Останні записи

Дієтики мимоволі

Побачивши на упаковці солодощів чи інших таких милих серцю дитини смачностей малюнки із зображеннями казкових персонажів, дитячих іграшок тощо, не поспішайте купувати такий товар своєму чаду. Спочатку обов’язково перевірте, чи в маркуванні продукту зазначено, що він призначений для дитячого харчування.

Страшні казки

За інформацією Держспоживстандарту України нас просто накриває з головою вал неякісних, а іноді й небезпечних харчів, що замасковані під дитячі продукти. Оскільки вимоги до харчування для найменших суворіші, а контроль за їх виготовленням жорсткіший, виробники псевдо-малюкової продукції ухиляються від державної реєстрації цих товарів саме як дитячого харчування та вводять в оману споживачів.

Протягом 2008 року та І кварталу 2009 року Держспоживстандарт перевірив майже 180 тонн продуктів дитячого харчування. Близько 35 тонн перевіреного довелося зняти з реалізації: третина забракованих продуктів не мали документи, що підтверджують якість та безпеку; а п’ята частина знятих з реалізації товарів не відповідала вимогам нормативних документів.

Але найбільшим недоліком (характерним для понад 40% забракованих продуктів) стала відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар – його склад, спосіб виготовлення, дані про виробника тощо. Гадаю, ви не раз переконувалися, що навіть якщо на товарі така інформація є, прочитати її без окулярів, а то й без потужної лупи – неможливо. Прийшовши до магазину неозброєним, ви так і не дізнаєтесь, що у цьому сирку – небезпечні для здоров’я консерванти, а у тій сметані – згущувач, який навідліг б’є по печінці. З огляду на таку ситуацію, Держспоживстандарт планував з першого травня цього року ввести нові стандарти щодо маркування харчових продуктів. Ними, зокрема, передбачалося відчутне збільшення шрифтів, якими подається інформація про товар. Але… На днях перший заступник голови Держспоживстандарту Юрій Ширко повідомив, що введення нових вимог відкладається.. до Нового року! Причиною, за словами Юрія Володимировича, стали численні звернення підприємців, які запаслися упаковкою із старими (себто – мікроскопічними) написами аж до кінця року! Ото запасливі люди! Ото у них склади! Ото у них грошей, щоб за зберігання упаковок ще більше ніж півроку платити!

На чиєму боці влада? Та на своєму ж!

Гадаю, пан Ширко не назвав усіх причин, які змусили цей контролюючий орган відкласти введення нових стандартів. Дуже добре знаю, що на Держспоживстандарт чиниться шалений тиск – як через офіційні канали, так і з використанням «телефонного права» та інших способів. Керівництво держави дуж-же піклується про підприємців! Оце зараз – щоб упаковочні матеріали не пропали. А ще іде активна боротьба із обов’язковою державною сертифікацією («Селянська правда» про це не раз писала). Крім того «добрі дяді і тьоті» записали у законі, що контролюючі органи мусять попередити об’єкт перевірки (кафе, їдальню, магазин, ковбасний цех тощо) за десять днів: готуйтесь, прийдемо дивиться чи все у вас окей!

Турбота про підприємців – це правильно. От тільки чому так само президент, парламент та уряд не потурбуються про споживача? Чи не тому, що теза щодо розділення влади та бізнесу в Україні залишається лише передвиборчою обіцянкою? Капіталісти, які міцно тримають владу, передаючи її, мов естафетну паличку від одного клану іншому, своїх не образять.

«Відсутність фактору раптовості, несподіваності зводить такі перевірки нанівець, – визнає голова Держспоживстандарту Лариса Лосюк. – західні експерти, дізнаючись про наші «десять днів» просто не можуть у це повірити».

«І заяви про те, що сертифікація у Європі вже відмінена і нам треба йти тим же шляхом, – теж неправдиві, – говорить начальник науково-дослідного центру випробування продукції Держспоживстандарту Володимир Семенович. – Згадаймо ситуацію минулого року, коли в українській соняшниковій олії європейці знайшли мінеральні мастила. Що зробила Європа? Стала вимагати на кожну партію нашої олії протокол випробувань і сертифікат відповідного органу. Ми проводимо випробування, а сертифікат видає Мінохорони здоров’я. От вам і відмова від сертифікації у Європі!»
А ще у Європі є така річ, як система оповіщення про небезпечні продукти.
Щотижня завдяки роботі цієї системи друкується список із 30-40 нововиявлених партій небезпечних продуктів. Наголошую: не просто неякісних, а – небезпечних! І це – у благополучній Європі. Як ви думаєте, де опиняться продукти, які європейці завернули на кордоні або виявили у торговельній мережі? Якщо врахувати, що до 40% тих показників, за якими у Європі харчі бракують, у нас просто не нормується! І якої довжини могли би бути списки в Україні, де систему контролю за якістю продуктів систематично намагаються знищити? Де штрафи за порушення – просто смішні.

За результатами перевірок, про які ми згадували вище, винних осіб притягнуто до адміністративної відповідальності на загальну суму трохи більшу за 135 тис. грн. Це менше річної зарплата чиновника високого рівня. І врахуйте, що зазвичай штрафи на фізичних осіб складають в кращому разі 10 неоподаткованих мінімумів. А мінімум цей у нас – 17 гривень. Невеликий ризик за спробу збути товар на сотні тисяч.

А до суб’єктів господарювання (тобто – до юридичних осіб) застосовано адміністративно-господарські санкції на загальну суму трохи більше 460 тис. грн. Теж на надто велика сума у порівнянні з тою ж, наприклад, Польщею. Як розповів на недавній прес-конференції вже згадуваний Юрій Ширко, у сусідів у разі невиконання вимог інспектора сума штрафу щодоби зростає удвічі. Не виконав припису – і десять тисяч злотих штрафу через добу перетворилися на двадцять тисяч!

Нюхай, інспекторе, нюхай!

Щоб купити у магазині будь-який товар, потрібні гроші. Незалежно від того, для чого робиться покупка – щоб з’їсти, чи для того, щоб піддати продукт лабораторному аналізу. Цього року держава не виділила кошти Держспоживстандарту ні на такі закупівлі, ні на самі дослідження. Усе, що може інспектор – це оцінити зовнішній вигляд продукту та понюхати його. А визначити наявність патогенних мікроорганізмів, токсичних речовин чи невідповідність рецептурі – зась!

Підрозділам Держспоживстандарту доводиться виділяти кошти на закупівлю та аналізи із так нелегко зароблених (Укрметртестстандарт який входить до складу цього органу – державне госпрозрахункове підприємство) коштів. Але багато від цих заробітків не відірвеш, так що контроль послабшає цього року однозначно.

А жаль. Бо узяти хоча б за приклад історію із згущеним молоком. Володимир Семенович нагадав, що уже понад 5 років Держспоживстандарт воює за якість цього не побоюсь сказати, згадуючи радянські часи, делікатесу.

Перевірки раз по раз показують, що у банках чотирьох із десяти виробників цього продукту – класична «згущонка». У от у решті – молоко хіба що ночувало. Основна маса продукту – олія. Причому навіть не соняшникова, а – пальмова. Яка не тільки дешевша за соняшникову (пальми самі по собі ростуть, збивай лишень з них плоди), а й до усього – шкідлива для здоров’я, бо наш організм не здатен її перетравити.

Перевірять інспектори продукцію, здіймуть ґвалт – виробники зроблять вигляд, що виправились. Пройде пара місяців – і усе повертається на круги своя. А що дивуватись: закуплену олію треба ж кудись подіти. У 2007 році пальмової олії було завезено в Україну 370 тис. тонн, а за 2008-1 та перший квартал поточного – 680 тис. тонн! І ніхто не цікавиться у імпортерів, куди ж вони збираються влити це «добро»!

Від лану! А вже потім – до столу…

А жаль, що не цікавить. Бо давно вже пора перейти на інший принцип контролю. Як справедливо зазначив Володимир Семенович, хто ж стане викидати сир або ковбасу, виливати молоко чи сік, якщо виявиться що вони – «не того». Адже у ці продукти вкладено стільки праці, грошей, ресурсів. А тут – ще й на утилізацію треба витратитись. Тому й уникають перевірок хто як може, тому й просто перевозять товар у інше місце або переклеюють етикетки, або – способів безліч. Що ж робити?

Контроль повинен починатися дійсно «від лану» – від сировини, він первинних компонентів. Щоб було якісним м’ясо, треба поцікавитись, чим годують худобу, чи не підсипано у ясла, скажімо, гормональні препарати. А щоб якісним було зерно, має бути контроль за дотриманням технологій його вирощування і зберігання. Поки що немає ні такого контролю, ні закону про відповідальність постачальника та виробника, хоча відповідний законопроект уже підготовлений, але поки що каменем лежить у Верховній Раді. Так само, як і пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” і ще ціла низка вкрай потрібних законів цього напрямку – ніколи якістю харчів депутатам перейматься, усе владу ділять.

Та й вже прийняті закони нікому виконувати. Треба, скажімо, розробляти і впроваджувати річні та довготривалі програми моніторингу за якістю продукції і знайомити широкий загал із результатами цього моніторингу. Але ж – немає такого моніторингу. Як немає мінімальних специфікацій на якість продуктів. А ще – не вводяться в нашій країні стандарти давно апробованого у світі Кодексу Аліментаріус – зведення міжнародних стандартів на харчову продукцію, «освячене» цілою низкою поважних міжнародних же організацій.

Законом про безпечність та якість харчових продуктів основні обов’язки з цих питань покладені на Мінохорони здоров’я та на ветслужбу Міністерства аграрної політики. Але чиновники не поспішають виконувати вимоги цього закону. Семенович показав мені цілу пачку документів – переписку із «здоровчим» відомством, яке не поспішає виконувати свої обов’яжи щодо нормування і регулювання таких небезпечних речовин як трансізомери, бензапірен, бензойна кислота.

Час іде, а рівень нашої харчової безпеки залишається на рівні плінтусу. Наше законодавство відстає від європейського і навіть від російського чи білоруського на 5-10 років.

«Останнім часом почастішали звернення з проханням перевірити власну продукцію від тих виробників, які експортують продукцію, в тому числі й до Росії, – розповідає Володимир Семенович. – бо вимоги «там» – набагато жорсткіші, ніж у нас. Узяти хоча б соки. Якщо вони декларуються як натуральні, то треба не тільки надати документи щодо мікробіологічної та токсикологічної безпеки, а й показати вміст органічних кислот та природних цукрів. На запитання чи мав під собою ґрунт скандал дворічної давності щодо заборони Росією на ввіз молочних продуктів, Семенович філософськи зауважив: «Диму без вогню не буває. А що б ви робили, якби знайшли у молочних продуктах рослинні жири?» Але далі тему розвивати не став.

З такими друзями…

Ви, мабуть знаєте, що далі у цьому прислів’ї? Так-так, «і ворогів не треба». Особливо, з «любими друзями». В ході переговорів щодо вступу до СОТ, наші «зверхники» фактично повністю відкрили наші ринки неякісній продукції. Рік тому Верховна Рада, яку президент пришпорював так, що аж кров з боків виступала, ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі. У цьому довжелезному протоколі, який так і не став предметом обговорення широкої громадськості є пара дуже цікавих статей.

«Стаття 300 …Україна також буде продовжувати зменшувати число категорій продуктів, які підлягають обов’язковій сертифікації третьою стороною, вдаючись до якомога більш широкого визнання декларацій виробника, без вимоги реєстрації або підтвердження українськими державними органами, по відношенню до відповідного технічного регламенту, до кінця 2011 року. Україна надасть переглянутий перелік товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації, до СОТ до 31 січня 2012 року». Іншими словами, доведеться на віру сприймати запевнення турецьких та інших іноземних постачальників фруктів та зелені, у яких не раз знаходили перевищення вмісту пестицидів та важких металів, що їхній виноград та петрушка – суперклас.

А стаття 313 ще цікавіша. «Представник України підтвердив, що Стаття 5 Закону «Про безпечність та якість харчових продуктів» чітко надає повноваження ветеринарній та санітарній службам щодо контролю над всіма імпортованими харчовими продуктами та що ці продукти підлягають ветеринарній та/або санітарній експертизі, що проводиться зазначеними установами. До того ж, він також підтвердив, що Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики не має повноваження встановлювати обов’язкові вимоги щодо імпорту харчових та сільськогосподарських продуктів, та що Держспоживстандарт не регулюватиме імпорт таких продуктів з країн-членів СОТ, та не вимагатиме від імпортованих товарів відповідності добровільним (необов’язковим) стандартам з дати вступу України до СОТ. Він далі підтвердив, що до того ж, Держспоживстандарт України видасть Наказ, що вступить у дію з дати вступу до СОТ, та скасує будь-яки повноваження Держспоживстандарту вимагати тестування або сертифікації будь-якого імпортованого харчового продукту (виділено мною – О.Л.). В результаті цього імпортовані харчові продукти будуть підлягати тестуванню та сертифікації тільки санітарною або ветеринарною службою, відповідно до компетенції».

Іншими словами саме Держспоживстандарт, який ще «тримає фронт» і хоч якось намагається захистити споживача – себто нас із вами – хочуть остаточно відсторонити від контролю за якістю харчів. От тільки дурницю записали у протоколі «високі сторони» і, відповідно, дурницю ратифікувала ВРУ. Не може Держспоживстандарт сам себе висікти – себто, сам із себе зняти повноваження. Закон такого самоудушення, слава Богу, не передбачає

Після детального знайомства із станом контролю за якістю харчів у нашій державі напрошуються дуже сумні висновки. Україна стала звалищем негодних харчів, система контролю за якістю продовольства у нас одна із найвідсталіших. Тому керівництво держави – президент, уряд, відповідальні міністерства, Верховна рада повинні вжити негайних заходів для виправлення ситуації. А якщо не зможуть цього зробити – гнати їх геть. Оберемо собі інших, які будуть краще дбати за народ.

Олег Листопад, «Селянська правда», №55, 14 травня 2009

Інші публікації на цю тему:

Удар по иммунитету. Дополнительный…

ПЕРШОКЛАСНИК У ЦЕЛОФАНІ

Нас продовжують труїти. За підтримки Секретаріату Президента

НЕДИТЯЧЕ ХАРЧУВАННЯ

ЇЖТЕ ГИДОТУ. І МОВЧІТЬ!

Leave a Reply