Останні записи

Портрет губителя природи

Сучасне браконьєрство через його масовість, технічну озброєність, безкарність та постійне лавиноподібне зростання перетворилося на серйозну загрозу екологічній безпеці України. Про це на нещодавній прес-конференції заявив директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.

Сьогодні порушник екологічних правил та законів аж ніяк не схожий на озброєного допотопною дупельтівкою неголеного кривозубого чолов’ягу з карикатур «Перця» та «Крокодила» минулого століття. Нинішні «бреки» застосовують прилади нічного бачення, супутниковий зв’язок, комп’ютери, професійні прилади навігації, електронні манки, ехолоти, електровудки, скорострільні карабіни, автомати, вертольоти, дельтаплани, швидкохідні катери, всюдиходи й навіть бронетранспортери.

В Україні постійно браконьєрствує 1–2 мільйони осіб, які щороку скоюють до 15 млн законопорушень (а виявляють щороку в Україні лише 150 тис.). Від браконьєрів тварин не рятує навіть Червона книга. Чисельність занесених у неї ведмедів за останні 10 років скоротилася вдвічі, а зубрів – в 3,2 раза. За останні 15 років браконьєри вбили майже 1 тис. червонокнижних зубрів, однак кримінальних справ за цей період було порушено всього три. Значною мірою саме через браконьєрство стан 73% видів риб, 46%  звірів і 56% птахів України вчені оцінюють як неблагополучний.

Як соціальне зло, браконьєрство тісно пов’язано з іншими злочинними діяннями – контрабандою й незаконною торгівлею живими тваринами, шкурами та опудалами; корупцією; бандитизмом; крадіжками; організованою злочинністю. Якщо українська влада й далі не звертатиме уваги на браконьєрство, завтра буде просто знищено всі природні багатства України. Поглянемо на різні види цих злодіянь ближче.

Мисливське браконьєрство

Щороку в Україні затримують в середньому 10 тис. порушників правил полювання. Але! З 9500 затриманих 2006 року мисливських браконьєрів тільки 3-х (!) притягнуто до кримінальної відповідальності. Сума штрафів на одного браконьєра в середньому становила 28 гривень (штраф за безквитковий проїзд у Києві – 20 гривень). У середньому з мисливських браконьєрів стягують лише близько 0,1% завданого ними збитку. І це при тому, що кожного року в Україні незаконно вбивають до 400 тис. мисливських тварин, чим завдається збиток у 50 млн. гривень. На одного рядового мисливця в рік у середньому припадає 5 порушень правил полювання. На одну офіційно вбиту козулю зараз припадає вісім убитих браконьєрами. Що не кажіть, статистика разюча.

В основному через браконьєрство й безконтрольне полювання з 1991 по 2004 роки чисельність качок знизилася в Україні в 1,3 раза, рисі – в 1,6; ведмедів – в 3; муфлонів в 2,8; зубрів в 3,2; козуль – в 1,4; оленів благородних – в 1,8; байбаків – в 1,5; лосів – в 3,2. У цілому ж чисельність копитних за цей час упала в країні вдвічі.

РИБНЕ БРАКОНЬЄРСТВО

Щороку в Україні затримується майже 100 тис. порушників Правил рибальства. Їхня кількість останнім часом катастрофічно зросла: якщо 1966 року в Україні було затримано 15 тис. рибних браконьєрів, 1975 року – 30 тис., то 2007 року – 96,6 тис! 2008 року сума штрафів на одного рибного браконьєра становила 72 грн. Щороку українські браконьєри добувають стільки ж риби, скільки всі рибальські промислові підприємства країни – близько 200 тис. тонн. За іншими даними, якщо в 1980-х роках на 1 тонну риби, добуту промисловим способом, припадало 0,5 тонни добутої браконьєрами, то зараз – 3 тонни.

В Інтернеті розміщено чимало сайтів, де розповідається, як самостійно можна змайструвати найстрашніше сучасне браконьєрське знаряддя – електровудку, потужні розряди якої калічать у кілька разів більше риби, ніж її дістається «вудильникам». Щороку в Україні в рибних браконьєрів вилучають близько 100 тис. заборонених знарядь, однак на руках у них залишається ще майже 10 млн. В Азовському морі інспектори щороку знімають 10 тис. кілометрів браконьєрських сіток. А за свідченнями громадських природоохоронців, влітку на березі Десни браконьєрські стоянки можна побачити через кожні 25 м. Масовість злочинного промислу вражає!

За даними професора Сергія Межжерина, саме через масове браконьєрство з 1995 по 2001 роки у внутрішніх водоймах України вилов щук знизився на чотири рази, уклейки – на 173; плотви – на чотири; чехоні – 9; в’язів – 13;  линів – 20; сомів – 5. Через браконьєрів і безконтрольне рибальство в найближчі роки можуть зовсім зникнути тараня, минь, підуст, карась золотий. У цілому ж риби у водах України за ці роки поменшало у 12 разів.

Браконьєри, що промишляють на Чорному й Азовському морях, нерідко утворюють добре організовані злочинні зграї. Є мафіозні групи, що займаються незаконним промислом креветок, осетрових і чорної ікри. Ці структури повністю безкарні.

Рибне браконьєрство заохочується також тим, що браконьєрська сітка-китайка коштує в магазинах і на ринках у кілька разів дешевше, ніж вудка або спінінг. Усі водойми України буквально обплутані павутиною як «робочих», так і покинутих або загублених браконьєрських сіток. У них, крім риби, заплутується й гине ще 20 видів тварин: ондатри, бобри, качки, видри і навіть лосенята… Уздовж усіх доріг України й на кожному ринку щодня продають тисячі кілограмів виловленої браконьєрами риби. У Херсонській області й Криму на дорогах вільно продають занесені в Червону книгу осетрів й осетрову ікру. Торговців ніхто не затримує. Так при в’їзді в Крим на ринках села Салькове Генічеського району Херсонської області за день незаконно продають майже 100 копчених осетрів.

Піскове браконьєрство

Піскове браконьєрство – новий вид браконьєрства, що з’явився в Україні в останні 10–15 років. У всіх областях, навіть у самому Києві, існують десятки фірм, що займаються незаконним видобутком і продажем піску в заплаві Дніпра, Десни й інших рік. Добуваючи пісок, вони знищують нерестилища риб, місця проживання бобрів, ондатри. У Києві на Окружній дорозі стоять десятки вантажівок, власники яких пропонують купити за 600–700 гривень машину піску, незаконно добутого в заказнику Жуків острів у заплаві Дніпра або інших заборонених для розробки копалин місць. Коли мешканець Києва Олександр Гончаров намагався викрити крадіжку піску, браконьєри вбили його серед білого дня у дворі його будинку. Видобуток піску на берегах морів призводить до руйнування пляжів, зміни берегової лінії тощо.

У руслах карпатських річок, Дністра, на березі Азовського та Чорного морів незаконно добувається галька, черепашник. Як правило, ці роботи ведуться відкрито й зовсім безкарно, тому що «кришуються» місцевою владою й правоохоронними органами.

Екологічні інспектори іноді пломбують механізми, задіяні у незаконному видобутку піску, однак піскові браконьєри вже наступного дня нахабно зривають пломби й продовжують незаконний промисел. Як правило, земснаряди для видобутку піску комплектують браконьєри самостійно, реєстраційних документів (як плавзасіб) не мають, зазвичай у них немає документів і на видобуток піску. За день такий земснаряд намиває до 200 тонн піску, завдяки чому його власники заробляють до 5 млн гривень за місяць. За офіційними даними тільки в Київській області 2008 року піскові браконьєри завдали шкоди рибним запасам на 3 млн гривень, а відшкодовано ними було всього 970 тис. гривень.

Квіткове браконьєрство

Кожний сезон (лютий–квітень) в Україні затримують майже 5,5 тис. квіткових браконьєрів, що роблять свій незаконний бізнес на збиранні й торгівлі червонокнижними ранньоквітучими рослинами – підсніжниками, пролісками, сон-травою, шафранами, білоцвітом, цикламеном Кузнєцова. За грубими підрахунками, за сезон вони щорічно знищують до 20 млн квітів, чим завдають збитки на 200 млн гривень. У середньому на одного квіткового браконьєра, затриманого міліцією, припадає штраф аж… 2 грн! Величезна кількість первоцвітів вивозиться контрабандою в Росію й Західну Європу. За винятком Києва, Харкова, Дніпропетровська, Донецька й Криму, боротьба із квітковими браконьєрами більше ніде в Україні не ведеться, у результаті чого в найближчі 10 років усі ці рідкісні первоцвіти можуть зникнути. Уже зараз 30% квітів, занесених у Червону книгу України, потрапили туди насамперед через браконьєрський збір, що має комерційний характер.

У Криму квіткові браконьєри об’єднані у квіткову мафію, що займається збором і збутом первоцвітів у Росію й великі міста України.

Наукове браконьєрство

Дуже поширено легальне браконьєрство, яке прикривається «науковими» завданнями. Під прикриттям науки часто браконьєрствують рибінспекції, різні відомчі наукові інститути Держкомрибгоспу (зараз назва відомства змінилася). Так, 2007 року рибні інститути України отримали квоту на науковий вилов осетра російського в 4,8 тонни й севрюги в 3,56 тонн. Однак, на думку незалежних експертів, для наукових досліджень і штучного розведення потрібно відловлювати не більше однієї тонни осетрових. Усе інше, вважає Борейко, під виглядом «науки» постачається в ресторани й супермаркети.

Продаж браконьєрських знарядь

Яскравим прикладом бездіяльності влади й природоохоронних органів (насамперед – рибінспекцій) є вільний продаж браконьєрських знарядь – «телевізорів», «косинок», «драчів», сіток із синтетичної волосіні, а також капканів на майже кожному ринку країни, у сотнях мисливських, рибальських і спортивних магазинів.

Особливо тут відзначаються три оптові ринки – Барабашівський (Харків), «7-й кілометр» (Одеса) і ринок «Хмара» на Львівському шосе в Хмельницькому. На Барабашівському ринку рибальські браконьєрські знаряддя вільно продаються в майже 500-х контейнерах. Двічі на тиждень вночі там відбувається оптовий продаж з машин. На ринку «Хмара» у Хмельницькому браконьєрськими знаряддями торгують в 70-и наметах. Браконьєрські сітки безперепонно завозяться на ці ринки з Китаю через Одеський порт, а потім  перекупники поширюють їх на ринки і магазини усієї України. Через досить низьку ціну (одна сітка-«китайка» завдовжки 25 метрів коштує 10 гривень), синтетичні сітки китайського виробництва стали улюбленим знаряддям українського браконьєра.

Завдяки кампанії, розгорнутій з 2007 р. Київським еколого-культурним центром і Громадою рибалок України, в 170 містах (з понад 600) України прийнято місцеві правила торгівлі на ринках, що забороняють збут на ринках браконьєрських знарядь. Однак влада багатьох інших міст, насамперед Львова, Донецька, Одеси, Черкас, відмовляється прийняти такі розпорядження.

Види браконьєрів

Браконьєрів умовно можна розділити на кілька видів:

1) ті, для кого браконьєрство заледве не єдиний спосіб прогодувати родину;

2) ті, для кого браконьєрство – великий бізнес. Цей вид браконьєрів нерідко об’єднується в мафію;

3) ті, для кого браконьєрство – розвага, кураж. До останніх належать представники владних структур, депутати, бізнесмени (не всі, звісно, але є такі!).

Проблеми й труднощі у боротьбі з браконьєрством

На думку активістів Київського еколого-культурного центру головною проблемою є брак розуміння влади, суспільства й ЗМІ збереження дикої фауни, флори, інших природних ресурсів і боротьби із браконьєрством як небезпечним соціальним явищем. Не менш важливими проблемами є брак ефективної єдиної державної природоохоронної інспекції, різке ослаблення правоохоронних відомств і судових органів у галузі охорони природи, суперечливість природоохоронного законодавства, фактичне заохочення державою практики хижацького видобутку тварин і рослин. Саме природокористування в країні має дуже високий рівень криміналізації. Україна не контролює нею же підписані Міжнародні природоохоронні конвенції (наприклад, відносно охорони вовків, первоцвітів, дельфінів), недостатньо фінансує охорону природи взагалі.

Довгий час у країні успішно діяла система громадських екологічних, лісових, мисливських і рибних інспекторів (громадськість складала до 30% протоколів на браконьєрів, контролювала корумпованих державних інспекторів). Однак 2000 року систему громадських інспекторів у країні було зруйновано – їх позбавили права складати протоколи на браконьєрів. Ось тоді крива браконьєрства різко поповзла вгору.

Серйозним питанням є висока корумпованість державних природоохоронних інспекцій, і, насамперед, рибної інспекції. Як стверджує В. Борейко, справа дійшла до того, що браконьєри просто платять щомісячно рибінспекторам спеціальну винагороду, аби ті їх не чіпали. У період нересту цей «податок» збільшується в кілька разів. Особливо поширена ця практика на Азовському й Чорному морях.

Боротьба з браконьєрами ускладнюється й тим, що в Україні браконьєрство ніким і ніяк не вивчається, не розробляються заходи щодо боротьби з ним. Методичні рекомендації з боротьби із браконьєрством не друкуються. Інспекторів охорони природи, рибних інспекторів не готує жоден ВНЗ або коледж країни.

За сучасного «гуманного» природоохоронного законодавства й беззубості природоохоронних органів браконьєр практично завжди виходить сухим із води. У найгіршому разі дає хабар. Суспільна свідомість нерідко виправдовує браконьєрів, виховує байдужість до браконьєрства.

Дуже часто суди поблажливо ставляться до браконьєрів, накладаючи на них не тільки мінімальні штрафи, але й повертаючи їм браконьєрські сітки й навіть електровудки.

Дуже заважає боротьбі із браконьєрством так званий «містечковий патріотизм», коли через сімейні й приятельські зв’язки місцеві інспектори не затримують браконьєрів зі свого району.

Заходи для боротьби з браконьєрством

Борейко та його колеги пропонують низку першочергових заходів для зниження рівня браконьєрства.

1. Заборонити продаж браконьєрських знарядь, а також чорної ікри, риби й морепродуктів без документів у всіх магазинах і на ринках України.

2. Заборонити завезення імпортних непромислових синтетичних сіток, електровудок і капканів в Україну.

3. Об’єднати всі відомчі інспекції – рибну, мисливську, лісову, екологічну – в одну природоохоронну інспекцію, зберігши при цьому загальну чисельність інспекторського складу, фінансування, матеріально-технічного забезпечення тощо.

4. У системі МВС, як у Росії, створити екологічну міліцію.

5. Повернути право громадським рибним, лісовим, мисливським і екологічним інспекторам складати протоколи за ст. 85 (порушення правил полювання й риболовлі) Кодексу України про адміністративні правопорушення.

6. Почати підготовку й перепідготовку кадрів держінспекторів з охорони живої природи у ВНЗ і коледжах.

7. Прирівняти державні інспекторські природоохоронні служби до правоохоронних органів, як у Білорусі, спорядити їх сучасною технікою, пальним, формою, зброєю.

8. Підвищити суму штрафів за браконьєрство, і передовсім, за знищення видів тварин і рослин, занесених у Червону книгу; забезпечити відповідність розмірів відшкодованого збитку в результаті браконьєрського використання біоресурсів їх реальній ринковій вартості.

9. Домогтися неминучості покарання за браконьєрство.

10. У Правилах аматорського й спортивного рибальства заборонити використання підводних рушниць у внутрішніх водоймах України.

11. Заборонити застосування для мисливських цілей напівавтоматичної нарізної зброї, виготовленої на основі військових зразків («Тигр», «Архар» тощо).

12. Увести 10-річний мораторій на науковий лов осетрових в Азовському й Чорному морях.

13. Домогтися припинення реклами електровудок, сіток-китайок в Інтернеті й інших ЗМІ.

14. Активно використовувати ОМОН та інші збройні підрозділи міліції для боротьби з браконьєрством.

15. Започаткувати вивчення психологічних, соціальних, правових, економічних, вікових, екологічних аспектів браконьєрства й розробку заходів щодо боротьби з ним. Створити спеціальний дослідницький Центр із цих питань.

16. Впровадити заборону на лов риби в морях під час нересту.

17. Розробити методику визначення збитку від незаконного видобутку корисних копалин місцевого значення (пісок, глина, сланець тощо).

Удосконалення природоохоронного законодавства

Деякі кроки в боротьбі з браконьєрством на законодавчому рівні вже вдалося зробити. Так, на початку 2010 р. ухвалено Закон про віднесення браконьєрства із застосуванням електролову до кримінально карних злочинів. У червні 2010 р. до Верховної Ради України подано законопроект про заборону ввезення в Україну імпортних синтетичних сіток, електровудок і капканів. На жаль, буксує ухвалення законопроекту про повернення прав громадським інспекторам складати протоколи на браконьєрів, а головне – боротьба з цим ганебним явищем не стала спільною справою депутатів різних груп та фракцій.

Додамо від себе: зниження кількості учасників першої («для виживання») групи браконьєрів можливе лише у багатій країні, а нинішня влада, як бачимо, зробити народ заможним не поспішає.

Також неможливо знайти управу на високочиновних браконьєрів доти, поки у країні не запанують демократичні порядки, а олігархи позбудуться контролю за всіма гілками влади. А ось щодо тих, хто займається грабунком природних багатств не від бідності і не для куражу, пропоновані КЕКЦом заходи можуть і мають спрацювати.

Олег ЛИСТОПАД

«Селянська правда», №29, 12 березня 2011

У статті використано матеріали дослідження Володимира Борейка «Браконьерский беспредел в Украине»

 

2 комментария Портрет губителя природи

Leave a Reply