Полювання на «царя»

Доки цар звірів Українських Карпат – зубр – боятиметься чиновників з рушницями ?

Ганна ГОПКО, «День»,№158, середа, 19 вересня 2007

П’ять зубрів із Західної Європи прибуде у жовтні на Львівщину в рамках міжнародного проекту „Відновлення європейської популяції зубра у Східних Українських Карпатах”. Занесені в Червону книгу України та інших держав, ці рідкісні види парнокопитних отримають маленький шанс на порятунок саме в Карпатах. Адже за державною статистикою, станом на 1995 рік кількість зубрів в Україні становила 659 осіб, уже через 10 років залишилося лише 313 особин. Більше того, за неофіційними даними їх чисельність не досягає навіть 250 зубрів.

Мисливці в погонах та браконьєрство, що набуло за часи незалежності України загрозливих масштабів – є головною перешкодою у природозахисників та науковців, – вважає кандидат біологічних наук Оксана Марискевич, координатор вищезгаданого проекту в Україні, провідний науковий співробітник Інституту екології Карпат НАН України. В той час як науковці шукають виходи на міжнародні організації, щоб знайти кошти для закупівлі зубрів закордоном для відновлення популяції тут, будь-який мисливець, заплативши гроші, може вполювати зубра. Правда таке задоволення коштує від 1000 доларів. Саме безконтрольність природоохоронних, мисливських та лісових органів з огляду тотальну корупцію в державі призводять до узаконення модного комерційного відстрілювання, коли під виглядом селекційного відстрілу замість хворих вбивають здорових тварин. Серед можливих наслідків – варіант 1919 року, коли було вбито останнього вільного зубра в Біловезькій Пущі і приблизно в цей же час ці звірі були знищені і на Кавказі.

Пані Оксано, в Червоній книзі України зубри позначені „як вразливі види, які в найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії “зникаючих”, коли продовжиться дія факторів, що впливають на їхній стан”. Чому для пілоту свого проекту Ви обрали саме Львівщину для відновлення популяції зубрів ?

За останні 15 років популяції зубрів на території Українських Карпат, зокрема на Львівщині, істотно зменшилась. Хоча це стосується і всієї України. Ясна річ, що основною причиною цього є браконьєрство. Згідно з матеріалами Плану дій щодо збереження та відтворення зубра в фауні України, у 2005 р. чисельність зубрів у восьми субпопуляціях становила 313 особин, при цьому чисельність цих тварин у рівнинній частині держави дорівнює 206, а у гірській – 107 особин, при цьому 94 зубри – це буковинська субпопуляція у Чернівецькій області, тоді як у гірській частині Львівщини обліковано лише 13 особин. У той же час лише в польській частині Східних Карпат – Західних Бещадах, субпопуляція зубрів нараховує понад 180 особин.

Розкажіть, будь ласка, коротко про проект ?
Протягом останніх 5 років у таких карпатських державах як Польща, Словаччина та Румунія реалізується проект під умовною назвою „Карпатський зубр”. Ідея цього проекту полягає у створенні транскордонних популяцій зубрів у Карпатах.

Наш проект „Відновлення європейської популяції зубра у Східних Українських Карпатах” співфінансує Фонд Великих Рослинноїдних Ссавців (Large Herbivore Foundation, Holland), який раніше фінансував проекти у Євразії (Росія, Монголія), Африці. В Україні – це перший проект Фонду, який втілюватиметься на території Національного природного парку (НПП) “Сколівські Бескиди”. Стартував проект у 2005 р. Впродовж першого етапу ( а це 2005-2006 рр.) вже споруджено вольєр. У цьому році – це другий етап – чекаємо на завезення тварин, а уже в 2008-2009 рр. – “зубри у вольєрі” мають бути готовими до виходу у природу. Фактично, два роки, поки зубри будуть у вольєрі, на них можна буде дивитися із оглядової вишки. А враховуючи те, що Майданське лісництво НПП „Сколівські Бескиди” знаходиться поблизу курортів Трускавець і Східниця, можна прогнозувати, що люди захочуть побачити зубрів. Треба буде провести відповідну роз’яснювальну роботу, розставити інформаційні щити. Там дуже цікавий ландшафт, і ліс і лука, і проточна вода. Сам вольєр займає площу майже 3 га. Ми прагнемо надати майданській субпопуляції зубра можливість відновити свою чисельність, яка до 1989 р. нараховувала понад 40 особин.

Пам’ятаю, що польська та українська громадськість була достатньо шокована, коли 12 січня 2006 році в Турківському районі, на Львівщині, у межах української частини міжнародного резервату біосфери „Східні Карпати” було вбито самку зубра. Саме вона була вожаком стада, локалізованої на території лісництва Ступосяни (повіт Бещадський, РП). Із закривавлених слідів, виявлених польськими прикордонниками, було очевидно, що поранена тварина прийшла з української території в Польщу, а потім повернулася назад. Самку зубра було знайдено в зоні між лінією державного кордону і лінією прикордонних інженерних споруд. Ваша оцінка того, що тоді сталося і чи є браконьєрство перешкодою у здійсненні вашого проекту ?

Справді, браконьєрство, зокрема не на рівні звичайних людей, так будемо говорити, а високопоставлене браконьєрство є перешкодою і ми це усвідомлюємо. На сьогодні ця справа не просунулася з мертвої точки. Просте пояснення цього – полювання в цій зоні може собі дозволити далеко не кожен мисливиць, який навіть має ліцензію на полювання. Річ у тім, що на території Львівської області ці угіддя належать фізкультурно-спортивному товариству „Динамо”, яке формують силовики: міліція, прокуратура, Державна прикордонна служба, СБУ і так далі… Свій проти свого ніколи в житті не піде, це є корпоративні речі. У конкретному випадку було порушено п.21 „Положення про прикордонний режим”, де чітко зазначено, що полювання в цій смузі заборонено. Там можуть бути території мисливських господарств, але тільки для відтворення тварин. Ми знаємо, що там полюють. Польська сторона говорить, що у січні зникло три зубри (самка, самець і маля). Але доведено вбивство лише одного зубра і тут ідуть наші слова проти їхніх. Було вбито самку і протягом тривалого часу стадо було дезорієнтоване. В стадах зубрів ведучою є самка, а не самець. За інформацією польської сторони, були випадки полювання на ведмедя, оленів, які йшли з польського боку. Звірі ж не знають, що таке державний кордон. Тоді, коли це трапилося, листи за підписом директора Інституту екології Карпат НАН України, академіка НАН України Михайла Голубця були скеровані до Державної прикордонної служби України та в Міністерство екології та природних ресурсів. Прикордонна служба нам відповіла, що вони до цього не мають жодного відношення…
Польська сторона навіть питалася мене, чи не боюся я про це говорити відверто, що я вважаю, що там були задіяні люди, які мають відношення до силових відомств. Я не стверджую, що це були вони, це питання до прокуратури Турківського району, яка до цього часу (!!!) не виявила і не виявить фігурантів справи, але туди випадкові люди не можуть потрапити. А кого в нас відносять до категорії невипадкових людей, ми знаємо. У своїй відповіді щодо цього інциденту Державна прикордонна служба України зазначила, що вони до того не мають жодного відношення, що на ділянці кордону поблизу с.Боберка були прорвані дроти лінії інженерних споруд. Виявляється, проникнути в ЄС дуже просто – прориваєш дроти і вже там., Вибачте мене, але тоді для чого там стоїть державна прикордонна служба? На території Польщі, у ЄС, ми (українські науковці) можемо спокійно працювати поблизу смуги державного кордону після надання навіть усної інформації прикордонникам, а у нас потрібно писати відповідні листи і ще далеко не у кожному випадку можна потрапити за лінію інженерних споруд для проведення досліджень. Тобто ситуація виглядає так, що треба забезпечити неухильне виконання чинного законодавства України щодо заборони полювання у зоні між лінією інженерних споруд і лінією державного кордону. Ви врахуйте, що на території Львівщини ця смуга має більше 200 км вздовж українсько-польського кордону, ширина її буває різною від 20 до 300 метрів. Хочу наголосити – все в Україні впирається у дотримання чинного законодавства

Фактично, в Україні на 313 уцілілих зубрів припадає близько півмільйона офіційно зареєстрованих мисливців. Не виключено, що їх не зупинить і благородна мета вашого проекту: відновити популяцію зубрів на території Українських Карпат. Як ви оцінюєте свої шанси її здійснити в сучасних українських реаліях?

– Це пілотний проект. І ми свідомі того, що йдемо на певний ризик і здаємо черговий іспит. Якщо цей проект не піде, то Європа втратить 20-25 тис. євро, тому що вартість зубра в середньому 1,500-2000 євро. Я розумію, що все може бути, оскільки виключити ймовірність браконьєрства щодо зубрів на території НПП „Сколівські Бескиди” неможливо. Хоча у національних парках функціонує єгерська служба, завданням якої є виключно охорона тваринного світу. Хочеться відзначити, що у нас хороше законодавство, але в ЄС його дотримуються та й сума штрафів зовсім інакша. Штраф за браконьєрство стосовно цієї тварини в Європі становить близько 5000 євро. Якщо б за кордоном хтось із високопоставлених керівників був затриманий на чомусь такому, то це означало б його моментальну відставку. В нас такими речами ніхто не переймається. Важливим моментом також є готовність місцевих мешканців до реалізації проекту. Ми говорили про це із головою Рибницької сільської ради, на території якої локалізовано вольєр, плануємо зустрітися з місцевим священиком.

Наскільки відомо, ще на початку 2007 р. вже мали привезти п’ять зубрів із Західної Європи. Чому відтер мінували їх прибуття?

Термін завезення тварин було перенесено на квітень-травень, але з огляду на виявлення в країнах ЄС захворювання великої рогатої худоби під назвою „голубий язик”, то це автоматично закривало кордон України для ввезення зубрів. Окрім цього, травень вже був достатньо спекотним, а зубри погано переносять спеку. На мою думку, це навіть дуже добре, що тварин не привезли, особливо з огляду на цьогорічні аномально високі температури повітря навіть у гірських районах Львівщини. Тварин плануємо завезти у жовтні. Хоча я вже зараз з острахом думаю про процедуру перетину транспорту з зубрами кордону України. Згідно із митними правилами, ми повинні надати попередню інформацію не лише про ціну тварин, хоча акція передачі зубрів є гуманітарною, але й про їхню вагу. Цікаво, хто буде переважувати зубрів на українській митниці? Думаю, що цар карпатської пущі не буде у захопленні від цієї процедури, але такі правила і ми їх мусимо дотримуватися. Це саме стосується ветеринарних сертифікатів і багатьох інших організаційних питань.
Часом я собі задаю питання – для чого погодилася бути координатором цього проект? Але з іншого боку, коли ми їх все ж таки привеземо на Україну і зубри спочатку ввійдуть до вольєру а потім до карпатського лісу, ми тим самим сплатимо хоча б один вексель Природі, яка протягом останніх століть немилосердно експлуатується і девастується людиною.

ЯКУ РОЛЬ ВИКОНУЮТЬ ЗУБРИ В ЕКОСИСТЕМАХ?

У першу чергу. вони підтримують рівень ландшафтного і біологічного різноманіття. В Українських Карпатах після ліквідації колгоспів масштаби викошування полонин, між лісових галявин (царинок) значно зменшилися, ці території починають заростати лісом. Фактично, основні осередки карпатського біорізноманіття флори „прив’язані” до відкритих територій, тому варто природнім способом не допустити до зменшення їхнього відсотка у гірському ландшафті. Окрім цього, зубр є важливою ланкою трофічних ланцюгів і забезпечує стабільність гірських екосистем. Зубр нікого не боїться, ні ведмедя, ні вовка. Це дійсно цар звірів Карпат.

Ця 700-1000 кг тварина, яка стоїть міцно на чотирьох ногах і має роги. Хворий зубр так, він може стати здобиччю. Але тут працює природна регуляція.

Як ви будете знати коли їх відпускати на волю, в дику природу?

Це відомо. Так робили наші колеги в Польщі, Словаччині та Румунії.. Зокрема, в Польщі окремі зубри ходять з телеметричними ошийниками, щоб через супутниковий зв’язок можна було знати, де вони знаходяться. Людей вони до себе не допускають навіть після перетримування у вольєрах, це закріплено на рівні генетичної пам’яті. Зубри не стають ручними, ніхто і в цьому не зацікавлений.

Навіть окремі назви населених пунктів у Сколівських Бескидах свідчить про те, що там були зубри. Бо випадково не виникла б назва села Зубриця в Турківському районі Львівщини. Зубри в Карпатах були, це їхній ареал. Просто були винищені, як ті самі бізони в Америці.

Які перспективи в проекту ?

Якщо він буде вдалий, то ми будемо рухатися далі. Тут має бути дуже тісна співпраця як з Мінприроди, так і з Держкомлісом. На рівні Львівської області така співпраця є. Ми тісно співпрацюємо з відділом мисливського господарства обласного управління лісового господарства, який також займається питаннями відновлення чисельності популяцій тварин на території Львівщини. Зокрема, в мисливське господарство „Стир” у минулому році було завезено 3 зубри і вже народилося маля.

На черзі потім стоїть Чернівецька область, хоча там набагато сприятливіша ситуація із субпопуляцією зубрів, ніж на Львівщині. На Закарпатті та Івано-Франківщині зубрів немає.

Болючий ПОСТСКРИПТУМ !
Газета „День” в пошуковій системі Google натрапила на цікавий сайт – http://www.safari.kiev.ua, де розміщена інформація (англійською, німецькою та російською мовами) про мисливські тури, під час яких можливе все, аби лише гроші. Скажімо, полювання на зубра „проводиться круглий рік”, а поранення самки зубра коштує 800 євро ! От і вам і вся мораль. Науковці завозять із Голландії зубра, щоб відродити популяцію. А наші високо посадовці та іноземці можуть собі дозволити полювання або браконьєрство на зубра заради розваги!

КОМЕНТАРІ

Оксана Марискевич, Інститут екології Карпат НАН України: Це повний нонсенс, бо не може бути запланованих турів на зубрів. Такого плану тури не мають бути дозволені, оскільки:

Згідно зі ст.. 19 Закону України „Про Червону книгу України” № 3055-III від 07.02.2002 р.), спеціальне використання (добування) об’єктів Червоної книги України….здійснюється у виняткових випадках лише у наукових і селекційних цілях… за дозволом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів на підставі рішень Національної комісії з питань Червоної книги України, прийнятих відповідно до її повноважень..
.

Мироненко Микола Олексійович, заступник начальника Управління мисливського господарства Державного комітету лісового господарства України: „В нас є документ який регламентує граничні рівні цін на мисливські трофеї, добуті іноземними громадянами і граничні рівні цін на послуги (маються на увазі послуги з поранення тварин), що надаються цим іноземним громадянам, затверджений наказом № 26 Держкомлісгоспу від 28 лютого 2002 року та зареєстрований в Мінюсті 22 березня 2003 року і погоджений із Мінекономіки. В цьому наказі встановлені й діють ціни на трофеї та поранення й двох червонокнижних видів тварин: зубра і ведмедя (наприклад, ціни за трофеї зубра оцінених на 130 балів СІС (бронзова медаль) — від 2100 до 2600 євро, на 150 балів СІС (срібна медаль) — від 2600 до 3100 євро, на 170 балів СІС (золота медаль)— від 3100 до 3600 євро та за безмедальні — від 1100 до 1300 євро). Для українців такі жорсткі ціни не визначені. Але вони платять не менше.

Дозвіл на його селекційний відстріл дає Міністерство охорони навколишнього середовища посадовій особі мисливського господарства, після розгляду заявки, визначення в натурі ( на природі)і, що саме ця тварина хвора. А от під час полювання той же посадовець, що отримав дозвіл, має пальцем має показати хвору тварину.
Теоретично все може бути і здорових тварин можуть відстрілювати, а практично – це порушення. До речі, зараз Мін природи до Кабміну подало документ, де вказано такси, згідно яких штраф за незаконне добування зубра буде 90 000 тис. гривень . Зараз штраф за вбивство тварини – 2,5 тис. грн.

Галини Пристінська, юрист Громадської організації “Екоправо-Київ” Галина Левіна (Пристінська), юрист громадської організації “ЕкоПраво-Київ” Ситуація неоднозначна. Крім, проблем із браконьєрством та іншим невиконанням законів України, існує ще проблема в законодавчому регулюванні відносин із селекційного відстрілу зубра й ведмедя (єдиного дозволеного способу відстрілу червонокнижних тварин). Зокрема, в Україні діють нормативно-правові акти (закони, накази, інструкції), положення яких протирічать одне одному. При цьому, таке протиріччя разом із невиконанням законів „грають” не на користь збереження зубрів.
Приклад перший. Із наказу Державного комітету лісового господарства України від 28 лютого 2002 року за № 26, випливає, що мисливці-іноземці мають право ранити та вбивати зубра й ведмедя та/або купувати їх трофеї.

Але ж із п. 3.8. інструкції щодо порядку видачі дозволів на добування червонокнижних тварин, затвердженої наказом Мінприроди України від 01.02.1993 р. № 3, випливає, що трофеї зубра й ведмедя (пушна сировина, скелети, шкіра, роги) у випадку невикористання у наукових цілях мають бути передані лише в зоологічні, ботанічні музеї або фондові колекції заповідників, національних природних парків, наукових установ. Про мисливців-іноземців й не згадується.

Отже, один нормативно-правовий акт дозволяє купувати трофеї, а інший — ні.

До того, виникає питання й з правомірністю встановлення цін на поранення та трофеї зубра й ведмедя. Справа в тому, що згідно з п. 10 додатку до постанови КМУ від 25.12.1996 р. № 1548, ціни на поранення та трофеї Держкомлісгосп України може і повинен встановлювати лише щодо мисливських тварин, а зубри і ведмеді як червонокнижні тварини до них не відносяться. Тобто можемо ставити питання про перевищення повноважень „лісового комітету” та неправомірність положень діючого наказу про затвердження цін на поранення та трофеї зубра й ведмедя.

Для довідки: “… селекційний відстріл – це вилучення із природних популяцій тварин, які мають певні відхилення у своєму розвитку від здорових тварин, з метою формування здорового, високопродуктивного маточного поголів’я, регулювання вікової та статевої структури популяцій …” (абз. 2 п. 2 Інструкції про селекційний відстріл мисливських тварин, затвердженої Наказом Держмолісгоспу від 30 травня 2001 року № 47).

Приклад другий. За інформацією наших колег, в Україні діє положення Мінприроди України 1991 року, згідно з яким мисливці-іноземці можуть залучатися до здійснення селекційного відстрілу зубра за дозволами, що отримуються іншими особами. В зв’язку з цим на практиці мають місце випадки селекційного відстрілу (поранення) зубрів мисливцями-іноземцями.

Однак, відповідно до п. 3.3. інструкції щодо порядку видачі дозволів на добування червонокнижних тварин, затвердженої наказом Мінприроди України від 01.02.1993 р. № 3, дозвіл на добування тварин, занесених до Червоної книги України, є іменним документом, тобто видається відповідній особі, а його передача будь-яким іншим особам — забороняється. З цього положення випливає, що здійснювати селекційний відстріл зубра може лише особа, яка отримала не це дозвіл, а це спеціально уповноважені особи, до яких мисливці-іноземці не відносяться.

ДОВІДКА (з Плану дій по збереженню зубра В.І. Крижанівський, Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України)

Зубр ( Bison bonasus Linnaeus, 1758) є найбільшим рослиноїдним ссавцем Європи, пріоритетним видом її рідкісних тварин. В історичному минулому цей звір був широко поширений в західній, центральній і південно-східній Європі, включаючи Україну і Кавказ. Він завжди був жаданим об”єктом мисливців. Полювати на цього великого в могутнього звіра було не тільки вигідно ( велика шкіра і багато м”яса) , але й почесно. З часом необмежене полювання і деградація життєвого середовища зубрів в результаті господарської діяльності людини і вирубування лісів привели до зникнення цього виду на більшій частині його ареалу. В XI ст. зубр був винищений у Швеції, в XII ст. – в Англії, в XIV ст. – у Франції (Krysiak, 1967).

Останні зубри в Східній Прусії були забиті в 1755 році, а в Трансільванії – в 1790 (Кулагин, 1919). Найдовше вони збереглись у східній Європі і на Кавказі, чим підтверджується, що головним чинником їх зникнення була людина, оскільки простежується загальна закономірність відступання ареалів більшості мисливських видів з заходу на схід.

На території України зубр був в минулому масовим і широко поширеним звіром та важливим об”єктом промислу ще в часи Київської Русі, а пізніше Русько-Литовської та Польсько-Литовськох держави. Залишки кісток зубрів знайдені в археологічних пам”ятках давньої Русі (Тимченко, 1972 ), хоча і не так багато. На території України є дві генетичні лінії зубрів: біловезька („рівнинна”) та біловезько-кавказька („гірська”).

Історія боротьби за збереження зубрів сягає ще кінця 19 ст. Після війни 1812 року в Біловезькій Пущі залишилося не більше 500, а за деякими даними, не більше 300 зубрів. Перед початком першої світової війни їх було вже більше 700, але наслідки цієї війни для зубрів були катастрофічними. В 1919 році було вбито останнього вільного зубра в Біловезькій Пущі (Krysiak, 1967). Приблизно в цей же час ці звірі були знищені і на Кавказі..

Розмноження: В сприятливих умовах самки починаючи з 3—4-річного віку здатні щороку приносити по 1 теляті. Двійні бувають дуже рідко. При розведенні в розплідниках і резерватах у напіввільному стані близько 20 – 30% дорослих самок щорічно лишаються яловими.

1. Полювання на «царя» /ДЕНЬ/
19 вер. 2007 … Доки зубр в українських Карпатах боятиметься чиновників з рушницями? …. Це дійсно цар звірів Карпат. Якщо проект удасться, то ми будемо …
www.day.kiev.ua/188187/ – Похожие страницы