Вугільне гуляйполе на лівому березі: Дарницька ТЕЦ в центрі екологічного скандалу

Район Дарниці, де діяло багато промислових підприємств та розташовано великий залізничний вузол, і раніше не міг похвалитися чистим повітрям. Але після переведення чотирьох котлів Дарницької ТЕЦ виключно на спалення вугілля, ситуація значно погіршилася. Наслідками стали значне збільшення викидів забруднюючих речовин в атмосферу безпосередньо з труб підприємства, а також накопичення в межах міста великої кількості токсичних золошлакових відходів. Місце їх складування – озеро Гарячка – зараз опинилося в центрі гучного скандалу. У причинах та подробицях ми спробуємо розібратися в цій статті.

Причини забруднення

Загальною причиною токсичного забруднення від підприємств, що спалюють вугілля, є його фізико-хімічна природа, обумовлена вмістом великого спектру небезпечних речовин. Окрім головної паливної складової – вуглецю, це паливо містить сполуки сірки та різноманітні метали, в тому числі високотоксичні (ртуть, кадмій, талій та ін.) та подекуди навіть радіоактивні ізотопи. Саме тому вугілля є найбруднішим видом викопного палива.

При спаленні вугілля ці речовини так чи інакше вивільняються в довкілля та забруднюють повітря, воду та ґрунти. Технології очищення викидів можуть лише дещо обмежити цей вплив, але нездатні його усунути повністю, оскільки золошлакові відходи утворюються в будь-якому разі. У випадку Дарницької ТЕЦ особливо прикрим є те, що зараз її негативний вплив значно більший ніж в радянські часи, коли мало хто замислювався над необхідністю комплексної охорони довкілля, але діяли мінімальні норми та здійснювався державний контроль.

З 1955 року змішані із водою відходи спалювання вугілля на Дарницькій ТЕЦ почали подаватися двома трубами довжиною 5,5 кілометрів на золовідвал в сучасному районі Позняки, який тоді був безлюдною околицею Києва. За весь час роботи ТЕЦ в колишньому озері Гарячка накопичилися сотні тисяч тон золи. Тепер, коли місто розширилося, переповнений і вже наполовину сухий золовідвал опинився у центрі густонаселеного району.

За проектом 50-х років та згідно діявших ще в радянському союзі норм, вугільна зола не мала вступати в контакт з повітрям і була захищена водним дзеркалом, що попереджувало пилове забруднення. Навколо золовідвалу діяла санітарно-захисна зона, в межах якої було заборонене будь-яке будівництво. На ТЕЦ окрім вугілля сумісно спалювали природній газ, тому питомі викиди забруднюючих речовин були нижчими.

Проблема накопичення відходів особливо загострилася після переобладнання Дарницької ТЕЦ для зміщення паливної бази в бік домінуючої частки вугілля. Чотири з п’яти котлоагрегатів тепер спалюють виключно вугілля, а газ використовується лише при розпалі котлів. Відповідний проект переоснащення було здійснено з порушеннями, оскільки не було враховувано обмежену ємність золовідвалу та не передбачено альтернативних шляхів для належного поводження з золошлаковими відходами.

При цьому було також порушено національне законодавство, зокрема положення наказу Мінприроди №541 «Про затвердження технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин із теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт» від 2008 року, оскільки не було здійснено жодних заходів з модернізації газоочисного обладнання. На цьому порушення та тільки почалися, і не тільки з боку ТОВ «Єврореконтсрукція», яке володіє Дарницькою ТЕЦ, а й з боку державних органів, відповідальних за стан екологічної безпеки в м. Києві.

Небезпечний золовідвал


Мікрорайон Позняки 4-А та озеро Гарячка. Фото: ХК «Київміськбуд»

У липні-серпні 2015 року було встановлено факт початку реконструкції золошлаковідвалу Дарницької ТЕЦ по вул. Здолбунівській без відповідного проекту та без проведення оцінки впливу на довкілля. Озеро було розділено на дві частини дамбою та частково осушено.

Під час огляду території об’єкту у 2015 році інспекторами було виявлено, що частина золошлакової суміші перебуває у сухому твердому агрегатному стані. Перевірка встановила, що золошлаковідвал є неорганізованим джерелом викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря, а дозвіл на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря на дане джерело відсутній, що є порушенням вимог ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

У зв’язку з відсутністю у ТОВ «Євро-реконструкція» необхідних документів дозвільного характеру Державною екологічною інспекцією м. Києва було подано до суду адміністративний позов про заборону експлуатації ТОВ «Євро-реконструкція» золошлаковідвалу по вул. Здолбунівській. Відповідна справа № 826/301/16 наразі розглядається Окружним адміністративним судом м. Києва.

Одним з популярних аспектів скандалу стало критика нове будівництво на Позняках в межах колишньої санітарно-захисної зони золовідвалу. У грудні 2013 року санітарно-захисну зону навколо озера Гарячка рішенням Санітарно-епідеміологічної служби було зменшено з 300 до 150 метрів. Після цього рішення в безпосередній близькості від золовідвалу було збудовано житловий мікрорайон Позняки 4-А з шести багатоповерхових будинків, які вже здані в експлуатацію. З боку громадськості неодноразово звучали заяви про те, що забудовник, ПАТ «Київміськбуд», грубо знехтував нормами екологічної безпеки та споживчими правами клієнтів, побудувавши житловий комплекс поруч з озером Гарячка, пізніше визнаного Державною екологічною інспекцією невпорядкованим місцем зберігання високотоксичних вугільних відходів, які скидаються Дарницькою ТЕЦ.

В супереч сумнівних обґрунтувань, які дозволили СЕС в двічі скоротити санітарно захисну зону, золовідвал лише за кілька років переповнився та став джерелом масшатбного пилового забруднення повітря. У 2016 році, коли внаслідок вітрового виносу пилу з сухої поверхні золовідвалу почали виникати пилові бурі, мешканці Позняків забили на сполох та почали боротися за можливість дихати чистим повітрям.

Результати лабораторних досліджень

З ініціативи громадськості в вересні та жовтні 2016 року було проведено три незалежних лабораторних дослідження проб води та грунту з озера Гарячка, які виявили вміст важких металів та інших отруйних речовин. Найбільш вражаючими виявилися результати аналізів, здійснених лабораторією інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського, які показали в воді озера Гарячка концентрацію миш’яку, яка на порядок перевищує норми для поверхневих вод (ДСТУ 4808:2007). Тим самим дослідженням було виявлено високий вміст солей стронцію та ванадію.

Четверте лабораторне дослідження грунту, проведене лабораторією хіміко-аналітичних досліджень Українського наукового центру екологія моря, показало високий вміст в грунті бензаперилену (С22H12), також було виявлено сліди бензапірену (С20H12) – найбільш токсичної речовини з класу поліциклічних ароматичних сполук, які мають канцерогенні властивості.


Протокол дослідження, яке виявило вміст бензаперилену в пробах ґрунту

Всі дослідження проводилися з ініціативи громадськості та комунального підприємства «Плєсо», яке опікується благоустроєм водних об’єктів м. Києва. Державні органи, відповідальні за стан екологічної безпеки в Києві, за весь цей час жодних досліджень не замовляли. Через це у громадськості постало багато питань і виникла обґрунтована недовіра щодо їх компетентності, оскільки не зрозуміло, на чому ґрунтується здійснення контрольних функцій за відсутності об’єктивної інформації та науково-дослідної бази.

Наукові дані та світовий досвід

Результати системного дослідження «Оцінка ризиків для населення та довкілля, викликаних відходами від спалювання вугілля», опублікованих Агенством з охорони довкілля Сполучених Штатів Америки (EPA) у 2010 році, показали, що складування золошлакових відходів у водоймах без гідравлічної ізоляції дна несе істотні ризики поширення токсичного забруднення у ґрунтові та поверхневі води. Згідно цього дослідження, люди що проживають в зоні впливу таких золовідвалів мають великі шанси (1 з 50) отримати онкологічні захворювання, спричинені вживанням забрудненої води з вмістом миш’яку, одного з найбільш поширених та найбільш небезпечних речовин у складі вугільної золи. Солі миш’яку легко розчиняються в воді, що створює загрозу зараження джерел питного водопостачання.


Протокол лабораторного дослідження, яке виявило високий вміст миш’яку в воді оз. Гарячка

Згідно іншого дослідження авторитетної американської спілки «Лікарі за соціальну відповідальність» , токсиканти з вугільної золи мають великий руйнівний потенціал та можуть пошкоджувати всі основні системи організму, викликаючи різноманітні хвороби, негативно впливати на розвиток дітей та підвищувати загальний рівень захворюваності та смертності.

З огляду високі викиди забуднюючих речовин, включаючи парникові гази, та проблему антропогенних змін клімату, в останні 5 років енергетичне та промислове використання вугілля почало активно обмежуватися в усіх провідних економіках світу, включаючи Китай, США та ЄС.

В США за часів адміністрації Обами, через значний тиск громадськості, федеральне Агенство з охорони довкілля та місцеві державні органи почали впроваджувати політику спрямовану на згортання вугільної енергетики в США. Лише 2015 року в США було закрито 94 вугільних теплових електростанцій загальною потужністю понад 13,5 ГВт.

В країнах ЄС з кінця 2015 року згідно положень директиви 2001/80/EC вступила в силу повна заборона на експлуатацію потужностей вугільної енергетики, які не дотримуються сучасних обмежень на концентрацію двоокису сірки, оксидів азоту та пилу у викидах в атмосферу. В ЄС також широко поширена комплексна утилізація золошлакових відходів в якості сировини для будівельної промисловості та діє жорсткий контроль за поводженням з вугільними відходами.

Нещодавно також стало відомо про рішення уряду Китаю про скасування 104 проектів з будівництва нових вугільних електростанцій сукупною потужністю 120 ГВт, при цьому були скасовані навіть ті проекти які вже знаходилися у фазі будівництва. Ключовим пріоритетом на наступні п’ять років керівництвом Китаю було визначено розбудову відновлюваних джерел енергії.

Хто вирішить конфлікт між громадськістю та бізнесом?

Наразі жителі Позняків вимагають негайного переобладнання Дарницької ТЕЦ та рекультивації оз. Гарячка. Подальше використання невпорядкованого золовідвалу, який є джерелом забруднення повітря токсичним пилом, вони вважають неприйнятним. Громадськість налаштована рішуче і не схильна приймати компроміси у питаннях, що стосується їх здоров’я та якості життя.

Єдиним вирішенням в тих умовах що склалися, місцеві активісти бачать переведення ТЕЦ з вугілля на більш чистий природній газ, який при спалюванні не лишає небезпечних золошлакових відходів. Мотивують вони це тим, що не готові платити власним здоров’ям заради збереження прибутків приватного підприємства. При цьому район Позняків опалюється газовими потужностями «Київенерго», а жителі сплачують платіжки за опалення на рівні інших районів Києва. Через порівняно низьку вартість палива тариф на опалення для центральних районів Лівобережжя, підключених до Дарницької, ТЕЦ є дещо нижчим, але він не враховує шкоду та збитки, спричинені забрудненням.

Програма технічних заходів, публічно презентована керівництвом Дарницької ТЕЦ у вересні 2016 року, пропонує поступову реконструкцію систем золошлаковидалення чотирьох котлів та встановлення електрофільтрів на газоходи, після чого золошлакові відходи будуть збиратися у сухому вигляді та стануть придатними для використання при виробництві будівельних матеріалів. Поточними планами ТОВ «Єврорекнструкція» припинення експлуатації золовідвалу та його рекультивація передбачається лише з 2020 року.

Такий план не дозволяє мінімізувати забруднення та усунути негативний вплив на здоров’я населення. Окрім того, він базується на необґрунтованих припущеннях і несе нові ризики. Зокрема невідомо, чи є придатними золошлакові відходи Дарницької ТЕЦ для використання в якості сировини для виробництва будівельних матеріалів, які б відповідали держаним санітарним стандартам. Також є ризики для здоров’я населення, які можуть виникати через підвищені рівні забруднення повітря, спричинені перевезенням в межах міста великих обсягів відходів вантажним транспортом.

Наразі подальший розвиток подій залежить від дій державних органів, які вже не можуть заплющувати очі на проблеми, пов’язані зі спаленням вугілля на Дарницький ТЕЦ та накопиченням великої кількості токсичних золошлакових відходів в межах міста. Разом з закриттям золовідвалу, проблема відсутності належного комплексу газоочисного обладнання (електрофільтрів, сірко- та азотоочистки), яке не було встановлене при переведенні станції з газу на вугілля, так чи інакше має бути вирішена. Альтернатив небагато – або повернення до спалення газу, або реконструкція станції з встановленням повного комплексу очисного обладнання, або її закриття і переведення відповідних теплових мереж Дарницького району на інші джерела опалення.

Опубліковано в журналі «Екологія Підприємства», №2, 2017

2 thoughts on “Вугільне гуляйполе на лівому березі: Дарницька ТЕЦ в центрі екологічного скандалу

  1. Дуже вдячні експерту за цю статтю! Мешканці Позняків нарешті знають правду, далі — все залежить від них….Або дихати з дітьми та хворіти, або жорстко вимагати дотримання своїх конституційних прав на здорове довкілля!

  2. 18.01.2017 року я особисто поскаржилася на те що зола та шлаки зберігаються на території золошлаковідвалу з порушенням встановлених норм, тобто не вкриті водою, що призводить до висушення верхнього шару золи та загрозу пилових отруйних буревіїв. З відповіді ТОВ «Єврореконструкція» на моє звернення я зрозуміла, що до 2021 року вони навіть не будуть намагатися суворо дотримуватися правил експлуатації об’єкта (передбачається або лише зволоження золошлаків або покриття поверхні бішофітом і все це без комплексної екологічної експертизи)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *