Страдчанська гора – унікальна екосистема Яворівщини

Учасник: Занік Марта Андріївна, учениця 9 класу Новояворівського НВК “ЗОШ ІІ ст. – ліцей”
Керівник: вчитель біології Бабій Людмила Іванівна

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………… 3
Розділ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1. Поняття екосистеми………………………………………………. 6
1.2. Структура екосистеми…………………………………………… 7
Розділ 2. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ
ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………………………. 9
Розділ 3. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ …………………………………… 11
Розділ 4. РЕЗУЛЬТАТИ
РОСЛИНИ І ТВАРИНИ СТРАДЧАНСЬКОЇ ГОРИ……………………..… 12
4.1. Конспект флори Голонасінних і Квіткових рослин………….…. 12
4.2. Систематичний аналіз флори квіткових рослин……………..….. 19
4.3. Екологічний аналіз фауни і флори …………..…………………… 22
4.4. Екосистема Страдчанської печери………………………………….24
4.5. Народногосподарське значення та проблеми охорони Страдчанської гори……………………………………………………………. 25
Розділ 5. ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИ
ВИВЧЕННІ БІОЛОГІЇ В ШКОЛІ…………………………………. 27
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………. 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………… 31
ДОДАТКИ. ФОТОЗВІТ…………………………………………….………….. 33

« З цієї гори так близько до Бога…»
(Отець Микола Конрад)

ВСТУП

Людина – органічна ланка цілісної екосистеми. Вплив людини, як екологічного фактора, надзвичайно сильний та різнобічний. У цьому контексті Страдчанська гора не є винятком.
На сьогоднішній день Страдч відомий не тільки на Яворівщині, а й далеко за її межами. Для віруючої християнської душі він має велике духовне значення, адже Свята Страдецька гора є відомим відпустовим місцем. Поряд з тим – це складна антропоекосистема, що має пізнавальне значення. З року в рік тут зростає як екологічне навантаження, так і екологічна небезпека. Кожен вірянин може оглянути довершеність і красу цього куточка, проаналізувати наш вплив на природу і відчути свою відповідальність за збереження цієї святині.
Кожна екосистема має свої складові, які відіграють певну роль у її функціонуванні як єдиного цілого.
Проте, перш за все, рослини є первинним виробником органічної речовини (первинної біологічної продукції), зв’язуючи в ній сонячну енергію, першою рушійною силою потоку енергії в біосфері. Їм належить найважливіша роль в створенні та підтримці існування життя на Землі. У той же час за багатовікову історію існування людства саме тепер, як ніколи раніше, господарська діяльність призвела до погіршення стану навколишнього середовища, руйнування природних ландшафтів, дигресивних змін у екосистемах, до збіднення біорізноманіття – основи життєзабезпечення людства та джерела різноманітних благ [1]. Все це набуло загрозливих масштабів і темпів, тому викликає велике занепокоєння людства. З розвитком цивілізації та через стрімке зростання населення значно посилився вплив антропогенних чинників, які негативно впливають на біорізноманіття.
Усвідомлення небезпеки подальшої втрати біорізноманіття та необхідності його збереження спонукали прийняти конференцією ООН в червні 1992 року в Ріо-де-Жанейро Конвенції про біорізноманіття. В ній визначається цінність біорізноманіття, його екологічне, генетичне, соціальне, економічне, наукове, виховне, рекреаційне та естетичне значення та важливість компонентів. Конвенція про біорізноманіття визначає головним завданням збереження біорізноманіття – інвентаризації біорізноманіття, що включає опис географічних і екологічних умов місцезнаходження рослин, тварин, грибів, як складових екосистем. Конвенція також наголошує на необхідності екологічної освіти, інформування громадськості та залучення її до справи збереження біорізноманіття. Проведення таких досліджень забезпечує можливість оцінки сучасного стану збереженості біорізноманіття на будь-якій конкретній території, а також розробки впровадження заходів щодо його збереження, відтворення чи раціонального використання [6].
Актуальність теми визначається гостротою сучасної проблеми вивчення видового різноманіття, його раціонального використання та охорони, а також недостатньою інформацією про вплив антропогенного чинника на території району дослідження.
Об’єкт дослідження: екосистема Страдчанської гори.
Предмет дослідження: флора і фауна угідь, стан збереженості екосистеми, проблеми використання та охорони.
Мета дослідження: встановити видовий склад рослин і тварин на території району дослідження, узагальнити інформацію про їх екологічні особливості та значення.
Основні завдання дослідження:
1) проаналізувати й узагальнити опубліковані матеріали про фізико-географічні умови району дослідження та стан вивченості рослин і тварин даної території;
2) провести власні польові дослідження по вивченню видового різноманіття на території району дослідження, їх поширення та екологічних особливостей;
3) скласти конспект флори і фауни району дослідження;
4) провести екологічний аналіз флори;
5) дати рекомендації щодо використання результатів проведеного дослідження в роботі вчителя біології загальноосвітньої школи.
Методи дослідження. Під час виконання роботи були використанні методи теоретичного дослідження (бібліографічний та історичний аналіз літератури), практичного дослідження (польові дослідження, камеральна обробка зібраних матеріалів), а також аналіз і синтез, узагальнення та систематизація результатів.
Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в тому, що вона містить конкретну інформацію про рослини і тварини досліджуваної території, на конкретному прикладі розкриває поняття екосистеми і взаємозв’язків, що виникають між її компонентами; може бути використана в навчальній та природоохороній роботі вчителів біології місцевих шкіл, а також для інформування місцевого населення щодо раціонального використання природних ресурсів дослідженої місцевості.

Розділ 1
ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1. Поняття екосистеми

Екосистема – це сукупність живих організмів, які пристосувалися до спільного проживання в певному середовищі існування, утворюючи з ним єдине ціле [15].
ЇЇ складові – продуценти, консументи і редуценти, взаємодіють один з одним і з навколишнім середовищем за допомогою обміну речовиною, енергією й інформацією таким чином, що ця єдина система зберігає стійкість протягом тривалого часу. Таким чином, для природної екосистеми характерні ознаки:
1) екосистема обов’язково являє собою сукупність живих і неживих компонентів;
2) в рамках екосистеми здійснюється повний цикл, починаючи зі створення органічної речовини і закінчуючи її розкладанням на неорганічні складові;
3) екосистема зберігає стійкість протягом деякого часу, що забезпечується визначеною структурою біотичних та абіотичних компонентів.
Природні екосистеми мають своєрідну стабільність у часі і просторі. Це результат постійних трофічних зв’язків, збалансованих потоків речовини й енергії між організмами і навколишнім середовищем. Здатність екосистем протистояти змінам середовища і зберігати стан рівноваги називають гомеостазом. Підтримка екологічного гомеостазу ускладнюється тим, що він повинний носити динамічний характер, тому що потреби організмів і навколишнє середовище безупинно розвиваються, отже, змінюються взаємини організмів із середовищем. Біоценоз пристосовується в результаті добору видів до умов існування і сам змінює ці умови на свою користь, забезпечуючи їхню відносну стабільність. Екосистеми згодом піддаються повільним змінам послідовного характеру під впливом природних чи антропогенних факторів. Чим більша за розміром екосистема, тим більшим розмаїттям вона відрізняється і тим більше вона може протистояти зовнішньому (антропогенному чи техногенному) впливу.
Більш прості екосистеми входять у більш складно організовані. Таким чином, устрій природи варто розглядати як системне ціле, що складається з вкладених одна в іншу екосистем, вищою з яких є унікальна глобальна екосистема – біосфера.

1.2. Структура екосистеми

Незважаючиючи на розмаїття екосистем, усі вони мають структурну подібність. У кожній з них можна виділити фотосинтезуючі рослини – продуценти, різні рівні консументів і редуценти. Вони і складають біотичну структуру екосистем – біоценози. Окремі компоненти середовища, що впливають на організми, називаються екологічними факторами. За природою походження виділяють абіотичні, біотичні й антропогенні фактории [8].
Найбільш істотні абіотичні фактори – кліматичні, ґрунтові. Найважливіші з кліматичних факторів – освітленість земної поверхні, температура і вологість повітря, опади, газовий склад атмосфери, вітер та ін.
Серед біотичних факторів виділяють зоогенні (вплив тварин), фітогенні (вплив рослин), і мікрогенні (вплив мікроорганізмів) [7].
Антропогенні фактори – це усі форми діяльності людського суспільства, що призводять до зміни природи як середовища мешкання і безпосередньо позначаються па їхньому житті. Втручання людини в природні процеси змінює:
• склад біосфери, кругообіг і баланс її компонентів;
• структуру земної поверхні;
• рослинний і тваринний світ.

Розділ 2
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Районом дослідження є Страдчанська гора (рис. 2.1), що знаходиться у с. Страдч Яворівського району Львівської області біля траси Львів – Краковець. Страдецька (або Страдчанська) гора 359 метрів заввишки, розташована серед південних відногів пагористого пасма Розточчя. Гора складена з пісковиків тортону [13].
За фізичко-географічним районуванням України [10] дана місцевість відноситься до Розтоцького району Розтоцько-Опільської області Західно-Української лісостепової провінції.
Клімат цієї території характерний для Розточчя, що розміщене в пограничній зоні впливу атлантичних повітряних течій із заходу та континентальних – зі сходу. Загалом клімат помірно вологий. Середньорічна кількість опадів становить 700 мм, а середньорічна температура – +7,5°С. Найбільше опадів випадає в червні-липні, а найменше – в січні-лютому. Найтепліший місяць року – липень (+17,7°С), а найхолодніший – січень (-4,2°С). Річні коливання температур незначні і сягають 21,9 °С.
Найбільш небезпечними є зимово-весняний період: із січня по березень. Підмерзання викликають ранні весняні та пізні осінні приморозки.
В історичному плані грунтові ділянки досліджуваної території виникли під буковими та дубово-буковими пралісами. Схили Страдецької гори поросли буками і штучно засадженими соснами [11].
За домінантною класифікацією рослинне угруповання формується зі сосни, бука, дуба та граба (рис.2.1). Панівною у верхньому ярусі є Pinus sylvestris. Вона чітко виділяється над пологом деревних крон. Підріст формують клен гостролистий, дуб звичайний та граб звичайний (рис. 2.2). Поодиноко зустрічаються у підліску ліщина, береза бородавчаста, ожина сиза, горобина звичайна. Підріст віком 2-10 років, висотою до 4 м. Досліджуючи підлісковий ярус, виявили його нерівномірність. Складається він переважно з тіневитривалих порід. Під грабовим наметом у підліску спостерігали ріст таких порід, як ліщина звичайна, горобина звичайна, ожина сиза (рис.2.3).
Підлісок розріджений, зростає освітленість трав’яного ярусу (рис. 2.5). На окремих ділянках присутній моховий покрив (рис.2.6).
В надрах Страдецької гори знаходиться Страдча́нська пече́ра (інша назва — Страдецька печера, Страдча́нська катакомба) — геологічна пам’ятка природи місцевого значення. Вхід до печери розташований на стрімкому північному схилі гори (N 49◦53’56,2’’ , Е 23◦45’19,5’’ на висоті 335м над р. м.). Розпорядник: церква с. Страдч і Яворівський національний парк (рис.2.7). Загальна довжина ходів — понад 270м [2]. Складається з вхідної галереї (завдовжки бл. 40 м), в якій влаштована каплиця (рис. 2.8). Далі хід звужується і переходить у довгий звивистий коридор з розгалуженнями, що веде вглиб гори (рис.2.9).
Печера сформована в тортонських пісковиках. Початково продукт водної ерозії, пізніше розширена штучно, хоч її творці попервах використовували природні тектонічні тріщини, які поступово розширювали та поглиблювали. З історичних джерел відомо, що за княжих часів тут існував печерний монастир 15ст. [9].
Мікроклімат: середнє значення температури взимку +8-9◦С, взимку +10-11◦С [2].

Розділ 3
МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Матеріалами для написання екологічного проекту стали результати власних польових флористичних досліджень, що проводились впродовж літа-осені 2014 року. Вони охоплювали територію гори с. Страдч. Як основний використовувався маршрутно-діагностичний метод польових досліджень. Польові дослідження охоплювали значну частину періоду вегетації рослин. Результати спостережень заносились у польовий щоденник. Зібрані гербарні зразки висушували в пресі. Їх визначення проводили за шкільним довідником-визначником та «Определителем высших растений Украины» [4,9].
Під час польових досліджень збирали гербарні зразки рослин, фотографували місцевість, характерні угруповання, окремі види рослин.

Розділ 4
РОСЛИНИ І ТВАРИНИ СТРАДЧАНСЬКОЇ ГОРИ

Зібрані під час власних польових досліджень протягом весни-осені 2014 року на території району дослідження відомості про видовий склад квіткових рослин, їх поширення, екологічні особливості, а також належність до господарських груп представлені в «Конспекті флори квіткових рослин». При його складанні використані наступні скорочення слів: мез. – мезофіт, ксер. – ксерофіт, гігр.– гігрофіт, гідр. – гідрофіт, гідат. – гідатофіт, кщк – кущиик, кщ. – кущ, лік. – лікарський, ол. – олійний, ефіроол. – ефіроолійний, фарб. – фарбувальний, інсект. – інсектицидний, віт. – вітамінний, дуб. – дубильний, волок. – волокнистий, харч. – харчовий, корм. – кормовий, дек. – декоративний, бур. – бур’ян.

4. 1. Конспект флори Голонасінних і Квіткових рослин

Відділ Голонасінні – Pinophyta
Клас – Хвойні – Pinopsida
Родина Соснові – Pinaceae
1. Сосна звичайна – Pinus sylvestris L. Дерев., ефіроол., лік., ксеромезофіт (пластичний вид).
Родина Кипарисові Cupressaceae
2. Туя західна – Thuja occidentalis

Відділ Покритонасінні – Magnoliophyta
Клас Дводольні – Magnoliopsida
Порядок Жовтецевоцвіті – Ranunсulales
Родина Жовтицеві – Ranunculaceae
1. Анемона дібровна – Anemone nemorosa L. Дек., отр., гігр.
2. Жовтець їдкий – Ranunсulus acris L. На трав’янистих схилах, лік, мез.
3. Жовтець багатоквітковий – R. polyanthemus L. На схилах, лік., мез.
4. Жовтець повзучий – R. repens L. У вологих місцях, гігр.

Порядок Кропивоцвітні – Urticales
Родина Коноплеві – Cannabaсeae
5. Хміль звичайний – Humulus lupulus L. Харч., лік. Мез.
Родина Кропивові – Urticeae
6. Кропива жалка – Urtica urens L. Поблизу доріг. Бур., корм., волок., мез.
7. Кропива дводомна – Urtica dioica L. Бур., корм., харч., дек., волок., мез.
Порядок Березоцвіті – Betulales
Родина Березові – Betulaceae
8. Береза повисла або бородавчаста – Betula pendula Roth. Дерев., дуб., ефіроол., лік., віт., дек.
9. Граб звичайний – Carpinus betulus L. Дерев., мез.
10. Ліщина звичайна – Corilus avelana L. Кщ., дуб., ефіроол., лік.

Порядок Букоцвіті – Fagales
Родина Букові – Fagaceae
11. Бук лісовий – Fagus sylvatica. Дерев., ол., мез.
12. Дуб звичайний – Quercus robur L. Дерев., дуб., мез.

Порядок Гречкоцвіті – Polygonales
Родина Гречкові – Polygonaceae
13. Щавель кінський – Rumex confertus Willd. Лік. мез.
14. Гірчак звичайний, спориш – Polygonum аviculare L. Корм., віт., лік., бур., мез.
Порядок Чайоцвіті – Theаles
Родина Звіробійні – Hypericaceae
15. Звіробій звичайний – Hypericum perforatum L. Лік., мез.
Порядок Вересоцвіті – Ericales
Родина Брусничні – Vacciniaceae
16. Чорниця – Vaccinium myrtillus L. Кщк., лік., фарб., мез.
Родина Бальзамінові – Balsaminaceae
17. Розрив-трава звичайна – Impatiens noli tangere L. Дек., фарб., гігр.
Порядок Каперцевоцвіті – Capparales
Родина Хрестоцвіті, капустяні – Brassicaceae (Cruciferae)
18. Грицики звичайні – Capsella вursa-pastoris (L.) Medic. Бур., харч., вит., лік., жиром., ефіроол, мез.
19. Гикавка сіра – Berteroa іncаna (L.) DC. Бур., ксер.
20. Водяний хрін лісовий – Rorippa syilvestris (L.) Bess. Гігр.
21. Жовтушник лакфіолевидний – Erysimum cheiranthoides L. Обабіч доріг. Бур., мез.
22. Сухоребрик лікарський – Sisymbrium оfficinale (L.) Scop. Обабіч доріг. Бур., ксер.
23. Сухоребрик високий – Sisymbrium аltissimum L. Обабіч доріг. Харч., корм., ксер.

Порядок Вербоцвіті – Salicales
Родина Вербові – Salicaceae
24. Верба козяча – Salix caprea. кщ., мез.
Порядок Мальвоцвіті – Malvales
Родина Мальвові – Malvaceae
25. Калачики занедбані– Malva neglecta L. Бур., мез.
Порядок Молочаєцвіті – Euphorbiales
Родина Молочайні – Euphorbiaceae
26. Молочай кипарисоподібний – Euphorbia cyparissias. Бур. мез.
Порядок Розоцвіті – Rosales
Родина Розові – Rosaсеае
27. Алича́ (Prunus cerasifera або Prunus divaricata) Харч., віт., лік., ксер.
28. Суниці лісові – Fragaria vesca L.Харч., віт., лік., ксер.
29. Перстач гусячий – Potentilla аnserina L. На вологій місцевості. Лік., гігр.
30. Перстач повзучий – Potentilla reptans L. На вологій місцевості, серед кущів, мез.
31. Кульбаба лікарська – Taraxacum officinale Wigg. Корм., лік., мез.
32. Гравілат міськи́й (Geum urbanum L.) Лік., харч., корм., фарб., мез.
33. Парило велике – Agrymonia grandis Andrl. ex. C.A. Mey. Мез.
34. Шипшина собача – Rosa caninaL. Харч., віт., лік., бур., мез.
35. Ожина сиза – Rubus caesius L. Харч., віт., лік., кщ., мез.
36. Ожина лісова – Rubus fruticosus L. Харч., віт., лік., кщ., мез.
37. Горобина звичайна – Sorbus aucuparia. Лік., корм., мез.

Порядок Бобоцвіті – Fabales
Родина Бобові – Fabaceae
38. Буркун лікарський – Melilotus officinalis (L.) Pall. На схилах, мез.
39. Конюшина лучна – Trifolium pratense L. мез. Корм., лік.
40. Конюшина повзуча, конюшина біла – Trifolium repens L. , мез.
41. Лядвенець український – Lotus ucrainicus Kloк. мез.
42. Горошок мишачий – Vicia cracca L., мез.
43. Астрага́л солодколи́стий – Astragalus glycyphyllos L. Корм., лік., мез.

Порядок Сапіндоцвіті – Sapindales
Родина Кленові – Aceraceae
44. Клен гостролистий – Acer platanoides L., мез.
Порядок Геранієцвіті – Geraniales
Родина Геранієві – Geraniaceae
45. Грабельки звичайні, буськи – Erodium cicutarium L.’Her., мез.
46. Герань лісова – Geranium silvaticum L., мез.
Порядок Аралієві – Araliales
Родина Зонтичні – Araliaceae
47. Різак звичайний – Falcaria vulgaris Bernh. Харч., мед., лік, мез.
48. Морква дика – Daucus сarota L. На схилах, галявинах, серед кущів, мез.
49. Борщівни́к Сосно́вського – Heracleum sosnowskyi Manden. Отр.

Порядок Черсакоцвіті – Dipsacales
Родина Жимолостеві – Caprifoliaceae
50. Бузина чорна – Sambucus nigra L. Дек., кщ., лік.
Родина Черсакові – Dipsacaceae
51. Свербіжниця польова – Knautia arvensis (L.) Coult. Лік., ксер.

Порядок Синюхоцвіті – Polemoniales
Родина Березкові – Convolvulaceae
52. Березка польова – Convolvulus arvensis L. Бур., мез.
Родина Шорстколисті – Boraginaceae
53. Куряча сліпота звичайна – Nonea pulla (L.) Dc., ксер.
54. Липучка відхилена – Lappula squarrosa (Retz) Dumort. , мез.
Порядок Ранникоцвіті – Scrophulariales
Родина Пасльонові – Solanaceae
55. Паслін чорний – Solanum nigrum L. Лік., отр., гігр.

Родина Ранникові – Scrophulariaceae
56. Дивина борошниста – Verbascum lychnitis L. Бур., ксер.
57. Дивина чорна – Verbascum nigrum L. , ксер.
58. Льонок звичайний – Linaria vulgaris Mill. Лік., бур., фарб., мез.
Порядок Губоцвіті – Lamiales
Родина Подорожникові – Plantaginaseae
59. Подорожник ланцетолистий – Plantago lanceolata L. , мез.
60. Подорожник великий – Plantago major L. Лік., мез.

Родина Губоцвіті – Lamiaсеае
61. Розхідник звичайний – Glechoma hederacea L. Лік., ефіроол, медоносна, отруйна рослина, мез.
62. Суховершки звичайні – Prunella vulgaris L. Лік., ефіроол, медоносна, мез.
63. Собача кропива звичайна – Leonurus cardiaca L. На забур’янених місцях, мез.

Порядок Айстроцвіті – Asterales
Родина Айстрові, складноцвіті – Asteraceae
64. Золотушник канадський – Solidago canadensis. Дек., лік., мез.
65. Череда трироздільна – Bidens tripartita L. Бур., лік., фарб., гігр.
66. Галінсога дрібноцвіта – Galisoga рarviflora Cav. Бур., мез.
67. Деревій благородний – Achillea nobilis L. Лік., ефіроол., мез.
68. Деревій звичайний – Achillea submillefolium. Лік., ефіроол, косм., корм., мез.
69. Полин гіркий – Artemisia absinthium L. Бур., кщк., лік., ефіроол., харч., інсект., мез.
70. Полин звичайний – Artemisia vulgaris L. Бур., кщк., лік., харч., ефіроол., мез.
71. Підбіл звичайний, мати-й-мачуха – Tussilago farfara L. Лік., мед., мез.
72. Злинка канадська – Erigeron canadensis L. Бур., лік., однор., мез.
73. Лопух справжній – Arctium lappa L. Бур., лік., мед., харч., мез.
74. Осот польовий –– Cirsium arvense L. Бур., мед., мез.
75. Гіркуша нечуйвітрова – Picris hieraciodes L. Бур., ксер.

Порядок Мальпігієцвіті – Malpighiales
Родина Фіалкові – Violaceae
76. Фіалка собача – Viola сanina L., дек.

Порядок Самшитовоцвіті Buxales
Родина Самшитові Buxacеае
77. Самшит вічнозелений – Buxus sempervirens. Кщ, декор., ксер.

Порядок Гвоздикоцвіті Caryophyllales
Родина Гвоздичні Caryophyllaceae
78. Гвоздика дельтоподібна – Dianthus deltoids. Лік., мез.

Клас Однодольні – Liliopsida
Порядок Лілієцвіті – Liliales
Родина Лілійні – Liliaceae
79. Зірочки жовті – Gagea lutea (L.) Ker-Gavl. , мез.

Порядок Осокоцвіті – Cyperales
Родина Осокові – Cyperaceae
80. Комиш лісовий – Scirpus sylvaticus L. , гігр..
81. Осока рання – Carex praecox Schreb. , ксер.
Порядок Тонконогоцвіті – Poales
Родина Злакові – Poaceae (Gramineae)
82. Пирій повзучий – Elytrigia repens (L.) Nevski. Бур’ян , корм., мез.
83. Тимофіївка лучна – Phleum pratense L. Корм., мез.
84. Стоколос безостий – Bromopsis inermis (Leyss.) Holub. Корм., мез.
85. Костриця лучна – Festuca pratensis Huds На луках, корм., мез.
86. Костриця борозниста – Festuca rupicola Henff. , корм., ксер.
87. Пажитниця багаторічна – Lolium perenne L. Обабіч доріг, корм., мез.
88. Грястниця збірна – Dactylis glomerata L. Корм., мез.
89. Плоскуха звичайна, півняче просо – Echinochloa crusgalli (L.) , мез., бур.
90. Мишій сизий – Setaria glauca (L.) Beauv. Мез., бур.
91. Мишій зелений – Setaria viridis (L.) Beauv. Обабіч доріг, мез., бур.
92. Вівсюг – Avena falua L. Бур., мез.
93. Тонконіг лучний – Poa pratensis L. Мез., корм.

4. 2. Систематичний аналіз флори

У результаті проведеного дослідження на території земельних угідь виявлено 93 види Квіткових рослин, які відносяться до 33 родин, 27 порядків, 2 класів відділу Покритонасінні (Magnoliophyta). Із них 78 видів із 67 родів, 30 родиин, 24 порядків (83,87% всього видового складу) є представниками класу Дводольних, 15 видів із 13 родів, 3 родин, 3 порядків ( 16,13% видового складу) відносяться до класу Однодольних (табл. 4.2.1).
Таблиця 4.2.1
Систематична структура квіткових рослин

Класи Кількість (абсолютне число)
порядків родин родів видів
Дводольні 24 30 67 78
Однодольні 3 3 13 15
Разом: 27 33 80 93

Серед порядків провідне місце за кількістю виявлених видів займають Айстроцвіті, Тонконогоцвіті, Розоцвіті, Каперцевоцвіті, Бобовоцвіті, Губоцвіті. До складу цих 6 порядків входить 58 види (55,91% всього видового складу). Ці ж порядки виявились провідними й за кількістю виявлених родів. У їх складі знаходиться 49 родів (53,75% їх загальної кількості) (табл. 4.2.2).
Таблиця 4.2.2
Провідні порядки за кількістю виявлених видів і родів

видів родів
Айстроцвіті 12 10
Тонконогоцвіті 12 10
Каперцевоцвіті 12 11
Розоцвіті 11 9
Бобоцвіті 6 5
Губоцвіті 5 4
Разом: 58 49

У складі 9 провідних родин – Айстрові (12 вид), Злакові (12), Розові (10), Хрестоцвіті, Бобові (по 6), Жовтцеві (4), Зонтичні, Губоцвіті, Ранникові, Березові ( по 3), знаходиться 67,74 % всього видового складу квіткових рослин (93 – абсолютне число видів) і 65 % всіх виявлених родів. Найбільшою кількістю родів представлені Айстрові, Злакові (по 12), Розові (10), Хрестоцвіті, Бобові (по 6), Губоцвіті (5), Жовтцеві (4 види), Губоцвіті, Ранникові, Березові, Зонтичні (по 3). Ці родини включили 41 рід, при загальній кількості виявлених – 80 (табл. 4.2.3).
Таблиця 4.2.3
Провідні родини за кількістю виявлених видів і родів квіткових рослин

Родини Кількість
видів родів
Айстрові 12 10
Розові 10 8
Хрестоцвіті 6 5
Бобові 6 5
Жовтецеві 4 2
Губоцвіті 3 3
Березові 3 3
Ранникові 3 2
Зонтичні 3 3
Разом: 50 41

Серед родів найбільшою кількістю видів представлений рід жовтець (їдкий, багатоквітковий, повзучий), по 2 види в 11 родів: кропива (жалка, дводомна), ожина (сиза, лісова), конюшина (повзуча, лучна), дивина (борошниста, чорна), подорожник (ланцетовидний, великий), сухоребрик (лікарський, високий), перстач (гусячий, гусячі лапки, повзучий), деревій (благородний, звичайний), полин (гіркий, звичайний), костриця (лучна, борозниста), мишій (сизий, зелений), У решти родів виявлено по одному виду.

4. 3. Екологічний аналіз фауни і флори

За геоботанічним районуванням України територія Розточчя, де і знаходиться досліджуваний об’єкт, належить до Розточанського геоботанічного округу букових дубово-соснових та буково-соснових лісів. Фауна хребетних представлена земноводними, плазунами, птахами і ссавцями. Із амфібій поширені жаба трав’яна (Rana temporaria), квакша звичайна (Hyla arborea). Плазуни представлені такими видами як ящірка прудка (Lacerta agilis), вуж звичайний (Natrix natrix), гадюка звичайна (Vipera berus). Серед птахів багаточисельними видами є зяблик (Fringílla coélebs), кропив’янка чорноголова (Sylvia atricapilla), повзик (Sitta europaea L.), дятли. Теріофауна представлена дрібними гризунами та рукокрилими.
Домінуючим видом рослинності Страдчанської гори є Pinus sylvestris L., насадження якої штучні. Формації дерево-чагарникової рослинності представлені також Betula pendula Roth., Carpinus betulus L., Corilus avelana L., Fagus sylvatica, Quercus robur L.
Аналіз видового складу рослин стосовно вимог до вологи [4, 5, 12] показав, що за кількістю зростаючих видів переважають представники екологічної групи мезофітів (73 види; 74% видового складу). 12 видами представлені ксерофіти (самшит вічнозелений, гіркуша нечуйвітрова, костриця борозниста, сухоребрик лікарський і високий, гикавка сіра, алича, суниці лісові, свербіжниця польова, дивина борошниста і чорна, осока рання). 8 видів виявлено гігрофітів (анемона дібровна, жовтець повзучий, розрив-трава звичайна, водяний хрін лісовий, перстач гусячий, паслін чорний, череда трироздільна, комиш лісовий ).

В екологічному спектрі життєвих форм квіткових рослин обстеженої території за класифікацією І. Г. Серебрякова [4, 5, 12] переважають за кількістю видів наземні трави (76 видів; 81,72% видового складу квіткових рослин), деревні рослини – 14 видами (7 видів дерев – дуб звичайний, береза повисла, клен гостролистий, граб звичайний, бук лісовий, алича, горобина; 7 видів кущів – ліщина звичайна, верба козяча, самшит, бузина чорна, шипшина собача і два види ожини), 3 види кущиків – чорниця і два види полину.
У флорі дослідженої території не представлене флористичне ядро дібровних видів разом із ценозами зникли й характерні для них види. У залишках дібров не збереглися весняні ефемероїди, крім зірочок жовтих і малих. Поширюються і виживають здебільшого зелені агресори із числа бур’янів, переважно адвентивних, що відзначаються високою витривалістю, високою конкурентною здатністю, швидкиим захопленням звільненої території. Їм допомагає вижити передусім велика насіннєва плодючість і тривале зберігання насіння в грунті. Із адвентивних видів такими є передусім злинка канадська, чорнощир нетреболистиий, тощо (рис.4.5, 4.6). З цими видами важко боротись, бо вони активно витісняють наші місцеві види.
Так, протягом останніх років поширення набув адвентивний вид – Борщівник Сосновського Heracleum sosnowskyi Manden. Його насіння завезли ще за радянських часів. Він настільки розповсюдився, що проїжджаючи вздовж траси Львів – Краковець, навіть ті, хто мало цікавиться рослинами, звертають на нього увагу і знають про небезпеку, яку він несе людям. Навесні масово з’являються сходи борщівника (рис. 4.8). Темпи росту рослини дуже високі, і вона випереджує інші види та пригнічує їх.

4.4. Екосистема Страдчанської печери

У печерах зберігається особливий мікроклімат: постійні температура і вологість повітря, освітленість, що не змінюються протягом усього року. Всередину печери, за винятком ділянки біля входу, не проникає сонячне світло. У напівтемряві біля входу в печеру ще зустрічаються рослини. Так, у вологих місцях ростуть мохи, лишайники й папороті. Біля входу в печеру зимують деякі види метеликів, наприклад, рудо-бура совка, п’ядуни. Там же збираються і інші тварини, ховаючись від негоди. Деякі тварини перебувають у печерах в період розмноження – такі як комахи, що живуть у ґрунті, і деякі ссавці й птахи. У глибині печер через нестачу світла немає рослин. Тож рослиноїдні тварини не знаходять собі тут корму. У печерах, навіть там, куди не проникає сонячне світло, живуть гриби і бактерії. Гриби і органічні речовини є кормом для ногохвісток, мух, печерних бокоплавів і багатоніжок, що стають, у свою чергу, здобиччю хижих комарів, павуків і жуків. Отже, відносно трофічної структури, в печері перший автотрофний рівень може бути представлений хемотрофами. Бактеріями можуть живитися найпростіші (консументи 1 порядку). Їх біомаса – це вже їжа для хижаків, наприклад, дрібних ракоподібних [15]
З тваринного населення Страдчанської печери найкраще вивчені рукокрилі. У 1951-52рр. Татаринов налічував тут понад 25ос. різних видів кажанів. Протягом зим 1996-2002рр. спостерігали не більше 16 ос. одночасно. Однак, розподіл видів відтоді не змінився: найчисельнішими є нічниця велика (Myotis myotis), вухань звичайний (Plecotus auritus). Окрім них ще відзначено: кажан пізній (Eptesicus serotinus), широковух європейський (Barbastella barbastella), нічниця війчаста (Myotis nattereri) і довговуха (M. bechsteinii), підковик малий (Rhinolophus hipposideros), нічниця вусата (Myotis mystacinus), нічниця водяна (Myotis daubentonii) [2, 5].
На зимівлі виявлені Лускокрилі Sсоliорtеryx libatrix L., Inachis io L., Двокрилі Culix sp., Diptera sp.

4. 5. Народногосподарське значення та проблеми охорони екосистеми Страдчанської гори

З давніх-давен люди навчилися використовувати дари природи. Одні рослини використовували у їжу, інші як корм, треті для лікування і т. д. З часом це перетворилось в народне господарство. Квіткові рослини мають широке, різноманітне господарське використання.
Флора квіткових рослин досліджуваних земельних угідь має різноманітне народногосподарське значення. Насамперед, про це можна судити з розподілу за господарськими групами. Так у флорі квіткових рослин нараховується 37 видів лікарських рослин (рис.4.1, 4.2), 20 видів харчових, 8 – ефірних, 6 – олійних, понад 50 видів бур’янів, 10 видів фарбувальних. Багато видів входять у господарську групу кормових рослин.
Чимало квіткових рослин, в околицях району дослідження, є медоносами (рис. 4.4). Це і деревні види, і різнотрав’я. Найпоширенішими медоносами є представники родин айстрових, розових, бобових і ін.
Серед дикоростучих кормових рослин на перші місця виходять родини злакових і бобових (рис.4.3), серед харчових – розові та брусничні, серед декоративних розові, айстрові, жовтецеві тощо. До найцінніших лікарських рослин відносяться передусім: звіробій звичайний, бузина чорна, деревій майже звичайний, чорниця, подорожник великий, суниці лісові (рис. 4.7) та інші.
Проте, район дослідження – це територія, що знаходиться під охороною Яворівського національного парку і її використання регулюється законодавством відповідно до цього статусу (рис.4.9). Науковці зробили вагомий внесок у розвиток пропаганди туризму. На основі вдалого поєднання екологічного туризму з освітньо-пізнавальним сформовані одноденні автобусно-пішохідні маршрути (рис. 4.10) територією Яворівського району та прилеглих місцевостей, що належать до Яворівського туристичного субрегіону. Такий маршрут включає подолання Церковної гори, історико-краєзнавчу пішохідну екскурсію околицями Страдецької гори, огляд краєвидів Розточчя; церкви Успення Матері Божої та чудотворної ікони Матері Божої Нерушимої Стіни (рис. 4.14); спільну молитву на могилі священомученика Миколи Конрада (рис. 4.13); Хресну дорогу з Єрусалимським відпустом (рис.4.15-4.17); подорож лабіринтами Страдецької печери, в якій протягом ХІ-ХІІІ т.. знаходилась Печерська лавра та церква Матері Божої Нерушимої Стіни [3].
Саме сакральне значення цієї місцевості зумовлює значне антропогенне навантаження (рис. 4.11). Велика кількість туристів, які не завжди користуються чітко визначеними маршрутами, завдають непоправної шкоди рослинному покриву, місцями, спричиняючи ерозію грунтів та зсуви (рис. 4.12). Існує проблема і т. зв. візуального забруднення, адже навіть невеликі магазинчики і їх реклама спотворюють місцеві ландшафти.

Розділ 5
ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
ПРИ ВИВЧЕННІ БІОЛОГІЇ В ШКОЛІ

Біологічна освіта серед численних своїх завдань покликана сприяти вихованню особистості, яка усвідомлює власну відповідальність перед суспільством за збереження життя на Землі, формуванню екологічної культури, формуванню цілісного уявлення про наукову картину світу, роль і місце людини в природі, розвитку умінь встановлювати гармонійні стосунки з природою, формуванню емоційно-ціннісного ставлення до природи.
Виконаний проект має велике практичне значення в роботі вчителя біології загальноосвітньої школи, зокрема при викладанні розділів біології «Рослини»: «Різноманітність рослин», «Тварини»: «Різноманітність тварин. Ряд Рукокрилі» «Організми і середовище існування» у 7-8 класах, розділу «Надорганізменні системи» – в 11 класі.
При вивченні теми «Розмноження й розвиток рослин» у сьомому класі розглядаються сезонні явища з житті рослин. Тут необхідно учнів ознайомити з місцевими ранньовесняними ефемероїдами, їх різноманіттям, звернути увагу на екологічні особливості, декоративні властивості, необхідність їх охорони. Зібрана та узагальнена нами інформація про квіткові рослини стане базою для формування з використанням краєзнавчого принципу навчання понять про їх систематику, різноманітність, умови зростання, будову, розмноження, пристосування до умов існування, значення з природі та житті людини, роль у формуванні місцевих ландшафтів, екологічні групи рослин, про раціональне природокористування, необхідність охорони рослин і тварин, шляхи її реалізації. Вчитель повинен зробити все, щоб юні вихованці добре усвідомили, що вони в стінах школи осягли закони природи, щоб вони прагнули й уміли берегти природу.
При вивченні заключної теми у 7 класі – « Організм і середовище існування» розглядаються питання про середовища існування і пристосування до них рослин, основні екологічні групи рослин, їх життєві форми (дерева, кущі, трави), їх адаптивні особливості, основні типи рослинних угруповань (лучні, лісові, чагарникові, водні тощо), про рідкісні рослини свого регіону, про вплив екологічних чинників середовища на організм рослин для обґрунтування заходів з охорони рослин і рослинних угруповань. Матеріали нашого дослідження знайдуть широке використання при проведенні планових екскурсій з тем: «Природа рідного краю»; «Ознайомлення з сезонними явищами з житті рослин»; «Пристосування рослин до життя в екосистемі (на прикладі будь-якої екосистеми своєї місцевості)».
Велике місце з реалізації цих завдань належить і позакласній роботі з біології, зокрема гуртковій роботі, співпраці з природоохоронними закладами даного регіону.

ВИСНОВКИ

Аналіз опублікованих матеріалів показав, що:
• Зональні типи рослинності – діброви, практично, не збереглися до наших днів. Лісові насадження представлені сосново-грабово-буковою рослинністю. Екосистема знаходиться в дегресивному стані від надмірного антропогенного навантаження, низько продуктивна, видове біорізноманіття збіднене, характерні види рослин в значній мірі заміщені бур’янами – адвентивними видами.
У результаті проведеного флористичного дослідження на території Страдчанської гори встановлене:
• Зростання 93 видів квіткових рослин, які відносяться до 80 родів, 33 родини, 27 порядків, 2 класів відділу Покритонасінні (Magnoliophyta).
• У складі 9 провідних родин – Айстрові (12 вид), Злакові (12), Розові (10), Хрестоцвіті, Бобові (по 6), Жовтцеві (4), Зонтичні, Губоцвіті, Ранникові, Березові ( по 3), знаходиться 67,74 % всього видового складу квіткових рослин (93 – абсолютне число видів) і 65 % всіх виявлених родів. Найбільшою кількістю родів представлені Айстрові, Злакові (по 12), Розові (10), Хрестоцвіті, Бобові (по 6), Губоцвіті (5), Жовтцеві (4 види), Губоцвіті, Ранникові, Березові, Зонтичні (по 3). Ці родини включили 41 рід, при загальній кількості виявлених – 80.
• У флорі квіткових рослин господарства виявлено понад 30 видів бур’янів. Неконтрольоване поширення адвентивних видів рослин створює ситуацію, коли аборигенні види пригнічуються або витісняються з своїх природних еконіш [14]. Первинне поширення адвентивних видів відбувається по специфічних екологічних коридорах – вздовж автомобільних доріг, сільськогосподарських угідь. Ці види починають поступово опановувати природні ландшафти. Наприклад, золотушник канадський (Solidago Canadensis), розрив-трава звичайна (Impatiens noli tangere Royle), борщівник Сосновського (Heracleum sosnovskii Manden.) захоплюють ліси з деревостаном низької повноти, узлісся, лісові культури молодшого віку.
• Флора квіткових рослин потребує охорони й відтворення.
Особливе значення мають природні порожнини Страдчанської гори, які придатні для поселення кажанів.
• У Страдчанській печері та гроті на зимівлі виявлено 11 видів рукокрилих. Таке значне видове різноманіття вимагає спеціальних заходів охорони ділянок, де зустрічаються ці ссавці.
Страдч (печерний монастир, церква Успіння Матері Божої та Хресна дорога) – центр релігійно-паломницького туризму відомий на всю Україну своїм єрусалимським відпустом. Страдчанську гору щорічно відвідують тисячі людей. Цей фактор впливу на екосистему може бути як дегресивним, так і відновлюючим. Наприклад, прибирання маршрутів паломниками, ремонт містків, сходів, встановлення інформаційних щитів та ін. Організаторами можуть виступати як Паломницькі центри, так і працівники Національного парку. Така робота здійснюється зі значним емоційним піднесенням і водночас має велике виховне значення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні проблеми флористики, систематики, екології та збереження біорізноманіття./ Матеріали конференції молодих вчених-ботаніків України (Львів, Івано-Франково, 6-10 серпня 2002 р.). // Львів, 2002. – 262 с.
2. Башта А.-Т. , Кусьнеж О., Івашків І. Фауна печер / Вісник Львівського університету. Серія біологічна. 2013. Випуск 6. 44-50 с.
3. Бордун О. Забезпеченість Яворівського туристичного субрегіону транспортною інфраструктурою. – Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. 2012. Випуск 29. Частина 2. – C. 31.
4. Дивосвіт України: шкільний довідник-визначник дикої природи/ уклад. О. А. Зайцева.- Х.: ВД «ШКОЛА», 2011. – 240с.
5. Загульський М., Кучинська І., Любинець І., Стельмах С. Заповідна справа в Україні. Том 11. Випуск 2. 2005. – С. 57.
6. Конвенція про біологічне розмаїття: громадська обізнаність і участь.– К.: Стиліс, 1997.– 153 с.
7. Мусієнко М. М. Екологія рослин: Підручник.– К. : Либідь, 2006.– 432 с.
8. Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Бряйон О. В. Екологія. Охорона
природи: Словник-довідник. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – 550 с.
9. Определитель высших растений Украины / Д.Н. Доброчаева, М.И. Котов, Ю.Н. Прокудин и др.– К. : Наук. Думка, 1987.– 548 с.
10. Природа Украинской ССР. Ландшафты и т. та-географическое раенирование / Маринич А. М. и т.. – К.: Наук. Думка, 1985. – 224 с.
11. Погорєлов О. Мальовничий Страдч. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://radiomaria.org.ua/novini/749-malovnichic-stradch.html.
12. Степанов И.Ю. Проблематика развития туризма и паломничества на особо охраняемых природных территориях. Опыт и возможности нейтрализации негативного антропогенного фактора. – с. 241-246.
13. Страдецька печера [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Страдецька_печера.
14. Тарасевич О. В. Трав’яні адвентивні види рослин – загроза для лісовідновлення та лісових екосистем у Житомирському Поліссі/ Науковий вісник НЛТУ України. – 2013. – Вип. 23.16. С. 81- 87.
15. Чайка В. Є., Чайка В. В. Екологія. – В.: «Книга-Вега», 2002. – С. 137-176.

This entry was posted in 2 етап, 2015, Львівщина. Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *