Заказники в околицях с.Коробівка

Учасник:  Сало Катерина, учениця 10 класу Коробівського НВК Золотоніського  району Черкаської області

Село Коробівка – унікальний куточок Придніпровського краю, розміщений на лівому березі верхів’я Кременчуцького водосховища. Нікого не може залишити байдужим піщана берегова лінія, оточена смарагдовими візерунками струнких сосон, зарості верби та осоки, острівці серед блакиті Дніпровських вод, безкраї зарості очерету. Така краса милує око в усі пори року. Тут знаходять прихисток багато рідкісних рослин, тварин, птахів, комах.

Нажаль, «цивілізація» проявила себе в цьому райському куточку нез кращої сторони. Найбільш мальовничі куточки узбережжя забудовані дачами і базами відпочинку, решта потопає в смітті, яке природа намагається приховати зеленою травичкою чи опалим листям. І не зрозуміло, хто більше винен у цьому неподобстві – горе-відпочивальники, які залишають після себе купи сміття, чи наша влада, якій важко встановити хоча б кілька смітників і організувати вивіз сміття. Дивна позиція і екологічної служби, яка вже скільки років не бачить страшних пожеж, коли палає ледь не все узбережжя.



Потім дивно виглядають плакати «Бережіть ліс, природу», різні конкурси, акції. Яким чином вони допоможуть природі? Гарні малюнки, плакати,вірші, твори можуть розчулити добру людину, яка і без агітації нічого поганого не зробить, а для нікчем, бюрократів все це пусті слова і галочки про проведення чергових заходів по охороні природи. Але не дивлячись на це, учні нашої школи вирішили прийняти участь у конкурсі «Зелені перлини – 2015», надіючись, що хоча б щось зміниться не тільки у свідомості громадян, а ще почнуть діяти закони і вони будуть дотримуватись, контролюватись певними службами і органами влади.

В мальовничих околицях села Коробівка розміщені 3 природоохоронні території:
1. Ботанічний державний заказник місцевого значення «Кединогірський».
2. Загально зоологічний заказник місцевого значення «Пташинні острови».
3. Ботанічна пам’ятка природи місцевого значення – острови «Пруське-Казене».

Темою своєї роботи я обрала Кединогірський заказник, тому що не раз відпочивала на його узбережжі, милувалась його краєвидами, навіть не підозрюючи, яку екологічну цінність має ця територія. Тому головна мета моєї роботи полягає в тому, щоб донести всім оточуючим, в першу чергу, жителям нашого села, поряд з якими природними скарбами ми живемо.

Кединогірський заказник

Кединогірський заказник розміщений в акваторії Кременчуцькоговодосховища, біля с. Коробівка. Він має статус – ботанічного державного заказника місцевого значення. Площа Кединогірського заказника – 10 гектарів.
Під охорону тут взято реліктову рослину – водяний горіх.

Водяний горіх плаваючий це – однорічна трав’яниста водяна рослина. Стебло підводне, довге (40 — 150 см). Листки (завдовжки 3 —4 см, завширшки 3 — 4,5 см) плаваючі, широко-ромбічні,подібні за формою на листя берези, зі споду вздовж жилок опушені, зібрані у розетку. Черешки завдовжки 3 — 10 см, циліндричні або з довгасто-еліптичним здуттям біля листової пластинки. Черешки мають стовщення-здуття з бульбашками повітря, що слугують поплавками. Завдяки ним розетка листя утримується на поверхні. Квіти з’являються у пазухах листя у липні-серпні (за іншими даними – в кінці травня[), утримуються під водою. На поверхні з’являються лише вранці або
ввечері. Опилення квітів може бути і під водою в закритих квітках. Запилення відбувається в закритих квітках, часто під водою. Під водою на вигнутій квітконіжці утворюється з зав’язі твердий плід – горіх в 2 і навіть 5 сантиметрів завдовжки, з чотирма, а у деяких видів з трьома і двома загнутими ріжками, що нагадують якір. Тому в деяких місцевостях рослину і прозвали: «рогульник», «чортів горіх», «рогатий горіх»,
«водяний каштан», «водяний горіх».

Плоди (діаметр 6— 10 мм) з твердою оболонкою, чотирирогі (є різновид дворогих). Плодоносить у серпні — вересні. Розмножується плодами. Одна рослина здатна дати 10-15 горішків. Тверда оболонка г орішків є перешкодою до поїдання плодів водяними пацюками, качками чи рибою. Аби утримати розетку листя та важкі горіхи, здуття рослини та бульбашки повітря в них збільшуються восени. Перші морози восени припиняють вегетацію, рослини гинуть, горішки падають на дно, а листя та стовбур згнивають.Горіхи досить важкі, швидко тонуть і не здатні переноситися водою.

Колись у переносі горішків брали участь великі ссавці — під час водопою вони заходили у воду, а горішки чіплялися на хутро тварин. Новий водопій в новому місці — і горіхи потрапляли в нове місце. У зв’язку зі значним знищенням великих ссавців людиною під час полювань, цей засіб розповсюдження рослин зараз не працює.
Коли з квіток починають розвиватися важкі горіхи, у листових черешків збільшуються повітряні порожнини, які утримують на поверхні води рослину з звисаючими у воді горіхами. Коли до осені горіхи дозрівають, «канатик» від «якоря» не в змозі утримати при хвилях рослину – горіх зривається зі свого якоря і пливе по воді. Пізно восени листя і стебло рослини згнивають, а горіхи падають на дно, проникаючи в нього своїми ріжками. Весною горіх починає проростати, але не так, як насіння всіх рослин. У рослини виростає спочатку не корінь, а
довга, як канат, сім’ядоля; і з неї розвивається стебло, а потім корінь. І корінь спочатку піднімається вгору, а потім опускається вниз, роблячи дугу. Довгий час утримує зачеплений за дно плід-якір цілу рослину, яка виросла з нього, котру і течія води не в силах відірвати і понести. Горішки в воді зберігають здатність до
пророщення впродовж 40 років. Пророщення навесні не у всіх, а лише у частини плодів, що є природним механізмом збереження виду.

Сальвінія плаваюча (Salvinia natans) — невелика плаваюча папороть,поширена від Північної Африки та Південної
Європи до Азії. Вайї окремі та прикріплені до одного вільно плаваючого кореневища, тому рослини легко розносяться течією. Розмір вайї від 0,8 до 1,5 см завширшки і до 1,5 см завдовжки, вся рослина має до 10 см завдовжки, бо кореневище легко ламається, що призводить до утворення нових окремих рослин вегетативним способом. Поверхня вайї вкрита великим числом гідрофобних волосків, завдяки яким рослина на змочується водою і тримається на поверхні. Також рослина має підводне коріння, що дозволяє отримувати з води поживні речовини. Ця рослина занесена до Червоної книги України.

Природоохоронний об’єкт «Кединогірський» знаходиться в незадовільному стані. Охоронний знак я не виявила; сміття можна знайти по всьому узбережжю; сліди від пожеж не змогла приховати навіть весняна трава. Особливо неприємно вражають випалені кущі і дерева, кора яких чорніє серед зеленого очерету.

This entry was posted in 1 етап, обстеження ПЗФ, Створені об'єкти ПЗФ, Черкащина and tagged . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *