Скільки в Україні насправді заповідних територій?

Фрагмент фото Д.Демченка

Фрагмент фото Д.Демченка

Існує практика встановлення на рівні законодавства певних показників заповідності, які необхідно досягнути у майбутньому. Вперше нормативні показники встановлювались Законом України «Про Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні» (1994), який у ст.3 зазначає таке. «Оптимізація мережі територій та об’єктів ПЗФ, подальший розвиток заповідної справи в Україні мають бути забезпечені на основі вирішення таких першочергових завдань: (…)збільшення площі територій та об’єктів ПЗФ як важливого інтегрального екологічного показника до 2000 р. в цілому в Україні до 3-4, а в окремих регіонах — до 9-10%, забезпечення репрезентативності ПЗФ за флористичною, ценотичною, фауністичною, геологічною, грунтознавчою, ландшафтною та іншими екологічними ознаками».

У 2000 році Закон України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі на 2000-2015 р.» зафіксував виконання цієї норми: «Станом на 1.09.2000 р. природно-заповідний фонд України включає біосферні та природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки — пам’ятки садово-паркового мистецтва загальною площею близько 2,4 млн. гектарів, або 4 відсотків території країни». Разом з тим, у Додатку 2 Закон формує наступне завдання для розвитку заповідної справи, постановляючи, що до 2015 року площа ПЗФ України повинна становити 10,4%. Водночас, Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 р.» (2011) зазначає що «Частка природно-заповідних територій в Україні є недостатньою і залишається значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де площі, зайняті під природно-заповідні території, становлять у середньому 15 відсотків» та у «Цілі 5» зазначає, що завданнями у сфері припинення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття і формування екологічної мережі є доведення до 2015 р. площі національної екомережі до рівня (41% території країни), необхідного для забезпечення екологічної безпеки країни, запровадження системи природоохоронних заходів збереження біо- та ландшафтного різноманіття і розширення площі природно-заповідного фонду до 10% у 2015 р. та до 15% загальної території країни у 2020 р.

Таким чином, створюється юридична підстава для офіційного підрахунку площі ПЗФ України. Методологія підрахунку площ ПЗФ та з’ясування частки ПЗФ відносно загальної площі держави, що здається, є простою арифметичною задачею, виявила в собі чимало підводних каменів.

Створення великих за площею ПЗФ є складною задачею, зазвичай розтягнутою у часі на роки. Тим більше, коли йдеться про національні парки, природні та біосферні заповідники, то їх створення можливе лише шляхом прийняття відповідного Указу Президента України. Проте щорічне звітування про прирощування площ ПЗФ вимагається не від Президента а від обласних державних адміністрацій (і, донедавна – територіальних органів Мінприроди). Таким чином, самостійно нарощувати відсоток ПЗФ на рівні областей можливо лише шляхом створення значної кількості невеликих за площею ПЗФ місцевого значення. Тому місцевим органам влади простіше піти на умисні помилки у підрахунку площі ПЗФ, додавши до обласної статистики додаткові гектари, ніж пройти повний цикл процедури створення ПЗФ і реально примножити заповідну частину площі області.

На нашу думку, офіційну статистику, яка говорить про 6,7% території України, зайнятих ПЗФ, можна поставити під сумнів. З цього приводу, розглядаємо у нашому дослідженні дві гіпотези неправомірного підрахунку площ ПЗФ:
1. Повторний підрахунок площ ПЗФ при входженні одних об’єктів до складу інших
2. Врахування площ морських акваторій в статистиці ПЗФ в перерахунок на площу областей

Повторний підрахунок площ ПЗФ при входженні одних об’єктів до складу інших. Законодавство не виключає можливість створення об’єктів ПЗФ, до складу яких входять вже існуючі об’єкти і така практика поширена. При цьому, випадки скасування територій ПЗФ у зв’язку із їх включенням до інших, створених пізніше, ПЗФ, нам не відомі. Тобто всі об’єкти та території ПЗФ, що увійшли до складу інших територій ПЗФ, юридично не втрачають свого статусу і продовжують функціонувати. Існує практика створення на базі кількох заказників одного великого РЛП, або НПП. Причиною збереження статусу дрібних об’єктів ПЗФ при їх входженні у великі, є унікальний охоронний режим кожного з ПЗФ, прописаний у їх положеннях. Відтак, до розробки детального зонування території РЛП або НПП, скасування дрібних ПЗФ є нераціональним кроком, що може призвести до створення на їх території значно м’якішого режиму ніж майбутній режим РЛП, або й просто нового, неприйнятного для ділянки режиму.

В свою чергу, існує практика створення на базі існуючих РЛП – нових НПП. Таким чином існують заказники, що входять до складу РЛП, який у свою чергу входить до складу НПП. Виходить така собі «матрьошка». Проте підрахунок загальної площі ПЗФ досі здійснюється за простим арифметичним принципом – «заказників – стільки-то, РЛП – стільки-то, НПП – стільки-то… загалом – стільки-то». Отож площа деяких ПЗФ потрапляє до загальної статистики двічі або навіть тричі. Після звернень громадських організацій, Мінприроди додало до переліку статистичних звітів щодо ПЗФ областей окрему таблицю, що відображає входження одних ПЗФ у інші. Ми провели дослідження, чи досі області вказують в якості статистики заповідності відомості про кількість ПЗФ без урахування входження одних територій у інші.

В АР Крим 11 об’єктів ПЗФ загальною площею 590 га накладаються на 6 інших. У Вінницькій області, 22об’єктів  ПЗФ загальною площею 5569.6 га входять до складу чотирьох об’єктів ПЗФ. У Волинській області 44 дрібних об’єкти ПЗФ загальною площею 15165.67 га входять до складу дев’яти великих. У Дніпропетровській області 4 заказники та пам’ятки природи загальною площею 326,6 га входять до складу двох більших за площею заказників. У Донецькій області 24 об’єкти ПЗФ загальною площею 16694.05 га входять до складу більших територій ПЗФ. Показовим прикладом є входження до складу РЛП «Меотида» шести об’єктів ПЗФ площею 1516,3 га та входження самого РЛП «Меотида»  площею 14351,9 га до НПП «Меотида». У Закарпатській області 69 дрібних об’єктів ПЗФ загальною площею 4506.53 га входять до складу 11 більших за площею. Пам’ятка природи „Довгий потік” (75 га) включає пам’ятку природи „Тис ягідний” (21 га), проте сама входить в склад Карпатського біосферного заповідника. Заповідне урочище місцевого значення „Боржава” (302 га) га входить в РЛП „Притисянський”, але саме включає пам’ятку природи „Великій ліс” (1,5 га). Таким чином має місце потрійне дублювання площі. У Запорізькій області 24 об’єкти ПЗФ загальною площею 28185 га входять до складу двох НПП. У Івано-Франківській області 34 об’єкти ПЗФ загальною площею 2785.92 га входять до складу більших за прощею двох НПП та двох РЛП. У м.Києві 10 об’єктів ПЗФ загальною площею 2403,63 га входять до складу 4 більших територій ПЗФ. У Київській області 3 території ПЗФ загальною площею 782,2 га входять до трьох більших територій ПЗФ. У Кіровоградській області 31  територія ПЗФ площею 940 га входить до складу трьох більших об’єктів  ПЗФ. У Луганській області 6 об’єктів ПЗФ загальною площею 1169 га входять до складу більших 4-х територій ПЗФ. У Львівській області 14 об’єктів  ПЗФ загальною площею 1788,1 га входять до складу 2-х більших територій ПЗФ. У Миколаївській області 17 об’єктів  ПЗФ загальною площею 26265,44 га входять до складу 6 більших ПЗФ. НПП «Бузький Гард» включає РЛП «Гранітно-степове Побужжя» (6138,13 га), а НПП «Білобережжя Святослава» вкючає РЛП «Кінбурнська коса» (17890,20 га). В Одеській області 7 об’єктів  ПЗФ площею 9133.07 га входять до 6 більших об’єктів ПЗФ. У Полтавській області 43 території ПЗФ загальною площею 22289.92 га входять до 5 більших територій ПЗФ. У Рівненській області 40 ПЗФ площею 8837.36 га входять до більших 10 об’єктів  ПЗФ. У Сумській області 34 об’єкти ПЗФ загальною площею 12474.76 га входять до 3 більших за площею ПЗФ. У Тернопільській області 136 територій ПЗФ загальною площею 14131,97 га входить до складу 20 більших об’єктів  ПЗФ. У Харківській області 11 територій ПЗФ загальною площею 10071,7 га входять до складу 5 більших за площею ПЗФ. У Херсонській області 4 ПЗФ загальною площею 48 529.2 га входять до 3 більших територій ПЗФ. В Хмельницькій області до складу НПП «Подільські Товтри» входять 150 об’єктів ПЗФ загальною площею 13206.33 га. У Черкаській області 9 територій ПЗФ загальною площею 7871.0083 га входять до складу трьох більших ПЗФ. У Чернівецькій області 63 об’єкти ПЗФ загальною площею 6142,8 га входять до складу більших 7 об’єктів ПЗФ. Заканик «Зубровиця» (1536 га) входить в Регіональний ландшафтний парк «Черемошський», при цьому до його складу входить 11 територій ПЗФ (загалом — 1189,9 га). З них — Ландшафтний заказник «Красноїльський» (995,0 га ) включає ЗУ «Горянка» (15 га), тобто площа останнього в обласній статистиці рахується 4 рази. У Чернігівській області 41 ПЗФ загальною площею 8740,69 га входять до складу 14 більших ПЗФ. На території м.Севастополя та Житомирської області не виявлено фактів дублювання площ ПЗФ.

Таким чином, ми виявили, що в Україні повторно обліковується 267137 га ПЗФ, що в можна співставити з двома середніми площами ПЗФ області.

Узагальнивши зібрану інформацію, мусимо наголосити, що в Мінприроди України ведеться статистика лише фактичної площі ПЗФ, тобто віднімаючи дублювання. Проте, відомості, отримані нами від Мінприроди і від областей, дещо відрізняються, оскільки обласні органи продовжують позиціонувати площу ПЗФ, ігноруючи факт дублювання площ. Лише у Тернопільській, Сумській і Закарпатській областях підрахунок площ ПЗФ ведеться належним чином.

Врахування площ морських акваторій в статистиці ПЗФ в перерахунок на площу областей.

До цієї території України включена сума площ всіх областей України, АР Крим, міст Києва та Севастополя із включенням внутрішніх водойм та водотоків. При цьому, морські акваторії, віднесені до територіальних вод України, до жодної з областей не відносяться і не входять до площі держави. Відповідно, розміщені в акваторії території ПЗФ не відносяться до територій областей і не враховуються при обрахуванні частки України, зайнятої природно-заповідними територіями. Так, заказники «Філофорне поле Зернова» та «Мале філофорне поле», створені в акваторії Чорного моря, мають, відповідно, площу 402500,0 га та 38500 га, але не вливають на частку заповідності.

Разом з тим, території ПЗФ, які частково складаються з суходолу і частково – з акваторії, віднесені до областей, оскільки до областей віднесена площа їх суходільної частини. Є і невелика група ПЗФ, т.з. «прибережні шквальні комплекси», створені у АР Крим у прибережній частині морської акваторії. Загальна кількість таких ПЗФ складає 36 (ще 9 територій ПЗФ входять в склад тих, що обраховуються нами під час дослідження). Ми припустили, що при обрахунку площі ПЗФ кожної з приморських областей, відбувається врахування всієї площі напівсуходільних ПЗФ (в т.ч. ділянок акваторії, не віднесених до площі областей).

Всього у складі ПЗФ обліковується 302950 га морських акваторій.

Показовою є ситуація із обрахунком площі ПЗФ у Хесонській області. Загалом площа ПЗФ Херсонщини становить 224171,16 га, з яких до складу Чорноморського біосферного заповідника віднесено 74971 га акваторії , до складу НПП «Азово-Сиваський» — 43685 га та до складу НПП «Джарилгацький» — 2469 га. Також 18620 га заказника «Ягорлицький» входить до буферної зони Чорноморського біосферного заповідника, тобто не віднесена до його території. Загалом морська акваторія становить 139745 га, що становить 62.3% площі!

Таким чином, нами встановлено, що при підрахунку площі ПЗФ України в приморських регіонах до площі ПЗФ додають одночасно землі, включені у ПЗФ на суходолі та акваторію моря, яка не відноситься до площі України. Загальна площа таких ПЗФ становить 302950 га, що можна співставити більш як з двома середніми площами ПЗФ області.

Дійсна площа та частка ПЗФ

Отримані нами статистичні відомості можна використати для виявлення дійсної частки ПЗФ а не його площі. Саме нерозуміння, або небажання розуміти, що сумарна площа ПЗФ України не може використовуватись для обрахунку частки заповідності держави, призвело до такої відчутної похибки у офіційній статистиці. Загальна площа всіх ПЗФ, створених в Україні становить 3922662,6227 га (включно із територіями, які накладаються одне на одне і з морськими акваторіями). На жаль, саме цю площу використовують для вирахування частки заповідності України (SПЗФ x 100 / SУкраїни) – 6,7%. Проте, для обрахунку частки заповідності слід використовувати вже не сумарну площу всіх ПЗФ, а іншу цифру – отриману шляхом віднімання від сумарної площі ПЗФ площі морських акваторій (загалом – 570087 га), які не входять в площу України а також площ ПЗФ, які територіально накладаються одне на одне. Таким чином дійсна площа території України, зайнятої заповідними територіями становить – 3650912,1081 га, що дозволяє обрахувати і дійсну частку заповідності держави, що становить – 5,5%. При цьому, офіційна статистика неправомірно додає до дійсної площі ПЗФ додаткові 14,53%.

Василюк О.В. Національний екологічний центр України

вперше опубліковано:
Василюк О. В. Про необхідність виявлення дійсної площі ПЗФ України \\ Виконання стратегії національної екологічної політики у сфері природно-заповідної справи: оцінка громадськості: збірка матеріалів до Комітетських слухань у Верховній Раді України «Природно-заповідний фонд України: проблеми та шляхи вирішення». К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2013, — 112 с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *