Останні записи

Особливо небезпечні. Уряд наводить лад на ринку утилізації токсичних відходів

У  щілинах бетонної підлоги буяють осінні квіти, вітер задуває крізь проломи у стінах, звихрюючи сміття поміж уламків бетонного мотлоху. Так зустріло журналістів і експертів Мінприроди «підприємство з переробки (утилізації) небезпечних відходів» у Макарівському районі Київської області.

Під напівзруйнованим дахом складу колишньої райагрохімії ми не побачили ні установки для приготування хімічних розчинів з реактором, ні завантажувача шнекового, ні дробарки роторної, ні ванни флотаційної. І геть нічого з довгенького списку, зазначеного в документах підприємства устаткування, яке необхідне для утилізації 13 видів отруйного непотребу — від прострочених ліків, використаних голок і навіть післяопераційних решток (частин тіл) до тари з-під отрутохімікатів й відпрацьованих акумуляторів.

Представники підприємства запевняли, що устаткування є, просто тимчасово розміщене на складах. А підготовчі роботи для його встановлення вже тривають — і тицяли в бік десятка чоловіків явно офісного типу, які тупцяли з новенькими лопатами у руках неподалік.

Не дивно, що, за результатами перевірки дотримання утилізаторами ліцензійних умов, комісія Мінприроди анулювала ліцензію.

Це не бізнес, це схеми

За перше півріччя 2016-го Мінприроди перевірило 74 із 298 підприємств, які працюють у сфері переробки небезпечних відходів на відповідність матеріально-технічної бази та документів новим ліцензійним умовам, ухваленим 13 липня 2016 року Кабінетом Міністрів. Майже двом третинам — 45 підприємствам — ліцензії анулювали.

Нові ліцензійні умови уряд ухвалив у відповідь на численні скарги громадськості, яка виявила десятки незаконних звалищ ртутних ламп, відпрацьованих мастил та олив, використаних шприців тощо. Ці факти підтвердили власну інформацію ековідомства про те, що в яри та лісосмуги, на звалища побутового сміття, на береги річок потрапляють матеріали й речовини, які за чималенькі кошти начебто вже перероблено й надійно захоронено.

«Це був штучно закритий ринок з багатомільярдним обігом, на якому ми взялися наводити порядок. За підрахунками експертів, обсяг ринку може сягати 10 мільярдів гривень», — зазначив міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак. Схеми, за якими працюють недобросовісні ліцензіати, каже міністр, до неможливості примітивні. Перша: підприємство свого часу отримало ліцензію від Мінприроди, не маючи відповідної матеріально-технічної бази. Тобто воно існує лише на папері. Якщо реальний утилізатор оцінює переробку кілограма небезпечних відходів у 5—7 гривень, то паперовий готовий зробити це за 1—2. Він може собі це дозволити, бо витрати — це лише підписи на фіктивних документах.

Друга категорія — бутафорні підприємства. На перший погляд, у власника підприємства все гаразд із документами і навіть є заявлена матеріально-технічна база. Якщо не намагатися увімкнути «піч для спалювання небезпечних решток», то на вигляд усе добре. Нерідко обладнання в неробочому стані, але є потрібна картинка для журналістів і активістів. Саме ці постраждалі у судах доводитимуть, що Мінприроди душить бізнес. Витрати в цьому разі — на бутафорне обладнання, знов-таки підписи на фіктивних документах та, можливо, на транспорт, який вивезе «результати переробки» десь у кущі.

Найгірше ведеться підприємствам — і це третя категорія, — які готові працювати відповідно до екологічних норм, вклали кошти і мають належну матеріально-технічну базу та документи. Саме їм і потрібна підтримка уряду, який має допомогти порядним вижити серед монстрів тіньового бізнесу.

Цифри кричать «пробі»!

Зазирнімо до Національної доповіді про стан довкілля України за 2014 рік (свіжішої не існує, але 2015—2016 навряд чи дуже відрізнятимуться). Відходи І—ІІІ класів небезпеки (є ще четвертий клас, найменш грізний, але дуже об’ємний) становлять лише 2% загальної кількості. Проте саме вони створюють найбільші ризики для здоров’я і довкілля. Це використані розчинники, відходи кислот, лугів чи солей, відпрацьовані хімічні каталізатори та оливи, відходи, що містять поліхлордифеніли (спричиняють рак) тощо. Якщо зважити, то вийде понад 686 тисяч тонн.

Позаяк «УК» — всеукраїнське видання, читачам буде цікаво дізнатися, що на 11 областей України припадає 96,4% обсягів утворення небезпечних відходів І—ІІІ класів небезпеки. У 2014 році найбільше їх утворилося в Харківській, Миколаївській, Сумській, Херсонській, Полтавській, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Луганській та Тернопільській областях. У решті — менш як 1% небезпечних відходів.

Дані як загалом, так і в регіонах за 2014-й відчутно змінились порівняно з 2013 роком. Зокрема, загальні обсяги утворення зменшилися більш ніж на чверть. Скажімо, в Донецькій області вони скоротились на 44,3%, в Луганській — на 64,2%. Та робити висновки про якісь тенденції на підставі цих змін не можна. Дані обліковували без урахування Криму та окупованої рашистами частини Донбасу. Як бачимо, Росія зіпсувала нам не лише життя, а й статистику, а це важливий інструмент аналізу та прогнозування.

Перекладати проблему відходів на плечі наступників почали ще з радянських часів. Тож картина накопичення відходів трохи інакша, ніж щорічного утворення. 98,5% загального обсягу небезпечних відходів І—ІІІ класів накопичено у семи областях: Запорізька (64,3%), Сумська (17,4%), Луганська (7,2%), Донецька (4,1%), Дніпропетровська (2,4%), Миколаївська (2,0%) та Харківська (1,0%).

Система пручається, але порядок наступає

Тож не дивно, що утилізатори небезпечних відходів із Запоріжжя потрапили до списку на перевірку ліцензій одними з перших. «На співробітників Мінприроди чинять тиск, у нас замало людського ресурсу, але це нас не зупиняє, — каже Остап Семерак. — Ми перевіримо всі суб’єкти господарювання, що отримали ліцензії у сфері поводження з небезпечними відходами.

Якщо нема висновків Державної екологічної експертизи чи дозволу на викиди в атмосферне повітря, не можемо заплющувати очі, вдаючи, що все гаразд, а папірці донесуть потім. Є закон. Перед ним усі рівні, його мають дотримуватися і поважати. Це основа успішних країн і процвітаючих економік. Не бачу трагедії в анулюванні ліцензії. Якщо підприємство налаштоване працювати, воно виправить недоліки і матиме всі законні підстави, щоб отримати цю ліцензію знову. Нам потрібна підтримка суспільства. У цій історії два варіанти: або ми здолаємо відходи, або відходи здолають нас».

ДОВІДКА «УК»

За даними інтерактивної мапи, розміщеної на сайті Мінприроди і наповненої за повідомленнями громадян, ртутні лампи лежать у Києві на вулиці Промисловій (берег Либеді) та Канальній, у Чернівецькій області неподалік села Брусниця Кіцманського району та села Годзилів Сторожинецького.

За повідомленнями ЗМІ, на міському сміттєзвалищі Полтави лежать відходи з воєнних заводів, ртуть із заводу газорозрядних ламп, відходи гальванічних виробництв. У балці біля столичної ТЕЦ-6 виявлено звалище люмінесцентних ламп. Термометри знайшли у яру за 300 метрів від автодороги Чигирин — Суботів (їх уже прибрали). Бочки з-під хімікатів, ртутні лампи, відходи тваринного походження лежать на березі Каховського водосховища (Дніпропетровська область).

Олег Листопад http://ukurier.gov.ua/uk/articles/osoblivo-nebezpechni/

Leave a Reply