Друзі лісу

«За нинішнього ставлення держави до лісових проблем Україна зможе наблизитися до європейських стандартів життя років через… п’ятдесят! – вважає голова громадської організації ЕкоПраво-Київ Борис Васильківський. Такі сумні висновки еколог зробив після знайомства з дослідженнями програми «Правозастосування та управління у лісовому секторі».

Не буде землі – не буде лісів!

Експерти програми порівняли українське та європейське лісове законодавство та практику його застосування. Порівняння – не на нашу користь. Європа, скажімо, чітко ув’язує розвиток лісового сектора з розвитком села. У нас же Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» та проект Державної цільової програми сталого розвитку сільських територій на період до 2020 року ведення лісового господарства пріоритетом комплексного розвитку сільських територій не вважають.

І – навпаки: коли готували державну програми «Ліси України» на 2010–2015 роки, то, знову таки, не подумали заглянути «на сусідське подвір’я» – поцікавитися думкою аграрників. От і вийшло, що, наприклад, земельне питання лісівники «профукали»: такий ключовий пріоритет, як «підвищення лісистості» передбачає заліснення протягом 2010–2015 років 430 тис. га земель. А для досягнення «оптимальної» лісистості взагалі передбачається заліснити 2175 тис. га!!!

От тільки де узяти стільки гектарів – ніхто не подумав. Територіальними органами Держкомзему виявлено лише 308 тис. га деградованих і малопродуктивних земель сільськогосподарського призначення та 140 тис. га земель, що знаходяться під ярами, балками та іншими землями, що також можуть бути заліснені. Порахуйте самі розміри «нестиковки».

Утім, справа навіть не в цифрах. Головна проблема полягає в передачі цих гектарів під залісення, зважаючи на складний, тривалий та витратний механізм передачі земель. А ще якщо зважити на задекларовану нинішньою владою відміну мораторію на продаж землі, то – взагалі, караул! Які плани заліснення, яке підвищення лісистості!? Приватний власник на потреби держави не зважає!

Метелики в «Натурі»

Два слова про економічну складову нашої лісової стратегії. У Євросоюзі на першому місці у їхньому так званому «Лісовому Плані» стоїть дослідження конкурентоздатності лісового сектору ЄС. В Україні ж питання проведення дослідження стану та перспектив економічного розвитку лісового сектору досі навіть не ставилося! Куди йдемо і яким маршрутом – ніхто не знає і знати не хоче.

Якщо вже економіка «у прольоті», то що тоді казати про такі малозрозумілі вітчизняному чиновнику матерії, як «біорізноманіття» та «ландшафти». А от у європейців абстрактна любов до природи набуває цілком зримих рис. Центральною складовою політики ЄС щодо охорони природи та збереження біорізноманіття є «Natura-2000». Це мережа охоронних ділянок, закладена згідно зі спеціальною директивою «Habitats» ще у 1992 році. Мережа має забезпечити довгострокове збереження тих видів та ландшафтів Європи, які є найбільш цінними та/або перебувають під загрозою зникнення чи руйнування. Natura-2000 не є системою суворих природних заповідників, де заборонена вся діяльність, на переважній більшості територій ведеться господарство. Сьогодні мережа повністю сформована і охоплює площу, більшу за територію Німеччини, та займає 17,6% території ЄС. Усі ділянки «Натури» – суворо обліковані. Європейська Комісія може у будь-який момент надати вам інформацію про повний список та карту цих ділянок.

А от в Україні немає ділянок мережі Natura-2000. Нині пілотні проекти щодо вивчення цього питання та їх закладки ведуться лише в Карпатському регіоні. Це не означає, що у нас природу зовсім не охороняють. Просто у нас це є швидше справою окремих ентузіастів, ніж методичною роботою держави. При такому підході поки у «ботаніків» дійдуть руки до оголошення якоїсь цінної ділянки заповідною, «бізнесмени» вже встигнуть там як не «хатку» на чотири поверхи з гаражем, то якусь автостоянку побудувати. Щодо чіткого обліку, то не впевнений що сьогодні у всіх областях України є електронні списки всіх заповіданих територій, а тим більше – їх електронні карти. А у вигляді ілюстрованих атласів такі списки видаються раз на п’ятирічку у тих областях, де ентузіасти змогли знайти підтримку закордонних «дядь» – фондів та програм.

І клімату підмога?

Нинішня спека вкотре нагадала, що з природою жарти кепські. І щоб клімат не випробував нас на міцність, ліси треба не просто берегти, а й з розумом використовувати їх природну, з молодших класів відому властивість поглинати вуглекислий газ. Той самий, який на думку вчених викликає парниковий ефект і вже згадані кліматичні катаклізми.

Причому лісове господарство України – це єдиний сектор національної економіки, в якому відбувається поглинання парникових газів. Абсолютні щорічні обсяги поглинання парникових газів у лісовому господарстві співрозмірні з національними обсягами викидів внаслідок сільськогосподарської діяльності. Розуміючи це, міжнародні організації готові надати Україні допомогу задля збільшення площі лісів. В Україні, однак, не здійснюється жодного так званого «проекту спільного впровадження» з лісорозведення. Понад те, підготовлений за сприяння Світового Банку проект зі створення захисних лісових насаджень на забруднених радіонуклідами землях в умовах Полісся не був реалізований через відсутність на той момент законодавчо-нормативної бази щодо реалізації проектів спільного впровадження та недосконалість державного механізму встановлення ціни вуглецевих одиниць.

Рівняння на Польщу

Що ж на думку консультантів програми «Правозастосування та управління у лісовому секторі» треба зробити для наближення лісового сектору України до ЄС?

Найперше – розпочати розробку документу «Лісова політика України». Готуючи його, провести дослідження конкурентоздатності лісового сектору економіки. Варто також вивчити можливості створення національної чи кількох великих регіональних лісових об’єднань-компаній за досвідом Польщі, де державний холдинг «Ліси Паньствове» господарює в усіх державних лісах. І – господарює успішно.

«Польська модель «раціонального ведення лісового господарства» базується на законодавчому закріпленні умови самофінансування державного лісового господарства, – розповідає лісовод Віталій Сторожук. – Загальна площа лісів України і площа лісів Польщі за період з 1990 по 2005 роки зросли приблизно однаково – на 300 тис. га і становлять відповідно 9575 тис. га та 9200 тис. га. Але якщо за цей період площа лісів, доступних для користування в Польщі, збільшилася на 100 тис. га, то Україна зменшила площу лісів, доступних для використання, на 1 млн. га. Нині площа лісів Польщі, доступних для лісокористування, у півтора рази більша, ніж площа таких лісів в Україні, а абсолютні значення поточного приросту та обсягів рубок втричі перевищують відповідні  показники по Україні. Виходить, що впровадження у нас організаційної моделі державного лісового господарства з утворенням крупної лісової компанії за польською моделлю має сенс. Це питання, що вивчалося та обговорювалося упродовж останніх десяти років, набуває особливої актуальності нині, у ході адміністративної реформи». Додамо від себе: і поки ще зберігається державна форма власності на ліси.

Причому і закони для створення такої компанії чи то холдингу надто міняти не треба: дослідження законодавства показує, що положення Господарського кодексу України (2003) дозволяють створити державну лісову корпорацію як форму державного господарського об’єднання підприємств за рішенням Кабінету Міністрів, або – у визначених законом випадках – Державного агентства лісових ресурсів України.

Сім разів проаналізуй, сім разів порахуй…

Але й пропонована, й існуюча системи господарювання у лісі не будуть успішними, якщо вестимуться навмання. Потрібні аналіз та підготовка прогнозу ринку лісоматеріалів в Україні, аналіз стану та перспектив розвитку ринку недеревної продукції, також треба визначити першочергові заходи з адаптації лісів до змін клімату.

Слід провести національну інвентаризацію лісів (не робилася майже 20 років, зараз оголошена новим керівництвом Державної агенції лісових ресурсів одним із пріоритетів).

Необхідно взяти на облік усі цінні природні ділянки – за аналогією з програмою Natura-2000. Окрема розмова – про полезахисні смуги. Їх відновлення треба включити до державної програми „Ліси України”, у розділ «Розвиток державної системи лісомеліорації».

І, нарешті, треба вписати таки до проекту державної Програми розвитку сільських територій «лісові» заходи. Ось тоді і ліс буде навколо села, і село утопатиме в лісі.

Леонід Ольшевський

«Селянська правда» №73, 23 червня 2011