«Парк відпочинку –духовна скарбниця Сміли»

Учасник: учні 9-Б класу Мальцев Богдан та Пасіченко Владислав 

Керівник: Галета Оксана Сергіївна 

22222 1111

Смілянський міський парк виник на місці старого центру міста, яке почало розвиватися найбільш інтенсивно з 1838 року, коли воно стає власністю графині Софії Олександрівни Самойлової, дочки Олександра Миколайовича Самойлова, племінника князя Потьомкіна.
В 1821 році граф Олексій Олексійович Бобринський (нащадок Катерини IIі графа Орлова) одружується з графинею Софією Самойловою, і з 1838 року стає володарем Смілянщини.
Описуючи періоди в житті нашого містечка з часів О.М.Самойлова, О.Амфітеатров повідомляє: „Рядом с костелом подымался некогда дворе Самойловых”. З карти, датованої 1893 роком бачимо, що маєток оточує фруктовий сад, або парк, який спускався до купальні на березі Тясмину,
Зеленим серпанком дерев оточений і сам костьол. Навпроти костьолу розташована Олександрівська площа, або Червона площа, на місці якої і був розбудований нинішній парк, а з заходу напроти костьолу через площу стояв Собор – Преображенська церква.
Ось як описує це місце у легенді О.Амфітеатров в журналі «Русское общество хранения народного здравия»: «Красный смелянский собор и такой же изящный католический костел глядят друг на друга через обширную площадь, как два разьединенных судьбою брата. Есть легенда, будто в течении ночи над костелом в тихом и кротком сиянии появляется иногда изображение Божьей матери и, рассудив переплывает, високо над землей, к собору, где и исчезает”.
Преображенська церква була зруйнована, а вищезгаданий костьол Успіня пресвятої Марії зараз реставрується і є найкращою та найстарішою архітектурною спорудою сучасного парку та міста.
За часів володіння Смілою Бобринськими розвивалася цукрова промисловість, залізничне будівництво, утворені механічні майстерні, а також закладено парки: Ротондівський суспільний, біля маєтку Бобринських – Графський. На одній з фотографій тих часів, де зображена Преображенська церква, ми бачимо висаджені молоді дерева, кожне з яких огороджено невеликим тином, можливо це і є початок сучасного парку.
Парк – це штучні угрупування рослин, в яких застосовуються закони садово-паркового мистецтва.
Смілянський парк сплановано в поєднанні класичного стилю, який має ознаки: чіткий розподіл території на ділянки геометричної форми, геометрична форма квітників, та планувальна група передбачає поєднання його з пейзажним або ландшафтним, який має переваги завдяки своїй простоті і наближенню до живої природи. Пейзажне планування дозволяє використати будь-який рельєф і є більш цікавим в естетичному плані (Нижній парк або Долина озер).
Парк починається зразу біля багатоповерхівок, поруч проходить дуже напружена автотраса, та вже за кілька метрів ми забуваємо про небезпечне сусідство.
Центральна алея, засаджена каштанами, березами та акаціями є наскрізною, від неї розходяться стежки в різні боки парку; східні стежки ведуть до високого берега Тясмину, а далі по сходах до Долини Озер.
В глибоку давнину люди помітили здатність рослин чутливо реагувати на зміни стану навколишнього середовища. Щоб визначити стан рослинності в Смілянському парку, був використаний метод спостереження за рослинами-індикаторами.
Види, особливо чутливі до токсичних речовин, можуть слугувати системами раннього оповіщення, забезпечуючи моніторинг стану довкілля.
З метою визначення зміни якості повітря в межах міського парку гуртківцями був використаний метод ліхеноїндекації.
Спостереження проведені в жовтні місяці, так як найбільш інтенсивний ріст слоєвищ у лишайників спостерігається при достатньому зволоженні та помірній температурі.
Для спостереження вибиралися ділянки розташовані на різній відстані від автотраси, дерева одного виду та віку. Було виявлено, що якість повітря біля автотраси задовільна (площа лишайників на акації становить 4-6 см2). В центральній частині парку якість повітря добра (площа лишайників 7-9 см2) і відмінна якість повітря спостерігається в північній окраїнній частині, де площа лишайників сягає 10-12 см2.
Стадії забрудненості атмосферного повітря можуть бути оцінені за видовим складом лишайників.
В парку не зустрічаються кущові лишайники, рідко листові, а найчастіше накипні. Це свідчить про слабке забруднення території.
Вміст хлорофілу в лишайниках оцінюється візуально – по перевазі зелених пігментів в клітинах, який зменшується зі збільшенням викидів шкідливих речовин в атмосферу. Колір лишайників підтверджує зменшення забруднення з півдня на північ.
Глобальне потеплення клімату на планеті зробило нас свідками нехарактерних явищ природи – це різкі та швидкі коливання температури взимку, стійке господство тропічних антициклонів влітку, повені та посухи. Влітку 2007 році через Смілу та прилеглі території пронісся смерч. «Око» урагану прийшлось на міський парк. Постраждали в першу чергу найбільш старі дерева з розлогими кронами, стрункі берези скручувало спіраллю і ламало як сірник. Величезні верби та клени лежали на землі, нагадуючи дерево з двома кронами, настільки міцною та розгалуженою була їх коренева система. В повітрі панував стійкий запах липи, квітучі дерева устелили алеї та газони. В деяких місцях зламані крони дерев як флюгери вказували напрямок руху буревію. Вистояли дуби, каштани, ялини. На території парку загинуло близько 300 дерев. Восени силами «Зеленого господарства», інших організацій та учнів шкіл міста було висаджено більше 500 дерев та кущів.
В рамках місячника охорони навколишнього середовища в місті була проведена акція «Посади дерево». Юні екологи еколого-натуралістичного центру учнівської молоді висадили алею берізок, дубків, горобин, лип. Біля пам’ятника загиблим під час визволення Сміли воїнам висаджені 5 рядів сосонок. Саджанці надало Смілянське лісництво. Тепер гуртківці, які приймали участь в цій роботі, мають свою алею, своє дерево, за яким вони спостерігають і доглядають.
Частина парку розташована в лівобережній частині заплави являє собою відновлену територію. Після утворення греблі та утворення водосховища ця частина заплави являє собою захаращену чагарником, очеретом та іншою болотяною рослинністю.
В 1990 році розпочаті роботи по благоустрою та створенню штучних озер, мостів, каналів єднаючих озера. Поруч з поодинокими деревами були насаджені алеї берізок, верб, горіхів, ясенів, каштанів.
Загальна площа парку збільшилась удвічі. Крім рекреаційної цінності, ця територія слугує охороні природного середовища та збереженню його біорізноманіття.
Під час буревію дуже постраждали прибережні захисні смуги, насаджені вздовж русла Тясмину. Частково смуга вздовж урізу води в Долині озер відновлена. Паралельно проведена очистка від старих та сухих дерев. Оновлений видовий склад (дуб червоний, магонія падуболиста).

Потребує відновлення і травостій на території Долини озер( так як це заплава річки), яка зазнає значного рекреаційного навантаження, а також схили високого лівого берега. Збільшення площі зростання очерету звичайного, який являється видом найбільш стійким до забруднення та інших несприятливих антропогенних змін, – свідчить про падіння різноманіття рослинності внаслідок забруднення води.
Парки існуючі в межах міста довели свою необхідність, адже в жаркі дні температура повітря на газонах та алеях парку на висоті 1,5 м на 2,50С нижче ніж на асфальтній дорозі.
Кращими «санітарами», які затримують пил є тополя, липа, ясен, бузок. Антибактеріальними властивостями, позитивно впливаючими на склад повітряного середовища міста є береза, граб, дуб, ялина, верба, клен, бузок, тополя, а також трави та квіти.
В парку запиленість на 40% нижча в порівнянні з містом. Основний забруднювач нашого парку – це автотранспорт. Найкраще з цим справляється каштани. Завдяки значним посадкам в парку після буревію віковий склад дерев значно змінився, через те, що молоді дерева сильніше страждають від газів ніж дорослі. Їх стан потребує особливої уваги, вони ослаблені в південній частині парку.
В останні роки турбує стан каштанів – вже в середині літа листя починає жухнути і опадати, площі, заражені «балканської міллю» збільшуються завдяки особливо спекотним бездощовим літам.
Вже другий рік поспіль восени квітують молоді каштани, що впливає на їх життєвість. Більша частина дерев парка здорові, але деякі мають неправильно сформовану крону, з дуплами, кущі без бур’янів, травостій газонів потребує кращого догляду.
В найкращому стані – липа крупнолиста, береза бородавчата, бузок звичайний, клен гостролистий, ялина колюча, спірея Вангутта, які ростуть в глибині парку та на терасах Тясмину.
Санітарно-гігієнічне, естетичне, психологічне значення парку важко перецінити, тому і викликає турботу стан цієї унікальної території в межах сучасного міста.
Смілянський парк відпочинку є охоронною зоною, це пам’ятка садово-паркового мистецтва.
Щоб поліпшити стан парку учні Смілянської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 5 приймають участь у висадках дерев, прибирання території, проводять інформаційну роботу, беруть участь в заходах по охороні оточуючого середовища, вони цінують, люблять та доглядають свій парк.

 

This entry was posted in 2 етап, 2015, Черкащина and tagged . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *