Ведмежий горіх

Учасник: Осадча Богдана Анатоліївна, учениця 7-а класу Драбівського НВК «школа – гімназія» смт Драбів Черкаської області
Керівник: Осадча Оксана Миколаївна, аспірантка кафедри ботаніки Інституту природничо-географічної освіти та екології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

Мальовнича Черкащина як одна з областей України багата парками, лісовими масивами з віковими, рідкісними, цінними за своєю декоративністю та іншими ознаками, деревами.

До цінних своїми плодами дерев та чагарників відносяться грецький та сірий горіхи, ліщина звичайна, які ростуть у парках, садах та лісових масивах. До таких рослин належить і ліщина деревовидна, або ведмежий горіх (Сorrilus avellana). У центрі селища міського типу Драбів Драбівського району Черкаської області територію музею відділу культури, колишньої музичної школи, прикрашає це рідкісне дерево. Досліджуючи історію появи дерева я перегорнула не одну сторінку спогадів старожилів і дізналась – на місці існуючого районного Будинку культури була церква, настоятелем якої в період із 1858 по 1910 рік був протоірей Іоан Белінський. Ним і його дочкою Анною були збудовані будинки, де зараз знаходяться музей, відділ культури, районний відділ внутрішніх справ. У 1865 році протоірей Белінський на своїй садибі посадив фруктовий сад, який до наших днів не зберігся. Близько 1898 року дочка Анна закуповує в Америці декоративні дерева і обсаджує ними свої садиби. Серед привезених дерев, за розповідями старожилів, були висаджені три ведмежі горіхи. Два з них загинули, а один зберігся до цього часу. Вік цього дерева становить близько 110 років, висота його – 22 м, обхват стовбура – 2,5м.
Колоноподібним стовбуром, сірою та високо піднятою кроною ведмежий горіх приваблює до себе перехожих не лише влітку, а й у зимовий період у безлистому стані. Квітує жовтуватими сережками в березні-квітні. Плодоносить він через рік, утворюючи велику кількість плодів, які за зовнішнім виглядом схожі на горіхи ліщини звичайної, але мають глибше розрізані оторочки обгортки навколо плоду та міцнішу і товстішу шкаралупу. За зовнішнім виглядом листки ведмежого горіха схожі на листки ліщини лісової, проте дещо більші за розміром. Спостереження свідчать, що опадають вони 20- 25 жовтня. Дендрологи [1] дають таку характеристику ліщині ведмежій, ліщині деревовидній чи ведмежому горіху. Ліщина ведмежа – дерево до 25-28 метрів висоти, в діаметрі – до 60-90см. Має прямий стовбур із широкопірамідальною кроною. Кора стовбура сіра, тріщинувата, відділяється пластинками. Листки тупозубчасті на довгих черешках. Коренева система стрижневого типу і не утворює кореневих відприсків. Від зрізаного пенька здатна утворювати певну парость. Рослина однодомна. Тичинкові квітки в довгих циліндричних сережках. Маточкові квітки зібрані в кулясту бруньковидну коротку сережку, оточену щільними шкірястими лусками, з яких висуваються довгі приймочки. Запилюється вітром. Плід – дрібні горішки з твердою і товстою шкаралупою, які заховані в довгу глибокорозсічену обгортку. Зібрані плоди групами по 3-9 штук. Розмножується ліщина ведмежа насінням, росте нешвидко. Тіневитривала, зимостійка. Потребує свіжих і глибоких, багатих на гумус, алювіальних грунтів. Природньо росте в мішаних лісах середньої гірської частини Кавказу. Максимальний вік понад 200 років при товщині стовбура 60-90 см у діаметрі. Має міцну деревину з рожевуватим відтінком. Вона тверда, важка, добре полірується. Деревина використовується в житловому будівництві, меблевому виробництві, суднобудівельній справі. Кора містить багато дубильних речовин (до 5-8%). Горіхи мають жирні масла, білки, цукри і вітаміни. 134 На території Черкаської області ведмежий горіх – рідкісне дерево. Росте воно також і в Уманському дендропарку. За даними дендролога професора О.Л. Липи [1], ведмежий горіх росте в Кременчуцькому ботанічному саду, у дендрологічному парку загальнодержавного значення «Устимівський» на Полтавщині, в Ізюмському дендропарку Харківської області та ін.
Ведмежий горіх занесено до Червоної книги України. Він є державною пам’яткою природи місцевого значення Драбівщини (рішення Черкаського облвиконкому від 28.06.1972р. №367). Від горіха ведмежого починається екологічна стежка. Оскільки, дерево росте неподалік краєзнавчого музею, екскурсоводи звертають на нього увагу відвідувачів. Таким чином, досліджувана територія і, зокрема, ведмежий горіх може бути доданий до переліку об’єктів Золотої підкови Черкащини.

Список використаних джерел:
1. Андрієнко Т.Л. Державні заповідники. Рослинний світ.- К.: Наукова думка, 1986, 208с.
2. Нестеренко З.Н. Зелене багатство Харківщини: путівник – 2 видання.- Х.: Прапор, 1983.-84с.
3. Якушина Л.А. Рослини, занесені до Червоної книги // Український ботанічний журнал.- 1989.-№2.-с.77-80.

This entry was posted in 2 етап, 2015, Черкащина. Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *