Стародавнє городище на березі річки Рось

Учасники: Павло та Ілона Котовщик, учні 6 класу Сухоліського НВК «ЗОШ 1-2 ст.-дитячий садок»

Зміст:
1.Як все почалося.
2.Історія села Сухоліси:офіційна та неофіційна версії.
3.Городище.
4.Флора та фауна.
5.Сухоліський ліс.
6.Король вужів.
7.Зміїний вал.
8.Про неприємне.
9.Заключне слово від Паші та Ілони Котовщик.

Як все почалося:
Наша зацікавленість Городищем почалася мабуть з тих пір, як ми почали взагалі чимось цікавитися.Прочитавши про конкурс «Зелені перлини» ми ,звісно,поставили собі за мету розповісти про чудові «перлини»нашого регіону.Ми проживаємо в селі Сухоліси-це мальовниче село , яке розташоване під самісіньким лісом в Білоцерківському районі Київської області.Пройшовши через ліс 4 кілометри можна потрапити до річки Рось,на її березі й знаходяться залишки стародавнього городища ,а також Зміїний вал,який починається біля круч Дніпра ,проходить біля Корсуня,йде на Богуслав,Рокитне ,Сухоліси,Білу Церкву,перетинає біля села Фурсів річку Камянку й губиться на Сквирщині біля села Почуйки.Стародавнє городище свідчить про те ,що місця довкола сучасних Сухоліс були заселені з давніх-давен.Ось що пише історія:

Історія села Сухоліси: офіційна та неофіційна версії:
Спочатку село Сухоліси було розташоване на лівому березі річки Рось і простягалося від Молодецьких лук попід річкою аж до села Острів.Дворів було дуже мало.Не раз доводилося боротися проти різних кочових племен ,про що свідчать укріплення на березі та земляний вал ,прозваний в народі Зміїним.В зв`язку з тим ,що під час розливу річки Рось луки всі заливалися водою і це приносило неабияку шкоду господарству,а поля знаходилися аж за три кілометри від села ,на другому боці лісу,то жителі Сухоліс були переселені приблизно в 1852-1853рр поміщиками на нове місце.Назва Сухоліси збереглася.В літописах відомо з 1740р,де згадується:в 1740р в Сухолісах було 26 хат.Жителі жили доволі таки бідно.Сільська церква була маленька «мізерна,вкрита соломою, зкладена із осикових кругляків».До речі ,свою церкву жителі села забрали на нове місце поселення :перекочували її через весь ліс на деревяних катках.Але зробили вони це набагато пізніше.Певний період часу сухоліська церква була перехрещена на католицьку.Втрутилася графиня Браніцька:єдина православна в родині Браніцьких – католиків,вона повернула місцевим жителям їхню святиню.Ця церква стояла в селі до 1849 року,потім було збудовано нову дерев`яну церкву ,яка стоїть і по сьогоднішній день.
Це була офіційна версія .Розпитуючи в старих людей історію виникнення села ,нам довелося почути доволі таки цікаву, таємничу, навіть похмуру історію.

Отже,неофіційна версія:
З давніх -давен села ,які були розташовані поміж лісом та річкою вважалися «нечистими».Кажуть ,що в давні часи ,на зорі християнства, в такі села були заслані люди-представники старого язичницького культу:знахарі,волхви,відьми…Чи висилали їх на пусте місце подалі від добропорядних християн ,чи вони селилися вже в обжитих місцях близьких для них,наприклад біля язичницьких капищ-невідомо.Розповідають ,що Сухоліси відносяться саме до такого типу села.Християнське духовенство всіма силами намагалося викорінити це явище.Все населення стародавніх Сухоліс було похрещеним,в селі збудували церкву.Але близьке місцерозташування річки та лісу ,на думку священників, шкідливо впливало на їхню паству(по легендах в річці Рось в ті старі часи була купа русалок та водяників ,а в Сухоліському лісі -мавок та лісовиків і ще хто-зна якої «нечисті», яка шкідливо впливала на місцевих поселян).Отже ,саме священнослужителями було прийняте рішення перенести село в більш безпечне місце.Так і зробили.До речі ,назва «Сухоліси» пішла від словосполучення «сухий ліс»(пише вікіпедія),мовляв у нас немає боліт.А якщо вірити місцевим оповідкам,то колись в давнину місцеві відуни могли своїми закляттями відвернути(чи викликати) від своїх полів дощ.Коли навколо йшли заливні дощі і урожай гинув та гнив на полях,над полями сухолян світило ясне сонечко і дозрівали хліби.Ось така народна легенда існує в наших краях.

Городище
Залишки старого городища манять до себе не тільки нас.Останнім часов біля руїн трапляються так звані «чорні археологи».Це пов`язано знову таки з історичними фактами і, звісно, з легендами:
В 1240році хан Батий пограбував і поневолив населення всієї правобережної України,в тому числі і населення Сухоліс.В 1363 р татаро-монголи були вигнані із країни.В 1570 р Сухоліси захопили польські магнати.Неодноразово населення підтримувало повстання проти польських поневолювачів.Під час боротьби українського народу проти польської шляхти в 1596 р Северин Наливайко переправлявся через річку Рось і Сухоліси.Він ішов у місто Біла Церква для з`єднання з Матвієм Шаулою та Лободою,щоб спільно виступити проти польських військ пана Жолкевського./ «Северин Наливайко» твір Івана Ле./В 1790р все Білоцерківське староство разом з Сухолісами було подароване польським королем Станіславом Понятовським в спадщинне володіння коронному гетьману Ксаверію Браніцькому.Неподалік від городища є так званий млин Графині Браніцької (теж історична памятка!!!).Факти ,які ми описали вище обросли легендами :як і годиться ,всі вони пов`язані з незліченними скарбами монголо-татарських ханів,козацьких гетьманів,графів Браніцьких…Де правда,де вигадка – невідомо.Наш дідусь ,як був малим хлопчаком, в компанії зі своїми друзями постійно те й робили що шукали козацький скарб.Інколи дійсно щось знаходили…Є така легенда:козаки збудували під рікою Рось підземний лаз.Навіщо?Невідомо.Можливо для того ,щоб непомітно для ворога зненацька можна було з`являтися то на одному, то на іншому березі ріки,можливо щоб в випадку небезпеки можна було надійно сховатися:ну хто вас стане шукати під землею під річкою?!А коли покидали наші місця ,козацький скарбничий –старий та мудрий козак-характерник ,сховав в тім лазі козацьку казну.Незліченні скарби були в тій казні:срібна зброя,дорогоцінне каміння ,золоті дукати…Склали те добро козаки в човен та й поставили в підземному лазі під рікою і входи-виходи засипали землею та замаскували.А старий козак-скарбничий ще й заговорив тей лаз закляттям:мовляв ,дасться зачарована козацька казна лише в руки справжньому козакові -патріоту своєї неньки- України ,який забожиться самою страшною клятвою витратити все добро на благо рідного краю….До сих пір скарби так і лежать під рікою..Не дочекалися ще вони справжнього козака….
Ще існує багато такого типу легенд та народних оповідок,на які ,як метелики на вогнище, злітаються різноманітні «шукачі скарбів».На жаль ,приносять вони саму лише шкоду:якщо хтось щось і знаходить ,то все ,звісно,йде їм в кишеню ,а не в краєзнавчі музеї.Страждають залишки городища і легендарного Зміїного валу.На нашу радість в цьому році ми не зустріли в цьому дивному куточку ніяких «копачів»,але сліди їхнього перебування мало не на кожному кроці.Добираючись до верхівки горба залишків городища, ми раз десять падали в великі ями та маленькі ямки, якими покриті всі підступи до заповітного горба.

Чудова природа Надросся заслуговує на захист та назву «зелена перлина»,а в комплекті з Городищем та Зміїним валом являється історичною цінністю не тільки Київщини ,а й всієї України та й людства в цілому.
Краса природи на стародавньому городищі просто вражає:крім того рослинний та тваринний світ наскільки цікавий та різноманітний ,що заслуговує на дещо детальніший опис.Отже:
Флора та фауна .
Сухоліси та їх довкілля знаходяться на півдні Київської області,рельєф хвилястий,порізаний ярами та балками.Грунти-чорноземи та малогумусні ,сірі лісові.По берегах річки Рось є вихід на поверхню гірських порід:гранітів,гнейсів.На території Сухоліс є також великі поклади будівельного піску та глини.Клімат помірно-континентальний.Село Сухоліси розташоване в лісостеповій частині,між селом та річкою Рось,притокою Дніпра, розкинувчя лісовий масив площею в 4500 га.Основні породи в лісі-сосна,дуб,ялина.В підліску росте бересклет, біла, рожева та жовта акації,бузина,клен.В низинах –вільха, осика,береза,берест.Тваринний світ також різноманітний:є косулі,дикі кабани(особливо багато їх розвелося в останні роки),зайці,лисиці,борсуки,білки,куниці,видри.Кажуть що Сухоліський ліс –єдине місце на Україні де живуть лані.Десять ланів були завезені в Сухоліси із Асканії-Нової в 1952 році.На жаль ,ланів ми ніколи не зустрічали,проте частенько бачимо диких кабанів.Розходимося вельми по-товаристському…
Біля городища ми знайшли четвірку представників роду комах,які нас дуже зацікавили:
Бражник мертва голова-метелик, який занесений до Червоної книги України .
Ні в лісі ,ні на луках,ні в селі цього похмурого красеня ми не зустрічали,але :дивно,але факт:такі метелики водяться на території Сухоліського елеватора.Чомусь там цим метеликам подобається.

Всіх цих комах ми зустріли в межах городища в великій кількості.Як ми уже сказали, зустрічаються вони і в інших місцях нашої округи, але біля городища-особливо часто.
З усього розмаїття рослин ми особливо звернули увагу на річкових «жителів»:латаття біле та жовте.Ці чарівні квіти постійно потрапляють в руки..ні ,не русалок,а жадібних туристів ,які так і норовлять нарвати собі цілий оберемок цих казкових рослин.Не дарма ці квіти занесені в Червону книгу України…На нашу думку, потрібно акцентувати особливу увагу на заходах по збереженню цих диво-квітів.

Проліски, підсніжники,сон-трава,зозулині черевички-це квіти,які занесені до Червоної книги України і їх потрібно охороняти.На жаль, дуже часто ці квіти просто винищуються.
Над самісіньким селом, на так званому «березі»(назва околиці лісу, там протікає невеличкий потічок ,який по- місцевому називають «бурчак»)ми знайшли надзвичайно цікаву рослину-спочатку ми навіть не знали що це таке.Потім ми вияснили ,що це плаун.Ця рослина не властива для нашої місцевості,росте вона лише в одному місці-на пісчаном «березі».

Плаун-рослина, яка на власні «очі» «бачила» динозаврів!

Король вужів.
В самісінькому центрі Сухоліського лісу стоїть дуб.Старий-престарий,подейкують має він не одну сотню років.В корінні цього столітного красеня є бездонна нора,а в тій норі проживає могутній чаклун-Король Вужів.Це великий і могутній вуж,скільки йому років-того ніхто не відає.Кажуть ,що він безсмертний….Вуж кращий друг Лісовика,Мавки та Русалки служать всевладному чарівникові.В темні беззоряні ночі Король Вужів збирає в лісі чарівні корінці та трави,щоб варити з них чаклунське зілля,а коли місяць уповні- гріється під його прозорими промінцями,спілкується з лісовими духами,слухає казки ,що розповідають йому сови…Король Вужів не носить корони,замість корони він одягає золоті сережки з коштовними камінцями.Саме по цих золотих сережках і можна його пізнати ,якщо випадково зустрінеш його в лісі:у всіх вужів сережки просто жовтого кольору, а в Короля Вужів-золоті!Але зустріти його майже не можливо,а от в ніч на Івана Купала,якщо ти не побоїшся духів темряви, які гуляють в цю ніч і дійдеш до столітнього дуба ,стежки до якого охороняють лісові химери, не побоїшся пройти через зарослі папороті, горюн- трави та мандрагори-проси у Вужа що забажаєш,він виконає будь-яке твоє бажання…

Зміїний вал.
Давним-давно в незапам’ятні часи зійшлися у смертельному двобої велетенський змій-людожер та слов`янський богатир.Довго вони билися чи ні – про те вже ніхто сьогодні не знає.Відомо тільки,що перемігши Горинича,запряг його витязь у богатирський плуг та й погнав чистим полем.Тільки одну борозну зміг проорати змій-надірвався бідолашний…Ще й сьогодні могутнім валом здіймається той останній слід,залишений триголовим чудовиськом на землі Руській.
Так говорить народне сказання про походження системи валів на території Київської Русі.

Система валів на території України.
Легенда легендою,але ж стає питання:як же воно було насправді?
«В 4 км на юг от села Сухолесы, на берегу реки Рось, расположены остатки фортификационных сооружений — крепостной ров круглой формы, диаметром около 50 м. На верху рва установлен камень с табличкой советских времен. Предположительно, ров XV—XVII веков, возможно, более древний. Раскопки не проводились. Сооружению грозит уничтожение в связи с выделением участка под частное строительство….»
Таке нам розповідає всезнаюча Вікіпедія. Загальновідомо,що вали-це споруди оборонного типу.Розрізняють вали земляні і такі які будувалися з каміння(переважно зустрічаються в гірських районах).На території України,до речі,існують лише земляні вали.Взагалі то ,система фортифікацій поряд з валами включала в себе ще й рови.Як правило,рів розташовувався перед валом і заповнювався водою.Однак рови з водою на території України не характерні,вони використовувалися при зміцненні оборонних потужностей великих міст.
Зміїний вал на березі річки Рось поблизу села Сухоліс.
Що стосується зауваження про загрозу зникнення від забудов-невідомо.Але що дачне містечко підібралося дуже близько до цих памяток –факт.Навколо городища ,до речі,чисто,а ось по узбережжі….
Про неприємне.
Ми засмутилися:під могутнім явором лежить купа скла ,в березовому гайку –гора пластикових пляшок,в річці плавають пачки з- під цигарок…Неприємна картина.

Якось не бережемо ми Богом дану нам красу довкілля.А краса дійсно така ,що хоч чи картини малюй ,чи вірші пиши-натхнення кругом, куди не кинеш оком.Аби не сміття.Хто винуватий-традиційне питання.Жителі дачного поселення кажуть-туристи!Туристи кажуть-місцеві жителі!А ми кажемо-мабуть таки всі ми:і дачники ,і туристи, і школярі ,і дорослі…Всім разом потрібно берегти свій рідний край…
Заключне слово від Паші та Ілони Котовщик.
Щиро вдячні Вам за цікавий та корисний конкурс.Ми дізналися багато цікавого і ,що цікаво ,мандруючи через Сухоліський ліс до річки Рось ми познаходили такі кутики природи ,які без перебільшення являються «перлинами» української природи-про їх існування ми навіть не підозрювали.
Щиро вдячні Любові Тимофіївні Щербині-нашій добрій книжковій чарівниці-бібліотекарю Сухоліської бібліотеки,саме вона нам допомогла в здобутті інформації «про справи давно минулих літ».Так що лише маленьку частину інформації ми дізналися завдяки інтернету,решту інформації ми видобули із громіздкої папки з пожовтілими вирізками, брошурками ,книжечками ,яка зберігається на полиці нашої сільської бібліотеки і завдяки тьоті Любі поповнюється все новими і новими матеріалами….Оповідки та легенди ми збирали маленькими часточками:щось чула ще маленькою наша мама,щось розповідав наш дідусь,щось пригадала бабуся,щось колись схоже нам переповідали в школі….
Вдячні татові та мамі ,дідусю та бабусі ,які підтримали нас в наших дослідження і допомагали хто чим міг:хто старовинною легендою,хто смачним бутербродом на дорогу ,хто супроводом в нетрі лісу ,хто порадою чи кремом від комарів-людожерів…
Отже перед Вами результат нашої праці.Вона нам принесла задоволення і ми дуже б були щасливі ,якби наше дослідження виявилося цікавим і для вас: для шановних членів журі і для наших юних друзів ,колег-школярів, любителів та захисників «зелених перлинок»!

This entry was posted in 2 етап, 2015, Київщина. Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *