Учасники Кампанії з Донеччини, Дніпропетровщини, Харківщини та Києва прочитали учасникам "школи" лекції про українські степи та проблему заліснення степів. Відбулись круглі столи з питань охорони степів та проблеми випалювання сухої рослинності, до яких  залучились усі учасники заходу.

Учасники кампанії дослідили степові ділянки національного парку та їхнє біологічне різноманіття.

Також, під час зльоту відбулась зустріч учасників кампанії з відомим польським природоохоронцем Кшиштофом Войцеховським (www.kul.lublin.pl/1512.html).

National Ecological Center of Ukraine, Pan-Ukrainian Ecological League and dozens of other non-governmental organizations and the Pan-Ukrainian campaign «Save Ukrainian Steppes» supported the request.

Incidentally, econet and NRF had actually been planned on some of the governmental lands. According to Dept. Head of NECU Oleksiy Vasylyuk, the lands might be the largest least disturbed areas in Ukraine. “They haven’t been developed in decades. Most of the ecosystems’ components weren’t destroyed by the manner in which they were used, even by military. Here, wild things still survive. That’s why the news that governmental lands would be sold out was such a heavy blow.”

Ecologists say that NNPs in Ukraine are often created on former military grounds, for example, “Oleshkivski piski” (“Oleshkiv sands”, Kozachelagersky MG), “Yagorlytsky” (now Chornomorsky bioreserve), “Tryohizbensky” (now Luhansky nature reserve).
Oleksiy Burkovsky, our activist in Dnipropetrovsk: “We do not oppose development of the areas within cities, which can not be turned into objects of nature reserve fund. However, any other ones in State’s possession and outside city borders are a good reserve to expand eco-net and should not be privatized.

If the Ministry of Defense and other state institutions sell the land, disregarding the needs of Nature, the latter will be grievously and irreversibly harmed: vegetation will be extirpated, trees felled down, Instead, houses will be built, and fields will be ploughed up. The consequences of such a decision will be tragic not only for the ecosystems of Ukraine, but also for the biodiversity of Europe, and indeed of the world, claims Yaroslav Movchan, Doctor of Biological Sciences, member of the Ukrainian Association for the Club of Rome.

Ecologists state that auctioning, for example, military grounds, will lead to numerous infringements of national and international law, among them the Laws of Ukraine On Nature Reserve Fund, On Environmental Conservation, On the State Program for Establishing National Ecological Network for 2000-2015, On the Red Data Book of Ukraine, On Flora, On Fauna, and the Statute On the Green Book of Ukraine.

Of international legislation, Ukraine has ratified the Convention on Biodiversity (Rio de Janeiro, 1992), the Bern Convention (1982), CITES (Washington, 1973), the World and the European Red Lists and dozens of others. This fall, the United Nations will host Special High Level Session on the topic of biodiversity. Ukrainian ecologists do not believe that Ukrainian environmental policy will meet with international approval.

Note: July 27, the Commission of Control over Use and Alienation of Lands of Defense and other Lands of the State Ownership, chaired by the vice-premier Volodymyr Sivkovytch, decided that some bodies of central executive power and UAAS (Ukrainian Academy of Agrarian Sciences) ought to identify lands they did not use and prepare them to be auctioned. The deadline was set on September first. Among the bodies there are Ministry for Defense, Ministry for Internal Affairs, Ministry of Emergency Situations, State Border Service, State Department of Ukraine for Execution of Punishment, National Academy of Sciences of Ukraine.

Meanwhile, in Ukraine NRF covers 5% of the state’s area, NRF in Europe covers 15%.

Contact:

Oleksiy Burkovsky, Pan-Ukrainian Ecological League, Dnipropetrovsk region
ecologist@ukr.net
066-421-91-00

Oleksiy Vasylyuk, NECU, Kyiv
vasyliuk@gmail.com
097 1000 473

Как сказано в обращении, текстом которого располагает агентство е-Крым, проблема в том, что в охраняемую зону вошла лишь часть существовавшего ранее объекта — заповедного урочища местного значения «Казантип». Оно имело площадь более 900 га и включало практически всю территорию мыса Казантип. После создания Казантипского природного заповедника, на оставшейся части урочища началась хозяйственная деятельность.
По мнению экологов, лучшим решением является установление статуса государственного природного заповедника на всей территории мыса Казантип с полным запрещением всех видов хозяйственной деятельности.

СПРАВКА: Казантипский природный заповедник располагается на севере Керченского полуострова, на берегу Азовского моря. Основан в 1998 году, занимаемая площадь 450,1 га, включая 56 га акватории моря. Заповедный комплекс — это единственный в юго-восточной Европе древний риф особого вида с уникальной флорой, насчитывающей более 500 видов растений

До цієї вимоги долучилися Всеукраїнська громадська кампанія «Збережемо українські степи!», Національний екоцентр України, Всеукраїнська Екологічна Ліга та ще десятки екологічних громадських організацій.

Мова йде, зокрема, про землі, на яких планувалося створити заповідники та розвивати екомережу. «Історично склалося так, - пояснює Олексій Василюк, заступник Голови НЕЦУ - що це одні з найбільших незайманих природних масивів в Україні. Адже тут протягом десятиліть майже не велась  господарча діяльність. Їх використання, навіть у військових цілях не стало катастрофічним для більшості компонентів природних екосистем. Ці землі - мало не останні місця в Україні, де збереглася жива природа. Тому звістка про те, що ці державні землі будуть продавати – дуже болючий удар для екологів».

За інформацією екологів, національні природні парки в Україні часто створюються саме на основі військових полігонів. Це НПП “Олешківські піски” (Козачелагерський полігон), “Ягорлицький” (тепер Чорноморський біосферний заповідник), “Трьохзібенський” (тепер Луганський природний заповідник).
Олексій Буркинський, дніпропетровський науковець, активіст кампанії «Збережемо українські степи!», стверджує: «Екологи не заперечують продажу тих територій, які знаходяться серед міської забудови і потенційно не можуть стати об’єктами природно-заповідного фонду. Але будь-які інші ділянки землі, які перебувають у державній власності і розташовані поза межами житлових кварталів, являють собою потенціал для розширення екомережі і не повинні ставати об’єктами приватизації». 

Продаж земель Міноборони та інших державних інституцій без урахування природоохоронних потреб може суттєвим чином зашкодити природі. Адже на цих землях можна буде вирубувати дерева, знищувати рослини, будувати та займатись орним землеробством. «Наслідки такого рішення можуть бути трагічними не тільки для екосистем України, а й для біотичного різноманіття Європи та світу. І таке рішення приймається в рік, який ООН проголосило Роком збереження біорізноманіття!” - заявляє Ярослав Мовчан, доктор біологічних наук, член Української асоціації Римського клубу.

Екологи стверджують, що, наприклад, продаж земель полігонів на аукціонах призведе до численних порушень національного і міжнародного екологічного законодавства. Так, будуть порушені закони України “Про природно-заповідний фонд”, “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”, “Про Червону книгу України”, “Про рослинний світ”, “Про тваринний світ”, положення про “Про Зелену книгу України”тощо.

На міжнародному рівні - це правові документи, які ратифікувала чи до яких приєдналася Україна - «Конвенція про біорізноманіття» (Ріо-де-Жанейро, 1992), «Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі» (Берн, 1982),  «Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, які знаходяться під загрозою зникнення» - CITES (Вашингтон, 1973), положення про Світовий та Європейський Червоний список та десятки інших.
Якраз восени цього року пройде спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН на тему екологічної політики держав щодо живої природи планети. Українські екологи вважають, що такі рішення України не знайдуть міжнародного схвалення.

Нагадаємо, у вівторок, 27 липня, комісія з контролю за використанням та відчуженням земель оборони та інших земель державної власності під головуванням віце-прем'єра Володимира Сівковича прийняла рішення про те, що до 1 вересня 2010 року деякі міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, УААН повинні визначити ділянки, які вони не використовують і підготувати їх до продажу через аукціон. Це ділянки Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства надзвичайних ситуацій, Державної прикордонної служби, Державного департаменту виконання покарань, Національної академії аграрних наук.

Водночас, відсоток заповідних територій України становить близько 5%, у той час як у Європі цей показник сягає 15%.

Для контактів:
Олексій Бурковський, ВЕЛ, Дніпропетровська обл.
ecologist@ukr.net
066-421-91-00

Олексій Василюк, НЕЦУ, Київ
vasyliuk@gmail.com
097 1000 473

«Для екологів це перемога. Село Стрільцівка у Міловському районі, де лісники зібралися висаджувати дерева, це крайній північний схід Луганщини, можна сказати, крайній схід України. Тут збереглися унікальні дикі степи, де все ще мешкають байбаки. Висаджувати тут дерева не можна – це нашкодить рослинам і тваринам регіону, знищить унікальний степ», - пояснює заступник голови НЕЦУ Олексій Василюк.

За його словами, цілинних степових ділянок в Україні лишилося не більше 1%. Саме це є причиною того, що безліч степових видів тварин і рослин потрапили у Червону книгу.

«Замість того, щоб оберігати степи, держава робить навкпаки. У 2008 році вийшов Указ Президента, згідно з яким «малопродуктивні» землі доцільно заліснювати. Через те, що українські степи лишились лише в балках і на схилах, вони першими підпадають під поняття «малопродуктивні» і підлягають залісненню. Хоча насправді це не малопордуктивні землі, а цілком збережені багаті чорноземами природні ландшафти. Просто тут немісце полям. Втім, як і лісам, адже степ має  бути степом а ліс – лісом», - каже Василюк.

Наступний крок - вимога зупинити на державному рівні роботи по залісненню цінних українських степів та надати їм заповідний статус. Нагадаємо, навесні 2010 уздовж автодороги Чугуїв – Мілове, неподалік від села Стрільцівка, почалися роботи із заліснення 45,8 га степу. У травні Державна екологічна інспекція у Луганській області провела тут перевірку. З’ясувалося, що у «Біловодського лісового господарства», яке заліснює степ, відсутні документи на землю. Тепер вони повинні припинити роботи із заліснення території.

Заповідні території різних категорій на сьогодні займають лише 5,9% від загальної площі України. Їх створюють не лише для охорони рідкісних видів флори і фауни, а і для збереження загальної екологічної рівноваги, чистоти води, яку ми п’ємо і чистоти повітря, яким ми дихаємо. Тобто від кількості заповідних територій напряму залежить стан нашого здоров’я. Саме тому визнана у Європі норма заповідності становить 10-15%, деякі країни зберігають понад 30% території в заповідному стані.

Україні поки ще є над чим працювати у даному напрямку. На жаль, на одному із останніх місць по рівню заповідності в Україні посідає Київська область, де на сьогодні заповідний статус мають лише близько 3% території. Майже сотня цінних природних об’єктів нашої області чекає на заслугований заповідний статус, але процес заповідання в наш час зустрічає багато перепон: приватні інтереси, земельні питання, чиєсь бажання рубати ліс або видобувати пісок. Тому нові заказники з’являються не так часто. Серед шести нових природно-заповідних об’єктів, які були створені рішенням Київської обласної ради в червні, у Васильківському районі створено два ландшафтних заказника місцевого значення – «Ковалівський яр» та «Невідомщина».

Заказник «Невідомщина» був створений за ініціативи голови Великосолтанівської сільської ради, щоб вберегти ділянку лісу з природними джерелами площею 16,5 га від приватизації і забудови. Він знаходиться біля Одеської траси, тут розташоване освячене джерело чистої питної води, яке популярне як серед місцевих жителів, так і серед туристів.

Заказник „Ковалівський яр” (площа - 15 га) знаходиться на північно-західній околиці м. Василькова, за межею міста, на землях запасу Крушинської сільської ради. Урочище займає схили яру, днищем якого збігає невеличка річечка, що є притокою першого порядку р. Стугни. Схили яру вкриті степовою трав’янистою рослинністю, а на певних ділянках і деревостоями з тополі чорної, в’язу гладкого, верби білої.

Головна цінність урочища - степова рослинність, що збереглася у верхній та середній частині схилів. На західних схилах урочища зберігся типовий типчаково-ковиловий степ, якого тепер на Київщині практично неможливо знайти. Саме тут знаходиться найбільша у Васильківському районі популяція ковили волосистої, яку занесено до Червоної книги України. В одному з відгалужень, на зволоженій природним джерелом ділянці схилу виявлено популяцію зникаючого виду орхідей, занесеного до Червоної книги України – пальчастокорінника травневого.

Збереженість степових природних комплексів Ковалівського яру стала вирішальною для існування цілого ряду рідкісних та малочисельних видів комах. Так, в яру виявлено 11 видів комах, занесених до Червоної книги України. Навколоводна рослинність слугує місцем гніздування цілого ряду птахів водно-болотних угідь, зокрема кількох видів очеретянок, лиски, крижня. В урочищі стабільно гніздує припутень – найбільший голуб у фауні України; в стінах урвищ розміщені колонії міської ластівки та бджолоїдки. Усі ці види охороняються згідно міжнародної конвенції «Про дикі види флори та фауни і середовище існування у Європі». Також, Ковалівський яр є місцем гніздування куріпки сірої та перепілки, що сприяє загальному зростанню чисельності цих цінних мисливських видів. Завдяки великій кількості дрібних птахів, урочище стає місцем живлення низки видів хижих птахів, серед яких яструби малий та великий, канюк, що також знаходяться під охороною. З ссавців, на території Ковалівського яру постійно можна зустріти зайця сірого, лисицю звичайну та велике різноманіття гризунів, притаманних степовим балкам Наддніпрянщини.

Дослідженням комах Ковалівського яру вже майже 10 років переймаються на біологічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дані про фауну урочища включені до Державного кадастру тваринного світу України та до Червоної книги України, нове видання якої побачило світ у 2009 році. Також, створеному тепер заказнику присвячено окремий розділ книги «Степи Київської області», яку нещодавно видав Національний екологічний центр України.

Проте не обходиться і без проблем. Урочище постійно страждає від самовільного захоплення земель під городи, несанкціонованого скидання сміття та постійного випалювання сухої рослинності, від якого в першу чергу гинуть зникаючі комахи.

Сподіваємось, що надання території Ковалівського яру довгоочікуваного статусу заказника допоможе привернути увагу до його охорони як владу Васильківщини та самого міста Василькова, так і місцевих жителів, на чиїй совісті лишається постійне випалювання рослинності і самовільне скидання сміття. Незабаром планується встановлення в Ковалівському яру охоронних знаків та інші природоохоронні заходи, до участі в яких будуть залучені жителі Василькова.

Василюк Олексій,
Заступник голови Національного екологічного центру України

Екоінспекція провела перевірку (травень 2010) і повідомляє, що видобуток у кар’єрі не ведеться, видобувна техніка відсутня, капітальні та тимчасові споруди не виявлені.

Тим не менш, у степу тепер величезна копанка, і нічого не росте.

«Прилягаюча до кар’єру земельна ділянка на площі близько 4 га засмічена відходами видобувної діяльності. На площі приблизно 8 га знятий поверхневий родючий шар грунту, і виритий кар’єр глибиною 12 метрів», - звітує Донецька екоінспекція.

Також інспекція з’ясувала, що місцева влада дозволу на видобуток не видавала. До самої інспекції за висновком також ніхто не звертався.

Незважаючи на закриття робіт, кар’єр ніхто не засипає, і степ не відновлює.

«Робоча техніка, яка копала ями, знищила степову флору. Це негативне явище, адже зараз в Україні залишилося не більше 3% від всіх колишніх степових територій. І тільки в межах степів зустрічаються 30% всіх видів тварин та рослин, що включені до Червоної книги України», - заявляє експерт НЕЦУ Олексій Василюк.

Насьогодні НЕЦУ звернувся з повторним листом,у якому просить зобов’язати порушника відновити природний вигляд ділянки.

Нагадаємо, видобуток вугілля у донецькому степу поблизу села Розівка (Розівська сільська рада Шахтарського району) розпочався близько року тому.

У квітні 2010 року донецька міліція здійснила рейд у цей кар’єр (http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/316488;jsessionid=F46CA8964890AAD98D2819AE3BB17D96). Тут знайшли 13 вантажних автомобілів, 5 екскаваторів, 2 бульдозери. У квітні міліція вирішувала питання про порушення кримінальної справи.

прес-служба НЕЦУ

ЛПЗ — не только один из самых маленьких украинских заповедников, но, пожалуй, еще и самый фрагментированный. До недавнего времени он состоял из трех отделений в разных районах области («Стрельцовская степь», «Провальская степь» и «Придонцовская пойма») — примерно по 500 га каждый. При этом реальные участки охраняемых территорий еще меньше — например, филиал «Провальская степь» состоит из двух отдаленных один от другого участков в 327,5 га и 260 га. С точки зрения охраны природы этого не просто недостаточно — исчезающе мало. По мнению многих ученых, минимальный размер заповедника не должен быть меньше 20 тыс. га — иначе сохранить природный комплекс попросту не удастся.

Луганский заповедник, увы, эту теорию подтверждает. В нем исчезли на гнездовании не только стрепет и дрофа. В филиале «Придонцовская пойма», который был создан для сохранения украинской популяции уникального зверька выхухоли, последний не встречался уже более 30 лет.

Между тем существование заповедника для Луганщины жизненно необходимо — в области лишь 2,5% земель относятся к территориям природно-заповедного фонда (общепринятый в Европе стандарт — не менее 15%), причем большинство из них лишь формально созданные заказники.

То, что ЛПЗ должен вырасти хотя бы ради элементарного выживания, ясно многим. Почему этот процесс идет крайне медленно, «2000» рассказала Татьяна Сова, директор заповедника.

Слепушонку спасли системы залпового огня

Татьяна Сова— Татьяна Викторовна, возможно ли сохранить полноценные природные комплексы на участках в 500 га?

— Сохранить биоразнообразие на таких участках невозможно. Увы, территории Луганского заповедника работают сегодня лишь как научные объекты. Вопрос полноценной охраны природы такими площадями не решается.

Поэтому проблема маленьких участков является для ЛПЗ ключевой. Вокруг нее вращаются наши мысли, жизнь и работа.

С 2001-го по 2006 г. проводились научные исследования, посвященные расширению территории Луганского заповедника. Я лично постоянно этим занимаюсь — но результат очень незначительный. За то время, пока здесь работаю (то есть с 2002 г.), удалось расширить только отделение «Стрельцовская степь» примерно в два раза — на 501,7 га (согласно указу президента от 2004 г.).

— 17 декабря 2008 г. вышел указ президента о создании нового, четвертого филиала заповедника — Трехизбенской степи. С этим указом связана почти детективная история, о которой много говорили в среде «зеленых»: совершенно неожиданно и почти случайно участок уникальной для Украины песчаной степи на территории бывшего воинского полигона обнаружил натуралист из Донецкой области Анатолий Аносов. Убедить высшие органы власти в необходимости передачи этих земель заповеднику удалось достаточно быстро — вот только почему филиал ЛПЗ «Трехизбенская степь» до сих пор не создан?

— Трехизбенская степь — действительно единственный более-менее крупный участок Восточной Украины, где сохранился природный комплекс песчаной арены Северского Донца. Там растет много эндемичных, краснокнижных видов растений, есть ковыльные формации. Имеется едва ли не единственная популяция в Украине такого зверька, как слепушонка обыкновенная, сохранилась популяция большого тушканчика. Встречаются и другие редкие виды млекопитающих, птиц, пресмыкающихся.

Сам природный комплекс представляет огромный интерес — таких участков, повторюсь, у нас практически не осталось. Но сейчас все это перепахивается, уничтожается, готовится почва под лесопосадки.

Все просто — реализацию указа президента тормозят местные власти. Основная часть бывшего воинского полигона — это земли запаса Трехизбенского и Гречишкинского сельсоветов. За эти площади и идет непрерывная война.

Например, лесники Новоайдарского района сделали лесоустройство части территории, которая отводилась под заповедник. Согласно действующему законодательству это дает им право претендовать на земли, пока на них не оформлен госакт.

— То, что созданию заповедника сопротивляются лесники, может показаться многим обывателям неожиданным.

— Это серьезная проблема. Луганский ЛОХ (лесоохотничье хозяйство) оформил госакт на часть территории, которую планировалось отвести под Трехизбенский филиал заповедника.

Теперь отнять ее можно у собственника только в судебном порядке. Но ведь все эти решения противоречат указу президенту, к которому прилагался проект с установленными границами!

Первый «наш» участок лесникам оформили за несколько дней до выхода указа президента. Но зарегистрировали госакт в марте 2009 г., после выхода указа — и местные органы власти не должны были этого делать!

Я обращалась по этому вопросу в СБУ, в областную прокуратуру. Но материалы спустили в районную прокуратуру, где все и похоронили.

Что мне оставалось делать? Пришлось отказаться от того участка и добавить заповеднику территорию с другой стороны.

А уже в этом году тот же ЛОХ оформил госакт на другой участок «нашей» степи — на 300 га! Вот так рвут еще не рожденный филиал со всех сторон...

— Но почему до сих пор не оформлены ваши госакты на отводимые под заповедник земли? ЛПЗ финансируется Национальной академией наук Украины (НАНУ), которая (в отличие от Минприроды) достаточно хорошо обеспечивает подведомственные заповедники. Деньги на землеустройство наверняка вам выделялись?

— Деньги были, причем выделили их в полном объеме. И мы работы профинансировали — но тем проблему не решили. Столкнулись с крайне странной ситуацией.

Заповедник заключил договор с одной луганской землеустроительной фирмой. И те сделали совсем не то, что надо, при этом страшно затянули сроки. Только в ноябре прошлого года я получила результаты государственной экспертизы землеустроительной документации. И эти результаты оказались неудовлетворительными — документация была изготовлена с грубейшими нарушениями действующего законодательства.

Странность же в том, что с нанятой нами фирмой мы работали с 2004 г., и ранее она выполняла все работы безупречно. Похоже, кому-то очень выгодно затягивание процесса...

В декабре прошлого года я начала ходатайствовать перед областной администраций — чтобы нам дали разрешение на разработку новой документации. И вот до сих пор мы такого разрешения не имеем — хотя прошло семь месяцев.

— Как вы считаете, на каком уровне идет торможение процесса?

— Насколько мне известно, оно идет на уровне области, возможно, губернатора.

Повторюсь, эти земли интересны многим. Например, там выделили участок фирме «Лугбудпоставка» для разработки песка. Компания получила лицензию Минприроды и начала добывать песок прямо на границе будущего заповедника.

— Существование заповедника предполагает установку буферной зоны, в которой хозяйственная деятельность ограничена...

— Буферная зона будет, когда установят границы заповедной территории. Сегодня буферной зоны нет.

Хотя, конечно, тот же Минприроды мог бы «предположить», что размещение промышленного предприятия вплотную к границе заповедника — по крайней мере неуместно. Видимо, некоторые чиновники получили крайне веские аргументы в пользу такого оригинального решения...

Представители указанной фирмы пожелали также получить часть заповедной территории. Понимая, что конфликт с бизнесом в условиях сложившейся в Украине системы «решения вопросов» может создать проблемы в организации Трехизбенского филиала, мы согласились. Но с тем, чтобы заповедник получил часть дополнительной территории с другой стороны участка.

Но даже после этого компромисса вопрос не сдвинулся с мертвой точки. Более того, госструктуры, которые призваны нам помогать, делают это крайне экзотическим способом.

Например, в управлении Госкомзема меня убедили в том, что ЛПЗ нужно разрабатывать проект установления границ природно-заповедного фонда.

Естественно, я направила такое ходатайство по инстанциям. А потом вдруг выясняется, что в данном случае должен разрабатываться не проект установления границ, а проект отведения земельных участков под расширение. Потеряно время...

В первых числах марта я подала согласованный с управлением Госкомзема текст письма на проект отведения земельных участков — и вот до сих пор жду ответа.

— Неужели соответствующие службы — НАНУ или Минприроды — не создали для своих заповедников хотя бы методических указаний, как правильно двигаться через весь этот бюрократический лабиринт?

— Мне неизвестно о существовании подобных методологических наработок.

Трансграничный заповедник Украине не нужен?
— В прошлом году на территории Трехизбенской степи были зафиксированы серьезные пожары. Многие наблюдатели высказывали предположения о целенаправленных поджогах — ведь ранее палы на этой территории не фиксировались.

— Да, ранее их не было. Существует мнение, что эти поджоги имели целью вызвать большой пожар в прилегающем лесном массиве. Дело в том, что все, что можно, в нашей области уже вырублено. Но спрос на древесину большой — поэтому чтобы получить разрешение валить еще незрелые насаждения, организуют палы.

Думаю, что два поджога в Трехизбенке были репетицией большого пожара. И этот пожар не заставил себя ждать — в конце концов выжгли более тысячи га леса.

Хотя палы произошли на той территории, на которую оформило госакт Трехизбенское лесничество, пожары стали попыткой дополнительного давления на заповедник. Местная власть требовала от ЛПЗ компенсировать затраты на тушение огня — ведь он якобы распространялся с нашей территории!

— Другие филиалы ЛПЗ также сталкиваются с проблемой расширения. Например, в перспективе в «Провальскую степь» можно было бы включить до десятка участков целинных степей, которые обнаружили в районе ученые. Но ничего о расширении «Провальской степи» пока не слышно.

— По упомянутым вами участкам вопрос поднимали часто. Было подготовлено научное обоснование такого шага — но вопрос никак не решается.

Большой интерес к этому проявляют российские ученые и власти РФ. Мы встречались по поводу создания трансграничного степного заповедника — в него могло бы войти по 1,5 тыс. га с каждой стороны. Украинские власти ведут себя пока достаточно вяло...

Наше научное обоснование расширения «Провальской степи» мы направляли и в областную администрацию, и в структуры Минприроды — никакого результата. Мне официально даже не ответили, а госуправлению по охране окружающей природной среды отписали из районных администраций в духе «нам это не нужно».

— Не кажется ли вам, что в данном случае речь идет о кризисе системы: представителям местной власти невыгодно выпускать из своих рук такой актив, как земли; большую часть чиновников Минприроды интересует не природоохрана, а деятельность по распределению лицензий на разработку природных ресурсов; лесников (которые даже Минприроды не подчиняются) кормит эксплуатация лесных насаждений — и вовсе не интересует сохранность «сорняков» целинной степи. Может быть, эта часть госмашины выстроена неправильно?

— Конечно, неправильно! Сложившаяся система отношений развивать природно-заповедный фонд просто не позволяет.

После перипетий с Трехизбенкой я поняла, что создание территорий высокой степени заповедности у нас заблокировано почти намертво. Если даже удается протолкнуть вопрос вплоть до подписания указа президента, то бюрократическая машина тормозит работу самого указа.

Причем это инерция еще «советского» отношения — например, впервые вопрос о Провальских степях поднимался еще в 20-х годах прошлого века, а заповедник там смогли создать только в 1975 г.

Чем ЛОХ опасен для степи
— В последнее время было принято несколько указов о создании в стране ряда национальных парков. Как вы думаете, подобная структура, ядром которой стал бы ЛПЗ, сняла бы напряжение с ваших маленьких заповедных участков? Национальный и региональный ландшафтные парки могли бы выполнять роль буферной зоны.

— Я к этой идее не очень хорошо отношусь. Нацпарки в нашей стране — формальность. Заповедное ядро в таких структурах сведено к ничтожному минимуму, и функцию охраны природы они у нас не выполняют.

Природный заповедник — вот та форма, которая наиболее подходит для сохранения природы.

— Но даже заповедники в Украине принадлежат разным «хозяевам» — имеют разное ведомственное подчинение. Это мешает?

— Теоретически было бы правильно, если бы заповедники подчинялись одному хозяину: Минприроды или НАНУ. В распорошенности нет ничего хорошего.

Было бы даже правильно, если бы все министерства и ведомства, основной деятельностью которых является эксплуатация природных ресурсов, были сосредоточены под крылом одной структуры.

Ведь сегодня что происходит: президент и Кабмин подписывают документы по развитию природно-заповедного фонда, и те же самые президент и Кабмин подписывают документы по программе «Леса Украины», которая предусматривает фактически уничтожение участков целинной степи.

— В этом году в вашей Луганской области власти обещали облесить до 6 тыс. га — и многие из этих земель могут оказаться не пустырями, а ценными участками степей. Не считаете ли вы, что программа облесения для степных регионов должна пройти перед утверждением экспертизу специалистов?

— Конечно! В прошлом году, например, был распахан ценнейший участок степи в Меловском районе, на котором было сосредоточено крупное поселение редчайшего для Украины краснокнижного сурка (байбака). Лесники решили высадить там сосну. Готовили почву под посадки осенью 2008 г., а весной 2009 г. сурки вышли из спячки и оказались посреди распаханного поля — кормовая база животных оказалась полностью уничтожена.

Я тогда писала в экологическую инспекцию. Беловодский ЛОХ наказали, оштрафовали. Травяной покров восстановился, сурки смогли набрать к осени жир и перезимовать. Но в этом году история повторилась — животные вышли на поверхность и снова оказались посреди распаханного поля. Как будто и не было ничего — лесники проигнорировали предупреждение! Я опять направила письмо в экологическую инспекцию — но те на этот раз отреагировали очень вяло.

И это только единичный случай. В том же Беловодском районе недавно распахали еще один степной участок — чем нарушили закон о Красной книге Украины. Направила сигнал в экологическую инспекцию — те вообще не отреагировали.

Я просила областное управление охраны окружающей природной среды не согласовывать отведение степных участков под лесопосадки без проведения соответствующего обследования. Но я не должна просить: это государственный вопрос, и сама госмашина обязана отрегулировать отношения и решить проблему.

Справка
Луганский природный заповедник НАНУ: Украина, 93602, Луганская обл., пгт Станично-Луганское, ул. Рубежная, 95; тел. (06472) 5-23-91.
Семен РЕЗНИК
Данная статья вышла в выпуске  «2000» №27-28 (517) 9 - 15 июля 2010 г.

Як повідомили УНІАН у Головному управлінні інформаційної політики Ради міністрів АРК, відповідне рішення прийняте на Координаційній раді з питань формування національної екологічної мережі в Криму.

Учасники засідання зазначили, що "гора Клементьєва володіє цінними, практично невикористаними досі туристичними ресурсами, які можуть залучати людей на півострів у міжсезонні".

"Увесь досліджуваний природний комплекс, що включає хребет Узун-Сирт (гору Клементьєва, Планерна гору) і гору Коклюк, є особливою визначною пам`яткою південно-східного Криму. Цей район є унікальним природним і культурно-історичним (історико-авіаційний) комплексом і включений у перспективну мережу територій природно-заповідного фонду Криму", - сказав заступник голови Рескому АРК з охорони довкілля Олександр ГОРДЕЦЬКИЙ і підкреслив необхідність надання цій території статусу такої, що охороняється.

Його підтримав голова Кіровської райдержадміністрації Олег ГОРДЄЄВ, зазначивши, що місцева влада повністю згодна з рішенням Ради міністрів Криму про створення природно-заповідного фонду на горі Клеменьєва.

За підсумками засідання було прийняте рішення в найстисліші терміни розглянути проект створення Регіонального ландшафтного парку "Повітроплавний комплекс Узун-Сирт, гора Клементьєва" орієнтовною площею 870 га.

Як повідомляв УНІАН, наприкінці січня прокуратура опротестувала рішення Кіровської райдержадміністрації АРК про виділення в районі гори Клементьєва, яка вважається «колискою радянської авіації» і користується популярністю в планеристів, земельних ділянок площею від 0,12 до 2 га для ведення особистого селянського господарства і садівництва

Фото з сайту Risk.ru

На цій горі розпочинали свій шлях майбутні конструктори Олег Антонов, Олександр Яковлєв, Сергій Ілюшин, творець космічних кораблів академік Сергій Корольов.

В наші дні на горі продовжують проходити навчально-тренувальні збори, змагання і просто польоти на безмоторних літальних апаратах.

У Кіровській райдержадміністрації раніше заявляли, що виділення землі проводиться законно.

5 березня Верховна Рада України доручила парламенту Криму забезпечити оголошення території гори Клементьєва (Узун-Сирт) об`єктом природно-заповідного фонду відповідного правового режиму.

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-386006.html