Роль реструктуризації вугільного сектору у новій кліматичній політиці України

З огляду на низку економічних та, в першу чергу, екологічних причин у світі набирає обертів, особливо після ратифікації Паризької кліматичної угоди, тенденція до згортання вугільної енергетики та перехід на відновлювані джерела енергії. Такий сценарій розвитку енергетичного сектору в Україні зміг би суттєво покращити екологічну ситуацію,  забезпечити енергетичну безпеку держави та позбутися цілого пласту корупції у вугільній сфері.

Світовий тренд

Нині зменшення зайнятості у вугільному секторі відбувається у всьому світі в результаті реструктуризації та консолідації видобувних підприємств, а також механізації та автоматизації праці. Що більше, вже найближчими роками і десятиліттями кліматоохоронна політика викликатиме докорінні зміни у світовому енергетичному балансі. Результатом цього стануть подальші втрати робочих місць у паливному секторі – у видобутку вугілля, розвідці і видобутку нафти і газу, а також на теплових електростанціях. Застосування вугілля як найбруднішого і найбільш вуглецевоємного палива буде інтенсивно витіснятися в результаті тих змін, які прийдуть із впровадженням положень Паризької Угоди в промисловості та енергетиці.

Досвід країн, в яких вже відбулося скорочення зайнятості у вугільному секторі, показує що це можливо за наявності послідовної державної політики. У 2018 році Німеччина остаточно припиняє збитковий видобуток кам’яного вугілля і закриває останню глибоку шахту. Реструктуризація вугільної галузі відбувається планово і без негативних соціальних наслідків.

Успішний приклад Німеччини наголошує на необхідності добре спланованих, ретельно підготовлених та соціально справедливих стратегій переходу (Just Transition), включаючи заходи із соціального захисту, програми з перепідготовки працівників та сприяння диверсифікації економіки регіонів, найбільш залежних від вугільної промисловості.

Вимушена реструктуризація

Реструктуризація вугільної галузі вже стала для України нагальним питанням через драматичний розвиток подій протягом останніх трьох років. З початком війни на Донбасі 97 шахт всіх форм власності опинились на території, що контролюється незаконними збройними формуваннями. У наслідок бойових дій значна кількість шахт на непідконтрольній території була пошкоджена або зруйнована. За три роки, починаючи з 2013-го, загальний видобуток скоротився більш ніж удвічі. 2015 року за офіційними даними загальний видобуток вугілля в Україні становив вже лише 39,7 млн тон.

На окупованій території залишилися всі шахти, що видобували антрацитові марки вугілля, що створює критичну загрозу енергетичній безпеці, оскільки сім із 14 теплових електростанцій України технологічно розраховані  на спалення саме антрациту і не можуть працювати на вугіллі інших марок.

Функціонуючі державні вугледобувні підприємства що залишилися на підконтрольній Україні території  є економічно збитковими та знаходяться у занепаді через хронічне недофінансування. Вони нагально потребують реструктуризації та чіткого і чесного довготермінового плану для галузі.

Уроки минулого

Провал реструктуризації вугільної галузі в другій половині 1990-х з рештою став причиною тієї ситуації, що склалася зараз. У короткий період з 1996 по 2000 роки на Донбасі було закрито 83 шахти, внаслідок чого сотні тисяч людей втратили роботу. Шахти ліквідовувалися без проведення рекультивації та належних захисних робіт для попередження негативних наслідків. Через закриття шахт цілі райони зазнали підтоплення шахтними водами, відбулося просідання ґрунтів та руйнування інфраструктури; в багатьох селищах порушилося водопостачання. Процес закриття шахт супроводжувався масштабною корупцією, обладнання та матеріали шахт розкрадали та здавали на металобрухт.

Невпорядковане закриття шахт в кінці 1990х та на початку 2000х років призвело до суттєвого наростання комплексу екологічних загроз. Серед них затоплення шахт та вихід отруйних шахтних вод на поверхню, хімічне та біологічне забруднення водних ресурсів, зараження територій важкими металами та радіоактивними елементами, масштабне збільшення площ забруднених ґрунтів.

Коли стали гостро проявлятися негативні соціальні та екологічні наслідки закриття шахт, процес реструктуризації фактично припинився, натомість в нереформованому секторі, враженому структурними проблемами почалася приватизація. Паралельно з ростом приватного та розпадом державного сектора, починаючи з ранніх 2000-х, відбувався ще один процес – виникнення та масштабування нелегального вуглевидобутку вугілля з поверхневих пластів.

Наслідки невдалої державної енергетичної політики та корупції у вугільній галузі стали нищівними у всіх аспектах, при цьому вплив некерованого вуглевидобутку на стан довкілля та гуманітарно-екологічну ситуацію є не менш катастрофічним, ніж власне війна. Масштабне забруднення, поширення токсичних відходів та руйнування екосистем в регіоні Донбасу та поза його межами – це наслідок стратегічного провалу держави, яка вчасно не вирішила проблему реструктуризації вугільної галузі і не почала розбудову відновлюваної енергетики, яка є невід’ємним елементом сучасної постіндустріальної економіки.

Стан справ на окупованих територіях

Зупинка роботи ряду вугледобувних підприємств на непідконтрольних територіях посприяла підвищенню рівня безробіття, та як наслідок обсягів нелегального видобутку, які значно збільшилися за період з початку окупації. При цьому масовий нелегальний видобуток є нищівним для екологічного стану територій, на яких ведеться, небезпечним для робітників та як правило супроводжується використанням дитячої  праці.

Залишившись без дотацій з українського бюджету, захоплені державні шахти, що перебувають на окупованій території, нині ледь працюють, заробітна плата на таких підприємствах знизилася рівно вдвічі, однак і та виплачується лише частково, адже вуглевидобувні підприємства на цих територіях переведені на повне самозабезпечення.

Сукупно нелегальний видобуток, порушення екологічних, трудових та соціальних прав, які ускладнюються умовами збройного конфлікту, призводять до того, що соціальна напруга зростає, довкілля зазнає непоправної шкоди, а регіон ще більше занурюється у депресію.

Руйнування інфраструктури та інженерних мереж в наслідок бойових дій та мародерства, поширення хімічного забруднення, пошкодження об’єктів каналізації водовідведення, припинення водовідливу та затоплення шахт нині становлять загрозу для населення всього регіону.

Потрібен новий шлях

Вугільний сектор, вражений метастазами корупції, був і залишається причиною великих економічних та соціальних проблем ще з середини 1990-х років, а також є найбільшим джерелом викидів парникових газів. До сьогоднішнього дня жоден уряд не спромігся провести реструктуризацію вугільної галузі, що було життєво необхідно для модернізації держави та створення умов для інноваційного розвитку в енергетичному секторі.

Згідно висновків дослідження «Справжня ціна вугілля в умовах війни на Донбасі: погляд через призму прав людини» яке було опубліковано в кінці березня коаліцією правозахисних організацій, криза вугледобувної галузі стала одним із чинників, який полегшив Російській Федерації спровокувати війну на сході України та продовжує негативно впливати на настрої місцевого населення.[1]

Новий етап реструктуризації вугільної має бути невід’ємною частиною енергетичної стратегії держави та базуватися на системному підході, враховуючі  соціальні, екологічні, безпекові та економічні аспекти. Для відновлення економічного розвитку в Луганській та Донецькій областях потрібні альтернативи вуглевидобутку, тому особливу увагу слід приділити створенню нових робочих місць та економічних можливостей для корінних жителів і переселенців.

Для виходу з многофакторної кризи дороговказом для шахтарських регіонів та всієї України мають стати Цілі сталого розвитку на 2016–2030 роки, затверджені у рамках 70-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН, а саме: використання відновлюваної енергії, підвищення енергетичної ефективності у всіх сферах, забезпечення здорового способу життя, сприяння економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та гідній праці для всіх, розширення прав і можливостей жінок і дівчат, забезпечення екологічної стійкості міст, сприяння побудові демократичного та відповідального суспільства.

[1] Дослідження «Справжня ціна вугілля в умовах війни на Донбасі: погляд крізь призму прав людини» було підготоване ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» у співпраці з іншими організаціями-членами Коаліції  «Справедливість заради миру на Донбасі» за підтримки Представництва Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні.

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *