Останні записи

Сухолуччя чекає на науковців і туристів

Мисливська вотчина януковичів перетворюється на національний природний парк

Велика біла чапля поправила дзьобом кілька пір’їн свого ошатного (недарма її називають ще чепурою) вбрання, глянула на нас блискучим жовтим оком, ліниво піднялася у повітря і неквапом полетіла у своїх пташиних справах.

А ми залишилися милуватися білим лататтям у величній, порослій безкраїми очеретами заплаві чарівної річечки з милим ім’ям Хохора. Тече річечка територією майбутнього Дніпровсько-Тетерівського національного природного парку (НПП). У тому, що ці 30 тисяч гектарів між Здвижем, Тетеревом і правобережним верхів’ям Київського водосховища варті такого високого статусу, репортерська група «УК» днями переконалася на власні очі.

kyyivske-more

Більше фото Богдана ЛЯХОВЦЯ — за цим лінком

Хижі водорості та дикі кали

НПП пропонують створити в межах одноіменного державного лісомисливського господарства (у народі його ще називають Сухолуччям) на території Вишгородського та Іванківського районів Київської області.

Тут росте понад 260 видів вищих (себто — пригадуєте шкільну програму? — квіткових) рослин. Більшу частину території займають штучні (садили після Другої світової) сосняки, але є ще чимало ділянок, де збереглися природні діброви або вільшаники. Але особливу увагу ботаніків привертають тутешні болота. Зокрема науковці знайшли в них рідкісну вербу — чорничну. Назву рослина отримала завдяки формі й кольору листочків, дуже схожих на листя чорниці. Ця вербичка (її висота — від 20 сантиметрів до метра) — чудовий медонос, але через злочинну осушувальну меліорацію на наших теренах її залишилося небагато.

На території майбутнього нацпарку, зокрема у верхів’ях річечки Жидок, збереглися ще і драговини, і мочарі, й трясовини, і багна. Вони врятували чимало рідкісних рослин. Наприклад, бобівник трилистий, теліптеріс або образки болотяні. Вам ці назви нічого не говорять? А якщо скажу, що, наприклад, образки — близький родич культурних кал? Схожість із відомими нам декоративними їх братами дуже велика: листя темно-зелене, лакове, на довгих черешках; квітки загорнуті у своєрідне покривало — біле із внутрішнього боку (через що рослину ще називають білокрильником) і блідо-зелене зовні. Плоди білокрильника привабливі (але — обережно — отруйні, як і вся рослина) яскраво-червоні ягоди.

Загалом тутешні болота — живий музей. Варто було бачити, як раділи, наче діти, поважний доктор наук Віктор Мельник та співробітник департаменту заповідної справи Мінприроди Анастасія Драпалюк, коли знайшли в одному з болотець червонокнижну альдрованду пухирчасту. Ця рослина живиться… дрібними водними тваринами (мікроскопічними рачками). Її листові пластинки вкриті волосками. Із подразненням волосків половинки листка замикаються і затискують здобич. Листок при цьому набуває форми пухирця. Травлення може тривати понад місяць.

Для науковців різних спеціальностей у цих краях багато цікавого. Тож майбутній парк безсумнівно привабить і українських, і закордонних дослідників.

Фотоапарат замість карабіна

Вилізши з болота, мандруємо на північ. Робимо зупинку на крутому березі Київського моря. Над островами очеретів метушаться чайки та крячки, ширяє один з найбільших пернатих наших хижаків — орлан-білохвіст. У Сухолуччі він має все потрібне для життя: і великі дерева, на яких полюбляє робити гнізда, і багаті на рибу, якою харчується, води. А ще на території проектованого НПП живуть сіра сова, сич хатній, яструб великий та підсоколик великий. Усі ці птахи охороняють згідно з додатком ІІ Бернської конвенції. Гніздиться тут й червонокнижний чорний лелека. Орнітологи-любителі (на Заході їх ще називають бьордвотчерами) душу продадуть за можливість посидіти десь на спостережній вишці з біноклем в одній руці й потужним фотоапаратом в іншій, видивляючись птахів, яких у Європі і вдень зі свічкою не знайдеш.

Але поки що в Сухолуччі немає жодної орнітологічної вишки. Натомість як пам’ятники екс-диктаторові та його свиті щедро натикані вишки для загонного полювання. Щедро — не перебільшення. Таких вишок — майже 800.

Створити тут національний парк екологи намагалися кілька разів із кінця 1980-х. Найближче підійшли до мети наприкінці 2009-го, зібравши майже всі погодження та підготувавши наукове об∂рунтування. Залишалося домогтися указу Президента, і Ющенко навіть дав на це попередню згоду. Віктор Андрійович в останні місяці свого президентства підписав укази про створення 11 національних природних парків, двох заповідників, ботанічного саду і ландшафтного заповідника загальнодержавного значення. Але до Дніпровсько-Тетерівського черга, на жаль, тоді не дійшла.

вишки у СухолуччіУ мисливців, які брали участь у загонному полюванні, були, звісно, не палиці, а нарізні карабіни. Тож у косуль або оленів не було жодних шансів проскочити прострілювану наскрізь просіку. Фото Богдана ЛЯХОВЦЯ

Кривавим розвагам — стоп!

Коли до влади на початку 2010-го прийшов Янукович, він перетворив ці місця на мисливські угіддя для себе та свого почту. На просіки завезли сотні тонн піску та гравію — щоб цими насипами мисливці могли під’їжджати до вишок на авто (хоч відстань від основної дороги до найдальшої такої вишки не перевищує кілометра). Під час полювання загонщики гнали дичину з цілого лісового кварталу (стандартна площа — квадратний кілометр) на просіку з вишками, на яких стояли чиновні стрільці. Туші вбитих оленів, косуль, кабанів вантажили у спеціальні машини і відвозили до зведеного неподалік білувального цеху. Мисливці тим часом переїжджали на сусідню просіку, й загонщики бралися гнати на них ту звірину, що змогла прорватися крізь лінію рушничного вогню.

До речі, насипи порушили гідрологічний режим території. Як наслідок, ліс в одних місцях почав усихати через осушення, в інших — через підтоплення. Тож дирекції майбутнього парку доведеться подумати, як відновити водний баланс.

А замість мисливських побудувати вишки для спостережень — я такі, наприклад, бачив у білоруській частині Біловезької пущі.

З вудкою та наметом

Зона із суворими обмеженнями на відвідування (заповідна) займатиме лише 20% майбутнього парку (болота, гирла Здвижа та Тетерева, кількасот гектарів радіаційно забрудненої території). Ще 50% залишиться у віданні господарників — тут вестимуть звичне лісівництво, зокрема всі види рубок. І нарешті 30% призначено для туристів. Це прибережна смуга Київського водосховища з чудовими пляжами. Тут облаштують зони відпочинку. Принаймні одну таку ми вже побачили — з місцями для розведення багаття, лавками, навісами, автостоянкою, баками для сміття.

Стежити за порядком на цій території можуть екс-співробітники мисливського господарства, яке чомусь існує тут і досі, але його, сподіваюся, закриють. Адже рішення Київської облради, яким ці угіддя надавали мисливському товариству на 49 років, викликало сумніви і під час його ухвалення в 2011 році, і ще більше викликає нині, коли стають відомими дедалі нові факти про методи «роботи» януковицьких посіпак.

У будь-якому разі час уже повернути цю територію науковцям і допитливим туристам й законодавчо закріпити науковий та рекреаційний статус цих поліських лісів та водойм.

З ПЕРШИХ ВУСТ

semerakОстап СЕМЕРАК, міністр екології та природних ресурсів:

— Останніми роками громадськість і народні депутати ініціювали відновлення роботи над створенням парку, зокрема про це записано у рекомендаціях слухань у Комітеті Верховної Ради з питань екологічної політики. Нині є проект створення парку, отримано погодження Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства та місцевих органів влади. На їхній основі міністерство підготувало проект відповідного указу Президента України, який нині перебуває на погодженні у центральних органах виконавчої влади.

Заповідання «Дніпровсько-Тетерівського» — продовження роботи над створенням міжнародного заповідного резервату. Іншу частину цього резервату — Чорнобильський заповідник — уже створено указом Президента від 26 квітня цього року.

http://ukurier.gov.ua/uk/articles/suholuchchya-chekaye-na-naukovciv-i-turistiv/

Олег Листопад, 3 вересня 2016

Leave a Reply