Яка з культур шнурової кераміки заселяла Десну?
Територія від Рейну до Верхньої Волги, і від Швеції до Буковини, в тому числі, Північ і Захід України, за доби середньої бронзи (середина ІІІ-початок ІІ тис. до н.е.) заселяли племена культур шнурової кераміки (культури бойових сокир).
Виділяють 25 культур шнурової кераміки. Датуються ці культури від другої чверті ІІІ тис. до н.е. до початку ІІ тис. до н.е.
В басейні Десни проживали племена середньодніпровської культури шнурової кераміки. Вона виділена В.О. Городцовим в 1915 р. під назвою "придніпровська", а в 1927 р. ним же названа "середньодніпровською". Взагалі культури шнурової кераміки вивчаються з кінця ХІХ ст. Серед дослідників середньодніпровської культури слід згадати таких відомих українських археологів як І.І. Артеменка, С.С. Березанську, М.М. Бондаря, К.П. Бунятян.
Походження середньодніпровської культури шнурової кераміки пов'язують з приходом у регіон групи населення шнурової кераміки, яке, розсіляючись вздовж Дніпра і Десни, асимілювало місцеве пізньонеолітичне населення дніпро-донецької культури.
Середньодніпровська культура охоплювала сучасні Черкаську, Житомирську, Київську, Чернігівську області України, Східну Білорусь та прилеглі області Росії.
В культурі виділено три локальні групи пам'яток: київську, києво-деснянську, верхньодніпровську.
Хронологічно в існуванні середньодніпровської культури виділяють ранній (середина-третя чверть ІІІ тис. до н.е.) і пізній (четверта чверть ІІІ-початок ІІ тис. до н.е.) періоди.
Всього відомо 209 поселень середньодніпровської культури, в тому числі 98 - на території України (Ісковщина, Княжа гора, Пекарі, Старосілля, Кийлів та інші). На Ісковщині виявлено чотири двокамерні житла стовпової конструкції з глиняною долівкою, глинобитними стінами та двосхилим дахом (6х5 м.). Топографія поселень була різною: на піщаних підвищеннях у заплавах або на мисових виступах правого берега Дніпра.
Поховальні пам'ятки - курганні (суто українська назва курганів - могили) (відомо 57, переважно у Середній Наддніпрянщині) або ґрунтові (відомо 36, переважно у Верхній Наддніпрянщині, а також на території сучасних Білорусі та Росії). Спосіб поховання - інгумації або кремації у прямокутних ямах.
Найбільш представленим матеріалом, що археологи знаходять при розкопках, для періодів від доби бронзи є кераміка. Кераміка середньодніпровської культури поділяється на кухонний та столовий посуд. Кухонний посуд - великі товстостінні плоскодонні горщики з домішками піску та жорстви (товчені минерали) в тісті. Столова кераміка - тонкостінна з домішками піску та шамоту в тісті: горщики, амфори з вушками, чаші, кубки. Дно посудин - округле або сплощене. Орнамент геометричний, часом парктений, нанесений відбитками шнура (звідки і назва культур), лінійного чи зубчастого штампу, нігтями, нарізкою.
Припускається наявність місцевої металообробки, сировиною для якої слугував переплавлений металевий брухт. Нечисленні бронзові вироби - ножі, вислообушна та втульчаста сокири, діадеми, нашийні гривні, браслети, скроневі кільця верболистої форми. Переважають вироби з миш'яковистої бронзи, рідше - олов'яні бронзи з Карпато-Балканського регіону. Яскравою знахідкою є Київський скарб мідних прикрас.
Крем'яні вироби - пласкі сокири, вістря стріл, дротиків, списів, ножі, скребачки. Кам'яні вироби - втульчасті сокири (звідси друга назва культур - культури бойових сокир).
Господарство середньодніпровської культури носило скотарсько-землеробський характер. Розводили велику та дрібну рогату худобу, свиней і коней. В заплавах річок займались землеробством за допомогою пласких сокир, рогових мотик, жнивних ножів із кременю. Для обробку зерна існували зернотерки. Не виключена наявність підсік. Задля м'яса, хутра і шкір полювали на диких тварин - оленя, кабана, бобра та вовка.
Суспільство середньодніпровської культури було патріархальним. Простежується стратифікація суспільства. Елітні поховання вирізняються за складністю поховального ритуалу та багатством речового супроводу.
Більшість дослідників схильні бачити в спільнотах культур шнурової кераміки єдину прагермано-балто-слов'янську спільність. А вже згадуваний український дослідник М.М. Бондар на підставі аналізу археологічних та антропологічних матеріалів виділяє в культурах шнурової кераміки три групи. Середньодніпровська культура разом з фатьянівською і естонською (східнобалтійською), жуцевською (вісло-німанською) включається до східної групи, яка пов'язується ним з прабалтським етнічним масивом.
