Сарнівські старожили

Учасник: Бордун Марта, учениця 7 класу Сарнівської ЗОШ І-ІІ ступенів 

Яворівського району, Львівської області

Польова дорога з Сарнів до Краківця обсаджена черешнями. Майже кілометр по обидва боки дороги ростуть розкішні дерева. Посаджені вони були у далекому 1954 р. Найкращий вигляд у них є весною. Кожна черешня, ніби наречена, стоїть вся у квітках. Працьовиті бджоли літають з квітки на квітку, збирають солодкий нектар. Старі жителі села кажуть так: « Розцвітає черешня, сади картоплю, гарбузи, горох, фасолю.» Сам час!!! І так кожного року, впродовж вже другого тисячоліття.


Тут, під черешнями, відзначають дні народження, призначають побачення. У день свята Петра петрають (місцева назва). Вчителі молодших класів водять учнів на екскурсії. В день свята Чесного Хреста печуть картоплю і яблука.

Ніхто не доглядає за красунями, але жителі села свято бережуть їх. Ніхто не посміє зрубати дерево, бо буде гріх. Хіба сама природа нищить їх. Під час сильних вітрів, гроз, снігопадів старі дерева гинуть. Відломлюються великі гілки, а іноді і ціле дерево. Тоді люди забирають його і садять молоде поміж старими. Багато росте молодих яблунь, горіхів, горобини. Під деякими черешнями є польові квіти: полин, деревій, звіробій, ромашки, чебрець.

Коли настає літо, черешні ніби облиті червоною фарбою. Гілки гнуться додолу під вагою ягід. А ягоди які! Солодкі, соковиті, самі лізуть в рот. Хоч є гіркі як полин. Ягоди є червоного, жовтого, сіруватого й темно-вишневого кольорів. Кожного дня зранку й до вечора малеча і дорослі ласують ягодами. З навколишніх сіл люди їдуть цілими сім´ями, щоб нарвати ягід з черешень і зробити запас на зиму. З них можна робити варення, а ще краще заморозити свіжими. Взимку вони пахнуть літом. Горобці і ворони літають цілими зграями щоб поласувати ягодами. На деяких черешнях на довгій жердині висить «страх». Це кусок клейонки або просто стара тканина. Місцеві жителі наказують приїжджим не ламати гілок, не лишати після себе сміття.

Настає осінь. Черешні барвистого, золото-червоного кольору. До кінця жовтня під ними ковдра з листя. Діти збирають гербарій з листочків, а дорослі у мішки. Везуть додому, накривають кагати з картоплею. Під холодними листопадовими вітрами стоять сумні, зажурені черешні. Сумують за літнім теплом. Рідко на гілку сідає пташка. Приходить холодна зима. Все вкривається білою ковдрою. Черешні сплять. Сняться їм чудові сни, сни надії на довге життя, життя на користь людям.

This entry was posted in 1 етап, 2015, Львівщина and tagged , , . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *