Національний заповідник «Хортиця»

Учасник: Біла Дарина Володимирівна, Іванівський навчально-виховний комплекс, с. Іванівка, Кам”янсько-Дніпровський район, Запорізька область

ПЕРЕДМОВА
Не хочеться розпочинати цю передмову з досить банальних слів, але необхідно. Ми повинні цінувати природу, всілякими способами оберігати її, робити дарунки, відплачувати лише добрими і корисними справами. Адже природа – це матеріальний світ нашого Всесвіту, необмежений органічний і неорганічний світ. Природа — це сутність, що породжує усе суще і дає йому закони. Світ природи надзвичайно багатий і різноманітний. Чого варті сотні тисяч видів тварин, більшість з яких ми ніколи не бачили у житті! А найголовніше те, що людина не просто користується тим, що природа дає їй, а cама становить її невід’ємну частину. Ми часто чуємо, що природа – наша матінка. Природа не стає нам матір’ю, ким вона була для наших пращурів. А ми, як ті невиховані безбатченки, поводимося непристойно й ненависно. Терпіння природи не безмежне. Вона буде протестувати й посилатиме нам страшні попередження, наприклад, Чорнобильська трагедія — це одне з таких попереджень. Людина є свідомою істотою і в її силах змінити катастрофічну ситуацію, що склалася. Якщо вже сьогодні почати змінювати свою поведінку по відношенню до природного оточення, то ще можливо урівноважити стосунки людини з планетою. Посадити дерево, прибрати після себе біля озера – це перші кроки, які під силу навіть дитині і з них варто почати позитивні зміни. Я, Біла Дарина Володимирівна, учениця 8 класу Іванівського навчально-виховного комплексу вирішила своєю розповіддю наштовхнути людство на дбайливе ставлення до природи, адже ще не пізно щось змінити. Сподіваюсь, що після прочитаного ви зробите для себе висновки і хоч трохи зробите краще цей світ.

Сама я походжу зі славетного козацького роду. Моя маленька Батьківщина – Запоріжжя або як іще казали Запорожжя. Сьогодні я розповім про дійсно цікаву пам’ятку – це національний заповідник «Хортиця». Взагалі, острів Хортиця – це козацька оселя. Козаки зрікалися родини, прирікали себе на життя суворе і сповнене численних небезпек. І все це задля того, щоб захистити свою батьківщину-матір Україну, щоб захистити увесь християнський світ від страхітливих турків, від хижих татар, які вривалися сотнями тисяч на Україну і вчиняли під час набігів пожежі, грабунки, забирали багатьох нещасних християн у полон. Жили вони в Січі Запорізькій – область за дніпровськими порогами. Тут була сприятлива територія для життя. Поширеним був медовий промисел – бортництво і бджільництво.Займалися козаки скотарством, випасали коней, овець, велику рогату худобу, тут були безмежні території. Однак зараз все дедалі інше…

Національний заповідник «Хортиця»

Національний заповідник «Хортиця» — створений у 1965 році, а статус національного отримав 6 квітня 1993 року постановою Кабінету міністрів України №256.

Історія створення — Першими кроками по визнанню Хортиці важливим об’єктом природної, культурної та історичної спадщини стало оголошення території острову пам’яткою природи місцевого значення у 1958 році та отримання статусу пам’ятки природи республіканського значення у 1963 році.

Але роком народження заповідника все ж став рік 1965-й, коли в серпні цього року П. Тронько, тоді заступник Голови Уряду України, разом з колишнім секретарем ЦК КП України А штучними водоймищами. Сотні цінних, а часом неповторних пам’яток, що характеризували суспільно-політичну та військову організацію січей, їх побут, промисли, культуру, не мають належного обліку, а якщо й зберігаються, то в непристосованих сховищах чи приватних колекціях. У тій доповідній записці пропонувалося з метою увічнення видатних подій козацької доби, виявлення, систематизації та збереження матеріальних знахідок, цінних документів створити в місті Запоріжжя на о. Хортиця Державний історико-культурний заповідник.

Першими співробітниками заповідника стали історики Л. Костенко, Т. Шевченко, В. Шевченко, інженер В. Борисов. Дещо пізніше в заповіднику працювали В. Шелест, Л. Юхимчук, Г. Ухань, В. Єрмак, Г. Ткаченко, О. Абліцов, С. Хуповка, В. Баранник, Д. Коваленко, Т. Мовшиць, В.Антипенко
16.05.15

Сучасний стан — для історії 50 років, начебто, невеликий відрізок часу. Але в історії заповідника «Хортиця» він вмістив нелегкий і непростий шлях, сповнений сміливими сподіваннями й розчаруваннями, злетами і розпачем невиправданих надій у вирі політичної боротьби навколо ідеї увічнення пам’яті запорозького козацтва та його видатних представників. У роки національного відродження Заповіднику надається статус Національного. Згідно Статуту, він є комплексною культурно-освітньою та науково-дослідною установою, створеною з метою збереження пам’ятних місць,пов’язаних з історією запорозького козацтва, та відтворення природного середовища о. Хортиці. До складу Заповідника входять території: Хортиця та прилеглі до нього острови і скелі Байда, Дубовий, Розстьобин, Три Стоги, Середня, Близнюки, урочище Вирва на правому березі Дніпра. Загальна площа заповідника становить 2359, 34 га. Заповідник «Хортиця» має особливу історико-культурну, природну, екологічну, наукову, естетичну цінність і підлягає комплексній охороні, згідно з законодавством України.

У 2005 році нарешті заповідник отримав акт на володіння землею острову Хортиця. А у 2009 році у його структурі було створено філію “Кам’янська Січ”, що розташовується біля селища Республіканець Херсонської області.

На початку ХХІ ст.. склалась більш-менш зрозуміла, прозора структура заповідника, в штатному розкладі якого понад 150 співробітників.

Науково-дослідною і просвітницькою роботою займаються сім відділів, в яких працюють 29 наукових співробітників, в тому числі і генеральний директор заповідника.

З листопада 2007 р. Національний заповідник «Хортиця» очолює свідома, смілива, активна людина – Остапенко Максим Анатолійович. Розпочав свою роботу в заповіднику ще в 1989 р. на посаді лісничого відділу охорони природи, через деякий час був переведений на посаду молодшого, а згодом старшого і провідного наукового співробітника у відділ охорони пам’яток історії та культури. Був завідуючим відділу музею, а з 2005 р. Працював заступником директора з наукової роботи НЗХ. З його ім’ям пов’язані знаменні відкриття на острові Хортиця:
1. Скіфське городище у балці Совутиній;
2. Святилище доби бронзи на висоті Брагарня;
3. Культові споруди доби бронзи в районі балки Молодняга;
4. Підводні археологічні пам’ятки, знайдені в руслі Старого Дніпра: «Запорозька Чайка», бригантина.

Важливим етапом для розбудови Національного заповідника «Хортиця» стало прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження заходів щодо розвитку Національного заповідника «Хортиця» на 2001-2005 рр.» (16.05.2001 р. № 202-р.) та розроблення Концепції розвитку заповідника. З ІІ пол.. 90-х рр. головним завданням співробітників заповідника, який очолював тоді Г. Кропивка, кандидат історичних наук, стало розробка і складання Генерального плану розвитку Національного заповідника «Хортиця». Допомагав заповіднику Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект».
Ця робота завершилась у 2005 р. Державна цільова національно культурна програма розвитку Національного заповідника «Хортиця» на період до 2016 р. Вимальовує перспективи заповідника. З боку науково-дослідної роботи:
– проведення комплексних історико-етнографічних та археологічних досліджень;
– придбання обладнання для проведення підводних археологічних робіт;
– проведення комплексних екологічних досліджень та організація моніторингу флори і фауни заповідника.

В рамках забезпечення охорони та збереження об’єктів культурної спадщини:
– музеєфікація залишків кам’яних споруд в балці Ганнівці, благоустрій прилеглої території;
– розроблення проектно-кошторисної документації та музеєфікація хортицького ретраншементу;
– проведення археологічних досліджень, розроблення проектно-кошторисної документації та здійснення І етапу музеєфікації комплексу фортифікаційних споруд XVI-XVIII ст. на о.Байда (Мала Хортиця);
– проведення археологічних досліджень, розроблення проектно-кошторисної документації та здійснення І етапу музеєфікації скіфського городища
– розроблення науково-проектної документації, консервація та реставрація фондових колекцій, зокрема козацьких суден;
– проведення реставраційно-реабілітаційних робіт з укріплення узбережжя в місці розташування пам’ятки історії національного значення Кам’янська Січ XVIII ст. Планується створення нових музеїв на острові Хортиця, ремонт та реконструкція існуючих:
– розроблення проектно-кошторисної документації та будівництво першої черги Музею судноплавства та судно будівництва;
– будівництво Музею археології «Курган»;
– завершення будівництва історико-культурного комплексу «Запорозька Січ»;
– реконструкція покрівлі музею історії запорозького козацтва;
– проведення реекспозиції Музею історії запорозького козацтва, створення нових експозиційних розділів та виставок;
– розробка проектно-кошторисної документації та упорядження території, прилеглої до
Музею історії запорозького козацтва, а саме, зведення полімерного куполу над оглядовим майданчиком, пішохідної естакади, спорудження меморіально-архітектурної композиції на кургані поряд з Музеєм.

Є в заповіднику певні проблеми і з розвитком туристичної інфраструктури. З цього питання планується:
– відведення та облаштування рекреаційних зон для відпочинку та обслуговування відвідувачів;
– облаштування автостоянок, автомобільних доріг о. Хортиці;
– будівництво готельного комплексу на 100 місць;
– облаштування туристичного маршруту «Скіфський шлях»;
– створення туристичного об’єкту «Козацький зимівник»;
– створення інформаційного туристичного центру та сучасної системи зовнішньої навігації на території заповідника.

Потребує поповнення музейний фонд заповідника. Обов’язковим є придбання експонатів для історико-культурного комплексу «Запорозька Січ». І у зв’язку з підвищеною за останній період увагою до заповідника «Хортиця», організовувати заходи загальнодержавного значення: проведення культурно-мистецьких, патріотичних заходів з нагоди державних свят та пам’ятних дат, пов’язаних з історією запорозького козацтва.
Зараз заповідник «Хортиця» має сталий імідж науково-дослідної та рекреаційно освітньої установи, за якою закріпилися риси активності, ініціативності, творчого об’єднання зацікавлених навколо «колиски» запорозького козацтва – острова Хортиці. А об’єднання загальних зусиль дозволить закріпити на загальнодержавному рівні за островом Хортиця статусу історико-культурного національного символу та створити найпопулярніший центр міжнародного туризму. І на цьому шляху є досить вагомі досягнення, яскравим доказом успішності та правильності обраного 50 років тому шляху є статистика відвідуваності туристичних об’єктів заповідника, що кожного року складає цифру у 250 000 відвідувачів. Люди з усіх куточків країни, з ближнього і дальнього зарубіжжя прагнуть приїхати на Хортицю і наше завдання допомогти їм це зробити, а головне зберегти острів для нащадків.

700-ЛІТНІЙ ДУБ

На околиці Запоріжжя, в селищі Верхня Хортиця знаходиться легендарний 700-літній Запорізький дуб, де як вважається, козаки писали листа до турецького султана у відповідь на його зухвале письмове звернення до них. Цей легендарний велетень сягає 36 метрів у висоту, 43 метри – діаметр крони та 6,5 метрів – діаметр стовбуру.
Нині стан дуба далеко не найкращий – його кора зруйнована на 90 відсотків, а з гілок жива лишилася лишень одна. До того ж Запорізький дуб гниє зсередини. Хоча кору дерева й покрили спеціальним розчином та поставили на гілках розтяжки, щоб зберегти стародавнього велетня, та допоможе це йому лише на деякий час. Та, як то кажуть – світ не без добрих людей. Є ті, кому доля цього дуба небайдужа. Кілька років тому співробітники «Зєлєнстрой» зібрали під ним кілограм жолудів та висадили їх під Нікополем. Було вирішено – з часом деякі молоді дубочки, що виростуть з них, повернути до свого пращура…

Нажаль, зараз немає коштів для відновлення цієї пам’ятки, але добре, що існують люди, котрим не байдуже майбутнє України. Тому я прошу вашої допомоги для реставрації заповідника, оскільки це – наша пам’ять, історія, частина природи, яку забути неможливо.

Використані літературні джерела:
1. Лисенко Т.М. Національний заповідник “Хортиця”: 45 років поступу.
2. Заповідна Хортиця: Збірник праць співробітників заповідника. – Запоріжжя: Дике поле, 2006. – 304 с.

This entry was posted in 1 етап, Запоріжжя, Створені об'єкти ПЗФ and tagged . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *