Дуб графів Бобринських

Учасники: гуртківці 8 класу: Пасіченко Владислав, Мальцев Богдан
Керівник гуртка «Цікава хімія»: Галета О.С.

Дуб – символ віри, могутності і довголіття.

Високо шанувався дуб у стародавніх греків, які вважали його священним деревом і присвячували Аполону — богу сонця, науки і мистецтва. Дубові гілки втілювали могутність, а вінком з дуба нагороджували за подвиги і порятунок життя. Вважалося навіть, що шум гіллля дуба може передбачати людські долі.

Священим деревом вважали дуб слов’яни, й присвячували найбільші дерева головному язичницькому богу Перуну — богу грому і блискавки. Вони вірили, що дуби росли ще до створення світу. Із стовбура дуба ліпили статуї Перуна і перед ідолом розпалювали вічний вогонь, здобутий шляхом тертя дубових паличок. Пізніше, на свято Івана Купала, всіх Іванів прикрашали дубовими вінками. Вважали, що в ніч перед святом в лісі зацвітає папороть, і той, кому вдасться добути квітку, стане володарем всіх скарбів. Дуб — герой казок, легенд і переказів у багатьох народів.

У стародавні віки на головній площі міста або селища було прийнято висаджувати дуб. Під старим дубом ухвалювали найважливіші рішення, обговорювали події, вершили суд, а на його гілках вішали винних.

В середні віки рубати дуби боялися, оскільки вважали, що це може принести нещастя. Поза сумнівом, така любов, шанування, а частково і страх, сприяли збереженню старих дерев дуба, що дожили до наших днів і ніби зв’язали минуле і сьогодення. «Вартовими століття» назвав ці дерева російський поет Михайло Юрійович Лермонтов.
До наших днів дожили дуби-патріархи, вік яких обчислюється не сотнями, а тисячами років. Дуби теж вважаються довгожителями в нашій країні.

Міць і довголіття дуба визначають не по висоті стовбура, яка досягає 30—35 метрів, а по його могутньому розгалуженню. Росте дуб повільно. Він дуже примхливий: на сонці йому жарко, в густій тіні темно, на відкритому місці холодно. У перші роки (років до 10) вгору він росте поволі — по 10—15 сантиметрів, а ось коріння його росте швидко і вже в перший рік досягає глибини до 1 метра. Від 10 до 15 років зростання стебла стабілізується і щорічно складає 30—40 сантиметрів. В висоту він росте 120-200 років, а в товщину – все життя, хоча після 100-120 років ріст сильно уповільнюється. До 500 років висота його сягає з 15-поверховий будинок, а коріння проникає в глибину до 70, а іноді й до 100 метрів. Якщо дуб росте в змішаному лісі, то на схилі літ зостається самотнім, оскільки дерева, що росли з ним разом, не такі довговічні. Плодоносити дуб починає в поважному віці, років з 80, а на відкритих місцях з 40—60.

Високо цінується деревина дуба: вона йде на виготовлення меблів, паркету, фанери, необхідна в будівництві, бондарюванні.

На Україні зустрічаються дуби, вік яких нараховує століття.

Є такі дуби і в нас, на Смілянщині, нова епоха якої припадає на 1838 рік, коли містечко Сміла стало власністю графині Софії Олександрівни Бобринської. Маєток Бобринських знаходився в парку між рафінадним і цукробуряковими заводами. Графський парк був створений на березі річки Мідянки, – притокою Тясмину. Через деякі річкові протоки перекинуті містки. Парк знаходився у мальовничому місці і налічував багато дерев, кущів та інших садово – паркових культур. Він увесь був сповнений життям, свистом птахів, запахом духмяних трав і квітів.

На місці, де знаходився маєток Бобринських та Графський парк зараз розміщуються нові корпуси технікуму харчової промисловості та стадіон «Авангард». Від колишнього мальовничого парку залишилася ділянка в 2 га на заплавній частині річки Мідянки, ставки та острів, що колись був відомий як «острів закоханих». Зараз він заріс чагарниками, напівсухими вербами і тополями, на яких гніздяться нащадки графських граків. На березі ставка розбудований міський пляж , що також занепав.

В своїй невеликій роботі хочеться звернути увагу на маленьку частинку цього Графського парку, заснованого 177 років тому. В ньому є дуб, що на нашу думку є одним із найстаріших дерев сучасної Сміли.

Дуб знаходиться позаду нового корпусу технікуму. Дерево – висотою приблизно 23м, сягає 5м в обхваті. Стовбур на висоті близько 2,5м від землі роздвоюється й тягнеться до неба вже двома вітами. Лісники припускають, що цьому дубу не менше 200 років. Дуб відноситься до літньої форми черешчатих (або звичайних-Quercus robur) дубів з родини букових, що характерні для нашої місцевості. Ця форма дубів скидає своє листя восени, на відміну від зимової форми, що позбавляється його аж весною. Дуб літній вирізняється не тільки довговічністю, але і великою розкидистою кроною, товстим вузлуватим гіллям. В центрі крони малих гілок майже немає.

За ці роки дерево пережило війни, урагани, будівництво корпусів і стадіону, але й досі радує влітку своєю прохолодою.

Величний, гордовитий, з протягнутими до неба вітами стоїть дуб, ніби красуючись, в колишньому Графському парку, посаджений майже два століття назад.

Ще з молоденького деревця він звик бачити біля себе маленьких графських дітей, чути їх веселий сміх і гіркі сльози. Але й через багато років приходять часто до нього вдень школярі та студенти, щоб посидіти під розлогим гіллям, прочитати конспект перед іспитом, подивитися за грою футболістів на стадіоні, чи просто поспілкуватися, а вечорами проходять повз нього закохані пари. Так само вчувається йому їх веселий сміх і тупіт ніг по доріжкам, так само вважає дуб себе охоронцем їхніх таємниць.

І хоча сьогодні на дубі вже з’явилося нове листя, але, прожиті віки позначаються на ньому сухими гілками у верховині. Та все ж значно відрізняється наш велетень від своїх сусідів своєю величчю, міццю і чередою прожитих років. Цей могутній велетень провів майже все життя в оточенні дітей. Він міцно вріс в землю, виглядає дужим і сильним. Ми будемо сподіватися, що цей красень проживе ще багато років.

Дослідження проводили гуртківці 8-Б класу Смілянської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №5 разом з керівником гуртка Галетою Оксаною Сергіївною.

Бібліографія
1. Нікіфоров і ін. Сміла – рідне місто моє. – Сміла, 2001.
2. Гайван С.Є. Сміла: Путівник. – Кооператив «Реклама», 1993.
3. План местечка Смелы Черкаського уезда Киевской губернии 1893 года. Составитель И.Я. Дорогоневский.
4. Алексеев Б.Д. Гиганты и карлики растительного мира. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.:Агропромиздат, 1987. – 192 с.: ил.
5. Вакулюк П.Г., Горлицкий Н.И., Горбань С.И. Наш друг лес. – К.: Реклама, 1983. – 224 с., ил., 16 л. Ил.

This entry was posted in 1 етап, Екопогляд, пропозиції ПЗФ, Черкащина and tagged , , . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *