Останні записи

Гаряча зима у парку «Гуцульщина»-3

парцівники парку показують Садибу колегам з НПП «Тузлівські лимани»

Садиба Святого Миколая — символ НПП «Гуцульщина». Споруди Садиби — частина державного майна, яке занесене до відповідних державних реєстрів.

За останні роки було кілька спроб рейдерського захоплення цього майнового комплексу. В кінці листопада 2018 мала місце чергова подібна атака.

Ось як це відбувалося зі слів во директора Парку Юрія Стефурака: »

Сільська рада приймає незаконні рішення, що відміняють Укази Президента та Постанови Кабінету Міністрів і намагається рейдерським способом захопити територію парку і в тому числі Маєтку. Так, рішенням вісімнадцятої сесії сьомого демократичного скликання призначено Івана Гродюка керівником підрозділу рекреації Пістинського

Читати повний текст

Гаряча зима у парку «Гуцульщина»-2

Нещодавнє спілкування з представниками Кутського лісгоспу та Пістинської сільради на території Садиби Святого Миколая справило на мене неабияке враження. Як я вже писав раніше, нормальні у розмові люди, але їх дії мені незрозумілі.

Разом з відомим франківським журналістом Іваном Ципердюком та координатором лісового напрямку Українського товариства охорони птахів Василем Мочаном (Василь пройшов шлях від майстра лісу до головного лісничого великого держлісгоспу) вислухав перелік усіх образ та нарікань, які назбиралися за усі 16 років існування Парку.

Далі був візит на вертолітний майданчик, який колись був створений вище Садиби Св Миколая на місці посадок чорної горобини. Вислухали про знищений шар грунту. На

Читати повний текст

Гаряча зима у парку «Гуцульщина»

Дорога до «Гуцульщини»

Спілкуєшся — наче нормальні люди: відновили криївку, створили навколо неї зону відпочинку, ігровий майданчик для дітей. Ловлять і карають бреків, які полюють ставлять петлі на оленів або нищать 200-річні ялиці. Але як доходить до справ, пов’язаних з НПП «Гуцульщина» — наче мара їх накриває. Рубають ялинки у лісопитомнику парку, захоплюють і врізають свої замки у Світлиці Святого Миколая, ухвалюють рішення забрати собі 605 гектарів території парку і створити на них своє, власне, комунальне підприємство.

У парка нормальні стосунки з усіма сусідніми громадами, їх очільниками. Усіх, крім Пістині, чий голова Тарас Васильович Бейсюк та група депутатів сільради

Читати повний текст

У чому цінність «Олешківських пісків»

Національний природний парк «Олешківські піски» створено Указом Президента України №221/2010 від 23 лютого 2010 року на території Голопристанського і Олешківського (Цюрупинського) районів та Новокаховської міської ради Херсонської області. До території Парку увійшло 8020,36 га земель державної власності. З них 5222,30 га вилучені у землекористувачів й надані Парку у постійне користування. А 2798,06 га земель, включені до його території без вилучення, проте будь-яка господарська діяльність на них проводиться лише за узгодженням з адміністрацією парку.

Парк оберігає унікальний для Європи ландшафт — псамофітні (пристосовані до піщаного ґрунту) різнотравні степи, піщані дюни (кучугури) та листяні гайки. Тут росте понад 400 видів вищих (судинних)

Читати повний текст

Фоторепортаж з прес-клубу про майбутнє «Олешківських пісків»

7 листопада відбулося засідання Херсонського прес-клубу, на якому обговорювалася роль національного природного парку (НПП) «Олешківські піски» у збереження природи Херсонщини, необхідність розширення парку та результати впровадження проекту з відродження озер, які тут існують.

#gallery-1 { margin: auto; } #gallery-1 .gallery-item { float: left; margin-top: 10px; text-align: center; width: 33%; } #gallery-1 img { border: 2px solid #cfcfcf; } #gallery-1 .gallery-caption { margin-left: 0; } /* see gallery_shortcode() in wp-includes/media.php */

«Олешківські піски» варті інвестицій та розширення

Розташований на Херсонщині національний природний парк (НПП) «Олешківські піски» треба суттєво розширити та покращити його фінансування й матеріальну базу.

Такого висновку дійшли учасники дискусії, яка відбулася 7 листопада у Херсонському прес-клубі. Обговорювали роль цього Парку у збереженні природи Херсонщини, необхідність розширення території НПП та результати впровадження проекту з відродження озер, які тут існують.

«Олешківські піски» — один із 49 НПП України, єдиний, де охороняються пустельні та напівпустельні ландшафти. Приклад такого відновлення — розчищення озер в оазах. Воно проводилося у рамках спільного проекту нацпарку та Українського товариства охорони птахів за підтримки Фундації Кока-Кола (детальніше тут: https://www.coca-colaukraine.com/stories/RenovationOleshkivsky).

керівник Херсонського прес-клубу

Читати повний текст

Видатний ентомолог і природоохоронець Сергій Медвєдєв (1899 – 1979)

 

Відомий український зоолог, професор Харкiвського унiверситету С. I. Медвєдєв не любив згадувати минуле. На жаль. Вiн багато знав, i за його допомогою можна було б багато вiдновити в iсторiї форпоста української екологiї – заповiдника Асканiя-Нова та iнших природоохоронних дослiджень.

Народився Сергiй Iванович Медвєдєв 16 сiчня 1899 року у Харковi, у збiднiлiй дворянськiй сiм’ї. Глава сiм’ї займався агрономiєю. У 1916 роцi пiсля закiнчення реального училища Сергiй поступив на природниче вiддiлення фiзико-математичного факультету харкiвського унiверститету. Тут i познайомився з професором В. I. Талiєвим – лiдером природоохоронного руху в Українi. Проте активна участь у роботi Харкiвського товариства любителiв природи йому не судилась:

Читати повний текст

Харківська екологіня Наталiя Десятова-Шостенко (1889 – 1968) — забута парижанка з України

 

Видатний український ботанік Наталiя Олексiївна Десятова народилася 26 грудня 1889 р. у мiстечку Волчанськ Харкiвської губернiї, у досить заможнiй сiм’ї – її батьки володiли виробництвом з консервацiї сокiв. Закiнчила Московськi вищi жiночi курси i Женевський унiверситет. Прекрасно володiла французькою та нiмецькою мовами. З 1911 по 1915 працювала в Петербурзi, в гербарiї Головного ботанiчного саду. Потiм перебралась до Харкова, де пiд час вiйни служила сестрою милосердя. У 1917 р. повернулася до Петербурга, потiм знову опинилась у Харковi, викладала в Ново-Алексеєвському сiльгоспiнститутi. Пiд час громадянської вiйни побувала в Краснодарi (можливо, вiдступаючи з армiєю Денiкiна), потiм у Сочi, знову в Краснодарi. У

Читати повний текст

Де сховаються народні месники

Ліси Покутських Карпат треба захистити найвищим заповідним статусом

 

(авторська версія. Редакційну читайте на сайті газети: «Повені зупиняться перед деревами»

З туману вийшла ватага опришків. Тьмяно зблиснули руків’я застромлених за череси пістолів та леза нагострених топірців-барток. Старший насупив брови: «Що ви робите у нашому лісі? Рубати? Не дамо!».

Я помотав головою і видіння зникло. Але і туман, і величний буковий праліс, і гірське озеро, в якому мешкають схожі на мініатюрних драконів тритончики, залишилися. Тут, на заповідному Корматурському хребті національного природного парку «Гуцульщина» на диво органічно співіснують легенди і наука. І поки комусь за потонулими у хмарі, яка саме зачепилася за

Читати повний текст

Творець полтавських заповiдникiв Валентин НIКОЛАЄВ (1889 — 1973)

Вiдомий полтавський природознавець В. Ф. Нiколаєв «зустрiвся» з органами ЧК-ДПУ-НКВС, мабуть, ранiше вiд усiх iнших українських природоохоронцiв == ще в 1920 роцi. Нова влада iснувала лише три роки, але вже почала прибирати «вольнодумцiв».

Народився Валентин Федорович Нiколаєв 26 липня 1889 року у сiм’ї провiзора, у мiстi Слов’янську Харкiвської губернiї. Закiнчивши Харкiвську гiмназiю i природниче вiддiлення фiзико-математичного факультету Харкiвського унiверситету, переїхав до Полтави, де з 1915 р. очолив перший в Українi Полтавський земський природничо-iсторичний музей.

Вже тодi, разом з братом, вiн брав участь в органiзацiї у Харковi першої в Росiйськiй iмперiї виставки охорони природи (грудень 1913 == сiчень 1914). А потiм

Читати повний текст