Тетяна Михайлова
Янв 9th, 2010 by stepan
***
Вітер степів розвіяв втому,
Хмари торкнулись очей ковили.
Не поспішаєм тікать додому,
Ми тут іще не були!
Тільки безкрайність і легкість!
Степ, намалюй буревій!!
Падати в безкінечність
На перехресті мрій.
На перехресті слів,
Просто натхненні радістю.
Перемішали миті вітрів
З квітами досконалості.
8.01.2010
***
У долонях горить горицвіт –
Дивовижним, натхненним сяйвом.
Я сказала йому «Привіт!»,
Відповів мені степ мовчанням.
Усміхнулась! Весною трав,
Між тюльпанами, ковилою.
Я побігла. І степ за мною!
Він раптово мене наздогнав..
Зупинився… Сказав «Привіт!».
Посміхнувся. Ну що з ним вдієш?
«Я дарую тобі горицвіт –
Той якому ти так радієш!!»
У долонях горить горицвіт!
Подарований на прощання.
Чую тихе його «привіт»
Відчуваю його кружляння.
Закружляй мене, степ весни!
Перехоплює подих світло..
Ми сьогодні земні чаклуни!
Я щасливою бути звикла!!
8.01.2010
