Блог активістів НЕЦУ

Міжнародна громадськість до урядовців країни з проханням не втратити останній шанс на вирішення тротильної проблеми у Горлівці.

Горлівський хімічний завод виробляв вибухівку та хімічну продукцію. В 2001 році його діяльність була зупинена, причому, зупинена з порушенням технологічних норм. Внаслідок цього тротил, який в той час вироблявся, залишився в обладнанні і комунікаціях підприємства. У 2003 році частину його було прибрано, але 30 тон вибухових речовин так і лишилися на заводі. З того часу будівлі цих цехів майже повністю зруйнувалися, а тротил частково перетворився на інші сполуки (на які само – достеменно невідомо). Все це з кожним роком підсилює небезпеку вибуху – внаслідок випадковості або з природних причин. Read the rest of this entry →

Труханів острів продовжує втрачати спортивні  клуби та бази. На їх  місці виникають розважальні комплекси і приватні  будинки з басейнами. Про  це йшлось на пресс-коференції що проходила в приміщенні інформаційного агентства «Укрінформ» 1 лютого. Read the rest of this entry →

Впервые напечатано в Корреспонденте №37

В интервью  с Корреспондентом Николай Злочевский («Зелёный министр» №36  16.09.11) демонстрирует уровень (не) понимания смысла экономических рычагов в экологической политике. Его министерство придумало механизм, по которому половина сборов за загрязнение будет оставаться на предприятии-загрязнителе. По сути, это просто сокращение сбора  вдвое.

Эти сборы не способ собрать деньги на решение экологических проблем, а способ экономического стимулирования снижения выбросов.

Идея штрафования за загрязнение состоит в том, что бы сделать инвестиции в переоборудование предприятия дешевле, чем уплата штрафов. Поэтому сборы должны быть на уровне, который заставляет искать технологии для сокращения загрязнений.

Если министерство может указывать предприятиям, куда направлять деньги, то непонятно зачем вообще собирать экологический налог. Тогда можно просто предписать  выполнение мероприятий.

На мой взгляд, минприроды давно  сосредоточилось на обслуживании бизнеса (в том числе принадлежащего государству), а не на своих первоочередных задачах по предотвращении деградации окружающей среды.

Алексей Пасюк, Киев

«Особливу увагу цензор вимагав звернути на тематику, присвячену охороні природи. В газеті не повинно було з‘являтися нічого критичного щодо будівництва гребель та загнивання водосховищ на Дніпрі...» Так писав у 1976 році у політв’язень Валерій Марченко, перебуваючи в таборах на Уралі. Аналогічно, цензори забороняли писати про проблему вирубок у Карпатах. Також важко не згадати твору Сергія Плачинди «Плотина», який проносить з крізь млу далекого радянського минулого реальну загрозу від створення каскаду дніпровських водосховищ. «Плотина» побачила світ в збірці творів «екологічних» дисидентів СРСР «В судьбе природы – наша судьба» у 1990 році. Щоденники В.Марченка видані у 2000-х. Та багато хто значно раніше розумів, що екологічна криза не за горами, що вона тут, вона дихає у нас за плечима. Read the rest of this entry →