Стаття Василюка “Халепи української екожурналістики” http://www.osvita.mediasapiens.kiev.ua/material/3918#comment-3303 викликала цікаву дискусію, зокрема – щодо дієвості екостатей та сюжетів.
З цього приводу маю зауважити, що результати (дієвість) журналістських публікацій низькі ще з таких причин:
1. низька змістовна якість матеріалу – журналість погано зорієнтувався у темі, наробив фактологічних помилок, невірно розставив акценти тощо.
2. низька якість подачі матеріалу – він написаний нецікаво, навіть нудно.
3. журналіст не дає рекомендацій з вирішення проблеми – лише констатує факти. От народ і не хоче читати про “все умерли”. Це дуже часта і типова помилка журналістів. І це, зокрема, наслідки п.1. (але не завжди, буває, матеріал грамотний, але постріл – у “молоко”)
4. матеріал не прочитується тими, хто приймає рішення – стейкхолдерами. Особливо це стосується тих видань, які не потрапляють у п’ятірку-десятку найрейтинговіших. Тут вихід у тому, щоб напрвляти ці публікації “на реагування” – питати що зроблено після критики (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, разом набігає не менше десяти гривень) у того органу влади, який критикується. Добре, якщо це зроблять ті ГО, з якими журналіст співпрацює за даною темою. Якщо ні, то доведеться морочитися самому. Це, звичайно, капітальний геморой, але інакше можна узагалі не писати. Гонорари за цю додаткову роботу не платять…
Ще по темі дискусії почитайте тут: http://pryroda.in.ua/blog/zhurnalitske-rozsliduvannya-book/
Leave a Reply