Останні записи

Видатний ентомолог і природоохоронець Сергій Медвєдєв (1899 – 1979)

 

Відомий український зоолог, професор Харкiвського унiверситету С. I. Медвєдєв не любив згадувати минуле. На жаль. Вiн багато знав, i за його допомогою можна було б багато вiдновити в iсторiї форпоста української екологiї – заповiдника Асканiя-Нова та iнших природоохоронних дослiджень.

Народився Сергiй Iванович Медвєдєв 16 сiчня 1899 року у Харковi, у збiднiлiй дворянськiй сiм’ї. Глава сiм’ї займався агрономiєю. У 1916 роцi пiсля закiнчення реального училища Сергiй поступив на природниче вiддiлення фiзико-математичного факультету харкiвського унiверститету. Тут i познайомився з професором В. I. Талiєвим – лiдером природоохоронного руху в Українi. Проте активна участь у роботi Харкiвського товариства любителiв природи йому не судилась: у 1918 роцi товариство розпалось. Самого Медвєдєва в 1919 р. призвали у Добровольчу армiю генерала Денiкiна. Потiм – служба в червоних, знову унiверситет.

У 1924 р. молодий випускник ХДУ приїжджає до Асканiї-Нова. На початку бiографiї майбутнього вченого все складалося чудово: його вчителями стали вiдомi пiонери охорони природи, професори – еколог В. В. Станчинський та ентомолог А. П. Семенов-Тянь-Шанський. В Асканiї Медвєдєв разом зi Станчинським та iншими бiологами вперше у свiтовiй практицi починає комплексне бiологiчне вивчення українських степiв. Працюючи в полi, Сергiй iванович незмiнно брав iз собою рiзноманiтнi ентомологiчнi сачки. Якось, у Голiй Пристанi, його приняли за iноземного шпигуна i вiдправили до мiлiцiї. Але обiйшлося. Добрий знайомий багатьох українських зоологiв, письменник Остап Вишня опублiкував у 1926 р. у газетi «Вiстi» статтю про Асканiю-Нова, не забувши сказати i кiлька слiв про молодого ентомолога: «…С. I. Медвєдєв веде добросовiсно у заповiднику науковi дослiдження». З березня 1931 року вчений стає за сумiсництвом старшим науковим спiвробiтником сектору екологiї зоолого-бiологiчного iнституту при Харкiвському унiверситетi.

Це були найбiльш плiднi, сповненi надiй щасливi роки. Народжуються сини – Володимир, потiм Глiб. У сiчнi 1933 р. у Москвi вiдкривається Перший Всесоюзний з’їзд з охорони природи. Разом зi Станчинським, Шуммером, Янатою, Буланкiним, iншими дiячами охорони природи України С. Медвєдєв бере в ньому активну участь.

Восени 1933 р. ДПУ вчинило в Асканiї-Нова серiю арештiв. Сергiя Iвановича взяли 1 листопада 1933 року. Заплiчних справ майстри – начальник II вiддiлу ЕКО Днiпропетровського облГПУ Лам, оперуповноважений Винокур, помiчник начальника Шапиро та начальник ЕКО Днiпропетровського облГПУ Берман старанно «шили» справу. За допомогою катувань та погроз «створили» асканiйську контрреволюцiйну органiзацiю на чолi зi Станчинським, Фортунатовим та Гуналi.

Судовою трiйкою при колегiї ГПУ УРСР вiд 24 лютого 1934 р. Сергiй Iванович був засуджений до ув’язнення у виправтрудтаборi строком на п’ять рокiв, починаючи з 31 жовтня 1933 р. Як фахiвця по боротьбi з шкiдниками сiльського господарства, Медвєдєва направили у I-й iндустрiальний радгосп ГПУ, що у Чугуївському районi Харкiвської областi, поблизу залiзничної станцiї Граково.

Рiшенням судової трiйки при НКВС УРСР вiд 25 вересня 1936 р. С. I. Медвєдєв був достроково звiльнений.

Проте на роботу Медвєдєв довгий час не мiг влаштуватись. Вчений змiнив кiлька мiсць, доки не опинився в Алтайському краї, звiдти в 1942 р. пiшов на фронт. Вiйну закiнчив у Берлiнi в званнi сержанта. У 1945 повернувся до Харкiвського унiверситету.

У травнi 1946 р. захищає кандидатську дисертацiю, через два роки – докторську, створює i очолює кафедру ентомологiї ХДУ, читає студентам курс екологiї. Саме в 50-60-х роках, iз запiзненням на 30 рокiв, став розкриватися талант професора Медвєдєва не лише як ентомолога, а й еколога. Багато його праць, а їх понад двi сотнi, стали класичними. Скажiмо такi, як доповiдь «Основнi закономiрностi формування ентомофауни України пiд впливом дiяльностi людини», прочитана на 13-у Мiжнародному ентомологiчному конгресi у Москвi в 1968 роцi.

Крiм усього iншого, Медвєдєв був чудовим анiмалiстом, прекрасно малював комах. У редакцiї наукового журналу АН Грузинської РСР «Сообщения АН Груз.ССР» так i не повiрили, що малюнки жукiв зробленi ним вручну, а не друкарським способом. Вчений пiдготував чимало висококвалiфiкованих ентомологiв, i вони в його честь назвали 25 нових видiв комах.

2 листопада 1957 р. ухвалою Судової колегiї з кримiнальних справ Верховного Суду УРСР Медвєдєв був реабiлiтований «за недоказанiстю у дiях складу злочину».

У 1971 роцi, пiсля 25-рiчної успiшної роботи, кафедру ентомологiї ХДУ, як i ряд iнших – екологiї, гiдробiологiї, мiкробiологiї – закривають. Сповнений творчих замислiв зав. кафедрою виходить на пенсiю. Така неувага до науки можлива тiльки у нас. У Сергiя Iвановича залишилось неопублiкованими бiльше десяти робiт i серед них монографiя «Вплив людини на фауну комах» з 60 оригiнальними малюнками автора. У 1959 р. її здали для друкування в друкарню Харкiвського унiверситету, де благополучно загубили. На щастя, 4-й примiрник рукопису залишився у його сина, Глiба Сергiйовича. Помер Сергiй Iванович Медвєдєв 16 квiтня 1979 р.

В.Є. Борейко

Розстріляна екологія

Нариси про репресованих діячів охорони природи україни

(За матеріалами досліджень Комісії із заповідної справи та охорони дикої природи УЕА «Зелений світ» — В. Борейко, В. Грищенко, Г. Дремлюга, О. Листопад)

«Зелений світ», екологічна газета України

Спеціальний випуск №10-11

Серпень 1994 року

Над номером працювали: С. Желяскова, О. Листопад, М. Прилуцький, Е. Яцеленко,

Фото із особистих архівів, матеріалів СБ України та ін. джерел

Фото перезнімали О. Шелудько, Ю Самеляк, С. Полюх, В. Борейко

Leave a Reply