Подесіння за доби фінальної бронзи
В ХІ ст. до н.е. (за доби фінальної бронзи) в межиріччі Десни і Сейму, пониззі Прип'яті і Київській Наддніпрянщині на базі сосницької культури тшинецько-комарівської культурно-історичної спільності (про неї ви можете прочитати в минулому розділі) під впливом північно-східних культур Волго-Кам'я - поздняківської і приказанської, - склалась лебедівська культура.
Лебедівська культура виділена в 70-х р.р. ХХ ст. С.С. Березанською.
Культуру репрезентують поселення та ґрунтові цвинтарі.
Поселення невеликих розмірів будували неподалік водоймищ, у заплавах або на дюнних підвищеннях (Козинці, епонімне поселення Лебедівка, Гостомель). Житла будували наземні або трохи заглиблені, прямокутної форми.
Небіжчиків ховали поруч із поселеннями. Зафіксовано єдиний обряд поховання - тілоспалення. (Тобто тілопокладень не було на всій території розповсюдження культури). Перепалені кістки засипали безпосередньо до неглибоких ямок або в урни. Поруч із прахом завжди лежала велика кількість розбитого посуду і поламаних прикрас. (Можливо, цей поховальний інвентар символізував таку саму смерть, як і у свого господаря. Якщо господар буде жити на тому світі, то і його речі на тому світі оживуть і відновляться. Втім, робити реконструкції духовного життя суспільства на підставі самих лише гіпотез щодо поховального ритуалу - річ вельми ризикована і невдячна). Відомі могильники - Залісся, Богданівка, Погріби, Гостомель.
Керамічний посуд - грубостінний, виготовлений із глини з домішкою піску і жорстви (в даному випадку потовченими мінералами були граніт і слюда). Розмаїттям форм посуд не вирізнявся: горщики яйцеподібної форми з маленьким дном, тюльпаноподібні посудини, слоїки (банки). В основному посуд орнаментовано бідно і одноманітно - наколами, перлинами (вдавлення з внутрішнього боку поверхні, які на зовнішній поверхні дають ефект випуклості), рідше - шнуром і відбитком гребінки.
Бронзові вироби представлені широким асортиментом знарядь праці (кельти, ножі, шила), зброї (вістря списів), прикрас (шпильки, кільця, підвіски).
Зрідка трапляються залізні речі.
Однак переважають не металеві, а крем'яні і кам'яні знаряддя праці (серпи, зернотерки, вістря стріл).
Етнічність племен лебедівської культури викликає дискусію. Цілком можливо, що вони були близькі як прабалтам, так і праслав'янам.
Як наслідок розвитку лебедівської культури в VIII ст. до н.е. виникли культури підгірцівсько-мілоградського кола - принципово нові культури вже доби раннього заліза.
