Після греблі — тільки каміння

Міні-ГЕС на гірських річках дають більше біди, ніж користі

Не маючи змоги нереститися, частина риби загинула від розриву черевної порожнини. Решту почавила своїми колесами важка техніка. Ця трагедія сталася цієї весни на річці Ріка у Закарпатті. Там уже давно будують малу ГЕС. Споруджена поперек усього русла гребля переділила річку на дві частини. Жодних рибопропускних споруд — ні тимчасових, ні постійних — не збудовано. Воду згори вниз пропускає шлюз. Вузький прохід та напір води створює бурхливу течію. Коропові види риби, зокрема і червонокнижні, які з річки Тиса впродовж квітня-травня йшли на нерест у верхів’я Ріки, зупинялися під греблею і не могли плисти далі. Відкритий шлюз, із якого вода йшла бурхливим потоком, відлякував рибу. Тисячі особин крутилися під греблею і гинули, гинули, гинули.

Свідками цього стали жителі сіл Нижній Бистрий, Березово і Горінчово Хустського району, які голіруч ловили ще живу рибу та сачками виловлювали мертву. Якщо горе-будівельників не зупинити, то буквально за кілька років десятки видів риби зникнуть і в самій Ріці, й у Тисі, в яку вона впадає.

Науковці шоковані

Ріка — один із найбагатших карпатських водотоків. Тут живе 20 видів риб, 10 з яких занесено до Червоної книги України. Це і лососеві (форель струмкова, лосось дунайський), і велика група коропових (підуст, марени, яльці, пічкурі). Мігрувати вгору-вниз течією Ріки для них — питання життя і смерті. Але і проектанти, і будівельники ГЕС на Ріці на потреби риби фактично наплювали. Це випливає з висновків як Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук, так й Інституту зоології Національної академії наук та експертів-екологів з Форуму екологічного порятунку Закарпаття. Зрозуміло й те, що оцінку впливу на довкілля проекту ГЕС провели неякісно.

Від прокуратури, Мінприроди, облдержадміністрації, облархбудінспекції у відповідь на звернення експертів та активістів громадської ради при Закарпатській ОДА — лише відписки.

А ще в малих ГЕС є й активні лобісти, які хочуть забудувати, зарегулювати практично всі карпатські річки.

Так, Закарпатська облрада мріє побудувати в області 360 міні-ГЕС! Зокрема — на території заказників і заповідних урочищ. А заохочують місцевих депутатів до таких диких планів депутати народні — з Верховної Ради. Ті, що затвердили так званий зелений тариф. Цей тариф дає фантастичні надбавки за вироблені на таких станціях кіловати, тобто передбачає надприбутки для тих, хто вироблятиме енергію на цих убивчих ГЕС. Причому утворюватимуться такі надприбутки завдяки витягнутим із наших з вами кишень (докладніше — у статті «Кому вигідні екокіловати?», «УК», 26 червня 2015).

Обирають місця для малих ГЕС без урахування екологічних характеристик річок, проекти розробляють без попередніх екологічних, гідробіологічних та іхтіологічних оцінок впливу на довкілля. Будують поспіхом, з порушеннями та відхиленнями від проектів.

Проблему загострює Закон «Про регулювання містобудівної діяльності», за яким оцінює проекти будівництва об’єктів, що мають IV і V категорії складності (до них належать малі та міні-ГЕС) та споруджуються за допомогою приватних коштів, експертна організація недержавної форми власності. Тобто не Мінприроди, а приватні структури, які отримують ліцензії від… Міністерства регіонального розвитку. Результати такої політики й бачимо, зокрема на прикладі екологічного дослідження проекту рибопропускної споруди та всієї греблі ГЕС на Ріці.

Потрібні експертизи й зміни до законів

— На території Закарпаття вже діють три новозбудовані міні-ГЕС дериваційного типу (річку заганяють у трубу, і на чималій протяжності русло залишається майже сухим), — говорить президент громадської організації «Екосфера» Оксана Станкевич. — Це Білинська міні-ГЕС у Рахівському районі, Краснянська у Тячівському та Тур’я-Полянська у Перечинському. Усі побудовані на малих річках й усі спричинили практично повне зникнення риби, зокрема й червонокнижних видів, у цих водотоках. Білинська міні-ГЕС не має підпірної греблі, водозабір не оснащено рибозахисними спорудами. Тож у трубу, якою вода подається на турбіну, потрапляють і турбіною перемелюються всі водні мешканці, зокрема мальки. Краснянська й Тур’я-Полянська — з греблями, які фізично розділяють річку навпіл. Після цих гребель води в річці немає, лише купи каміння. Тільки через 50–100 м вода з’являється слабким струмком. На Краснянській ГЕС рибоходу немає, а на Тур’я-Полянській його побудували лише через півтора року після введення її в експлуатацію, та й то під тиском громадськості. Створені підпірною греблею водосховища в гірських річках Красна та Шипот повністю змінили їхній гідрологічний режим: там зникли форель і харіус європейський, натомість з’явились види, не притаманні гірським річкам, наприклад чебачок амурський.

Громадськість звернулася до Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка з проханням провести інспекторські перевірки всіма дотичними до цього питання інстанціями щодо відповідності проекту будівництва ГЕС на Ріці та припинити екологічно небезпечну діяльність забудовника.

Також екологи просять голову профільного комітету Верховної Ради Миколу Томенка ініціювати зміни у законодавстві, які відкоригують «зелені тарифи» малих та міні-ГЕС. Просять вони і прискорити ухвалення закону про оцінку впливу на довкілля та законодавчо затвердити критерії визначення особливо цінних річкових ділянок, на яких будівництво будь-яких гідротехнічних споруд буде заборонено.

Науковці й громадськість навіть розробили такі критерії і створили карту річок, які цим критеріям відповідають. Залишилося тільки закріпити їх у законах і відповідних документах уряду й винести межі особливо цінних річок у натуру.

Ми ж радимо екологам і народним депутатам узяти на озброєння досвід США, де ще в минулому столітті Конгрес ухвалив акт про дикі й мальовничі річки. Їх вирішили охороняти саме через те, що вони — дикі й мальовничі!

ВІД РЕДАКЦІЇ

На різних етапах планування, проектування та виготовлення дозвільної документації в Українських Карпатах перебувають понад 500 малих ГЕС: 360 в Закарпатській області, понад 100 — в Івано-Франківській, по кілька десятків — у Львівській та Чернівецькій.

Такі будівництва загрожують не лише зникненням риби, а й руйнуванням традиційного устрою життя місцевих громад та можливості розвитку туризму. Так, конфлікт на території Бистрецької сільради Верховинського району Івано-Франківської області між місцевими жителями та інвесторами, що планували будівництво ГЕС, був спричинений серед іншого тим, що селяни вважали ГЕС загрозою для туризму.

Масштабні плани будівництва малих ГЕС в Українських Карпатах становлять загрозу для розвитку і водного туризму, адже Прут, Черемош, Стрий та інші річки регіону — основа для гірського сплавного туризму й в Україні, вони приваблюють туристів із Європи.

Автор: Олег Листопад
Урядовий кур’єр, 21.07.2015

This entry was posted in Новини. Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *