Лісовий заказник “Добромильський”

Учасник: Гичка Андрій, учень 8-Б класу Добромильської ЗСШ I-III ст. Старосамбірського р-н. Львівської обл.

Неподалік від міста Добромиля, де стоять розвалини старовинного замку Гербуртів та величний монастир заснований близько 1600 року, розташований лісовий заказник місцевого значення «Добромильський», котрий займає площу 90 га і простягається в північно-західному напрямі від міста Добромиль до села Губичі. Розташований заказник на висотi 400 – 450 метрiв над рiвнем моря.

Губичі – невелике мальовниче село. З мого подвір’я відкривається манлива далечінь на гори та долини, що спонукає мене об’їзджати околиці села на велосипеді вивчаючи місцевість, де я проживаю змалку. Це моя батьківщина.


Влітку мій дідусь часто бере мене з собою до лісу – показує грибні місця, водночас розповідаючи про сиву давнину, свої спогади і перекази, котрі чув від своїх дідів. Необійшлось і без розповіді про місцевість, де тепер проходять межі заказника «Добромильський».

Одного разу ми з дідом пішли по гриби і помітили охоронний знак (дод.1). Мене відразу зацікавило і втішило те, що ліси які я так люблю і котрі так нещадно вирубують, нарешті взяли під охорону. Оскільки мені притаманна вроджена допитливість, я дізнався що рішенням Львівської обласної ради у 2010 році надано дозвіл на створення лісового заказника місцевого значення “Добромильський” державного підприємства “Старосамбірське лісомисливське господарство”. Площа заказника 90,0 га – розташований у 5 лісовому кварталі Добромильського лісництва на території Старосамбірського району.

Також, згідно, вищевказаного рішення державним підприємством “Старосамбірське лісомисливське господарство” винесено на місцевість межі цього лісового заказника, декілька з межових знаків я знайшов (дод.2).

Повністю територію заказника я не обстежив, оскільки це досить значна площа. Але можу з упевненістю сказати, що ліси і їхніх жителів потрібно охороняти, оскільки там проживають рідкісні види тварин та рослин. Влітку серед вікових букових велетнів я неодноразово зустрічав саламандр, котрі занесені в Червону книгу України. Дерева на обстеженій мною території заказника – буки та дуби, трапляються серед них такі великі, що стовбури можна обхопити вдвох (дод.3). Також ростуть корковий (дод.4) та червоний дуби, ялини, смереки, сосни, граби, вільхи, берези, тобто переважають листяні породи. А навесні я зазвичай показую мамі галявину з підсніжниками, щоб вона помилувалася, як вони розквітають гріючись у весняних променях сонечка. Ці підсніжники також занесені у Червону книгу України. Ще можна побачити галявини з іншими квітами (дод.5)

Ми з дідом спостерігали у заказнику, заховавшись у засітці, як полохливою, граційною ходою пересуваються благородні олені з маленькими оленятами у пошуках їжі. Також бачили як стрибають з гілки на гілку білки, тікаючи від погоні куниці.

У затіні дерев на пагорбах дідусь мені показував нори борсуків та лисиць. Живуть у лісі також тхорі, їжаки, зайці, дикі кабани та інші.

Розвинена гідромережа струмків та річок, що дає можливість бобрам будувати собі житло.

Також дідусь показував  маршут по котрому проходять міграції вовків.

Увесь час перебуваючи у лісі милує слух спів пташок, кування зозулі. Також у верхів’ях дерев в’ють гнізда соколи, канюки, яструби.

Чорні лелеки, котрі занесені у Червону книгу України також полюбляють гніздитись на деревах у заказнику, я цих лелек бачив лишень як вони формували ключ над верхівками дерев, відлітаючи у вирій.

Загалом лiс чистий, смiттєзвалищ я не спотерiгав.

Щороку влітку, в серпні християнські паломники проходить Хресну дорогу протяжністю 5 км, яка завершується Пастушковою церквою котрій більше п’яти століть (побудована 1453року). Ця церква також знаходиться на території заказника (дод.6), цікавим є те, що вона дерев’яна і збудована без використання цвяхів. Саме від цієї древньої святині й розпочиналася колись Кальварійська Хресна дорога, прочани вирушали в трикілометрову путь до Пацлавської гори (нинi Польша). Дідусь розповідав, що в результаті поділу земель операцією “Вісла” значна частина Кальварійської Хресної дороги відійшла до Польщі.

Iснує повiр’я щодо виникнення Пастушковоi церкви:  на галявині, де тепер стоїть церква хлопчина-пастушок пас худобу пана. І розморений теплим промінням сонця задрімав, прокинувшись побачив, що худоби немає. В розпачі він почав  зносити свої щирі молитви до Богородиці, в знак подяки обіцяв збудувати церкву. І сталося диво – йому явилася Матip Божа, а ще через мить почув шорох в кущах i озирнувшись побачив: погублена худоба обступила його й поглядала здивовано на свого пастуха…

Ще дідусь показував у заказнику місця, де колись були криївки воїнів Української Повстанської Армії – воїнів котрі хоробро боролися за незалежність і волю українського народу.

Я дорожу можливістю жити в своєму селі, споглядати велич і красу такої рідної і водночас беззахисної перед людською жадобою природи. Вважаю створення заказника «Добромильський» благородним вчинком і закликаю всіх бережливо ставитись до природи, адже це наша земля котра радує і годує щодня.

This entry was posted in 1 етап, Львівщина, Створені об'єкти ПЗФ and tagged . Bookmark the permalink.

One Response to Лісовий заказник “Добромильський”

  1. plyga says:

    Дуже цікаво! Проте, на жаль, утворення заказника далеко не завжди означає припинення рубок. Так, на Київщині кожен четвертий вирубаний:( http://texty.org.ua/pg/article/textynewseditor/read/59871/Chvert_zakaznykiv_Kyjivskoji_oblasti_pidpala_pid_sucilni Тому треба контролювати цю тему. Взагалі, створений спеціальний ресурс для висвітлення подібних проблем http://pryroda.in.ua/forest/ Можна туди писати і про лісові проблеми Старосамбірщини. Матеріалів по Львівщині там ще немає) Буду радий співпраці. Пишіть на lisnuk13@gmail.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *