Негативний вплив на довкілля роботи підприємств теплоенергетики Київського регіону

Теплові електростанції досі вироблять близько 47 % всієї електроенергії в Україні. І разом з тим, вони становлять одно з основних джерел забруднення довкілля в країні.

industry-sunrise-clouds-fog-39553

В Київському регіоні до числа найбільших забруднювачів довкілля належать Дарницька ТЕЦ і Трипільська ТЕС.

На прикладі роботи цих двох підприємств видання «Екологія Підприємства» аналізує екологічні проблеми української теплоенергогенерації разом з екологом Національного екологічного центру України Олегом САВИЦЬКИМ.  

– Пане Олеже, в чому полягає негативний вплив роботи вугільної електростанції на довкілля?

– Загалом вугілля є найбільш брудним видом викопного палива, оскільки містить багато шкідливих домішок, зокрема сполуки сірки, важкі метали, ртуть та подекуди навіть радіоактивні ізотопи. При спаленні вугілля ці отруйні речовини у значних кількостях вивільняються в довкілля, забруднюючи повітря, водні басейни та ґрунти.

Найбільш небезпечним наслідком роботи вугільних електростанцій та неналежного поводження з золошлаковими відходами є забруднення повітря, яке спричиняє підвищення серед населення чисельності респіраторних і серцево-судинних захворювань, порушення розвитку у дітей та загальне збільшення смертності.

Такі забруднюючі речовини, як сірчистий газ, оксиди азоту та зольний пил, що у великій кількості  викидаються підприємствами теплової енергетики, завдають хронічної та незворотної шкоди здоров’ю людей як прямо, так і опосередковано. При цьому дія важких металів є найбільш руйнівною та довготерміновою.

Особливу шкоду спричиняє забруднення повітря мікроскопічними зваженими частками пилу діаметром менше 2,5 мікрометрів, які можуть глибоко проникати до легенів і вносити отруйні речовини (в тому числі важкі метали) до кровообігу, викликаючи різноманітні захворювання.

Найбільш вразливі до забруднення важкими металами діти та вагітні жінки. Рядом світових досліджень доведено, що вплив цих забруднюючих речовин в ранньому віці викликає підвищений ризик розвитку хронічних захворювань, у тому числі патологій нервової системи, ожиріння, діабету і гормонально обумовленого раку.

– Наскільки безпечнішою в цьому плані є робота газової електростанції?

– При спаленні природного газу не утворюються викиди двоокису сірки та зольного пилу з вмістом важких металів. Також не утворюються токсичні золошлакові відходи, які треба складувати або утилізувати. Ці переваги є очевидними, коли в електростанція розташована в межах міста.

Газові електростанції значно менше забруднюють повітря, але проблемою залишаються викиди з них оксидів азоту. Втім, їх можна мінімізувати за рахунок режимно-технологічних заходів або навіть усунути при застосуванні сучасного очисного обладнання на основі технології селективного каталітичного відновлення.

– Наскільки постраждало довкілля в Україні від переведення ТЕС з газу на мазут і вугілля?

Мазут зараз використовується переважно для розпалу котлів як технологічне паливо в незначних кількостях. Проблема використання мазуту в тому, що на багатьох підприємствах з технічних причин очисне обладнання під час розпалу котлів не діє. Це спричиняє короткотермінове, але інтенсивне забруднення повітря продуктами неповного згорання, які містять високотоксичні органічні сполуки, зокрема бензопірени. При використанні газу для розпалу котлів викиди шкідливих речовин значно менші.

Загалом, в порівнянні з радянськими часами, абсолютні обсяги спалення вугілля підприємствами теплової енергетики зменшилися. Але довкілля продовжує страждати, оскільки проблеми з викидами сірки, зольного пилу та золошлаковими відходами залишилися невирішеними.

Порівняно з 1990-ми та початком 2000-х років, коли газ спалювався разом з низькоякісним вугіллям та абсолютні обсяги виробництва були меншими, сьогодні викиди забруднюючих речовин зросли разом з обсягами генерації. Зараз вже пізно говорити про комплексну екологічну модернізацію підприємств теплової енергетики – цим потрібно було займатись ще в 1990-ті роки, тоді б вдалося запобігти багатьом проблемам. Зараз вже йдеться про те, що нам потрібно планово згортати сектор теплової енергетики, де середній вік підприємств – 45 років, та переходити на відновлювані джерела енергії.

– Чи проводиться моніторинг викидів теплових електростанцій столичного регіону?

Зараз такий моніторинг із застосуванням сучасних технічних засобів не проводиться. Підприємства подають лише звіти про викиди на основі розрахункових даних, відповідно до обсягів споживання палива та його характеристик (зольності вугілля та вмісту в ньому сірки). Верифікація таких звітів не проводиться, тому наскільки вони відповідають дійсності – судити важко.

Необхідність введення електронного моніторингу на підприємствах теплової енергетики є загальнонаціональною проблемою, яка потребує вирішення з боку центральних органів виконавчої влади.

Крім введення моніторингу викидів безпосередньо на підприємствах теплової енергетики, також необхідне створення системи моніторингу якості атмосферного повітря в містах. Адже, крім викидів великих підприємств, на нього можуть впливати багато інших факторів (погодні умови, пожежі на навколишніх торфовищах, транспортне навантаження, викиди малих підприємств тощо). Інформація про якість повітря в великих містах має бути доступною в режимі реального часу на відповідних веб-ресурсах, що є загальносвітовою практикою.

– Чи можна довіряти інформації нового керівництва Дарницької ТЕЦ про поліпшення цього року екологічної ситуації на золовідвалі по вул. Здолбунівській?

В таких питаннях можна довіряти лише незалежним органам контролю. З кожним роком ситуація там лише ускладняється, оскільки золовідвал (колишнє озеро Гарячка) експлуатується вже понад 40 років і фактично вже переповнений. В літній період золошлакові відходи на поверхні знаходяться в сухому вигляді, що час від часу призводить до інтенсивного пилового забруднення прилеглих житлових мікрорайонів.

– Як, на Вашу думку, можна швидко та принципово вирішити проблему золовідвалу Дарницької ТЕЦ?

– Для вирішення цієї проблеми необхідні комплексні заходи. Слід принципово вирішити проблему із золошлаковими відходами ТЕЦ – їх не можна далі накопичувати. Тут можливі два варіанти – або ТЕЦ переходить на спалення газу, або знаходить шляхи утилізації золошлакових відходів.

Зокрема, можливе застосування технології сухого видалення золошлаків, яка дозволяє використовувати ці відходи як сировину для будівельної галузі. Але з таким варіантом пов’язані певні ризики. На подібну сировину має бути стабільний попит та налагоджена залізнична логістика. З огляду на транспортну ситуацію в Києві, вивезення відходів на переробку за допомогою автотранспорту не є прийнятним, особливо зважаючи на великі обсяги їх утворення.

Крім вирішення проблеми утворення нових відходів, підприємство також має провести рекультивацію золовідвалу та привести цю територію  до екологічно безпечного стану, що передбачає комплекс гідро-інженерних та земляних робіт, а також створення фіксуючих зелених насаджень на цій території.

– Якою є динаміка впливу роботи Трипільської ТЕС на довкілля за останні 5 років?

Обсяги викидів цим підприємством забруднюючих речовин залишаються дуже високими, фактично в десятки разів вищими за європейські норми, визначені директивою 2001/80/ЕС, яку ми зобов’язалися імплементувати до 2018 року в рамках договору про Енергетичне Співтовариство.

На одному з енергоблоків станції проводилася реконструкція, яка передбачала встановлення обладнання сіркоочистки. Проте фактично енергоблок було запущено без введення установки сіркоочистки в експлуатацію. Це є грубим порушенням законодавства, а також наказу № 541 Міненерговугілля.

Проблема з утилізацією золошлакових відходів станції також не вирішується.

– Чи можна зробити Трипільську ТЕС безпечною для довкілля?

Вугільна енергетика принципово не може бути безпечною для довкілля, зважаючи на фізико-хімічну природу вугілля. А з урахуванням віку та стану основних фондів Трипільскої ТЕС капітальні інвестиції в повний комплекс очисного обладнання, включаючи сірко- та азотоочистку на всі енергоблоки, є економічно недоцільними.

Тим не менше, підприємство зобов’язане вживати заходів для зменшення забруднення повітря та тієї  шкоди, яка завдається здоров’ю населення. Встановлення сучасних електрофільтрів на всі енергоблоки є економічно можливим та дозволило б на порядки зменшити найбільш токсичні для людини викиди зольного пилу.

– Чи реально для модернізації виробничого обладнання Трипільської ТЕС залучити кошти фінансової допомоги донорів з Євросоюзу?

На це не варто сподіватися. Будь-яке підприємство, як і економіка країни в цілому, не може існувати за рахунок коштів донорів. За умов нормальної та фінансово прозорої роботи підприємства встановлення електрофільтрів може бути профінансовано з власних прибутків.

Економічність інших заходів (сірко- та азотоочистка) на станції, яка майже відпрацювала свій ресурс, є сумнівною, тому шанси на їх здійснення навіть з залученням сторонньої фінансової допомоги є мізерними.

– Як роблять безпечними застарілі теплові електростанції в країнах ЄС? Чи реально використати цей досвід щодо реконструкції Трипільської ТЕС?

– Наприклад Чеська Республіка успадкувала в 1990-ті роки підприємства теплової енергетики у тому ж стані, що й ми – без належних споруд для очистки димових газів та з хронічною проблемою золошлакових відходів. Одразу після набуття незалежності там почали системно займатися цими проблемами, досягли значного скорочення викидів та почали утилізовувати золошлакові відходи. Для цього урядом було впроваджено централізованим та плановим чином ряд інвестиційних програм. Це було можливо, оскільки теплова енергетика в Чехії тоді знаходилася й досі залишається в державній власності.

В нашому випадку ситуація зовсім інша. По-перше, підприємства теплової енергетики мають певний економічний життєвий цикл. Модернізація підприємства найбільш ефективна в середині цього циклу, а в кінці строку експлуатації (в середньому для підприємств теплової енергетики 55 років) вона економічно не обґрунтована. Трипільскій ТЕС вже 44 роки. Інвестиції у весь комплекс очисних споруд просто не встигнуть окупитися до кінця технічно обумовленого життєвого циклу ТЕС.

По-друге, фінансовий стан компанії «Центренерго», яка, з одного боку, формально є банкрутом, а з іншого, позиціонується як привабливий об’єкт для приватизації, є несприятливим. І це не лише проблема «Центренерго», загалом криза державного управління та окремі приватні інтереси не дозволяють ефективно здійснювати екологічні інвестиційні програми.

Що може зробити київська громада для перетворення Трипільської ТЕС на екологічно безпечну?

Як я вже згадував вище, підприємства вугільної енергетики принципово не можуть бути безпечними для довкілля. Громадськість має вимагати встановлення сучасних електрофільтрів для зменшення викидів токсичного пилу, що завдає найбільшої шкоди здоров’ю населення. Це є реалістичним заходом.

Також слід вимагати запровадження більш жорстких вимог до якості вугілля, яке спалюється. Зокрема, слід використовувати лише вугілля з низькою зольністю (до 10 %) та малим вмістом сірки (до 1 %). Це також дозволить скоротити викиди.

Якщо ж повернутися до проблеми розпалу котлів, то для цього треба використовувати природний газ замість мазуту.

А якщо ж дивитися в довготермінову перспективу, то необхідно розвивати децентралізовану енергогенерацію на основі відновлюваних джерел енергії – за цим майбутнє електроенергетики. Йдеться про сонячну, вітрову енергетику та комбіноване виробництво тепла та електроенергії з біомаси. Ці нові технології будуть поступово витісняти традиційну централізовану генерацію. Для кожного з цих напрямів в Київщини є великий потенціал, його треба якомога швидше розвивати, щоб позбутися шкідливої у  всіх сенсах  залежності від вугілля. До розбудови нової децентралізованої енергетики можна долучитися вже сьогодні – інвестуючи в приватні сонячні електростанції. Ще краще – об’єднуватись в енергетичні кооперативи та здійснювати більш масштабні комплексні проекти.

 

ЕП №11-2016

Рубрика «Екологічні аварії»

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *