RSS

українськоюПереважну частину території України займають Степова і Лісостепова зони. При цьому, цілинних степових ділянок, лишилось не більше близько 1%. По цій причині велика кількість степових видів тварин і рослин потрапили до списків Червоної книги України. Будучи приуроченими до степових біотопів, ці види не можуть існувати в жодному іншому місці. Залежними від збереження степів є 159 з 543 видів тварин та 276 з 826 видів рослин, включених до Червоної  книги України.

В цей же час, переважна більшість існуючих в Україні національних природних парків і заповідників доволі щільно зосереджується в Карпатах, Криму та Поліссі. Очевидно, що подальше розширення мережі природно-заповідного фонду (ПЗФ) України можливе лише за двох умов: а) створення великої кількості дрібних заповідних територій місцевого значення і б) активному заповіданні у Степу та Лісостепу. А розширювати мережу ПЗФ, сенс є, оскільки зараз частка заповідності України становить трохи менше 5% від загальної площі країни. При цьому, саме ПЗФ місцевого значення (заказники, пам’ятки природи тощо) складають основну його долю. Без них, Україні ніколи не досягти європейських показників заповідності (12-15%).

Степовий ландшафт гірше за всі інші представлений у складі ПЗФ України. Якщо уважно переглянути переліки природно-заповідних територій у степових областях, більшість з них виявиться лісами, посадками, озерами та плавнями. Ці території також  потребують охорони, проте заповідних степів має бути значно більше.

Ковила в Молочанських балках (Запорізька обл.)

Ковила в Молочанських балках (Запорізька обл.)

4 листопада 2008 року з’явився Указ Президента України №995/2008 "Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень".Згідно з ч.1 цього Указу, Кабінету Міністрів України доручено забезпечити розробку і затвердження нових показників лісистості України (20%) і план заходів по створенню нових лісів на землях запасу, деградованих та малопродуктивних землях. Ч.2. Указу доручає обласним адміністраціям виявити ці самі «деградовані, малопродуктивні і інші» землі, які на їхню власну думку доцільно заліснити і забезпечити їх надання під подальше заліснення. Оперуючи суто лісівничими поняттями, Указ не передбачає розділення територій, непридатних для сільськогосподарського використання на степи і дійсно деградовані сільськогосподарські угіддя, що потребують виключення з обробітку. Таке розділення не передбачається і законодавством у сфері агрополітики. І це зрозуміло – ні лісникам, ні аграріям степові схили і балки ні до чого. А заступитись за них, поки вони не заповідані, нікому.

Розорана цілина

Розорана цілина

Виконуючи цей Указ Президента, Держкомлісгосп України своїм наказом №371 від 29.12.2008 затвердив показники оптимальної лісиситості, з яких випливає площа для кожної з областей України, яка має бути формально заліснена. І коли для північних (поліських) областей і Карпатського регіону ці показники практично не змінюються, то в південних областях лісистість планують збільшити практично вдвічі. Варто відзначити також, що й ті ліси, які зараз існують на території українського півдня, це штучні насадження, що не мають жодного відношення до поняття «ліс». Деякі області вже зараз почали завзято виконувати такі необдумані установки «зверху». Тільки в Луганській області планується заліснити до 100 000 гектарів земель, переважно зайнятих степами.

Степовий регіон, будучи найбільш розораною частиною України (деякі області – до 80-85%), має дуже невелику частку земель, які досі зберегли природні екосистеми. Саме ці фрагменти на даний момент є останніми резерватами збереження всього степового біорізноманіття країни. Наразі, такими перлинами лишаються степові балки, яри і схили по берегах степових річок, які ще подекуди зберігаються поміж орних сільгоспугідь. Саме ці об’єкти (і, зрозуміло – інших просто не існує), повинні стати мережею перспективних природно-заповідних територій місцевого значення і каркасом екологічної мережі всього степового регіону.

Степ, розораний під заліснення у Токмацькому районі

Степ, розораний під заліснення у Токмацькому районі

В той самий час, саме ці території, будучи в прямому сенсі «незручними» для орного землеробства, намічені як полігон для заліснення. І знову ж таки – інших земель для цих цілей просто немає. Причина цьому – не якась примарна особлива придатність степових схилів для ведення лісового господарства, а відсутність на їх території активних землекористувачів. Кожній з областей простіше розширити лісові площі за рахунок степових «клаптиків», уникаючи погодження землевідведень з користувачами і відзвітувати, що план виконано, ніж шукати шляхи забрати змиті деградовані поля у користувачів..
Але, як вже було сказано, саме ці території – останнє місце, де збереглись всі види занесених до Червоної книги України рослин і тварин, які характерні для степових біотопів. Ніде, крім цих останніх залишків степу, вони існувати не можуть. Такий стан справ грубо порушує Закон України «Про Червону книгу України» і низку міжнародних природоохоронних конвенцій, зокрема Конвенцію «Про охорону диких видів флори та фауни та середовища існування у Європі» (Бернська конвенція), яка прямо забороняє нищення місць існування видів, охоронюваних нею. Степові балки зберігають десятки таких видів.

Теоретично, при виборі ділянок для заліснення, можна було б проводити їх оцінку по типу «степ – не степ»; а оскільки діагноз «степ» практично гарантував би присутність на ділянці «червонокнижних» і «бернських» видів, то ці території можна було б одразу включати до переліків перспективних для заповідання. Це було б дійсно дуже зручно і корисно для всіх - перевірили ділянки: «степ» - в ПЗФ, «не степ» - під заліснення. Але, на жаль, так не виходить. І хоча державні плани заліснення грубо протирічать державним планам заповідання, конфлікт поки ніхто вирішувати не збирається.

Інвентаризація місць поширення зникаючих видів фауни до цього часу не проводилась в Україні у жодній з областей. В таких умовах, проведення робіт з лісорозведення на будь-яких вкритих трав’янистою рослинністю ділянках до моменту інвентаризації степових комплексів та місць поширення охоронюваних видів є загрозливим та передчасним. Що стосується обстежень, проведених раніше при відведенні первинно безлісих ділянок для створення лісових насаджень, у зв’язку із оновленням списків видів, включених у Червону книгу України, необхідно провести повторне обстеження ділянок, на яких до цього часу не проводились роботи із заліснення.

Ми, учасники громадської кампанії «Збережемо українські степи!», вважаємо, що необхідно:
- внести зміни до Указу Президента України від 29.12.08 № 371 „Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень" в частині попередження заліснення степових територій, що знаходяться в природному стані.
- запровадити окремий статус степів в земельному, природоохоронному і аграрному законодавсті; унеможливити зменшення їх площі та сприяти відновленню степів.

Степовий "ліс"

Степовий ″ліс″

Окрім сказаного вище, нам відомі і випадки заліснення вже існуючих природно-заповідних територій. Особливо резонансною стала справа щодо заліснення території степового заказника «Заплава річки Чингул» та інших цілинних степових ділянок у Токмацькому районі Запорізької області, що вже четвертий рік поспіль безрезультатно розглядається контролюючими органами. Такі дії є прямим порушенням норм Кримінального кодексу України. Але за такі порушення досі не відомі прецеденти порушення карних справ.

По факту розорання та заліснення лісівниками цінних степових ділянок в Микорлаївській області, учасниками Кампанії направлено скаргу до Бернської  конвенції, яка  наразі розглядається її Секретаріатом.

На жаль, більшість природно-заповідних об*єктів України наразі не винесені в натуру. Про це наголошувалось громадськими і науковими організаціями та навіть у рішенні Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та №14/2 «Про рекомендації комітетських слухань «Природно-заповідний фонд України: стан та перспективи розвитку» від 21.05.2008 р. Проте більшість заповідних територій Україні досі не винесені в натуру. А це значить, що існує велика імовірність випадкового надання під заліснення їхніх територій, оскільки землі не винесених в натуру ПЗФ не включені до Державного земельного кадастру.

Ми, учасники громадської кампанії «Збережемо українські степи!», вважаємо, що необхідно:
- зупинити роботи по визначенню ділянок, що будуть надані під заліснення до моменту завершення робіт по винесенню в натуру меж земель природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення.

Більшість степових рослин не здатні вижити після оранки

Більшість степових рослин не здатні вижити після оранки

При передачі ділянок під заліснення розглядається лише придатність чи непридатність їх як сільськогосподарських земель, проте зовсім не розглядається з точки зору їх природної цінності та потреб збереження рідкісних видів. До розгляду доцільності та припустимості заліснення не залучаються фахівці зоологи та ботаніки, що можуть засвідчити наявність або відсутність на ділянці видів тварин та рослин, що знаходяться під охороною. Ніхто також не звертається до бази даних Державних кадастрів тваринного та рослинного світу. Такі відведення ділянок погоджуються у тому числі і територіальними органами Мінприроди України у областях. Проте погодження відведення ділянок екомережі, місць зростання зникаючих рослин, які у відповідності до законодавства є перспективними для оголошення їх природно-заповідними об’єктами, є протиправною дією для територіального органу Мінприроди. Адже погодження відведення таких ділянок грубо суперечить вимогам «Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів відведення земельних ділянок», що діє в рамках структури Мінприроди. Проте відсутність прямої заборони погоджувати заліснення степів дозволяє Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у областях погоджувати такі землевідведення.

Ми, учасники громадської кампанії «Збережемо українські степи!», вважаємо, що необхідно:
- внести зміни до «Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів відведення земельних ділянок» в частині запровадження обов*язкового дослідження наявності степових природних комплексів і охоронюваних видів на ділянках, що розглядаються як перспективні для заліснення та унеможливлення погодження органами Мінприроди тих ділянок, що мають природну цінність;

Аналогічно, відповідно до Лісового кодексу України (ст.46), обсяги лісорозведення визначаються на підставі лісовпорядкування або спеціального обстеження. Лісовпорядкування, зокрема, передбачає виявлення типових та унікальних природних комплексів, місць зростання та поселення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення видів рослинного та тваринного світу і підлягають заповіданню, включенню до екомережі. Проте, як підтверджують нам самі лісогосподарські підприємства і Державний комітет лісового господарства України, ніхто не проводить таких обстежень при лісовпорядкуванні (плануючи лісопосадки) і науковців зоологів і ботаніків не залучає.

Ми, учасники громадської кампанії «Збережемо українські степи!», вважаємо, що необхідно:
-    зупинити створення нових лісових насаджень на ділянках, до цього не заліснених, до моменту обстеження кожної з ділянок фахівцями зоологами та ботаніками;
-    залучати фахівців-біологів для обстеження всіх ділянок в степовій і лісостеповій зоні, які плануються для передачі під лісорозведення і інших  потреб.

Варто додати і те, що заліснення нових територій і особливо – деградованих, забруднених та інших, малопродуктивних земель степового регіону, є складною, напрочуд працемісткою та фінансово неефективною справою. Саме на цих територіях заліснення вимагатиме найбільших фінансових та людських ресурсів, при цьому даючи найменший вихід ділової деревної сировини.

У випадку із степовими балками, лісники вбивають відразу «двох зайців» - забирають собі не потрібні «низькопродуктивні» і дешеві землі і збільшують площу «лісу». Є і третій «заєць», скоріше навіть не «заєць» а ціла «золота качка». Як правило, «степові» ліси у нас саджають шляхом розорювання степу і «втикання» у ріллю жалюгідних саджанців, або й взагалі – шляхом посипання тієї ріллі жолудями. Жоден ліс в таких умовах рости не стане. Тож гроші на його перепосадку можна буде просити з держбюджету щорічно! Швидше за все, це і є основна задача, яку переслідують лісники при виборі пріоритетними для заліснення саме степових областей.

В час економічної та фінансової кризи в Україні, така діяльність є неприпустимим та економічно необгрунтованим кроком.

Збережімо останні степи!

Збережімо останні степи!

на русском

Почему мы против залеснения степи?

Преимущественную часть территории Украины занимают Степная и Лесостепная зоны. При этом целинных степных участков осталось не более 1 %. По этой причине большое количество степных видов животных и растений попали в списки Красной книги Украины. Будучи приуроченными к степным биотопам, эти виды не могут существовать в любом доугом месте. Зависимыми от сохранения степей являются 159 из 543 видов животных и 276 из 826 видов растений, включенных в Красную книгу Украины.

В это же время преимущественное большинство существующих в Украине национальных природных парков и заповедников довольно плотно сосредоточены в Карпатах, Крыму и Полесье. Очевидно, что дальнейшее расширение сети природно-заповедного фонда (ПЗФ) Украины возможно только при двух условиях:
а) создание большого количества мелких заповедных территорий местного значения
б) активном заповедании в Степи и Лесостепи.

А расширять сеть ПЗФ смысл есть, поскольку сейчас часть заповедности Украины составляет чуть меньше 5 % от общей площади страны. При этом, именно ПЗФ местного значения (заказники, памятники природы и т.д.) составляют основную его долю. Без них Украине никогда не достичь европейских показателей заповедности (12-15 %).

Степной ландшафт хуже, чем все другие, представлен в составе ПЗФ Украины. Если внимательно просмотреть списки природно-заповедных территорий в степных областях, большинство из них окажется лесами, посадками, озерами и поймами. Эти территории тоже требуют охраны, однако, заповедных степей должно быть значительно больше.

Ковила в Молочанських балках (Запорізька обл.)

Ковила в Молочанських балках (Запорізька обл.)

4 ноября 2008 года появился Указ Президента Украины № 995/2008 "О некоторых мероприятиях относительно сохранения и воссоздания лесов и зеленых насаждений". Согласно с ч.1 этого Указа, Кабинету Министров Украины поручено обеспечить разработку и утверждение новых показателей лесистости Украины (20 %) и план мероприятий по созданию новых лесов на землях запаса, деградированных и малопродуктивных землях. Ч. 2 Указа поручает областным администрациям выявить эти самые «деградированные, малопродуктивные и другие» земли, которые по їх собственному мнению целесообразно залеснить и обеспечить их предоставление под дальнейшее залеснение. Оперируя сугубо лесничими понятиями, Указ не предусматривает разделения территорий, непридатных для сельскохозяйственного использования на степи и действительно деградированные сельскохозяйственные угодья, которые требуют исключения из обработки. Такое разделение не предусматривается и законодательством в сфере агрополитики. И это понятно – ни лесникам, ни аграриям степные склоны и балки ни к чему. А заступиться за них, пока они не заповеданы, некому.

Розорана цілина

Розорана цілина

Выполняя этот Указ Президента, Госкомлесхоз Украины своим приказом № 371 от 29.12.2008 утвердил показатели оптимальной лесисости, из которых выплывает площадь для каждой из областей Украины, которая должна быть формально залеснена. И когда для северных (полесских) областей и Карпатского региона эти показатели практически не меняются, то в южных областях лесистость планируют увеличить практически вдвое. Следует сказать также, что и те леса, которые сейчас существуют на территории украинского юга, - это искуственные насаждения, которые не имеют ни малйшего отношения к понятию «лес». Некоторые области уже сейчас начали вдохновенно выполнять такие необдуманные установки «сверху». Только в Луганской области планируется залеснить до 100 000 гектаров земель, преимущественно занятых степями.

Степной регион, будучи наиболее распаханной частью Украины (некоторые области – до 80-85 %), имеет очень небольшую долю земель, которые до сих пор сохранили природные экосистеми. Именно эти фрагменты на даный момент являются последними резерватами сохранения всего степного биоразнообразия страны. Сейчас такими жемчужинами остаются степные балки, урочища и склоны по берегам степных речек, которые еще кое-где сохраняются между пашенных сельхозугодий. Именно эти объекты (и, понятно, - других просто не существует), должны стать сетью перспективных природно-заповедных территорий местного значения и каркасом экологической сети всего степного региона.

Степ, розораний під заліснення у Токмацькому районі

Степ, розораний під заліснення у Токмацькому районі

В то же самое время именно эти территории, будучи в прямом смысле «неудобными» для пашенного земледелия, намечены как полигон для залеснения. И снова таки – других земель для этих целей просто нет. Причина этому – не какая-то призрачная особенность пригодности степных склонов для ведения лесного хозяйства, а отсутствие на их территории активных землепользователей. Каждой из областей проще расширить лесные площади за счёт степных «латок», избегая согласования землеотводов с пользователями и отчитаться, что план исполнен, чем искать пути забрать смытые деградированные поля у пользователей.

Но, как уже было сказано, именно эти территории – последнее место, где сохранились все виды занесенных в Красную книгу Украины растений и животных, которые характерны для степных биотопов. Нигде, кроме этих последних остатков степи, они существовать не могут. Такое состояние дел грубо нарушает Закон Украины «О Красной книге Украины» и ряд международных природоохаранных конвенций, например, Конвенцию «Об охране диких видов флоры и фауны и среды существования в Европе» (Бернская конвенция), которая прямо запрещает уничтожение мест существаования видов, охраняемых нею. Степные балки сохраняют десятки таких видов.

Теоретически при выборе участков для залеснения, можно было бы проводить их оценку по типу «степь – не степь»; а поскольку диагноз «степь» практически гарантировал бы присутствие на участке «касннокнижных» и «бернских» видов, то эти территории можно было бы сразу включать в списки перспективных для заповедания. Это было бы действительно очень удобно и полезно для всех - проверили участки: «степь» - в ПЗФ, «не степь» - под залеснение. Но, к сожалению, так не выходит. И хотя государственные планы залеснения грубо противоречат государственным планам заповедания, конфликт пока никто разрешать не собирается.

Инвентаризация мест распространения исчезающих видов фауны до этого времени не проводилась в Украине ни в одной из областей. В таких условиях проведение работ по лесоразведения на любых покрытых травянистой растительностью участках до момента инвентаризации степных комплексов и мест распространения охраняемых видов является угрожающим и преждевременным. Что касается обследований, проведенных ранее при отведении первично безлесых участков для создания лесных насаждений, в связи с обновлением списков видов, включенных в Красную книгу Украины, необходимо провести повторное обследование участков, на которых до этого времени не проводились работы по залеснению.

Мы, участники общественной кампании «Сохраним украинские степи!», считаем, что необходимо:
- внести изменения в Указ Президента Украины от 29.12.08 № 371 „О некоторых мероприятиях относительно сохранения и возобновления лесов и зеленых насаждений" в части предупреждения залеснения степных территорий, которые находятся в природном состоянии.
- внедрить отдельный статус степей в земельном, природоохранном и аграрном законодательстве; сделать невозможным уменьшение их площади и приятствовать возобновлению степей.

Степовий "ліс"

Степовий ″ліс″

Кроме сказанного выще, нам известны и случаи залеснения уже существующих природно-заповедных территорий. Особенно резонансным стало дело относительно залеснения территории степного заказника «Пойма речки Чингул» и других целинных степных участков в Токмацком районе Запорожской области, которые уже четвертый год подряд безрезультатно рассматриваются контролирующими органами. Такие действия являются прямым нарушением норм Криминального кодекса Украины. Но за такие нарушения до сих пор не известны прецеденты возбуждения уголовных дел.
По факту распахивания и залеснения лесниками ценных степных участков в Николаевской области, участниками Кампании направлена жалоба в Бернскую  конвенцию, которая сейчас рассматривается её Секретариатом.

К сожалению, большинство природно-заповедных объектов Украины сейчас не вынесены в натуру. Об этом говорилось общественными и научными организациями и даже в решении Комитета Верховного Совета Украины по вопросам экологической политики и природопользования  в № 14/2 «О рекомендации комитетских слушаний "Природно-заповедный фонд Украины: состояние и перспективы развития"» от 21.05.2008 г. Однако, большинство заповедных территорий Украины до сих пор не вынесены в натуру. А это значит, что существует большая вероятность случайного предоставления под залеснение ихних территорий, поскольку земли не вынесенных в натуру ПЗФ не включены в Государственный земельный кадастр.

Мы, участники общественной кампании «Сохраним украинские степи!», считаем, что необходимо:
- остановить работы по определению участков, которые будут предоставлены под залеснение до момента завершения работ по вынесению в натуру границ земель природно-заповедного фонда местного и общегосударственного значения.

Більшість степових рослин не здатні вижити після оранки

Більшість степових рослин не здатні вижити після оранки

При передаче участков под залеснение рассматривается только пригодность или непригодность их как сельськохозяйственных земель, но совсем не рассматривается с точки зрения их природной ценности и потребностей сохраения редких видов. К рассмотрению целесообразности и допустимости залеснения не привлекаются специалисты зоологи и ботаники, которые могут засвидетельствовать наличие или отсутствие на участке видов животных и растений, которые находятся под охраной. Никто также не обращается к базе данных Государственных кадастров животного и растительного мира. Такие отведения участков разрешаются в том числе и территориальными органами Минприроды Украины в областях. Однако, соглашения отведения участков экосети, мест призростания исчезающих растений, которые в соответствии с законодательством являются перспективными для объявления их природно-заповедными объектами, являются противоправной деятельностью для территориального органа Минприроды. Ведь согласование отведения таких участков грубо противоречит требованиям «Порядка согласования природоохранными органами материалов отведения земельных участков», который действует в рамках структуры Минприроды. Однако отсутствие прямого запрета согласовывать залеснение степей позволяет Государственным управлениям охраны окружающей природной среды в областях согласовывать такие землеотводы.

Мы, участники общественной кампании «Сохраним украинские степи!», считаем, что необходимо:
- внести изменения в «Порядок согласования природоохранными органами материалов отведения земельных участков» в части внедрения обязательного исследования наявности степных природных комплексов и охраняемых видов на участках, которые рассматриваются как перспективные для залеснения, и сделать невозможным согласования органами Минприроды тех участков, которые имеют природную ценность;

Аналогично соответственно с Лесным кодексом Украины (ст. 46), объёмы лесоразведения определяются на основе лесопорядка или специального обследования. Лесопорядок в том числе предусматривает выявление типичных и уникальных природных комплексов, мест произростания и поселения редких и таких, которые пребывают под угрозой исчезновения видов растительного и животного мира и подлежат заповеданию, включению в экосети. Однако, как подтверждают нам сами лесохозяйственные предприятия и Государственный комитет лесного хозяйства Украины, никто не проводит таких обследований при лесоупорядовачине (плануя лесопосадки) и учёных зоологов и ботаников не привлекает.

Мы, участники общественной кампании «Сохраним украинские степи!», считаем, что необходимо:
-    остановить создание новых лесовых насаждений на участках, до этого не залесненных, до момента обследования каждого из участков специалистами зоологами и ботаниками;
-    привлекать специалистов-биологов для обследования всех участков в степной  лесостепной зоне, которые планируются для передачи под лесоразведение и других  потребностей.

Следует добавить и то, что залеснение новых территорий и особенно – деградированных, загрязнённых и других, малопродуктивных земель степного региона, является сложным, на удивление трудоёмким и финансово неэффективным делом. Именно на этих территориях залеснение требует наибольших финансовых и человеческих ресурсов, при этом давая наименьший выход делового древесного сырья.

В случае со степными балками, лесники убивают сразу «двух зайцев» - забирают себе не нужные «низкопродуктивные» и дешевые земли и увеличивают площадь «леса». Есть и третий «заяц», скорее даже не «заяц» а целая «золотая утка». Как правило, «степные» леса у нас сажают путём распахивания степи и «втыкания» в пашню жалких саженцев, или и вообще – путём посыпания той пашни жёлудями. Ни один лес в таких условиях расти не станет. Таким образом, деньги на его перепосадку можно будет просить из госбюджета каждый год! Скорее всего, это и есть основная задача, которую преследуют лесники при выборе приоритетными для залеснения именно степных областей.

Во время экономического и финансового кризиса в Украине, такая деятельность является недопустимой и экономическо необоснованным шагом.

Збережімо останні степи!

english

Threat of wide-scale destruction of steppes and habitats of species protected by the Bern Convention through unnatural afforestation.

Ukrainian steppes today

Steppe zone (southern, eastern and central regions) takes 40 % of the territory of Ukraine. At the same time, it is the most plowed up part of Ukraine. The area of lands under plough in some regions amounts to 85-90% of their total area. The main adverse effect of this is an extremely low level of the conservation of steppe ecosystems (biotopes) that must be inherent to these regions. Thus, there is an obvious deficiency of native ecosystems inhabited by wild flora and fauna (among them lots of species included in the Red Book of Ukraine and in Appendices of the Bern Convention).

The steppe ecosystems are the habitat of specific species, which can live only in these biotopes. There are no other conditions for conservation of steppe biodiversity gene pool. Moreover, current portion of steppe biotopes is considerably smaller than it is necessary for their sustainable existence as biodiversity reservation. Conserved fragments of natural landscapes are considerably scattered on the territory, exposed to negative anthropogenic effects, and they have insignificant area. The extermination threatens the following species included in the Appendices of Bern Convention:

Plants:  Colchicum fominii Bordz., Allium regeliatum A.Becker ex Ilin, Сarex secalina Willd. Ex Wahlenb., Stipa syreistschikowii P.Smirn, Paeonia tenuifolia L, Silene cretacea Fisch. Ex Spreng, Lepidium turczaninowii Lipsky, Astragalus tanaiticus K.Koch, Genista tetragona Besser, Ferula orientalis s.l. (incl.F.euxima M.Pimen), Lindernia procumbens (Krock.) Borbas (L. pyxidaria auct.non L.), Jurinea cyanoides (L.) Rchb., Lagoseris purpurea (Willd.) Boiss.,  Serratula tanaitica P.Smirn., Tulipa gesneriana L.

Animals: Lacerta agilis, Lacerta viridis, Podarcis taurica, Ophisaurus apodus, Coluber caspius, Elaphe situla, Elaphe quadrolineata, Vipera ursini, Myotis mystacinus, Plecotus austriacus, Nyctalus noctula, Eptesicus seronitus, Nyctalus leisleri, Nyctalus lasiopterus, Pipistrellus kuhlii,,Vormela peregusna, Mustella eversmannii, Spermophilus suslicus, Cricetus cricetus, Sicista subtilis, Buteo buteo, Falco  subbuteo, Falco columbarius, Falco vespertinus, Falco  tinnunculus, Coracias garrulus, Merops apiaster, Calandrella cinerea, Calandrella rufenses, Мelanocorypha calandra, Melanocorypha leucoptera, Melanocorypha yeltoniensis, Eremophila alpestris, Anthus campestris, Motacilla flava, Lanius collurio, Lanius minor,  Saxicola torquata, Oenanthe oenanthe, Oenanthe isabeleina, Carduelis carduelis, Acanthis (Carduelis) cannabina.

Nowadays it is also proposed to insert the following endemic steppe animals into the Appendices of Bern Convention Hemiechnus auritus, Cricetulus migratorius, Ellobius talpinus, Lagurus lagurus, Allactaga major, Stylodipus telum, Spalax arenarius, Vulpes corsac. The Red Book of Ukraine includes 110 plant species and 91 animal species which can exist only in the conditions of steppe.

Threat of total extermination

Now there is a distressing situation in eastern, central and southern regions for steppe biodiversity. The cause of it is the initiative of the former President of Ukraine to expand the area of forests in Ukraine. In accordance with the item 2 of the Decree No.995/2008 “About some measures for conservation and restoration of forests and green planting” issued by the President of Ukraine 04.11.08, the Cabinet of Ministers of the Autonomous Republic of Crimea and local governmental authorities were ordered to find degraded, inefficient and contaminated lands for possible afforestation.  The Decree stipulates additional assignments of lands for this purpose from state reserve lands. Thus, the good intentions to increase the area of forest ecosystems have endangered the existence of last steppe territories.

29.12.08 the State Forestry Committee of Ukraine issued the Order No.371 “About the approved indexes of regional standards of optimal forest area in Ukraine”, which is a direct response to the President Decree. The authors of the Order No.371 have decided to compose the optimal index of forests for each Ukrainian region (oblast). Basing on the indexes approved by the Order it not difficult to understand that the main areas for afforistation are steppe regions (the south, center and east of Ukraine). For example, it is planned to afforest 100 000 ha of natural steppe landscapes in Luhans’k region. Many of valuable steppe lots were afforested in 2009. The most scandalous incident connects with the afforestation of the territory of steppe wildlife reserve in Zaporizhzhya region Chyngul River Plain. This reserve is one of the richest areas of rare fauna and flora as well as other virgin steppe areas in Tokmak District of Zaporizhzhya region.

Ecological consequences

The majority of state reserve lands planned for afforestetation in steppe zone consists of hollows (small flat-bottom valleys) and slopes along rivers, which are the fragments of steppe biotopes. In accordance with State Project of Ecological Network Formation these territories should become a natural constituent part of the Ecological Network to provide enlargement of steppe reserved fund.  Obviously, the artificial afforestation of these lands will be unnatural. Such a process will become a direct extermination of numerous endangered animal and plant steppe species and will contribute to irrevocable destruction of steppe in the territory of Ukraine. Moreover, steppe afforestation is usually made by means of strange tree species from other continents, for example with North American species Robinia pseudacacia. This causes additional disturbance of native steppe biodiversity.

It is impossible to say that forests never grew in steppe zone. Hundred years ago they were situated along riversides and reached the margins of the northern coast of Black Sea. Recently these areas could be used for forest restoration in steppe zone, but the problem is corruption. Riversides are built with illegal country houses of rich people. So, there is a strange situation: where must be steppe somebody wants to set forests, but where must be forests somebody builds luxurious cottages.

Because of large-scale building of embankments the small rivers in steppe hardly survive and have one foot in the grave. Afforestation of slopes stipulates their partial plowing that will cause washout of soil into small rivers and their additional silting.

Some scientists and administrative officials consider steppe afforestation as a way of fulfillment of Kyoto Protocol, because trees concentrate more CO2 than grasses. However, the best accumulator of CO2 in steppe is not biomass of plants, but humus. The afforestation of steppe causes conversion of organic matter from humus into biomass of trees. But there are frequent fires in steppe zone, therefore carbon dioxide fixed by trees will return in atmosphere again. As a result of this burn place will be overgrown with bushy trees and there will be neither normal forests nor real steppe, nor adequate carbon dioxide fixation.

Juridical aspect of problem

Steppe afforestation violates the requirements of the Law of Ukraine “About the Red Book of Ukraine” and “Convention on the Conservation of European Wildlife and Natural Habitats (Bern Convention)”. The Bern Convention directly forbids destruction of natural habitats, especially those, which associated with their status (Convention Appendices). Unfortunately, the transfer of lands for afforestation takes into account only the fact of their suitability or unsuitability for agricultural purposes while the aspect of their environmental value and needs for rare species preservation is absolutely neglected. Such a decision is a direct demonstration of typical anthropocentrism.

Scientists and non-governmental organizations have strongly criticized such an unprecedented violation of international environmental laws. In fact, this situation shows that Ukraine has no practical device for implementation of the Convention, because there is a contradiction between different governmental agencies. For example the Ministry of Environmental Protection of Ukraine that is responsible for the compliance of Convention requirements in Ukraine speaks out against the initiative of State Forestry Committee of Ukraine and supports the opinion of scientists and non-governmental organizations to cancel that part of Order No.371 which proposes to afforest steppe regions. However, the Ministry has no sufficient juridical influence on the administration of Forestry Committee.

Administration of the State Forestry Committee of Ukraine treats with indignity to the attitude of position of non-governmental environmental organizations. Some mass media tell with optimism concerning the advisability of steppe afforestation. Thousands of steppe hectares (including unstudied by scientists) are given to enterprises of forestry industry for afforestation. It seems strange that at the same time the creation of new forests is not planned in historically forest regions such as the north and the west of Ukraine. Besides, there is a range of other numerous incidents of violation of the Convention requirements by State Forestry Committee of Ukraine (in the process of forest felling and reforestation). There are frequent denials from its side to approve the creation of new natural reserved areas in locations where endangered species are detected.

Some ecologists propose to expand the area of forests in steppe region without damage for steppe. Because of too large area of steppe territories is used as plough lands it is necessary to decrease their area and to transform them into restored ecosystems of steppes and forests. These territories could be become new natural reserves and national parks. This way is possible only through land nationalization and/or formation of juridical tools for repurchase of such lands from private property.

Conclusion

In our opinion this situation requires immediate reaction from the offices of international environmental conventions, because Ukrainian authorities ratified them. We appeal all environmental organizations to support our requirement to President and Prime Minister of Ukraine to forbid immediately the creation of forests on steppe areas because such an activity causes a direct destruction of habitats and the extermination of species populations which are under Convention protection. We are ready to take part in monitoring of violations of Bern Convention requirements in case of afforestation of steppe areas. 

Переважну частину території України займають Степова і Лісостепова зони. При цьому, цілинних степових ділянок, лишилось не більше близько 1%. По цій причині велика кількість степових видів тварин і рослин потрапили до списків Червоної книги України. Будучи приуроченими до степових біотопів, ці види не можуть існувати в жодному іншому місці. Залежними від збереження степів є 159 з 543 видів тварин та 276 з 826 видів рослин, включених до Червоної  книги України.

В цей же час, переважна більшість існуючих в Україні національних природних парків і заповідників доволі щільно зосереджується в Карпатах, Криму та Поліссі. Очевидно, що подальше розширення мережі природно-заповідного фонду (ПЗФ) України можливе лише за двох умов: а) створення великої кількості дрібних заповідних територій місцевого значення і б) активному заповіданні у Степу та Лісостепу. А розширювати мережу ПЗФ, сенс є, оскільки зараз частка заповідності України становить трохи менше 5% від загальної площі країни. При цьому, саме ПЗФ місцевого значення (заказники, пам’ятки природи тощо) складають основну його долю. Без них, Україні ніколи не досягти європейських показників заповідності (12-15%).

Степовий ландшафт гірше за всі інші представлений у складі ПЗФ України. Якщо уважно переглянути переліки природно-заповідних територій у степових областях, більшість з них виявиться лісами, посадками, озерами та плавнями. Ці території також  потребують охорони, проте заповідних степів має бути значно більше.

Ковила в Молочанських балках (Запорізька обл.)

Ковила в Молочанських балках (Запорізька обл.)

4 листопада 2008 року з’явився Указ Президента України №995/2008 "Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень".Згідно з ч.1 цього Указу, Кабінету Міністрів України доручено забезпечити розробку і затвердження нових показників лісистості України (20%) і план заходів по створенню нових лісів на землях запасу, деградованих та малопродуктивних землях. Ч.2. Указу доручає обласним адміністраціям виявити ці самі «деградовані, малопродуктивні і інші» землі, які на їхню власну думку доцільно заліснити і забезпечити їх надання під подальше заліснення. Оперуючи суто лісівничими поняттями, Указ не передбачає розділення територій, непридатних для сільськогосподарського використання на степи і дійсно деградовані сільськогосподарські угіддя, що потребують виключення з обробітку. Таке розділення не передбачається і законодавством у сфері агрополітики. І це зрозуміло – ні лісникам, ні аграріям степові схили і балки ні до чого. А заступитись за них, поки вони не заповідані, нікому.

Розорана цілина

Розорана цілина

Виконуючи цей Указ Президента, Держкомлісгосп України своїм наказом №371 від 29.12.2008 затвердив показники оптимальної лісиситості, з яких випливає площа для кожної з областей України, яка має бути формально заліснена. І коли для північних (поліських) областей і Карпатського регіону ці показники практично не змінюються, то в південних областях лісистість планують збільшити практично вдвічі. Варто відзначити також, що й ті ліси, які зараз існують на території українського півдня, це штучні насадження, що не мають жодного відношення до поняття «ліс». Деякі області вже зараз почали завзято виконувати такі необдумані установки «зверху». Тільки в Луганській області планується заліснити до 100 000 гектарів земель, переважно зайнятих степами.

Степовий регіон, будучи найбільш розораною частиною України (деякі області – до 80-85%), має дуже невелику частку земель, які досі зберегли природні екосистеми. Саме ці фрагменти на даний момент є останніми резерватами збереження всього степового біорізноманіття країни. Наразі, такими перлинами лишаються степові балки, яри і схили по берегах степових річок, які ще подекуди зберігаються поміж орних сільгоспугідь. Саме ці об’єкти (і, зрозуміло – інших просто не існує), повинні стати мережею перспективних природно-заповідних територій місцевого значення і каркасом екологічної мережі всього степового регіону.

Степ, розораний під заліснення у Токмацькому районі

Степ, розораний під заліснення у Токмацькому районі

В той самий час, саме ці території, будучи в прямому сенсі «незручними» для орного землеробства, намічені як полігон для заліснення. І знову ж таки – інших земель для цих цілей просто немає. Причина цьому – не якась примарна особлива придатність степових схилів для ведення лісового господарства, а відсутність на їх території активних землекористувачів. Кожній з областей простіше розширити лісові площі за рахунок степових «клаптиків», уникаючи погодження землевідведень з користувачами і відзвітувати, що план виконано, ніж шукати шляхи забрати змиті деградовані поля у користувачів..
Але, як вже було сказано, саме ці території – останнє місце, де збереглись всі види занесених до Червоної книги України рослин і тварин, які характерні для степових біотопів. Ніде, крім цих останніх залишків степу, вони існувати не можуть. Такий стан справ грубо порушує Закон України «Про Червону книгу України» і низку міжнародних природоохоронних конвенцій, зокрема Конвенцію «Про охорону диких видів флори та фауни та середовища існування у Європі» (Бернська конвенція), яка прямо забороняє нищення місць існування видів, охоронюваних нею. Степові балки зберігають десятки таких видів.

Теоретично, при виборі ділянок для заліснення, можна було б проводити їх оцінку по типу «степ – не степ»; а оскільки діагноз «степ» практично гарантував би присутність на ділянці «червонокнижних» і «бернських» видів, то ці території можна було б одразу включати до переліків перспективних для заповідання. Це було б дійсно дуже зручно і корисно для всіх - перевірили ділянки: «степ» - в ПЗФ, «не степ» - під заліснення. Але, на жаль, так не виходить. І хоча державні плани заліснення грубо протирічать державним планам заповідання, конфлікт поки ніхто вирішувати не збирається.

Інвентаризація місць поширення зникаючих видів фауни до цього часу не проводилась в Україні у жодній з областей. В таких умовах, проведення робіт з лісорозведення на будь-яких вкритих трав’янистою рослинністю ділянках до моменту інвентаризації степових комплексів та місць поширення охоронюваних видів є загрозливим та передчасним. Що стосується обстежень, проведених раніше при відведенні первинно безлісих ділянок для створення лісових насаджень, у зв’язку із оновленням списків видів, включених у Червону книгу України, необхідно провести повторне обстеження ділянок, на яких до цього часу не проводились роботи із заліснення.

Ми, учасники громадської кампанії «Збережемо українські степи!», вважаємо, що необхідно:
- внести зміни до Указу Президента України від 29.12.08 № 371 „Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень" в частині попередження заліснення степових територій, що знаходяться в природному стані.
- запровадити окремий статус степів в земельному, природоохоронному і аграрному законодавсті; унеможливити зменшення їх площі та сприяти відновленню степів.

Степовий "ліс"

Степовий ″ліс″

Окрім сказаного вище, нам відомі і випадки заліснення вже існуючих природно-заповідних територій. Особливо резонансною стала справа щодо заліснення території степового заказника «Заплава річки Чингул» та інших цілинних степових ділянок у Токмацькому районі Запорізької області, що вже четвертий рік поспіль безрезультатно розглядається контролюючими органами. Такі дії є прямим порушенням норм Кримінального кодексу України. Але за такі порушення досі не відомі прецеденти порушення карних справ.

По факту розорання та заліснення лісівниками цінних степових ділянок в Микорлаївській області, учасниками Кампанії направлено скаргу до Бернської  конвенції, яка  наразі розглядається її Секретаріатом.

На жаль, більшість природно-заповідних об*єктів України наразі не винесені в натуру. Про це наголошувалось громадськими і науковими організаціями та навіть у рішенні Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та №14/2 «Про рекомендації комітетських слухань «Природно-заповідний фонд України: стан та перспективи розвитку» від 21.05.2008 р. Проте більшість заповідних територій Україні досі не винесені в натуру. А це значить, що існує велика імовірність випадкового надання під заліснення їхніх територій, оскільки землі не винесених в натуру ПЗФ не включені до Державного земельного кадастру.

Ми, учасники громадської кампанії «Збережемо українські степи!», вважаємо, що необхідно:
- зупинити роботи по визначенню ділянок, що будуть надані під заліснення до моменту завершення робіт по винесенню в натуру меж земель природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення.

Більшість степових рослин не здатні вижити після оранки

Більшість степових рослин не здатні вижити після оранки

При передачі ділянок під заліснення розглядається лише придатність чи непридатність їх як сільськогосподарських земель, проте зовсім не розглядається з точки зору їх природної цінності та потреб збереження рідкісних видів. До розгляду доцільності та припустимості заліснення не залучаються фахівці зоологи та ботаніки, що можуть засвідчити наявність або відсутність на ділянці видів тварин та рослин, що знаходяться під охороною. Ніхто також не звертається до бази даних Державних кадастрів тваринного та рослинного світу. Такі відведення ділянок погоджуються у тому числі і територіальними органами Мінприроди України у областях. Проте погодження відведення ділянок екомережі, місць зростання зникаючих рослин, які у відповідності до законодавства є перспективними для оголошення їх природно-заповідними об’єктами, є протиправною дією для територіального органу Мінприроди. Адже погодження відведення таких ділянок грубо суперечить вимогам «Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів відведення земельних ділянок», що діє в рамках структури Мінприроди. Проте відсутність прямої заборони погоджувати заліснення степів дозволяє Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у областях погоджувати такі землевідведення.

Ми, учасники громадської кампанії «Збережемо українські степи!», вважаємо, що необхідно:
- внести зміни до «Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів відведення земельних ділянок» в частині запровадження обов*язкового дослідження наявності степових природних комплексів і охоронюваних видів на ділянках, що розглядаються як перспективні для заліснення та унеможливлення погодження органами Мінприроди тих ділянок, що мають природну цінність;

Аналогічно, відповідно до Лісового кодексу України (ст.46), обсяги лісорозведення визначаються на підставі лісовпорядкування або спеціального обстеження. Лісовпорядкування, зокрема, передбачає виявлення типових та унікальних природних комплексів, місць зростання та поселення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення видів рослинного та тваринного світу і підлягають заповіданню, включенню до екомережі. Проте, як підтверджують нам самі лісогосподарські підприємства і Державний комітет лісового господарства України, ніхто не проводить таких обстежень при лісовпорядкуванні (плануючи лісопосадки) і науковців зоологів і ботаніків не залучає.

Ми, учасники громадської кампанії «Збережемо українські степи!», вважаємо, що необхідно:
-    зупинити створення нових лісових насаджень на ділянках, до цього не заліснених, до моменту обстеження кожної з ділянок фахівцями зоологами та ботаніками;
-    залучати фахівців-біологів для обстеження всіх ділянок в степовій і лісостеповій зоні, які плануються для передачі під лісорозведення і інших  потреб.

Варто додати і те, що заліснення нових територій і особливо – деградованих, забруднених та інших, малопродуктивних земель степового регіону, є складною, напрочуд працемісткою та фінансово неефективною справою. Саме на цих територіях заліснення вимагатиме найбільших фінансових та людських ресурсів, при цьому даючи найменший вихід ділової деревної сировини.

У випадку із степовими балками, лісники вбивають відразу «двох зайців» - забирають собі не потрібні «низькопродуктивні» і дешеві землі і збільшують площу «лісу». Є і третій «заєць», скоріше навіть не «заєць» а ціла «золота качка». Як правило, «степові» ліси у нас саджають шляхом розорювання степу і «втикання» у ріллю жалюгідних саджанців, або й взагалі – шляхом посипання тієї ріллі жолудями. Жоден ліс в таких умовах рости не стане. Тож гроші на його перепосадку можна буде просити з держбюджету щорічно! Швидше за все, це і є основна задача, яку переслідують лісники при виборі пріоритетними для заліснення саме степових областей.

В час економічної та фінансової кризи в Україні, така діяльність є неприпустимим та економічно необгрунтованим кроком.

Збережімо останні степи!

Збережімо останні степи!