Archives

A sample text widget

Etiam pulvinar consectetur dolor sed malesuada. Ut convallis euismod dolor nec pretium. Nunc ut tristique massa.

Nam sodales mi vitae dolor ullamcorper et vulputate enim accumsan. Morbi orci magna, tincidunt vitae molestie nec, molestie at mi. Nulla nulla lorem, suscipit in posuere in, interdum non magna.

Аграрні біотехнології: майбутнє агроекономіки?

В рамках проекту освітнього центру ЄБА відбувся майстер-клас для журналістів. Про використання аграрних біотехнологій в агросекторі України розповів доктор біологічних наук з Інституту харчової технології та геноміки НАН України Борис Сорочинський.

За даними пана Бориса, біоіндустрія разом із біофармацевтикою посідає третє місце серед провідних секторів світової економіки, поступаючись лише банківському і нафтогазовому. У країнах ЄС у 2008 році обсяг сектору біоекономіки перевищив 1,5 трильйона євро, і в ньому було зайнято близько 10% працездатного населення. Проте створення генетично-інженерних (ГІ) організмів викликало багато проблем та питань.

«Наступне покоління ГІ рослин, які активно розробляють нині, матиме нові властивості. Такі рослини міститимуть більше вітамінів, довше зберігатимуться, а також будуть здатні синтезувати різні фармацевтичні сполуки, такі, як протипухлинні та терапевтичні агенти тощо», — каже Борис Сорочинський. Крім того, нове покоління ГІ рослин зможе протистояти дефіциту води і буде стійким до посух.

Таку красу на наших землях можна виростити і без ГМО. Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ

Під ГІ соєю в 2012 році було 80 мільйонів гектарів, кукурудзою — 60 мільйонів, бавовною — 20,7 мільйона гектарів, ріпаком — 7,3 мільйона.

Порушували і проблему поінформованості споживачів щодо наявності ГМ інгредієнтів у продуктах харчування. Звичайно, ми маємо право і повинні знати, що їмо. Водночас така інформація має бути достовірною, перевіреною і не вводити споживача в оману.
«Парадоксально, але в нас вимоги та мотивація до маркування звучать дуже просто, — зауважує Борис Сорочинський. — ГМО шкідливі, тому їх потрібно маркувати. По-перше, якщо ГМО шкідливі, то їх зовсім не потрібно випускати на ринок, а по-друге, як можемо маркувати те, чого у нас офіційно немає. В країні не зареєстровано жодного ГМО». Борис Сорочинський додав, що за багатьма позиціями, що стосуються процедури оцінки ризиків ГМО, реєстрації та регулювання обігу ГІ організмів у їхньому практичному використанні наше законодавство не відповідає міжнародній практиці.
«Україні не варто вигадувати власні правила гри в питаннях, що стосуються сучасних біотехнологій та біобезпеки. Вироблення й формування таких правил потребує тривалого часу, серйозного і фахового підходу.

На жаль, в Україні зараз немає ні фахівців, що повною мірою знають проблему і можуть запропонувати оригінальне вирішення питань стосовно системи біобезпеки ГМО, ні часу, тоді як держава декларує прагнення інтегруватися у світову економіку як рівноправний партнер. Найкращий шлях — скористатися наявним закордонним досвідом і не вдаватися до «містечкових» правил», — пропонує Борис Сорочинський.
Науковець підкреслює: перш ніж вирощувати в Україні ГІ рослини, потрібно зрозуміти, навіщо це потрібно, на кого буде орієнтоване таке виробництво, які саме культури і які саме генетично змінені ознаки справді потрібні для вітчизняного виробника. «В Україні, на щастя, немає проблеми дефіциту харчових продуктів, і свої внутрішні потреби у продуктах харчування та кормах держава здатна забезпечити навіть за рахунок використання традиційних технологій ведення рослинництва».

Тоді чому ГМО так швидко поширюються і їх використовують у багатьох аграрно-розвинених країнах?
«Великі масштаби використання генетично-модифікованих організмів пов’язані з тим, що вирощування трансгенних рослин — прибутковий вид діяльності для фермерів: у країнах, де давно й активно використовують технології ГМО, спостерігається позитивна динаміка щорічного прибутку фермерських господарств», — вважає Борис Сорочинський і стверджує, що аграрна біотехнологія має бути пріоритетною для такої держави, як Україна.

ДУМКА ЕКСПЕРТІВ
«Треба відроджувати національні сорти, а не бавитися ГМО!»
Радміла КОРЖ,
екологіст:
— Підготовка до змін клімату, зокрема посухи полягає не у тому, щоб виводити генетично якісь дивовижі, а в тому, щоб нормально працювали наші сортовипробувальні станції, система яких фактично знищується.
Так само, як знищується і наука, яка і без ГМО може нам запропонувати чудові сорти рослин. Якщо ті кошти, які транснаціональні корпорації вкладають у створенні ГІ рослин, дати, скажімо, Миронівському інституту пшениці імені В. М. Ремесла Національної академії аграрних наук України, який є провідною науково-дослідною установою із селекції зернових культур в Україні, то жодні зміни клімату нашому зерновиробництву будуть не страшні. Одна деталь: у світі виявлено майже 1000 сортів озимої і ярої м’якої пшениці — нащадків миронівських пшениць. Це свідчить про високий адаптивний потенціал миронівських сортів та їхню високу сортоутворювальну здатність.

Ми й так уже втратили багато вітчизняних сортів, наприклад, кримчани давно мені скаржилися, що втрачено сорти кримських яблук, які мали унікальні властивості для довгострокового зберігання.
І це просто пішло витіснення «модними» іноземними сортами.

«Для фермерів ГМО не вигідні»
Олексій АНГУРЕЦЬ,
координатор кампанії з біобезпеки
УЕА «Зелений світ»/Друзі Землі України:
— Не бачу жодних аргументів для України впроваджувати ГМО в тому вигляді, які вони зараз на ринку. Розробка ГІ нового покоління — це поки що майбутнє. Коли вони з’являться, тоді ми й оцінимо їх із точки зору переваг для українських споживачів.
Що ж стосується прибутковості для фермерів, то це, м’яко кажучи, не так. Досвід вирощування ГМ культур демонструє орієнтованість на великі агрогосподарства. За даними доповіді «Друзів Землі Європи», більш ніж 97% (498 мільйонів) з 513 мільйонів фермерів, які обробляють менш ніж 10 гектарів землі, не використовують ГМ культури. Є кілька причин цього. Одна з них випливає із самого переліку комерційних ГМ культур. Соя, кукурудза, бавовник та ріпак — сільськогосподарські культури, орієнтовані, як правило, на зовнішню торгівлю, для забезпечення не харчових потреб, а виробництва сировини для текстильної, кормової та паливної промисловості. Дрібним же фермерам важко конкурувати з великими господарствами, які орієнтовані на значні прибутки такого великого бізнесу.
Біобезпека — сфера, де ми маємо виходити передовсім із принципу перестороги. Коли безпечність та аргументовані переваги для кінцевого споживача від ГМО стануть очевидними, я сам залюбки підтримаю впровадження такої біотехнології на наш ринок.

“Урядовий кур’єр”,

http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/agrarni-biotehnologiyi-majbutnye-agroekonomiki/

Leave a Reply