На семінарі неурядових організацій Чорноморського регіону "Формування громадської платформи щодо Конвенції про захист Чорного моря від забруднення з огляду на регіональну зустріч Сторін", який пройшов 12-13 березня 2009 року чимало говорилося про те, як покращити Бухарестську конвенцію та інші важливі документів. А ще більше – говорилося про те, як домогтися їх ефективного впровадження, особливо щодо доступу до інформації, участі громадськості в прийнятті рішень, механізмів узгодження та вимог до звітів. Називалося чимало «вузьких місць» у збереженні чорноморського довкілля, і серед них – незадовільне поводження з відходами, каналізаційними стоками тощо. Саме цій темі присвячена ця стаття.
У місті Татарбунари (Одеська область) тарифи на водопостачання і водовідведення постійно підвищуються, при цьому якість послуг не поліпшується. Водопостачання коштує 5,37 грн. за кубометр, а водовідведення – 6,14 грн. Для прикладу: у сусідньому Арцизі вартість водопостачання і водовідведення коштує 2,50 грн за послугу.
ХТО ВІДПОВІДАЄ ЗА БЕЗЛАД?
Саме міська рада як орган місцевого самоврядування затверджує тарифи на житлово-комунальні послуги у розмірі економічно - обґрунтованих затрат на їх виробництво (ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») і з дотриманням «гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням тарифів на житлово-комунальні послуги». (п.7ст.30).
Тариф на водозабезпечення і водовідведення формується із двох складових: собівартості води і прибутку підприємства. Розрахунок собівартості здійснюється згідно з Порядком формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, а розрахунок прибутку здійснюється на основі економічно-обгрунованих фінансових потреб підприємства. Якщо тарифи затверджуються міською радою нижче за надані виробником послуги, тоді міськрада має компенсувати різницю між затвердженими нею і запропонованими виробником тарифами, передбачивши відповідну суму в бюджеті.
Так, 2007 року з міського бюджету датувалися витрати, з метою зниження тарифу на водовідведення (загальна сума компенсації склала 77 тис. грн.) і ціна для населення складала 2,58 грн. за один кубометр. А вже 2008 року, при формуванні бюджету депутати міськради вирішили не дотувати послугу і її вартість різко зросла до 6,14 грн. Ця ціна є найвищою в Одеській області! Виникає запитання: чи був тариф економічно обґрунтованим, як того вимагає закон? Можливо, кошти йшли на ремонт та реконструкцію системи і поверталися нам якісними послугами? Ні. Без перебільшення: система водовідведення у місті Татарбунари претендує на номінацію «екологічна катастрофа місцевого масштабу».
«ПОДАРУНОК» НЕМОВЛЯТАМ
До 2005 року місто Татарбунари не мало власних очисних споруд. Впродовж 30 років стоки (переважно з підприємств і комунальних закладів) потрапляли на очисні споруди Татарбунарської сукняної фабрики, які було побудовано 1964 року. З середини 90-х років вони вже не функціонували – обладнання було демонтоване, металеві конструкції вирізано. І каналізаційні стоки міста накопичувалися у котловані за вулицею Новоселів, розтікалися у вершині озера Сасик, забруднюючи землю, поверхневі та ґрунтові води. І все це у безпосередній близькості від житлових будинків, районної поліклініки і…пологового будинку. Сморід від каналізації – ось що перше відчували новонароджені татарбунарці, з’явившись на цей світ.
Міські каналізаційні очисні споруди почали будувати 2001 року, завершили 2005-го. Будували очисні споруди за рахунок бюджетних коштів (державного і обласного фондів охорони навколишнього природного середовища). Загальна вартість 2139,7 тис. грн. Завважте: уже на час спорудження запропонована технологія була застарілою, десь 70-х років ХХ ст.
І ось результат. На вулиці Робочій постійно виникають аварійні ситуації з водовідведенням: забиваються каналізаційні люки, і жителі потерпають від смороду у власних помешканнях. Під час будівництва будинків було прокладено каналізаційну гілку без урахування природного схилу (тобто її провели «знизу-вгору»). З часом вона просіла, замулилася і, за законами природи, рідина (у даному випадку нечистоти) тече у напрямку «згори-вниз». Таким чином, стоки не потрапляють на каналізаційну насосну станцію (КНС), а накопичуються у люках, заповнюючи усю систему.
Критично-небезпечна ситуація на КНС-1 (вул. Садова), яка фактично відпрацювала свій термін і стала аварійною. Поруч з насосною підстанція (не закрита), де високовольтний провід під напругою лежить у воді. Ніякої санітарної зони, територія відкрита для доступу сторонніх осіб, часто там граються діти…
І ПОВНІ ПІДВАЛИ НЕЧИСТОТ
На погану роботу очисних весь час скаржаться і мешканці вулиць Верхня, Кілійська, Кутузова. Стоки з їхніх будинків потрапляють до КНС-2 на вулиці Верхній (раніше колектор належав сукняній фабриці, а тепер - на балансі міськради), там демонтовано насоси і електрообладнання, отже, КНС не виконує функцій з транспортування нечистот, вони накопичуються і періодично розливаються по поверхні землі, потрапляють у річку Фонтанка, яка далі несе їх через усе місто, заливають підвали багатоквартирних будинків, руйнуючи фундаменти і отруюючи повітря – сморід у під’їздах і квартирах.
Система водовідведення в місті у вкрай занедбаному стані. Добрий десяток років вона якщо працювала, то, як кажуть, «на чесному слові». Начальник КП «Водопостачальник» В.С.Чакір, який прийняв нещодавно господарство, оцінює сучасну ситуацію з водовідведенням як надзвичайну. Я переконалася у цьому, відвідуючи очисні, КНСи і виїжджаючи на аварії. В результаті, для мене «на поверхню» побічно вийшли ще три питання і не менш важливі, ніж тарифи.
МІНУС ЕКОЛОГІЯ
Сьогодні щодня у місто подається вода об’ємом 1000 м3, а на міські каналізаційно-очисні споруди (КОС) потрапляє лише 100-150 м3. Виникає запитання з двома невідомими: куди кожного дня потрапляє 850-900 кубометрів нечистот і чому так відбувається? Та тому, що до міської каналізаційної мережі підключено лише багатоповерхівки, організації і заклади міста, практично весь приватний сектор «сидить» на вигрібних ямах! І більшість з цих ям є самовсмоктуючими (назва каже сама за себе). Асенізаційні машини, які вивозять нечистоти, є у 6 власників (ТОВ «Кедр», ПП «Міллер», ПП «Баргутін», КП ЖКГ, «Приморкомунбуд», районна лікарня). Хто з них працює, а хто ні, виявити важко, і куди зливають нечистоти, якщо міські КОС їх не приймають? Загалом ситуація неконтрольована.
У міськраді повідомили, що лише ТОВ «Кедр» та лікарня мають дозвіл зливати нечистоти на місці старого кар’єру! Цікаво, хто давав такий дозвіл і чи знає про це санітарна та екологічна служби? Нечистоти переважно зливають у найближчий люк (а там навіть кришку підіймати непотрібно, бо її давно вкрали); у найближчій лісосмузі, та навіть на території міста, так званих «капустяних городах», що по суті є заплавою річок Фонтанки і Когильника і звідки добувають воду для потреб міста! Є такий вислів: «живемо як у казці, що далі, то страшніше». Ми живемо, як у казковому королівстві кривих дзеркал, де викривлена свідомість, душа і притуплені інстинкти, як, наприклад, інстинкт самозбереження. При цьому, наші хвороби, що є наслідком вживання неякісної води, в результаті її забруднення, зовсім не казкові. Одне слово, «все пов'язано з усім» як беззаперечно свідчить один із законів екології.
МІНУС ЕКОНОМІКА
Міські очисні споруди, яких довго чекали і дочекалися, будували майже 5 років! Хто проектував і робив розрахунки, на яку перспективу розраховували – незрозуміло. Потужність КОС розрахована на приймання стоків до 1200 м3 за добу (!?), нагадаю, що на них потрапляє лише 100 м3. «Хотіли як краще, вийшло як завжди»: робили на перспективу, при цьому не врахували, що за великий термін експлуатації каналізаційна мережа у межах міста практично зруйнована. І зараз побудовані очисні працюють майже «вхолосту». Наразі вони працюють на половину потужності, тобто використовується резервуар, розрахований на прийом та очистку 500 м3 нечистот. І той резервуар заповнено лише на 20%. Повертаємось до тарифного питання: собівартість продукції залежить в першу чергу від затраченої енергії. Отже, щоб очистити 100 м3 каналізаційних стоків, витрачається електроенергія, яка призначена для очищення 500 м3, додайте амортизаційні, обслуговування та інші нарахування. Ось і вся арифметика. При цьому, не задіяні в процесі металеві і бетонні конструкції КОС, що знаходять в агресивному середовищі, швидко виходять з ладу. Державні кошти освоєні (а це більш ніж 2 мільйони), звіти написано, подяки роздано, посади отримано… А як працюють ці кошти? Чи їх просто вкотре «закопали», схоже на це. Хіба така ситуація була б можливою у доброго господаря, головними рисами якого є заощадливість, раціональність і відповідальність?
МІНУС ГРОМАДЯНСЬКА СВІДОМІСТЬ
Бути свідомим громадянином – це означає виховувати в собі певні риси характеру, такі, як відповідальність, гідність, принциповість і вміння відстоювати свої права. На жаль, більшість і не намагається захищати своє право на гідні умови життя, лише скаржаться на владу та власну долю, інші намагаються вирішити свої проблеми «чужими руками». І ніяк не можуть усвідомити, що бути громадянином – це наука, якої потрібно вчитися. У громадянському суспільстві відносини між владою та громадою будуються виключно в правовому полі. І головне, що кожен добре пам’ятає «хто є хто» - що єдиним джерелом влади в Україні є народ, а ті, кого ми називаємо «владою», насправді найняті працівники, яких за невиконання своїх обов’язків мають звільняти посади. Доречно згадати усім незадоволеним – згадайте, за кого голосували, кого наймали на роботу і чи є ці люди фахівцями, якщо ви живете в таких умовах?
Ірина ВИХРИСТЮК,
голова громадської екологічної організації «Відродження»
Читайте також:
Останні коментарі