«Тирличевій галявині» Кінбурну – заповідний статус

Учасники: учні Василівської ЗОШ І – ІІІ ступенів Очаківської райдержадміністрації Миколаївської області – члени шкільного міні – парку «Борисфен»:
Передрій Лілія – 9 клас, Лахтіонова Діана – 9 клас, Янчишина Майя – 9 клас, Бородіна Ірина – 7 клас
Керівник: Лахтіонова І.В. – провідний фахівець з екоосвіти НПП «Білобережжя Святослава», керівник екологічного гуртка «Юні охоронці природи»


Ми обожнюємо наш рідний край – Кінбурнський півострів і намагаємося з кожним днем краще пізнавати його таємничий світ природи, захопившись вивченням цікавого, невідомого, неочікуваного, але із чіткою ціллю – охороняти та примножувати природні багатства нашого рідного краю.
Про цю дивовижну піщану смужку (довжиною понад 40 кілометрів), що простяглася на півдні нашої країни між Дніпро – Бузьким лиманом та Чорним морем, можна розповідати дуже багато, а особливо про рослинній світ коси. Він – унікальній і це не зважаючи на те, що на півострові переважно піщаний грунт. На пісках ростуть понад 500 видів рослин із яких 36 видів – ендемічні, 21 вид зникаючі і занесені до Червоної книги України, а 18 видів занесені до Європейського червоного списку. І це не звертаючи уваги на постійні вітри, які час від часу здіймають справжні піщані бурі, засипаючи насіння рослин товстим шаром піску, яке за період літньої спеки встигло «підсмажитися» на розпеченому піску. Тому багатьом рослинам навіть і прорости за таких умов досить складно. Але секрети кінбурнського мікроклімату, за багато тисяч років, опанували вже багато рослин, навіть і ті, які не здатні прижитися в умовах цього регіону.
Про власне відкриття посеред дикого степу Кінбурну (територія регіонального парку «Кінбурнська коса»), невеликої галявини з незвичайними квітами, ми хотіли б розповісти в нашому другому конкурсному завданні всім учасникам конкурсу та всім відвідувачам сайту.
6 вересня 2014 року, під час проведення пізнавальної екскурсії осіннім степом, на відстані приблизно одного кілометру від с. Василівка, ми несподівано побачили галявину площею приблизно 900 кв. м з невідомими рослинами.
Це були дзвоникоподібні ніжно-сині квіти, які приємно нас всіх здивували своєю здатністю змінювати відтінок кольору пелюстків залежно від напрямку освітлення та відсутністю аромату. Звідки вони тут взялися? Чому ми раніше їх тут не зустрічали? Як вони називаються? На ці та інші питання ми вирішили негайно знайти відповіді. Але спільна пошукова діяльність змусила більш ретельного ставлення до розкриття таємниці невідомої рослини.

Довідка:
Площа галявини: 30 x 30 м. = 900 квадратних метрів, або 0,09 га.
Середня кількість щільності проростання рослин на 1 квадратному метрі (приблизно) 50 рослин і лише 20% із яких цвітуть.
У ході виконування завдань дослідження було складено опис місця зростання рослин, проведено дослідження ґрунту, складено опис рослини та у результаті порівняння з даними визначників та довідників було визначено що невідома рослина належить до багаторічних зіллястих півкущів родини Тирличевих, її назва Тирлич звичайний (Gentiana pneumonanthe L.) (рос. Горечавка легочна).
Ці квіти зустрічаються переважно в гірських районах помірних і субтропічних областей і там вони «звичайні мешканці». Але ніхто аж ніяк не очікував зустріти ці квіти серед піщаних кучугур та рукотворного соснового лісу. І той, хто обізнаний у сфері біології скаже, що це неправдоподібне явище і на Миколаївщині ми не можемо побачити гірських схилів і відповідно з цим фактом і рослин родини Тирличевих.
Але Кінбурнська коса – унікальне та загадкове місце. Тут цілком можливо побачити те, чого аж ніяк не очікуєш. І той факт, що на Кінбурнському півострові не лише ростуть, але й цвітуть ці багаторічні півкущі з ніжно – синіми дзвоникоподібними квітами на фоні жовтих, випалених сонцем степових трав, на перший погляд неправдоподібний, але повірте – очевидний.
Адже ми вже другий вересень поспіль, на власні очі спостерігаємо за цим неймовірним явищем – цвітінням тоді ще невідомої нам рослини – загадки.
Наші підозри про те, що ця рослина знайома і знана серед місцевих мешканців – не справдилися. Про неї не чули і раніше її не бачили. За результатами опрацювання даних літописів природи об’єктів ПЗФ: РЛП «Кінбурнська коса» та НПП «Білобережжя Святослава» відомостей про цю рослину та місць її скупчення (галявин) також немає. Відсутня вона і у списку лікарських рослин регіону.
У результаті проведених досліджень, опрацювання різноманітних джерел та отримавши інформацію від працівників заповідних об’єктів, старожилів Кінбурна, відомих екологів ми можемо зробити припущення, що знайдена нами рослина – це перша знахідка Тирличу звичайного на Кінбурнській косі.
Ми також дізналися що в нашій країні Тирличевих зростає понад 16 видів і лише декілька із них занесені до Червоної книги України. І хоч цієї рослини, що проросла у нас на косі і не має в цьому списку, ми переконані в тому, що ця невелика «Тирличева галявина» Кінбурнського півострова з знайденими нами нововиявленими квітами є справжньою ЗЕЛЕНОЮ ПЕРЛИНОЮ МИКОЛАЇВЩИНИ, що неодмінно має стати об’єктом посиленої охорони та досліджень регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса», на території якого вона розташована.
Тирлич звичайний насправді є «звичайною» рослиною у гірській місцевості, але в умовах Кінбурнської коси цій вид повинен бути зазначений як рідкісний. Тому першочергове завдання – зберегти цю невелику галявину з рідкісними квітами.
Результати нашого дослідження мають стати підґрунтям для:
1. Підготовки звернення до управління екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації з пропозицією щодо внесення тирлича звичайного (Gentiana pneumonanthe L.) у регіональний Червоний список Миколаївської області.
2. Підготовки звернення до управління екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації з пропозицією щодо створення у місці супчення тирлича звичайного (Gentiana pneumonanthe L.) ботанічного заказника.
3. Занесенню тирличу звичайного до списку рослин Кінбурнської коси та Миколаївської області.
Ми пишаємося, що наші краєвиди прикрашає ця квітка. Ми впевненні, що їй сподобається у нас і з роками кількість «тирличевих галявин» буде збільшуватися. А ми – юні охоронці природи будемо спостерігати за їх розвитком і допомагати працівникам парку їх охороняти.

This entry was posted in 2 етап, 2015, Миколаївщина and tagged , . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *