Атланти, які за грецькою міфологією тримали на своїх плечах небо, щоб воно не впало на землю – не вигадка і не легенда. Вони й сьогодні чесно несуть варту. Лише змінили свій лик : мускулясті тулуби стали стовбурами, а натруджені руки – гілками. Подивіться самі уважно на багатовіковий дуб: здається, що саме його віти тримають хитку рівновагу, що саме його листя відбиває негативну енергію, яка насилається всім і вся на нашу багатостраждальну землю. Зеленим Атлантам нелегко відбивати ці атаки, а тут ще то блискавка вцілить, то жуки-черв’яки гризти візьмуться. А то й найбільший шкідник – Природогуб Людиноподібний Ненаситний – із пилкою підкрадається.
Дерева вмирають стоячи
Так у Звенигородці Черкаського району громадські інспектори нещодавно недорахувалися одного з трьох 500-літніх Дубів Правди. Хто й як його знищив – невідомо. А тепер під загрозою – іще одне дерево. Хоча офіційно усі вони мають статус пам’ятки природи, місцева державна природоохоронна служба начебто дозволила його зрубати. І це попри те, що віковічні красені бачили свого часу Тараса Шевченка й вважаються ще й меморіальними.
Що тоді казати про перспективи вижити 600-річного дуба "Наддуб", під яким таких знаменитостей не відпочивало. Але хіба ж не варто зберегти цього красеня висотою понад 30 метрів і обхватом стовбура понад п’ять метрів? Дерево росте у м. Ірпінь Києво-Святошинського району на території урочища "Криничка". Зараз тут будується дача, і новий власник землі збирається велетня спиляти. Громадськість же вимагає термінового лікування, огородження й заповідання дерева.
А щодо блискавок, про які ми вже згадували, то у великі дерева вони втрапляють кожні 2-3 роки. Потужні електричні розряди відбивають цілі гілки, розщеплюють-розривають стовбури, випалюють серцевину. Сліди цієї стихії можна побачити на усіх найстаріших деревах України – наприклад, на 1000-літньому дубі, що росте у Рокитнянському районі Рівненської області, або ж на дубі Шевченка у селі Будищах – тому самому дубі, у дуплі якого, за переказами, Тарас ховав свої малюнки. Шість разів потужні (слабших – і не злічити) блискавки ударяли в найстаріший дуб Холодного Яру (Чигиринський район Черкаської обл.), якому більше 1000 років. Обхват його стовбура – 8,9 м, висота – 24 метри.
Стовбур розривало зверху до низу, але дерево вижило. Принагідно зазначимо, що велетень має назву дуб Максима Залізняка. Легенди розповідають, що під кроною цього дуба збирались повстанці на чолі з Максимом Залізняком, радилися із побратимами Богдан Хмельницький та Северин Наливайко. А пізніше саме під цим дубом Тарас Шевченко слухав оповідання місцевих жителів про гайдамаків, а потім написав поему «Гайдамаки» та вірш «Холодний Яр», намалював картину «Дуб на хуторі Буда».
На жаль, біля жодного з наших дубів немає блискавковідводу. А от сусіди-білоруси знайшли можливість убезпечити свій найстаріший дуб від небесного вогню.
Вручили дереву… медаль!
Пропонуючи оберігати живих свідків сивої давнини, ми, скажу чесно, не є оригінальними. Значення вікових та меморіальних дерев як пам’яток історії та культури, за кордоном визнається давно. За свідченням історика охорони природи Володимира Борейка, приклад тут показують німці, які займалися цим ще на рубежі ХХ сторіччя. Причому в Пруссії інвентаризації й охороні підлягали навіть висохлі велетні або ж їхні пеньки. А в природоохоронних і ботанічних німецьких журналах розміщувалися некрологи на загибель дерев.
Рух з охорони вікових дерев в 1920-х роках з Німеччини перекинулося в Польщу. У ньому активну участь узяла також греко-католицька церква на чолі з митрополитом А. Шептицьким. Були видані укази з охорони вікових дерев у приходах, проведена інвентаризація. Тільки в архіві А. Шептицького зібрано півсотні повідомлень від місцевих священиків по цій темі. До 1935 року в Польщі було взято під охорону 579 місць, де росли вікові липи, 925 місць – старі дуби, й ще сотні дерев 17 інших порід. А на 1993 рік у Польщі було заповідано близько 20 тисяч (!) старих дерев.
Для порівняння: в Україні в середині 1990-х нараховувалося близько 3,5 тисяч старих дерев, що охоронялися як пам’ятки природи. Це – дуже мало, бо нескладні розрахунки показують, що в Україні, територія якої більша за польську, заповідних дерев має бути не 3 тисячі, а близько 60 тисяч (!).
Тема пошуку й охорони вікових дерев практично відсутня в українській природоохоронній літературі. У той час як в Естонії або Литві охороні вікових дерев присвячена маса наукової й популярної літератури, створені спеціальні комп'ютерні банки, куди заноситься будь-яка інформація, пов'язана з охороною вікових дерев. Великим попитом користуються в країнах Балтії також насіння й саджанці від меморіальних і історичних дерев.
Є чимало прикладів шанобливого ставлення до старих дерев. Жителі турецького міста Конья вручили медаль самотньому віковому дереву ялівця, що залишилося на місці де раніше шуміли ліси,. На медалі зроблений напис: "Ми вітаємо самотнє дерево, яке вистояло проти сокири й посухи". В 1977 році в США була видана добре ілюстрована, великого формату книга "Славні й історичні дерева", де на 90 сторінках зібрані матеріали про цікаві дерева із усіх штатів. Вони поміщені в дев'яти розділах: історичні дерева, яких уже немає; дерева, зв'язані з будівництвом держави; з наукою; музикою й літературою; релігією і т.д. У Чехословаччині видавалися серії марок із зображенням найбільш старих і знаменитих дерев країни.
У Москві громадськість не дозволила наприкінці 1980-х років спиляти старий в'яз у центрі міста на Кухарській вулиці. Була створена громадська група захисту в'яза. З метою підвищення престижу вікового дерева під його кроною стали проводити різні культурологічні заходи, фестивалі "Біля старого в'яза", виступи дитячих музичних ансамблів. І ще один приклад москвичів, гідний наслідування. Навесні 1996 року московський уряд видав особливий циркуляр, що забороняє в Москві будь-яке будівництво поблизу вікових дерев. А в Чувашії у квітні 1996 року, згідно із законом "Про особливо охоронювані природні території й об'єкти у Чуваській республіці", була введена спеціальна категорія «священні природні місця», куди ввійшли також і окремі дерева, біля яких здійснюються обряди, передбачені каноном або народною традицією.
У Німеччині існує така практика: якщо при прокладці нової шосейної дороги або залізниці зустрічається визначне дерево, то його не зносять, а відводять убік дорогу. У США в деяких місцях ухвалюються спеціальні акти, що визначають ті або інші види дерев як символ міста. У Таїланді, щоб урятувати вікові дерева від вирубки, буддійські ченці посвячують їх в духовний сан і одягають у свої жовто-коричневі шати.
В 1979 році, через 1326 років після смерті Платона, уся преса Греції повідомила про автомобільну катастрофу, коли внаслідок наїзду було ушкоджене дерево, під яким цей великий філософ навчав юних синів Еллади.
В Ізраїлі, у Хевроні, на Західному березі ріки Йордан у монастирі Святої Трійці зберігаються залишки стовбура Мамврійского Дуба – відомої християнської святині.
Велике значення в залученні уваги до вікових дерев і розвитку їх культу відіграє література. Недарма в країнах, де письменники оспівували вікові дерева, наприклад, у Польщі (Ф. Княжнін, А. Міцкевич), заповідана велика кількість старих дерев.
Як вилікувати дуб або липу
Поки що Україна не може особливо похвалитися позитивним досвідом охорони й шанування зелених атлантів. Лише кілька організацій займаються цією справою. Так Київський еколого-культурний центр за підтримки Управління охорони навколишнього середовища (виконавчий орган КМДА) розпочав програму "Лікування вікових дерев в м. Києві". Активістами цієї громадської організації виявлено та заповідано кілька десятків старих дерев, а частину з них – поліковано. Йдеться про пломбування дупел, оскільки великі дупла на таких деревах можуть погубити їх.
На думку біолога Івана Парнікози, працівники зеленого господарства міст та мешканці селищ повинні не зносити такі дерева, а лікувати їх, що обходиться набагато дешевше і відповідає сучасній цивілізованій практиці. "Небезпека старих дерев для людей багато в чому перебільшується, -- говорить Іван, – Адже не знищуються ж каркаси і балкони на історичних старих будинках тільки тому, що вони можуть звалитися на голову перехожим, натомість – їх укріплюють і реставрують. Чому ж так багато говорять про небезпеку від уламків дерев? Під час сильних вітрів, бур, снігопадів навряд чи хто гуляє під старими деревами, а щоб не сталася неприємність іншої пори, треба вживати спеціальних заходів».
Старе дерево завжди можна огородити, підперти колодами, або спеціальними стійками чи розпірками, але не рубати, як це зазвичай роблять комунальні служби, глухі до краси і самобутності. Старі дерева, особливо вікові, що мають меморіальне значення, вимагають постійної турботи. Потрібно пам'ятати, що багато хто з них, особливо липа, дуб, тополя, груша, яблуня, тис, платан, чорний горіх, сягнувши похилого віку і "завівши" собі дупло, як правило, тим не менше нормально ростуть і можуть прожити ще дуже довго. Трухлявість стовбура не означає, що їх потрібно спилювати. Адже власні зуби ми теж не видираємо від найменшого дупла, а ставимо пломби.
Так роблять і зі стовбурами дерев. Але спочатку розберемось, що робити, коли рана невелика. У такому разі її необхідно очистити від бруду щіткою або шкребком, а потім знищити хвороботворні грибки і мікроби. Для дезінфекції використовують свіжоприготовлений 5% розчин мідного купоросу, а через кілька годин, як тільки поверхня рани підсохне, застосовують для подальшої дезінфекції 10% розчин садової карболки з водою. Потім рану замажте садовим варом, чистою лляною оліфою, живицею або 15%-20% розчином карболки.
Якщо рана не поверхнева, а більш глибока, то її треба обробити не тільки зазначеними речовинами, але і замотати ганчіркою, змоченою в гарячій оліфі. Через 1-2 роки краї рани закриваються на 3-5 сантиметрів. Якщо рана широка, то бандаж необхідно змінювати не один рік, поки рана цілком не заросте.
Більш складно "лікувати" дупла. Починайте з ретельного очищення дупел чи внутрішніх частин стовбурів дерев від порохнявої деревини до шарів здорової деревини. Це робиться за допомогою долота, шкребка, а потім щітки і шкребка. Після цього уся вичищена поверхня дупла або частини стовбура добре змочуються 5% розчином мідного купоросу, а потім 10% розчином садової карболки. Цю процедуру краще робити наприкінці чи літа перед весною. Якщо дупло велике, то дезінфекцію проводять від 3 до 5 разів з перервами в 2-3 тижні. Потім починають власне пломбування. Якщо ж дупла не видно, але порожнина усередині стовбура прослуховується простукуванням, то тоді просвердлюється або випилюється в стовбурі штучний отвір. Його величина повинна дозволяти вільно входити руці з інструментом. Якщо дупло велике, то для міцності пломби усередині прибивається металева сітка з величиною вічка 70-80 мм із дроту 2-3 мм товщини.
Після цього дупло засипається шматками битої цегли та невеликими каменями. Усе це заливається рідким сумішшю церезіту із глиною та гвпсу у рівних пропорціях. Раніше для цього користувалися цементром, але нові матеріали не просто закривають дупло, а й дозволяють дереву дихати через пломбу. Поки розчин не схопиться, отвір прикривають дошкою. Пломбу потрібно довести до країв камбію, щоб щорічно валик приростаючих шарів деревини розстелявся на її поверхні. Це зміцнює й саму пломбу. Після підсихання пломбу зафарбовують фарбою під колір кори.
Деякі вікові чи меморіальні дерева ростуть у доріг і можуть бути ушкоджені проїжджаючим транспортом. Щоб охоронити їх від ударів, стовбур дерева відгороджується високими каменями чи залізобетонними стовпами.
Фахівці вважають, що більша частина старих дерев збереглася не у великих містах, а у невеличких містечках, районних центрах, селищах. Вікові дерева прикрашають наші поселення, роблять їх повітря чистішим. Це живі свідки історії. Вони заслуговують на таку ж пошану, як і люди-ветерани. Державна служба заповідної справи, Київський еколого-культурний центра та «Селянська правда від Івана Бокого» розпочали акція з метою виявити найстаріші та найповажніші дерева України. Запрошуємо усіх наших читачів долучитися до неї. Напишіть нам, які старі дерева є у вашій місцевості. В першу чергу нас цікавлять дуже старі дерева. Це дуби, які мають в обхваті на висоті 1,3 метра від землі 6 та більше метрів та липи, які мають у обхваті на цій висоті від 5 метрів. Також пишіть про інші старі дерева. Повідомте, де саме вони ростуть, який обхват мають, які легенди з ними пов’язані, як дерево охороняється і чи не загрожують йому якісь біди. А ми надрукуємо найцікавіші розповіді про зелених атлантів на наших сторінках та передамо у разі необхідності інформацію спеціалістам.
Олег Листопад, «Селянська правда», №84, 17 липня 2009
Читайте також:
Уважаемый Олег, пишет вам упомянутый хозяин участка,возле территории которого растёт дуб Наддуб. Ваши слова – Що тоді казати про перспективи вижити 600-річного дуба “Наддуб”, під яким таких знаменитостей не відпочивало. Але хіба ж не варто зберегти цього красеня висотою понад 30 метрів і обхватом стовбура понад п’ять метрів? Дерево росте у м. Ірпінь Києво-Святошинського району на території урочища “Криничка”. Зараз тут будується дача, і новий власник землі збирається велетня спиляти. Громадськість же вимагає термінового лікування, огородження й заповідання дерева – совершенно не соответствуют действительности. Мы не собираемся спиливать это чудесное дерево- это раз,оно находится более 6,5 метров от нашего забора, а во-вторых,наоборот, за свои деньги собираемся сделать ограду и написать табличку о том, что мусорить нельзя, так как местная общественность,к-рая как вы говорите печётся о здоровье данного дерева, забросала мусором всё вокруг дерева – сейчас там мусорник, как и везде в пределах 50 метров от дерева-местные алкаши облюбовали места вокруг для принятия горячительных напитков и употребления закуси,которые и покупают в магазинчику возле старого дуба. Мы сделали с женой предложение в отделе благоустройства г. Ирпеня ,что за свои деньги сделаем ограду и наведём чистоту вокруг знаменитейшего дуба Украины и нам пошли навстречу.Осталось утвердить проект ограды и затем построить её. Думаю до конца 2009 года все жителя Ирпеня будут радоваться чистоте и опрятности 600-летнего красавца.
Рад, что ещё остались в Украине люди,которые пекутся об экологии и защите природы.
С уважением,
Иващенко Евгений.
Огромное Вам спасибо за письмо, и, конечно же, за Ваше бережное отношение к природе. Я обязательно напишу об этом в следующей статье. как будет готова ограда, шлите фото, разместим на блоге.
С наилучшими пожеланиями
Олег Листопад