівський полігон (діючий, 7 тис. га) (Миколаївська область);
6.    Раденський полігон (недіючий, 19,5 тис. га), (Херсонська область);
7.    Васильківський полігон (діючий, 20 тис. га, Дніпропетровська оласть);
8.    Чаудинський масив (Діючі український та російський полігони, 13,2 тис. га –автономна республіка Крим).

Крім того, вважаємо за доцільне надати статус національних природних парків існуючим регіональним ландшафтним паркам, що в минулому створені на базі земель Міноборони України:

1.    РЛП «Караларський степ”, на базі існуючого регіонального ландшафтного парку “Карларський” – Ленінський район автономна республіка Крим
2.    РЛП “Тарутинський степ”, на базі проектованого регіонального ландшафтного парку “Тарутинський степ” (Одеська обл.).

Створення на базі зазначених регіональних ландшафтних парків національних природних парків зробить можливим і збільшення їх площі.

У зв’язку з цим просимо Вас розглянути питання про включення цих пріоритетних для збереження степової зони територій до переліку проектованих національних парків.

Відповідь просимо надати, згідно чинного законодавства, в місячний термін, надіславши на адресу: НЕЦУ, а/с 89, м.Київ-25, 01025.

З повагою,
Заступник голови НЕЦУ
Василюк Олексій

Посмугований степовими балками центр та південь лівобережної Київщини і є взірцем оспіваного літераторами надніпрянського ландшафту.

Крім того, степові ділянки за цільовим призначенням, як правило, є пасовищами і сінокосами. Тому очевидно, що від них і селяни користь мають, і поети втішаються, і природоохоронці мають що оберігати. Стаття 37 Закону України «Про охорону земель» забороняє розорювання сіножатей і пасовищ.

Проте нерідко відбувається підміна понять і, з причини того, що на крутосхилах неможливе орне землеробство, пасовища «охрещують» деградованими угіддями. Проте в обґрунтованості цього варто серйозно сумніватись. Очевидно, що найбільш активно від ерозії (як водної, так і вітрової) страждають деградовані і виснажені орні землі та території, де землеробство ведеться з порушенням технологій. Для відновлення деградованих сільськогосподарських земель статті 171-172 Земельного кодексу України передбачають процедуру консервації деградованих земель.

Але рідко де побачиш, щоб хтось і справді проводив відновлення деградованої ріллі. Натомість, коли грунти втрачаються родючість, деякі горе-господарі, замість того, щоб рекультивувати виснажену ділянку, намагаються відновити нестаток врожаю, загарбуючи нові землі. Дехто вважає, що  цілком можна розорати схил, який прилягає  до його поля. А про наслідки рідко  хто думає.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.  Згідно ж статті 47 цього Закону «з метою захисту земель від ерозії та зсувів у землевпорядній, містобудівній та іншій документації передбачаються заходи щодо забезпечення протиерозійної та протизсувної стійкості території. Забороняється розорювання схилів крутизною понад 7 градусів (крім ділянок для залуження, залісення та здійснення ґрунтозахисних заходів). На схилах крутизною від 3 до 7 градусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо».

Разом з тим, в багатьох степових балках півдня Київщини виявлені факти розорювання схилів під орне землеробство. Такими є околиці сіл Македони та Тулинці в Миронівському районі, сіл Кошів та Бовкун у Таращанському районі, околицях міст Тетіїв та Богуслав). В деяких випадках крутизна розораних схилів сягає 16 градусів! Багато де вже зараз добре помітно прогресуючі ерозійні процеси.

Власники земельних ділянок та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані здійснювати ґрунтоохоронні заходи з метою запобігання погіршенню їх якісного стану та якісного стану суміжних земельних ділянок і довкілля в цілому.

Найближчим часом в місцях виявлених порушень очікуються перевірки контролюючих органів, які мають поставити крапку цій ганебній практиці.

В разі виявлення вами розорювання крутих схилів балок та ярів, просимо повідомляти про це до редакції «Київської правди».

Василюк Олексій, опубліковано у газеті "Київська правда"