Останні записи

Скільки газет залишиться в строю?

Оскільки мої екологічні публікації виходять саме у державній газеті «Урядовий кур’єр», вважаю, що про її майбутнє варто повідомити на екологічному сайтію

Реформи. Роздержавлення друкованих ЗМІ має супроводжуватися демонополізацією ринка передплати та відміною преференцій для російських видань

 

Нещодавно довелося спілкуватися з китайськими студентами, які опановують журналістику у Білоруському державному університеті. «Після навчання планую працювати у нашій невеликій районній газеті. Її тираж – два мільйони примірників», — розповів студент Чжан Мяо.

Виселяють та забирають машини

Наші «районки» теж мають «двійкові» тиражі. Тільки у тисячах, а не у мільйонах. Чи виживуть такі видання після втілення у життя закону «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», який напередодні нового 2016 року ухвалила Верховна Рада? Як житимуть газетярі без дотацій з комунальних та державних бюджетів й – разом з тим – без «цінних» вказівок від мерів та чиновників різного рангу? У першу чергу ми спитали про це голову Держкомтелерадіо Олега Наливайко:

— Олегу Ігоревичу, досвід країн Східної Європи свідчить, що більшість аналогічно реформованих ЗМІ були поглинені транснаціональними компаніями або припинили своє існування. Якими будуть наші втрати?

— Це дуже болюча реформа. Але якщо обрано європейський шлях, то маємо його пройти. Я спілкувався нещодавно з газетярами — учасниками пілотного проекту з роздержавлення, який скоро стартує. Третина від тих 518 регіональних і місцевих газет комунальної форми власності, які у нас є – фінансово успішні. У інших мотивом для участі у проекті є неможливість далі терпіти свавілля чиновників».

«Газетна» реформа ще не почалася, а її вже намагаються торпедувати. Є приклади ігнорування норми закону, якою приміщення державної або комунальної власності передаються «прописаним» там наразі виданням в оренду строком не менше ніж на п’ятнадцять років. Пан Наливайко розповів про спробу Житомирської облради виселити редакцію «Житомирщини». Газета багато років орендує ці площі, але саме зараз їх хочуть забрати «в інтересах громади». Таке ж питання планує розглянути Оржицька райрада (Полтавщина) щодо «Оржицьких вістей».

В деяких районах забирають у редакцій автомобілі, причому інколи – навіть «Жигулі», які по 15 чи 20 років відїздили районними «дорогами». «З такими засновниками редакціям працювати неможливо, і в даному випадку  — не потрібно», — додав О. Наливайко.

Проблеми із виживанням газет після реформування очільник Комітету бачить хіба що у малочисельних та депресивних районах, де неможливо заробити ні на рекламі, ні на продажу примірників. Таким виданням треба надавати пряму підтримку від держави, а порядок надання прописати у підзаконних актах. «Якщо не підтримаємо ті газети, які виходять у складних районах, то можемо втратити десь 10-15 %», — говорить пан Наливайко.

Кількість видань на думку голови Держкомтелерадіо буде залежати й від географічних кордонів після проведення децентралізації. У разі злиття адмінодиниць доведеться об’єднуватись і газетам.

А де ринок передплати та роздрібу?

Попри те, що закон обговорювався і готувався десять років, він усе одно прийнятий поспіхом і без належної підготовки. За цей час так і не створено ринку передплати, що дає змогу монополісту катастрофічно піднімати ціну на доставку. Крім того у багатьох містах існує фактична монополія на роздрібний продаж преси (як правило – мережа кіосків спадкоємців «Союздруку»), кращі місця для торгівлі газетами та журналами коштують непомірно дорого. Не досягнуто реальної незалежності від поставок паперу з Росії. Одним словом, газети кинули у море ринку як цуценят: випливай як можеш.

«Юридично немає жодних підстав говорити про монополію Укрпошти, ринок надання послуг з доставки преси відкритий. Але фактично цей державний монополіст забезпечує для усього ринку преси і передплату, і роздріб». — сказав у коментарі «УК» генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси Олексій Погорелов. УАВПП була серед тих, хто починаючи з літа ц.р. вів кампанію «Ні вбивчим тарифам на передплату» — за недопущення «космічного» (понад 100%) злету вартості доставки преси Укрпоштою.

«Щодо передплати, — додає Погорелов, — то Укрпошта цілеспрямовано докладала зусиль останні декілька місяців до того, щоб не допустити падіння кількості передплачених екземплярів на 2016 рік. Останніми рішеннями передплата була продовжена практично до кінця грудня».

Також стабільній роботі преси заважають не прогнозовані чиновницькі експромти. Та, у цьому році Мінфіном була заблокована можливість передплати преси бюджетними установами. Лише у листопаді ця проблема була вирішена. Але грошей на передплату у бюджетників не виявилося. Можливо, ситуація покращиться у січні.

Окреме питання — якість роботи пошти із доставки преси. Тут потрібна ціла система спільних дій видавців та поштарів. «В Укрпошті в 2015 році була відлагоджена робота власної системи контролю якості роботи, можливості якої видавці ще в повному обсязі не використовують», — зауважує керівник УАВПП.
Російські роги й хвіст стирчать зі шпальт «успішних проектів»

Роздержавленій пресі буде важко конкурувати з виданнями, які є дочками російських газет, адже ті мають цілу низку переваг. Для вирівнювання конкурентних позицій потрібні спеціальні заходи, зокрема, й законодавчі.

Окремо хочу сказати про газету «Вєсті». Причому — не про те, що її неодноразово ловили на друці відверто антиукраїнських матеріалів.

Хоча «Вєсті» позиціонують себе як щоденну рекламну газету, вони не є такою по суті. Реклами у ній — мізер. Невідомо звідки закачані в цей проект величезні гроші дають можливість безкоштовно роздавати багатополосну кольорову загальнополітичну газету у кільканадцяти українських містах. Тим самим убиваючи у цих населених пунктах можливість чесної конкуренції поміж щоденних загальнополітичних видань.

Я двічі звертався до Антимонопольного комітету з проханням вивчити і врегулювати ситуацію, але у відповідь отримав лише відписки. «Органами Комітету справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції газетою «Вісті» не розглядалось. Протягом 2013 — 2014 року до Комітету відповідних заяв юридичних і фізичних осіб, подань органів влади та звернень правоохоронних органів до Комітету не надходило. Заходів впливу до газети «Вісті» Комітетом не застосовувалось» — повідомив мені у березні минулого року в.о. голови Комітету М. Бараш.

Вимагати щось більшого, на жаль, від чиновників — важко. Адже існуюче законодавство демпінгом вважає лише «ввезення на митну територію країни імпорту товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару» (ст. 1 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту»). А якщо ввозиться не товар, а гроші на його виробництво — «Вєсті» давно підозрюються у тому, що кошти на їх видання — саме з РФ, з «спецфондів»? Або навіть якщо такий фокус-покус із «безкоштовною» газетою проверне хтось із наших рідних олігархів? Це хіба не є нечесною конкуренцією? По совісті — є. По закону — нема!

Ці питання я адресую у першу чергу авторам закону про реформування преси, депутатам профільного комітету, чиновникам з профільних відомств. Дірки у проекті «роздержавлення газет» видні неозброєним оком. Залатайте їх будь ласка. Чимскоріш.

Незалежний коментар

Галина ПЕТРЕНКО, медіаексперт ГО Телекритика:

— Досвід роздержавлення друкованих ЗМІ в інших країнах Східної Європи (Польщі, Чехії, Словаччини, країнах Балтії та колишньої Югославії), свідчить, що безкоштовна передача видань членам трудових колективів у власність у більшості випадків завершилася відчуженням членами трудового колективу належних їм часток у статутному капіталі на користь третіх осіб.

У більшості країн Східної Європи за наслідками приватизації ЗМІ відбулася концентрація ринку друкованих видань.

Олег ЛИСТОПАД,

«Урядовий кур’єр», січень 2016 (на сайті УК лінк зі статтею не спрацьовує)

Leave a Reply