Подесіння під час становлення Київської Русі
Картографування археологічних об'єктів кінця І тис. дає можливість виділити у Подесінні один з початкових напрямів феодалізації території літописних сіверян (про них ви мали змогу прочиати в минулих розділах). Це: Чернігів-Сновськ (сучасний Седнів)-Стародуб. За цією лінією, тобто за басейном ріки Снов до басейну Середньої Десни, кінцевим пунктом у Х ст. був район Кветуні, що знаходився нижче Брянська.
В період становлення Київської Русі племена полянів-русів з території середнього Подніпров'я встановлюють свою владу над тими племінними об'єднаннями, які жили на ріках, що впадають у Дніпро вище Києва. Тобто і над племенем сіверян, яке жило на Десні. Появу самої "Руської землі" у вузькому (початковому) значенні цього терміну також пов'язують з територією навколо Києва - землі між Десною на Півночі, Сеймом і Сулою на Сході, Россю і Тясмином на Півдні і Горинню на Заході. Центром цього політичного об'єднання став Київ. Підкорення ширших териорій вже стало справою всієї "Руської землі" у вузькому значенні цього терміну на чолі з київським зверхником, оскільки бачимо у князівському війську присутність воїнів з різних земель.
Пам'яткою, матеріал котрої дає чи не найбільше інформації про формування нових соціально-економічних відносин у східнослов'янському середовищі є городище (укріпленне поселення) Шестовиця в 15 км. від Чернігова вниз за течією Десни. Пам'ятка є еталонною для вирішення багатьох питань ранньої історії Київської Русі. Городище розміщується на кінцевій частині вузького довгого мису, котрий більше ніж на 1 км. виступає до заплави. До того, як тут було споруджено городище, тут було невелике ранньослов'янське поселення, знищене наприкінці ІХ ст. (сліди пожежі зафіксовані під насипом валу городища, тобто належать більш ранньому часу). Спорудження городища також відноситься до кінця ІХ ст. Ймовірно, його появу слід пов'язувати з літописним повідомленням 884 р. про підкорення західної частини сіверян князем Олегом. Саме тут розміщувався найбільший на Дніпровському Лівобережжі табір київських дружинників, що перебував на відстані одно-, півтора-годинної кінної їзди від старого племінного центру - Чернігова. Присутність військового контингенту засвідчують численні знахідки зброї і обладунку. Городище розмішувалось в точці максимального зближення водного і суходольного шляхів на Київ, забезпечуючи надійний контроль, а, за необхідності, і блокування обох шляхів. Городище має неправильну округлу форму, площа - дещо більше 1 га. Висота валу 1-2 м., ширина в основі - 20-25 м., глибина рову близько 1 м., а його ширина 11-12 м. Городище мало складну систему укріплень, тому розміри придатного для поселення майданчику становлять всього 3 тис. кв.м. В'їзд, влаштований з напольного боку, був захищени йдерев'яними надворотніми баштами. До нього ж виходив і в'їзд з заплави, прокладений схилом. Напільний вал складався з піску і дерев'яних конструкцій типу каркасно-плітових стін подвійного контуру кожна (відстань між контурами 0,3-0,5 м.), відстань між стінами 3-5 м. Характер розміщення стовпових ямок дає підстави припускати, що з внутрішнього боку майданчику до плітових стін, котрі утримували сипучий пісок, примикали якісь дерев'яні конструкції. Можливо, це був поміст, на якому розміщувались захисники фортеці. Невелика притока Десни, що протікала поблизу укріплень, давала можливість улаштувати тут зручну гавань, про що свідчать і знахідки залізних заклепок. З півночі до городища примикав доволі обширний посад, що займав усю площу мису. Тут виявлено більше як 100 об'єктів господарського та промислового призначення Х-поч. ХІ ст. Однак серед досліджених будівель не зафіксовано жодного житла. Домінують споруди, пов'язані з виплавкою і обробкою заліза, тобто це був своєрідний промислово-господарський "двір". Лише на самому краю поширення культурного шару, в 600 м. від городища, виявлені житлові споруди з глинобитними печами, підсібні приміщення та сліди від огорож садиб. Серед цих споруд виділяється "садиба коваля", де було знайдено металевий рубчастий браслет, прикрашений голівками дракона, мабуть, виготовлений у балтійському регіоні. Знахідки, насамперед, - побутові речі, дають підстави стверджувати, що всі ці будівлі згоріли не пізніше першої чверті ХІ ст. В заплаві зараз знаходиться поділ - частина відкритого посаду. Тут досліджена садиба ХІ ст. зі слідами наземних зрубних жител та промислових будівель. Серед знахідок - висла свинцева печатка Володимира Мономаха раннього типу, фрагмент бронзової черепахоподібної фібули, кістяна дудка з руноподібними написами з обох боків. Науковці розглядають функції цього "гарнізону", з огляду на знахідки промислових садиб, ширще за військові, - торгівля і пов'язані з нею ремесла, а також військова справа. Ще однним напрямом діяльності місцевих мешканців була організація князівського полюддя - регулярного збору данини, а також участь у підготовці далекої міжнародної торгівлі - з Хохарією, Візантією тощо, про що, зокрема, свідчать висла свинцева печатка та іконка візантійського виробництва. Після пожежі на початку ХІ ст. життя на городищі на певний час припиняється, а надалі цей населений пункт перетворюється на ординарне укріплене поселення.
За посадом Шестовиці розмішувався курганний могильник. Саме з вивчення могильнику розпочалось вивчення всього Шестовицького комплексу. Цей могильник є однією з найвідоміших старожитностей І-ІІ тис. Підкурганні поховання різноманітні і багаті за своїм інвентарем.
