Останні записи

Чи можна здолати браконьєрство?

Торік наприкінці листопада громадські інспектори охорони природи затримали двох браконьєрів, які ловили рибу в Нижньодністровському національному природному парку (Одеська область). Порушниками закону виявилися… співробітник цього парку (інспектор!) та його брат! Причому браконьєрили вони в кілометровій заборонній зоні Дністровського лиману. У тій самій зоні акваторії, де цей самий інспектор відповідальний за збереження рибних та інших ресурсів парку.

Інспекторські байки, або ж Казки на щодня

«Спостерігаючи за скупченнями птахів, – розповідає кандидат біологічних наук Іван Русєв, – ми стали свідками того, що невідомі люди на човні тягнуть сітки з води. Ми почекали в засідці, й коли вони виходили на берег, стали все фотографувати. А знімальна група одного з центральних телеканалів, яка якраз готувала разом з нами сюжет про дику природу, знімала все на телекамеру.

Браконьєри витягли сім мішків уже відсортованої за розмірами і видами риби. Коли вони закінчували, ми вийшли і попросили показати документи. Вони відмовилися і швидко вкрилися плащами й куртками, щоб не було видно облич. А потім взагалі втекли на човні, залишивши мішки з рибою та відкритий автомобіль на березі лиману. Сіток у човні в них не було.

Ми одразу зателефонували до прокуратури та міліції. Усі на словах обіцяли допомогти, але насправді намагалися перекласти відповідальність на когось іншого. І тільки завдяки тому, що у нас були впливові знайомі в Одесі, вдалося «умовити» міліцію приїхати.

Через годину човен з інспектором та його братом повернувся. На руках у нього були сітки й акт, за яким він начебто вилучив ті мішки з рибою. Навіть номерний нагрудний знак повісив на куртку. На запитання, чому втекли, залишивши мішки з рибою, вони відповіли, що було багато браконьєрів і вони поїхали терміново їх ловити (?!). Однак на акваторії ніяких човнів видно не було, й сіток у цей час ніхто не витягав із води. Тож усе це лише казки-байки. Гадаю, вони чкурнули, щоб у якомусь своєму лігвищі узяти сітки й акти, щоб так спробувати виправдатися.

Потім таки приїхали міліціонери. Опитали всіх. Потім приїхала рибінспекція. Потім приїхав майстер ділянки парку і т.д.

Потім було дуже багато дзвінків від усяких «доброзичливців», які хотіли зупинити вихід телесюжету в ефір. А коли сюжет таки вийшов, нас стали лякати судом. Але ми знаємо, що правда за нами і що нас підтримує увесь екологічний рух не тільки України, а й СНД».

Хто зупинить обкрадання природи й держави?

Коментуючи цю історію, головний державний екоінспектор України Павло Жила пообіцяв провести належне розслідування і покарати винних.

Що ж, похвальна рішучість. Але назагал (не рахуючи подвижницьку діяльність окремих ентузіастів у погонах) роботу екоінспекції у боротьбі з браконьєрством громадськість оцінює невисоко. Так, екоактивісти проаналізували, як різні державні установи ведуть боротьбу з незаконним продажем браконьєрських знарядь – сіток, капканів тощо на ринках України. На думку директора Київського еколого-культурного центру Володимира Борейка, хоч щось робить лише міліція. Рибінспекція займається тільки рибальськими браконьєрськими знаряддями (не звертаючи уваги, наприклад, на капкани), та й то не дуже охоче. А екоінспекція, незважаючи на те, що має доволі широкі повноваження, взагалі самоусувається від боротьби з незаконним продажем браконьєрських знарядь. Міська влада, адміністрації ринків, міські управління торгівлі також не звертають уваги на цю проблему. От і озброюються браконьєри – як на Одещині, про що свідчить наведений вище приклад із «підприємливим» інспектором, так і в інших областях – до зубів.

Тому громадськості доводиться воювати з розкраданням природи, як-то кажуть, і за себе, і за «того хлопця». Ще 2006 року Київський еколого-культурний центр ініціював комплексну кампанію боротьби з продажем браконьєрських сіток на ринках України.

2008 року до неї приєдналася Громада рибалок України. В основу кампанії було покладено ідею про те, що набагато ефективніше боротися з браконьєрством шляхом вилучення й знищення браконьєрських знарядь у місцях їх масового продажу, ніж вишукувати часто добре замасковані сітки, капкани тощо по лісах і водоймах. («Селянська правда» свого часу писала про те, наскільки небезпечні китайські синтетичні сітки для водних тварин і про необхідність заборонити продаж «китайок».)

У червні 2011-го в Україні було ухвалено розроблений з ініціативи громадськості Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про тваринний світ» щодо посилення заходів боротьби із браконьєрством». Таким чином вдалося заборонити виготовлення, продаж і ввезення до України браконьєрських знарядь – капканів, сіток з волосіні, кротоловок, отрут, електровудок, острог тощо.

Закон суворий, та хто його боїться…

Але сам по собі закон – ніщо. Тому громадськість стала активно відстежувати його виконання. До кампанії долучилися також Дніпропетровське відділення Української екологічної ліги, Асоціація зоозахисних організацій України (активісти з Одеси, Ужгорода, Києва й Сум), дружини охорони природи «Зелене Майбутнє» та «Зелена Таврида», харківський «Зелений Фронт». Упродовж півроку було обстежено всі великі ринки всіх 25 обласних центрів України, а також багато районних ринків.

Результати громадських перевірок у другій половині 2011 року засвідчили, що загальний обсяг продажу браконьєрських знарядь є доволі значним. За попередніми підрахунками, за півроку на всіх обласних і районних ринках України продається близько 3–4 тисяч капканів, 2 тисячі кротоловок, 10–20 тисяч сіток, 2 тонни отрути проти кротів, 300–400 «драчів» (спеціальний великий гострий гачок, яким «видирають» рибу із зимувальних ям; при цьому багато риби небезпечно травмується і гине), 100 петель (виготовляються із міцного дроту і встановлюються на стежках, якими пересуваються тварини. Потрапивши до такої петлі, тварина починає борсатися і сама себе душить). При цьому більш ніж половина браконьєрських знарядь зосереджено на центральних ринках обласних центрів України. Ось кілька прикладів.

На Центральному ринку Сімферополя виявлено 7 точок продажу капканів, 4 – продажу сіток. На Центральному ринку Херсона – чотири і п’ять точок відповідно. В Одесі браконьєрів постачають щонайменше на п’яти ринках, зокрема на знаменитому з давніх-давен Привозі. Торгують забороненим крамом на центральних ринках Рівного, Сум, Хмельницького, Запоріжжя та інших міст. І на нецентральних – теж торгують. Список «точок», власники яких ігнорують закон – яток, магазинчиків, прилавків тощо, – можна продовжити; він займає кілька сторінок.

Вже менше й переважно з-під поли

Але тієї вольниці, яка була до ухвалення закону та доки громадськість не взялася викривати торговців знаряддями живодерства, вже немає. Якщо проаналізувати, як громадська кампанія вплинула на продаж окремих видів браконьєрського краму, матимемо таку картину. Сітки на ринках, як правило, продаються з-під поли. Ринкові торговці добре знають, що сітки продавати не можна і за це штрафують. Хоча у Миколаєві, Донецьку, Полтаві, Запоріжжі та Луганську ще торгують майже відкрито. При цьому на ринках у Миколаєві, Вінниці й Запоріжжі розклеєно оголошення про продаж і виготовлення сіток на замовлення.

Капкани, кротоловки, «драчі», петлі, отрути проти кротів на ринках продаються відкрито. Про заборону продавати капкани знає приблизно одна четверта опитаних продавців. Про заборону продажу кротоловок, драчів, петель і отрут проти кротів не знає практично ніхто.

На всіх трьох найбільших українських оптових ринках (Одеса, Харків і Хмельницький) сітки продаються з-під поли й тільки в 3-5 місцях, причому на одеському ринку «Сьомий кілометр» на дверях рибальських магазинчиків навіть прикріплені таблички «Сіток немає» (це при тому, що ще два роки тому ці ринки буквально було завалено китайськими сітками). Практично припинено продаж сіток на ринках Києва, де ще 2 роки тому їх відкрито продавали на більш як 20 ринках.

Вже до кінця 2011 року ринкові торговці стали скаржитися на гострий дефіцит китайських сіток (завдяки новому закону митниця перекрила ввезення сіток з Китаю через Одеський порт, куди ще 2 роки тому вони завозилися контейнерами). Тепер торговці розпродають китайські сітки зі своїх старих запасів. Саморобні українські сітки ніхто практично не продає, тому що вони коштують на порядок більше (10-метрова китайська сітка коштує 20 грн, а такої ж довжини саморобна українська – 200–300 грн).

Що ж до капканів і кротоловок, то єдиний оптовий ринок, де вони масово продавалися, – Барабашовський у Харкові. Після громадських перевірок і рейдів міліції деякі продавці капканів на ринках інших міст стали скаржитися на те, що в Харкові капкани перестали виробляти й продавати (за деяким даними, капкани ще підпільно виготовляються в Києві й Івано-Франківську).

Завезення отрут проти кротів імпортного виробництва – «Фюштпатрон» з Угорщини й «Кротобій» та «Анти-Кріт» з Росії – тепер також перекрито українською митницею. Однак залишається в продажу отрута «Кротомор», що підпільно виготовляється в Україні (точно місце виготовлення поки встановити не вдалося, це або Київ, або Рівне).

Електровудки ж підпільно виготовляються в Україні й реалізуються через Інтернет або через знайомих – на замовлення.

Кроти не винні

Особливу загрозу для навколишнього середовища й здоров’я людини становлять 2 тонни отрут, що накопичилися на ринках. Ці отрути використовуються проти кротів та інших дрібних земляних диких тварин – зінських щенят (сліпаків), бурозубок, ховрашків, хом’яків, полівок, землерийок тощо. А якщо порахувати ще й отрути, які лежать на складах та в магазинах для садівників і городників, то загальна кількість може сягати 10–20 тонн. Ці отрути не тільки знищують диких тварин, частину з яких занесено до Червоної книги України, а й отруюють ґрунт і підземні води, завдають шкоди здоров’ю самих садівників та городників. На жаль, незаконний продаж отрут проти диких тварин на ринках України залишається поки що поза увагою Мінприроди України й міліції.

Від редакції.  Якщо громадськість не знизить активності, то через 2–3 роки можна очікувати різкого спаду продажу браконьєрських знарядь на українських ринках і в підсумку – певного зниження рівня браконьєрства в країні.

Але вседозволеність у торгівлі браконьєрським крамом – лише одна з причин, які спровокували шалене зростання розкрадання природних багатств. І здолати решту причин громадськість самотужки не в змозі. Про це повинна подбати саме держава, влада.

Корупцію в контролюючих і правоохоронних органах можна побороти тільки тоді, коли буде на те політична воля – а сьогодні вони не лише погано виконують свою роботу, але часто ще й «кришують» браконьєрський бізнес. Поки що ж законодавство – і загальне, і спеціальне – виписано на користь браконьєрів і «кришувальників», а не на користь природи.

Тільки розумна соціальна політика може знизити рівень бідності й, відповідно, зменшити кількість тих порушників, які беруться за острогу чи берданку лише тому, що не можуть інакше прогодувати родину. Поки що ж влада лише множить кількість бідних та нужденних.

Тільки коли перевага буде віддана суспільному, громадському, а не збагаченню за рахунок передачі у приватні руки всіх бодай чимось цінних шматочків природи, люди будуть бережливіше ставитися до цього спільного, а не житимуть за принципом «вкраду, поки не вкрали інші». Нині ж влада допомагає розкрадати і роздавати за хабарі народне добро.

Тільки чесність і прозорість влади в усіх питаннях дозволить отримати повну і точну картину того, що відбувається у наших лісах та озерах, що у свою чергу допоможе зрозуміти, що ж треба насамперед робити для порятунку нашої флори та фауни. Поки що ж влада приховує реальний стан справ або намагається перекласти відповідальність на когось іще, крім себе.

 

То навіщо нам така влада?

Олег ЛИСТОПАД

«Селянська правда», №12, 27 січня 2012
На фото І. Русєва: Браконьєри ховають обличчя

2 комментария Чи можна здолати браконьєрство?

Leave a Reply